Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №160/920/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 рокуСправа №160/920/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2026р. через систему Електронний суд ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення інформації стосовно позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» про виключення його з військового обліку;

- зобов`язати відповідача внести інформацію стосовно позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» про виключення його з військового обліку.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.02.2015 року він пройшов медичний огляд військово-лікарської комісією при тодішньому ІНФОРМАЦІЯ_2 . За результатами огляду ВЛК було складено протокол № 132 від 11.02.2015р. та винесено постанову про визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням його з військового обліку, що підтверджується записами в його тимчасовому посвідченні №ДЗ-000057 від 31.03.2005р. Згідно з відомостями військово-облікового документа, сформованого 09.08.2025 року у Резерв+ позивач дізнався, що він досі перебуває на військовому обліку, поля у Резерв+ щодо позивача: «Постанова ВЛК», «Дата ВЛК» та «Номер протоколу ВЛК» є порожніми. Позивач вказав, що відповідач не виконав свого обов`язку щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів достовірних та повних відомостей про його результати медичного огляду, проведеного ще у 2015 році. Позивач зазначає, що протягом десяти років мав всі підстави вважати себе виключеним з військового обліку на підставі офіційного документа, жодних повідомлень, повісток, викликів чи інших запитів від ТЦК та СП він не отримував, вважаючи бездіяльність відповідача щодо невнесення відомостей до Реєстру про виключення його з військового обліку протиправною, звернувся з даним позов до суду.

Ухвалою суду від 21.01.2026р. було відкрито адміністративне провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, та запропоновано, зокрема, відповідачеві протягом 15 календарних днів після отримання цієї ухвали суду надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотримання вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази правомірності/відсутності бездіяльності відповідача у даних спірних правовідносинах, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначена ухвала суду разом із адміністративним позовом була отримана, зокрема, відповідачем у його електронному кабінеті 15.01.2026р. (адміністративний позов), 21.01.2026р. (ухвалу суду), що є належним повідомленням відповідача про час та місце судового розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст.18,251 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявними у справі.

Відповідач, у строки встановлені ухвалою суду від 21.01.2026р., відзиву на позов суду не надав без поважних причин.

У відповідності до положень ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За викладених обставин, суд вважає підстави достатніми для розгляду справи з урахуванням вимог ч.6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду даної справи, строки розгляду справи, встановлені ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності відзиву на позов за наявними у справі матеріалами, виходячи з вищенаведених вимог ч.6 ст.162, ч.2 ст.175 наведеного Кодексу.

Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 03.08.2026р. через велику завантаженість суду адміністративними справами військовозобов`язаних та військовослужбовців, перебування судді Конєвої С.О. у щорічних чергових відпустках, що об`єктивно унеможливлювало здійснення адміністративного судочинства у даний період, розгляд даної справи було продовжено відповідно до ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України до 03.08.2026р.

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 03.08.2026р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до приписів ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наявних в матеріалах справи копій документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Громадянин України ОСОБА_1 (позивач у справі) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується змістом копії паспорту позивача серії НОМЕР_1 виданий Заводським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області від 30.07.2002р., наявної у справі.

ОСОБА_1 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , є офіцером запасу, військове звання: старший лейтенант, ВОС 430600, що підтверджується змістом тимчасового посвідчення № ДЗ-000057 від 31.03.2005р.

11.02.2015 року позивач пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 , за результатами якої було складено протокол № 132 від 11.02.2015р. та винесено постанову про визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням його з військового обліку, що підтверджується записами в копії його тимчасового посвідчення № НОМЕР_2 від 31.03.2005р.

Як зазначив позивач у позові, відповідно до інформації з Резерв+, сформованої 09.08.2025р. та 02.01.2026 він дізнався, що інформація про виключення його з військового обліку через його непридатність до військової служби відповідно до протоколу ВЛК № 132 від 11.02.2015р. та винесеної постанови у вказаному застосунку не відображається, а у ньому містяться дані про те, що він все ще перебуває на військовому обліку, не є виключеним, а поля у Резерв+ щодо позивача: «Постанова ВЛК», «Дата ВЛК» та «Номер протоколу ВЛК», є порожніми.

Із заявою про внесення до відповідного реєстру достовірних відомостей про його непридатність до військової служби згідно до ч.2 ст.9 Закону №1951-УІІІ позивач до відповідача (як органу ведення Реєстру) не звертався, на момент подання даного позову до суду – 15.01.2026р.

Таких доказів на вимогу ухвали суду позивачем надано не було.

Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача, що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення його з військового обліку, протиправною, звернувся з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Преамбулою Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII визначено, що цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч.3 ст. 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.9 ст.1 Закону №2232-XII призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно із частиною десятою статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до ст.33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний (ч.3).

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.5).

За правилами ч.1 ст.34 Закону №2232-XII персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022.

Відповідно до п. 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 15 Порядку № 1487 визначено, що за умови запровадження інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів»:

- взяття на військовий облік, зняття з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відомості про яких наявні та актуалізовані (верифіковані) в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, за умови дотримання ними правил військового обліку здійснюється на підставі відомостей про декларування, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання осіб в електронній формі, надісланих органами, що здійснюють реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб (далі - органи реєстрації) через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- відомості про декларування/зняття із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання призовників, військовозобов`язаних та резервістів, надіслані органом реєстрації через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, є підставою для взяття особи на військовий облік або зняття з військового обліку районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, органом СБУ, підрозділом Служби зовнішньої розвідки.

У разі звернення призовника, військовозобов`язаного або резервіста до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за новим задекларованим місцем проживання в його військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки про взяття на військовий облік за новим місцем проживання.

Постановою Кабінету Міністрів України № 563 від 16.05.2024 Порядок № 1487 доповнений пунктом 15-1, згідно якому до запровадження електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» призовники, військовозобов`язані та резервісти (за наявності у них дійсних військово-облікових документів) можуть надавати інформацію про зміну своїх облікових даних шляхом подання заяв та відповідних підтвердних документів через центри надання адміністративних послуг, на підставі яких районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, орган СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів вносять зміни до відповідних облікових документів та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п. 20 Порядку № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Військово-обліковими документами є: для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов`язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного; для резервістів - військовий квиток.

За правилами п.22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Пунктом 79 Порядку №1487 визначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16 березня 2016 року № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до статті 3 Закону № 1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.

Оформлення документів військового обліку громадян України здійснюється з використанням засобів Реєстру.

Відповідно до ст.5 Закону № 1951-VIII держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Частиною 1 статті 6 Закону № 1951-VIII передбачено, що до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно ч.1 ст. 7 Закону № 1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: п. 17-1 - відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право:

1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Призовник, військовозобов`язаний та резервіст зобов`язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.

Відповідно до ч.3 ст.13 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (ч.3 ст.14 Закону № 1951-VIII).

Таким чином, із аналізу вищенаведених приписів слідує, що законодавцем встановлена відповідна процедура, яка передує внесенню змін до відповідного Реєстру у разі наявності/відсутності чи виправлення недостовірних відомостей, які містяться у згаданому Реєстрі, а саме: особа, виявивши щодо себе недостовірні відомості у Реєстрі, має спочатку звернувся у згаданому вище порядку до органу ведення Реєстру (у даному випадку до відповідача) з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру, що в свою чергу, пов`язано з обов`язком органу ведення Реєстру (яким в даному випадку є відповідач) розглянути таку заяву, перевірити відповідність персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним і привести відомостей Реєстру у відповідність з персональними даними такої особи.

Як встановлено судом із наявних матеріалів справи, ОСОБА_1 11.02.2015 року пройшов медичний огляд військово-лікарської комісією при тодішньому ІНФОРМАЦІЯ_2 , за результатами огляду якої було складено протокол № 132 від 11.02.2015р. та винесено постанову про визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням його з військового обліку, що підтверджується записами в тимчасовому посвідченні № ДЗ-000057 від 31.03.2005р.

Також, за даними копії Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 від 31.03.2005р. виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 , видно, що до нього були внесені відомості про непридатність позивача до військової служби та виключенням з військового обліку за станом здоров`я 18.03.2015р.

Далі, із даних Реєстру, сформованих позивачем через мобільний застосунок «Резерв+» у його електронному ВОД позивач виявив дані про себе з приводу того, що він (незважаючи на вищенаведені висновки ВЛК про його непридатність до військової служби, виключення з військового обліку) перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 як військовозобов`язаний, інформація про виключення його з військового обліку через його непридатність до військової служби у застосунку відсутня, поля у Резерв+ щодо позивача: «Постанова ВЛК», «Дата ВЛК» та «Номер протоколу ВЛК» є порожніми.

Таким чином, із наведених встановлених обставин, суд приходить до висновку, що у відповідному Реєстрі наявна інформація стосовно позивача про перебування його на військовому обліку без урахуванням відомостей, які містяться у Тимчасовому посвідченні позивача № ДЗ-000057 від 31.03.2005р. про визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що свідчить про те, що вказані відомості стосовно позивача є недостовірними.

Відтак, такі відомості мають бути виправлені органом ведення Реєстру (у даному випадку відповідачем) за мотивованою заявою позивача, що відповідає вищенаведеним приписам п.2 ч. 1 ст.9 Закону №1951-УІІІ.

Так, ухвалою суду від 21.01.2026р. були здійснені заходи щодо витребування у позивача доказів його звернення до відповідача із відповідною заявою про включення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про його непридатність до військової служби за висновком ВЛК у відповідності до вимог п.2 ч.1 ст.9 ЗУ №1951-VІІІ до дати подання позову, тобто до 15.01.2026р.

На виконання вимог зазначеної ухвали суду, представником позивача через систему «Електронний суд» 10.06.2026р. на підтвердження факту звернення до ІНФОРМАЦІЯ_5 про виправлення недостовірних відомостей, які містяться в Реєстрі щодо нього та внесення відповідних змін про виключення його з військового обліку, було надано копію заяву позивача датованою 20.05.2026р.

Надаючи правову оцінку вищенаведеній копії заяви позивача від 20.05.2026р., яка була подана позивачем до відповідача з метою усунення недостовірних даних у його еВОД щодо виключення його з військового обліку через непридатність до військової служби за висновками ВЛК, тобто, після подання даного позову до суду – 15.01.2026р., суд виходить із наступного.

За приписами ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Тобто, із аналізу наведених процесуальних приписів слідує, що у даному випадку, суб`єктом владних повноважень (відповідачем у справі) відповідним його рішенням, дією чи бездіяльністю права, свободи та інтереси позивача мають бути уже порушеними на момент звернення до суду (подання позову).

При цьому, вказаною нормою не передбачено захист права, яке буде порушено у майбутньому.

Так, як свідчать матеріали даної справи, позивач із вмотивованою заявою у порядку ч.2 ст.9 закону 31951-УІІІ про внесення достовірних відомостей про нього (про виключення його з військового обліку) до Реєстру до відповідача, як органу ведення цього Реєстру, не звертався станом на момент подання до суду даного позову – 15.01.2026р.

На вимогу ухвали суду від 21.01.2026р. доказів звернення позивача із вмотивованою заявою в порядку ч.2 ст.9 закону №1951-УІІІ до моменту подання цього позову до суду не надано, про причини їх не надання суд не повідомлено.

Таким чином, враховуючи те, що судом встановлено вище, що подана позивачем до відповідача заява про внесення відомостей до Реєстру стосовно позивача про виключення його з військового обліку у порядку ч.2 ст.9 Закону №1951-УІІІ датована 20.05.2026р., тобто, уже після подання даного позову до суду – 15.01.2026р., тому суд приходить до висновку, що вона не може бути належним доказом порушення відповідачем права позивача саме на момент звернення його до суду з цим позовом – 15.01.2025р.

Відтак, у даному випадку суд констатує, що оскільки на момент звернення позивача з даним позовом до суду – 15.01.2026р. права та інтереси позивача відповідачем на цей момент ще не були порушені, позов у даній справі позивачем був поданий до суду передчасно.

Тому, не порушені відповідачем права позивача станом на 15.01.2026р. (на момент звернення до суду з цим позовом) не підлягають судовому захисту у розумінні ст.5 КАС України.

Відсутність порушеного права на момент звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні позову згідно правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.03.2019р. у справі №826/16994/15 та від 21.12.2019р. у справі №812/120/17 та є релевантними до правовідносин у даній справі в силу ч.5 ст.242 КАС України.

У зв`язку із наведеними вище встановленими обставинами та аналізом приписів чинного законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити.

За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи ч.1 ст.75 наведеного Кодексу.

Згідно ч.1 ст.76 Кодексу, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Разом з тим, з урахуванням встановлених судом обставин з приводу того, що позивачем на момент звернення до суду 15.01.2026р. мотивована заява про виправлення недостовірних даних стосовно позивача, які містяться у Реєстрі у відповідності п.1 ч.2 ст.9 Закону №1951-УІІІ, до відповідача не подавалась, а відповідно, протиправність дій чи бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах жодними належними, достатніми та допустимими доказами позивачем станом на 15.01.2026р. не доведена.

Як уже зазначалося судом вище, не може бути покладено в основу даного судового рішення в якості належного доказу порушення відповідачем права позивача копія заяви позивача про внесення відомостей до Реєстру щодо виключення його з військового обліку датована 20.05.2026р., оскільки на момент звернення до суду з даним позовом – 15.01.2026р. така заява позивачем до відповідача не подавалась, а відповідно, вона не може бути належним доказом порушення відповідачем права позивача на момент звернення його до суду з даним позовом (станом на 15.01.2026р.), з урахуванням того, що судовому захисту підлягають лише порушені права на момент звернення до суду, а не ті, які будуть порушені у майбутньому (після звернення до суду з позовом) у розумінні ст.5 КАС України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність бездіяльності відповідача у даних спірних правовідносинах за критеріями, визначеними у ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що з урахуванням того, що позивач не звертався до відповідача із мотивованою заявою про виправлення недостовірних відомостей щодо нього до моменту подання даного позову до суду (станом на 15.01.2026р.), тому у суду не має правових підстав робити висновок про те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень вчинив протиправну бездіяльність або діяв не межах повноважень та у не спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не підтверджено та не доведено жодними доказами, порушення відповідачем прав та інтересів позивача у даних правовідносинах на момент звернення до суду з цим позовом (15.01.2026р.), оскільки позивач із мотивованою заявою до відповідача у порядку, встановленому п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-УІІІ до 15.01.2026р. (до моменту звернення до суду з цим позовом) не звертався, відповідно, відповідач ще не приймав жодного рішення про відмову у виправленні таких недостовірних відомостей стосовно позивача, або бездіяльності у даних спірних правовідносинах, а тому обґрунтовані правові підстави для визнання оспорюваної бездіяльності відповідача у цій справі у адміністративного суду відсутні.

За таких обставин, з урахуванням того, що суд не знайшов обґрунтованих правових підстав для задоволення основної позовної вимоги (визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невнесення інформації до відповідного Реєстру інформації про виключення позивача з військового обліку), тому і у задоволенні позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, які носять похідний характер від основної вимоги, позивачеві також слід відмовити.

Окрім того, судом враховується і правова позиція ЄСПЛ, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Приймаючи до уваги все вище викладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, тому у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

Однак, виходячи з того, що у суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення даного позову, то і судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1 064,96 грн. сплаченого згідно платіжної інструкції №5647-9948-9129-0941 від 15.01.2026р. не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суб`єкта владних повноважень, виходячи з вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 78, 94, 122, 132, 138, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача з урахуванням вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва