Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №160/4040/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 рокуСправа №160/4040/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20.02.2026р. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку;

- зобов`язати відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення позивача з військового обліку.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у грудні 2025р. через застосунок Резерв+ довідався про те, що він перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 як військовозобов`язаний з 10.03.2009р., незважаючи на те, що раніше він перебував на обліку за місцем проживання (якого не змінював та про взяття на облік до відповідача не звертався) у ІНФОРМАЦІЯ_3 та за рішенням ВЛК цього воєнкомату від 18.06.2007р. був визнаний не придатним до військової служби зі зняттям із військового обліку відповідно до ст.59 пункт «б» (графа 1») Розладу хвороб, затвердженого наказом МОУ №207 від 12.07.1999р., факт зняття його з військового обліку за станом здоров`я був зафіксований у його тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 від 18.06.2007р., відтак, позивач вважає, що він не має статусу військовозобов`язаного з моменту зняття (виключення) його з військового обліку за станом здоров`я з 18.06.2007р., тому, за його заявою від 23.12.2025р. щодо внесення відомостей до Реєстру про його виключення з військового обліку на підставі згаданого вище рішення ВЛК, відповідачем протиправно не були внесені такі відомості щодо нього про виключення його з військового обліку. Також позивач зазначив, що наявність у вказаному Реєстрі відомостей про перебування позивача на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 2009р. суперечить фактичним обставинам та наявним документам (є недостовірними відомостями), тому відповідач зобов`язаний завершити процедуру зняття (виключення) його з військового обліку шляхом внесення відповідних даних на підставі раніше виданих документів, а саме: рішення ВЛК та тимчасового посвідчення, які ніким не скасовувались, при цьому, без вимоги повторного проходження ВЛК чи вчинення інших додаткових дій з боку громадянина, а не внесення відповідачем достовірних відомостей до цього Реєстру, які містяться у його вищенаведеному тимчасовому посвідченні, свідчить про порушення РТЦК та СП (відповідачем у справі) своїх обов`язків, порушує його права та інтереси, у зв`язку із чим таку бездіяльність відповідача, позивач просив визнати протиправною. З огляду на викладене, позивач просив і зобов`язати відповідача вчинити дії щодо внесення до відповідного Реєстру відомостей про виключення його з військового обліку відповідно до висновку ВЛК від 18.06.2007р. (група І статті 59 «Б» Наказу МОУ №207 від 1999 року) та тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 від 18.06.2007р. як належного способу захисту його порушеного права.

Ухвалою суду від 06.03.2026р. було відкрито адміністративне провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, та запропоновано, зокрема, відповідачеві – протягом 15 календарних днів після отримання цієї ухвали суду надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотримання вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази правомірності бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначена ухвала суду разом із адміністративним позовом була отримана, зокрема, відповідачем у його електронному кабінеті 21.02.2026р. (адміністративний позов з додатками), 07.03.2026р. (ухвалу суду), що є належним повідомленням відповідача про час та місце судового розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст.18, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявними у справі.

10.06.2026р., на виконання вищевказаної ухвали суду, через систему "Електронний суд" відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просив у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити посилаючись на те, що приписами Закону №2232-ХІІ законодавець розмежовує поняття зняття з військового обліку та виключення з військового обліку, при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік, відтак, запис у тимчасовому посвідченні про те, що позивача визнано непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку не означає, що людина не підлягає призову у воєнний час. Також представник відповідача зазначив, що статус обмежено придатний скасовано Законом №3621-ІХ та наказом Міноборони №262 від 27.04.2024р., відтак, громадяни, які раніше були визнані «обмежено придатними» мали повторно пройти ВЛК протягом місяця після набрання чинності законом – до 04.02.2025р. та у подальшому цей строк було продовжено до 05.06.2025р. Тому відповідач вважає, що оскільки автоматичного переходу в статус «непридатний з виключенням» не відбувається, особа вважається такою, що має уточнити такий статус, відповідно, до моменту проходження нової ВЛК та отримання довідки з одним із 5 нових статусів, особа залишається в реєстрі Оберіг як військовозобов`язаний. А оскільки у відповідача відсутні відомості про проходження позивачем обов`язкового медичного огляду та відсутні будь-які документи про стан здоров`я позивача, тому підстави вважати, що у період дії воєнного стану позивач був визнаний непридатним до військової служби та може бути виключений з військового обліку за станом здоров`я, у відповідача відсутні, саме тимчасове посвідчення позивача не є безумовною підставою для внесення змін до Реєстру. З огляду на викладене, відповідач вважає, що позивачем не доведено факту протиправної бездіяльності відповідача.

Також у відзиві на позов представник відповідача просив поновити строк для надання відзиву на позов у даній справі.

Розглянувши наведене вище клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позов, викладене у відзиві на позов, вивчивши докази надані на підтвердження причин поважності його пропуску, суд приходить до висновку, що у його задоволенні представнику відповідача слід відмовити, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Тобто, із аналізу наведених процесуальних приписів слідує, що пропущений процесуальний строк, встановлений законом, на подання відзиву може бути поновлений судом за заявою учасника справи та у разі наявності поважних причин його пропуску.

Разом з тим, заявляючи у відзиві на позов, клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позов, представником відповідача жодних причин поважності його пропуску у відзиві на позов не наведено, відповідних доказів до відзиву на позов не додано, а відтак, суд позбавлений можливості перевірити, з яких саме причин відповідач пропустив такий процесуальний строк та чи можуть такі причини бути визнані поважними, у зв`язку із чим, суд приходить до висновку, що у задоволенні даного клопотання відповідачеві слід відмовити.

18.06.2026р. через систему «Електронний суд» представником позивача було надано відповідь на відзив, у якому останній просив повернути відзив на позовну заяву, який було подано представником відповідача з пропуском процесуального строку, задовольнити позов позивача посилаючись на те, що строк для подання відзиву на позов пропущений відповідачем без поважних причин, що є підставою для залишення його без розгляду та не врахування викладених у ньому доводів під час вирішення справи по суті; рішення ВЛК періоду 2007р. про «зняття» за статтею 59-б (графа І) прирівнюється до сучасного «виключення з військового обліку» для осіб з повною непридатністю відповідно до ст.37 Закону №2232-ХІІ; позивач, з метою актуалізації відомостей про свій статус звернувся до відповідача із заявою про внесення змін до Реєстру (який станом на 2007р. ще не існував) від 23.12.2025р., проте, відповідачем на момент звернення до суду відповідні відомості до Реєстру внесені не були, жодних пояснень щодо правових підстав для такого не внесення відомостей до Реєстру, не надав; Порядком №559 не передбачено вимоги особистого прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 для внесення до Реєстру таких змін, зазначене свідчить про те, що відомості, які зазначені у ВОД повинні відповідати відомостям, що містяться у Реєстрі, у разі невідповідності цих відомостей, для внесення відповідних змін громадянин має звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою у паперовій формі, зміни вносяться протягом 5 робочих днів з дня реєстрації заяви. Також у вказаній відповіді на відзив наведені правові висновки Конституційного Суду України щодо загального принципу правової визначеності та рішення ЄСПЛ, витяги зі статті судді КАС Верховного Суду Берназюка Я.

Також у відповіді на відзив представником позивача було і заявлено клопотання про повернення відзиву на позовну заяву, поданого представником відповідача з пропуском процесуального строку.

Розглянувши вищенаведене клопотання представника позивача про повернення відзиву на позов через пропуск процесуального строку його подання, вивчивши норми процесуального законодавства та докази надані на його підтвердження, суд не знаходить обґрунтованих процесуальних підстав для його задоволення, оскільки нормами процесуального законодавства, зокрема, приписами Кодексу адміністративного судочинства України, повернення відповідачеві відзиву на позов, поданого з пропуском процесуального строку, не передбачено, а відповідно, підстави для його повернення у суду відсутні, тому у задоволенні вищенаведеного клопотання представнику позивача слід відмовити.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 03.08.2026р. через велику завантаженість суду адміністративними справами військовозобов`язаних та військовослужбовців, перебування судді Конєвої С.О. у щорічних чергових відпустках, що об`єктивно унеможливлювало здійснення адміністративного судочинства у даний період, розгляд даної справи було продовжено відповідно до ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України до 03.08.2026р.

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 03.08.2026р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до приписів ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наявних в матеріалах справи копій документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Позивач у справі - ОСОБА_1 – громадянин України проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 14.11.2006р. про що свідчить зміст копії паспорта позивача серії НОМЕР_2 від 30.10.2006р. та відповідь №3046496 від 17.07.2026р. з Єдиного демографічного реєстру, наявних у справі.

За відомостями, які містяться у копії Тимчасового посвідчення позивача № НОМЕР_1 від 18.06.2007р., 22.03.2007р. стосовно позивача була проведена військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_5 за результатами якої позивача було визнано непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку гр.І ст.59б, Нак. МОУ №207-1999.

Також, у вказаній копії Тимчасового посвідчення позивача наявні відмітки про прийняття на облік ІНФОРМАЦІЯ_6 та зняття з обліку згідно Наказу МОУ №342 від 09.06.06 п.5.7.1 пр.3.

Відповідно, позивач вважає, про що зазначив і у позові, що він з 18.06.2007р. знятий (виключений) з військового обліку згідно рішення ВЛК за станом здоров`я та саме з 18.06.2007р. не має статусу військовозобов`язаного.

У подальшому, позивачем у мобільному застосунку Резерв+ було сформовано електронний військово-обліковий документ (далі – еВОД) зі змісту якого видно, що позивач ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_4 з 10.03.2009р., дані уточнені 02.09.2025р., що підтверджується змістом еВОД позивача, копія якого наявна у справі.

23.12.2025р. позивач звернувся із заявою у порядку Закону України «Про звернення громадян» до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якій просив привести відомості у Єдиному реєстрі щодо нього у відповідність до рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 від 18.06.2007р. та, зокрема, виключити його з військового обліку.

Як зазначив позивач у позові, відповіді на зазначену заяву від 23.12.2025р. станом на день подання позовної заяви від відповідача не надходило.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення його з військового обліку відповідно до висновку ВЛК від 18.06.2007р. (група І статті 59б Наказу МОУ №207 від 1999 року) та тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 від 18.06.2007р., звернувся з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Преамбулою Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII визначено, що цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч.3 ст. 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.9 ст.1 Закону №2232-XII призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно із частиною десятою статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до ст.33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний (ч.3).

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.5).

За правилами ч.1 ст.34 Закону №2232-XII персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022.

Відповідно до п. 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 15 Порядку № 1487 визначено, що за умови запровадження інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів»:

- взяття на військовий облік, зняття з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відомості про яких наявні та актуалізовані (верифіковані) в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, за умови дотримання ними правил військового обліку здійснюється на підставі відомостей про декларування, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання осіб в електронній формі, надісланих органами, що здійснюють реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб (далі - органи реєстрації) через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- відомості про декларування/зняття із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання призовників, військовозобов`язаних та резервістів, надіслані органом реєстрації через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, є підставою для взяття особи на військовий облік або зняття з військового обліку районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, органом СБУ, підрозділом Служби зовнішньої розвідки.

У разі звернення призовника, військовозобов`язаного або резервіста до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за новим задекларованим місцем проживання в його військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки про взяття на військовий облік за новим місцем проживання.

Пунктом 79 Порядку №1487 визначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16 березня 2016 року № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до статті 3 Закону № 1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.

Оформлення документів військового обліку громадян України здійснюється з використанням засобів Реєстру.

Відповідно до ст.5 Закону № 1951-VIII держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Частиною 1 статті 6 Закону № 1951-VIII передбачено, що до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно ч.1 ст. 7 Закону № 1951-VIII в редакції з урахуванням змін, внесених Законом №3549-IX від 16.01.2024, до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: п. 17-1 - відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право:

1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Призовник, військовозобов`язаний та резервіст зобов`язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.

Відповідно до ч.3 ст.13 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (ч.3 ст.14 Закону №1951-VIII).

Також і згідно пункту 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2024р. №559 (далі – Порядок №559) передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін повинен скористатися засобами Порталу або особисто звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви про внесення змін.

Військово-облікові документи у паперовій формі, відомості в яких не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, вважаються недійсними.

Таким чином, із аналізу вищенаведених приписів слідує, що законодавцем встановлена відповідна процедура, яка передує внесенню змін до відповідного Реєстру у разі наявності/відсутності чи виправлення недостовірних відомостей, які містяться у згаданому Реєстрі, а саме: особа, виявивши щодо себе недостовірні відомості у Реєстрі, має спочатку звернувся у згаданому вище порядку до органу ведення Реєстру (у даному випадку до відповідача) з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру, що, в свою чергу, пов`язано з обов`язком органу ведення Реєстру (яким в даному випадку є відповідач) розглянути таку заяву, перевірити відповідність персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним і привести відомості Реєстру у відповідність з персональними даними такої особи.

Так, як встановлено судом із матеріалів справи, ОСОБА_1 згідно даних його Тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 від 18.06.2007р. перебував на військовому обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_7 за місцем свого проживання/реєстрації – АДРЕСА_1 .

22.03.2007р. комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 позивача було визнано непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку гр. І ст.59б Наказ МОУ №207-1999 у зв`язку із чим він був знятий з військового обліку 18.06.2007р. про що містяться відповідні відмітки у копії наведеного Тимчасового посвідчення наявного у справі.

В той же час, за даними у мобільному застосунку Резерв+ сформованому 23.12.2025р., позивач у справі – ОСОБА_1 віднесений до категорії обліку – військовозобов`язаний, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 , дата взяття на облік – 10.03.2009р.

Таким чином, із наведених встановлених обставин слідує, що у Тимчасовому посвідченні позивача № НОМЕР_1 від 18.06.2007р. наявна інформація про зняття позивача з військового обліку згідно рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 від 22.03.2007р. про визнання непридатним його до військової служби за гр.І статті 59б Наказ МОУ №207-1999, в той же час, у відповідному Реєстрі інформація про зняття/виключення позивача з військової служби за станом здоров`я, відсутня, що, в свою чергу, свідчить про те, що вказані відомості стосовно позивача у згаданому вище Реєстрі та паперовому ВОД позивача, є недостовірними та потребують приведення їх у відповідність (внесення змін до Реєстру).

Відтак, враховуючи наведені встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що такі відомості мають бути виправлені органом ведення Реєстру (у даному випадку відповідачем) за мотивованою заявою позивача, що відповідає вищенаведеним приписам п.2 ч. 1 ст.9 Закону №1951-УІІІ та вимогам п.4 Порядку №559.

Разом з тим, позивач у справі – ОСОБА_1 із відповідною мотивованою заявою про виправлення недостовірних відомостей щодо нього (про виключення позивача з військового обліку разом з рішенням ВЛК) саме у порядку, визначеному п.2 ч.1 ст. 9 Закону №1951-УІІІ та п.4 Порядку №559 до органу ведення Реєстру, тобто, до відповідача не звертався, таких доказів матеріали справи не містять.

При цьому, судом критично надається правова оцінка наданій позивачем до суду копії заяви позивача про виключення його з військового обліку від 23.12.2025р., яка надана на підтвердження звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 , з огляду на таке.

По-перше, за змістом згаданої заяви позивача від 23.12.2025р. встановлено, що вказана заява подавалась позивачем у порядку Закону України «Про звернення громадян», відповідно, така заява не може бути належним доказом звернення позивача із заявою до відповідача у порядку п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-УІІІ та п. 4 Порядку №559.

По-друге, жодних доказів направлення засобами поштового зв`язку чи/або подання особисто цієї заяви від 23.12.2025р. до ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачем до позову не надано.

30.06.2026р. за клопотанням представником позивача до матеріалів справи були долучені копії квитанції Укрпошти R4 907 3000 0437 від 23.12.2025 (відправлення №49 073 0101 2080), яке було відправлене ОСОБА_2 до « ІНФОРМАЦІЯ_9 », копії скріну відправлення із відомостями про отримувача – « ІНФОРМАЦІЯ_9 » та копії фіскального чеку про відправку №172 від 23.12.2025р., де також отримувачем зазначений – « ІНФОРМАЦІЯ_9 ».

Тобто, із аналізу наведених копій документів про відправлення заяви позивача від 23.12.2025р. слідує, що позивачем було направлено таку заяву не до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а до іншого органу – « ІНФОРМАЦІЯ_9 ».

Відтак, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вищенаведені досліджені судом докази про відправлення засобами поштового зв`язку заяви позивача від 23.12.2025р. про внесення даних до відповідного Реєстру щодо виключення його з військового обліку не можуть підтверджувати направлення її саме на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідача у даній справі), оскільки вона (заява) була скерована до іншого органу – « ІНФОРМАЦІЯ_9 », про що свідчать вищенаведені докази.

Інших доказів, які б свідчили про направлення заяви позивача від 23.12.2025р. саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачем у ході судового розгляду справи до позову не було надано.

А отже, зазначені встановлені судом обставини та аналіз досліджених вищенаведених доказів свідчать про те, що заява про внесення відомостей до відповідного Реєстру щодо виключення його з військового обліку на підставі даних, які містяться у його Тимчасовому посвідченні про непридатність його до військової служби зі зняттям з військового обліку за станом здоров`я від 23.12.2025р. саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 (до відповідача у даній справі) фактично позивачем не подавалась, а відтак, не подана позивачем заява у порядку п.2. ч.1 ст.9 Закону №1951-УІІІ та п.4 Порядку №559 відповідачем не могла бути розглянута та відповідне право позивача відповідачем і не могло бути порушеним.

За таких обставин та враховуючи, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів містяться вищенаведені недостовірні дані стосовно позивача, такі недостовірні відомості мають бути виправлені за мотивованою заявою позивача, поданою до органу ведення Реєстру ( у даному випадку до відповідача) у порядку, встановленому п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-УІІІ та п.4 Порядку №559, суд приходить до висновку про те, що оскільки така мотивована заява позивачем до відповідача 23.12.2025р. фактично не подавалась, відповідачем дане питання за його заявою не вирішувалось, відповідно, права та інтереси позивача ще не є порушеними, тому позовні вимоги позивача у цій справі є передчасними, у зв`язку із чим задоволенню не підлягають.

Відсутність порушеного права на момент звернення до суду є підставою для відмови в задоволенні позову згідно правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.03.2019р. у справі №826/16994/15 та від 21.12.2019р. у справі №812/120/17, ці правові висновки є застосовними і до правовідносин у даній справі в силу ч.5 ст.242 КАС України.

За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи – ч.1 ст.75 наведеного Кодексу.

Згідно ч.1 ст.76 Кодексу, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Разом з тим, з урахуванням встановлених судом обставин з приводу того, що позивачем мотивована заява про виправлення недостовірних даних стосовно позивача, які містяться у Реєстрі саме у відповідності до п.1 ч.2 ст. 9 Закону №1951-УІІІ, п.4 Порядку №559 до відповідача не подавалась, а заява від 23.12.2025р. була ним скерована до іншого ІНФОРМАЦІЯ_2 – « ІНФОРМАЦІЯ_9 », відтак, протиправна бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах жодними належними, достатніми та допустимими доказами позивачем не доведена.

При цьому, судом не можуть бути покладені в основу даного судового рішення, тому відхиляються судом аргументи позивача про направлення на адресу саме відповідача заяви про внесення змін до відповідного Реєстру про виключення з військового обліку за станом здоров`я від 23.12.2025р. згідно поштового відправлення №49 073 0101 2080, оскільки вказане поштове відправлення було скероване позивачем до « ІНФОРМАЦІЯ_9 », а не до відповідача у даній справі, тому такі докази не є належними у розумінні ст.73 КАС України, у зв`язку із чим не можуть бути прийняті судом до уваги.

З огляду на викладене та враховуючи, що позивач до відповідача із відповідною мотивованою заявою у порядку, встановленому п.2 ч.1 ст.9 закону №1951-УІІІ , п. 4 Порядку №559 не звертався, відтак, суд вважає, що протиправна бездіяльність у даному спорі на момент подання даного позову до суду – 20.02.2026р., судом не встановлена, а позивачем жодними доказами не підтверджена.

Також у спірних правовідносинах судом враховується і те, що без подання позивачем мотивованої заяви до відповідача – саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 (органу ведення Реєстру), суд позбавлений можливості перевірити правомірність дій чи бездіяльності відповідача у даних спірних правовідносинах та не може підміняти територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, як орган ведення Реєстру, щодо перевірки наведених у заяві та в доданих до неї документах відомостей та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Є безпідставними і посилання представника позивача на витяги зі статті судді КАС Верховного Суду Берназюка Я., оскільки витяги зі статей суддів не є нормами права, не врегульовують спірних правовідносин, а відтак, не підлягають врахуванню чи застосуванню адміністративними судами при розгляді справ, оскільки судові рішення відповідними судами приймаються лише на підставі Конституції України та законів України, а не відповідних статей.

Інші аргументи позивача, уважно вивчені судом, однак не заслуговують на увагу суду, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність бездіяльності відповідача у даних спірних правовідносинах за критеріями, визначеними у ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що з урахуванням того, що позивач не звертався саме до відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) із мотивованою заявою про виправлення недостовірних відомостей щодо нього, а відповідно, відповідач і не міг вчинити жодної протиправної бездіяльності у спірних правовідносинах, тому у суду не має правових підстав робити висновок про те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв не межах повноважень та у не спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не підтверджено та не доведено жодними доказами, порушення відповідачем прав та інтересів позивача у даних правовідносинах на момент звернення до суду з цим позовом (20.02.2026р.), оскільки позивач із мотивованою заявою саме до відповідача у порядку, встановленому п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-УІІІ, п.4 Порядку №559, не звертався, а тому обґрунтовані підстави для визнання бездіяльності відповідача протиправною у даних правовідносинах у цій справі у адміністративного суду відсутні.

За таких обставин, з урахуванням того, що суд не знайшов обґрунтованих правових підстав для задоволення основної позовної вимоги (визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невнесення до відповідного Реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку), тому і у задоволенні позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, які носять похідний характер від основної вимоги, позивачеві також слід відмовити.

Окрім того, судом враховується і правова позиція ЄСПЛ, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Приймаючи до уваги все вище викладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, тому у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

Однак, виходячи з того, що у суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення даного позову, то і судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1331,20 грн. сплаченого згідно платіжної інструкції №5ZYE-R258-D97E від 19.02.2026р. не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача – суб`єкта владних повноважень, виходячи з вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 78, 94, 122, 132, 138, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва