Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №160/8814/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 рокуСправа №160/8814/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (відповідач-2) про визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду за допомогою підсистеми "Електронний суд" надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (відповідач-2), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) від 26.03.2026 № 650 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на військову службу у зв`язку з мобілізацією;

- скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) в частині зарахування ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), до особового складу Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_4 );

- зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) виключити мене, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач був мобілізований шляхом застосування сили і примусу, в результаті чого був призваний на військову службу із направленням до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби під час мобілізації. Позивач зазначає, що на момент мобілізації в нього були наявні підстави, які б могли перешкоджати призову під час мобілізації, а саме він перебуває обвинуваченим у кримінальному провадженні. На момент мобілізації, позивач не мав порушень правил військового обліку та не перебував у розшуку. Також у позивача були наявні проблеми зі здоров`ям, а саме: синдром панічних атак. Позивачу не було надано можливості пройти ВЛК в повному обсязі, в результаті чого, його визнали повністю придатним до військової служби безпідставно. З огляду цього, позивач вважає, що його мобілізовано шляхом застосування сили і примусу. Наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.03.2026 року та командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 88 від 28.03.2026 є протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Від Військової частини НОМЕР_1 (відповідач-2) надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що зі змісту позовної заяви не зрозуміло, в чому полягає протиправність наказу відповідача-2, немає жодного правового обґрунтування протиправності, натомість в прохальній частині позивач просить суд скасувати наказ відповідача-2 про зарахування його до списків особового складу та виключити зі списків військової частини. Після прийняття позивача на військову службу до відповідача-2, порядок та підставі його звільнення з військової служби регулюється виключно Законом України №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року (далі - Закон), а саме п. 2 ч. 4 статті 26 Закону. Жодних посилань або обґрунтувань на наявність у позивача підстав, визначених п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону, в позові не міститься, а тому і немає достатніх правових підстав для задоволення позову в частині, що стосується рішень відповідача-2 та зобов`язання його виключити позивача зі списків військової служби. Додатково повідомлено, що на дату подання позову 08.04.2026 року позивач самовільно залишив відповідача-2, наразі проводиться службове розслідування з цього приводу, а також рапорту про звільнення його з військової служби із доданням документів, які є підставами для звільнення, не надходило.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що позовна заява містить розгорнуте обґрунтування протиправності всієї процедури призову, яка передувала зарахуванню позивача до складу військової частини, а саме - відсутність належно врученої повістки, примусовий характер доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, проведення медичного огляду з порушенням вимог Положення № 402, ненадання позивачу копії постанови військово-лікарської комісії, а також наявність у позивача підстав, що перешкоджали його призову, зокрема статус обвинуваченого у кримінальному провадженні та застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Наказ відповідача-2 про зарахування позивача до списків особового складу є прямим наслідком виконання протиправного наказу відповідача-1 про призов, а тому його незаконність похідна від незаконності первинного акту. Останній стверджує, що всі порушення, на які посилається позивач, стосуються виключно дій Відповідача 1, а відповідач-2 лише зарахував позивача до складу частини на підставі отриманих документів. Проте це твердження не звільняє відповідача-2 від відповідальності за наслідки виконання протиправного наказу та не позбавляє позивача права вимагати скасування наказу про зарахування як похідного від протиправного наказу про призов.

Згідно довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді "ст.262 ч.5 "Ухвала про відкриття спрощеного провадження" (без повідомлення сторін) від 13.04.26 №160/8814/26 було надіслано одержувачу ІНФОРМАЦІЯ_2 в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 13.04.2026 19:26.

Відзив від ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу суду не надходив.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року продовжено строк розгляду справи на 90 днів.

Статтею 261 КАС України визначенні особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, а саме відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі (ч.1). Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч.2).

Відповідно до положень ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи обставини ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк (протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі) та законодавчу встановлену послідовність надання письмових заяв по суті, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі викладеного вище, суд зазначає, що останній вжив заходи, щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, у порядку визначеному КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є громадянином України, що підтверджується копією паспорту № НОМЕР_5 від 12.12.2022 року.

Згідно довідки ВЛК від 26.03.2026 №2026-0326-1256-2182-3 солдат (запасу) ОСОБА_1 , ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 26.03.2026 на підставі статті графи ІІ Розкладу хвороб визнаний придатним до військової служби.

Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації" від 26.03.2026 №650 "Про призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період", відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами), з набранням чинності Указу Президента України "65/2022 "Про загальну мобілізацію" (зі змінами) наказано нижчепойменованих військовозобов`язаних та резервістів відповідно до поіменного списку №1880 від 26.03.2026 призвати на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправити до військової частини НОМЕР_1 : 1. солдат ОСОБА_1 , 1999 р.н. НОМЕР_6 РНОКПП НОМЕР_3 .

Згідно Витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.03.2026 №88, солдата ОСОБА_1 призваного на військову службу під час мобілізації, що прибув з ІНФОРМАЦІЯ_6 на підставі мобілізаційного розпорядження Генерального штабу ЗСУ від 28.02.2026 №5459/дск зараховано у розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 та з 28.03.2026 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення.

27.03.2026 року представником позивача - адвокатом Морозовим В.Ю. в інтересах ОСОБА_1 подано до ІНФОРМАЦІЯ_1 , командира ВЧ НОМЕР_1 адвокатський запит, в якому просив:

1. Надати інформацію щодо правової підстави затримання (наказ, витяг з наказу, протокол адмін. затримання, рішення суду, тощо) ОСОБА_1 , працівниками ТЦК та СП;

2. Надати інформацію чи було на момент доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 , наявні будь-які відомості про «Порушення правил військового обліку»;

3. Надати копію повістки та направлення на ВЛК, якщо такі складалися;

4. Надати інформацію з приводу того, чи проходив ОСОБА_1 , військово-лікарську комісію, в разі її проходження – прошу надати висновок ВЛК з проходженням усіх шести лікарів, у разі відмови від ВЛК – надати розписку про відмову (ДЛЯ ВСІХ ОТРИМУВАЧІВ);

5. Прошу надати копію військово-облікових документів мого клієнта (для ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 );

6. Прошу надати інформацію чи було складено відносно мого клієнта, ОСОБА_1 , протокол чи постанова про вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, у випадку складення протоколу/постанови – прошу надати копію даного документа;

7. Надати наказ про мобілізацію та/або мобілізаційне розпорядження, або витяг з наказу;

8. Прошу надати копію протоколу адміністративного затримання ОСОБА_1 ;

9. Надати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування, ОСОБА_1 , до особового складу Військової частини НОМЕР_1 (для ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_7 );

10. Прошу надати інформацію чи було враховано захворювання мого клієнта.

Листом від 03.04.2026 року №4/2077 ІНФОРМАЦІЯ_7 розглянуто адвокатський запит представника позивача та повідомлено зокрема наступне.

"Згідно відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», військовозобов`язаному відповідно до п. 34 Постанови КМУ №560 від 16 травня 2024 р. «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі-Постанова КМУ №560) було надіслано повістку ТЦК поштовим зв`язком АТ «Укрпошта» 18.01.2025 року, було направлено повістку № 2085281 на прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 на задекларовану адресу: АДРЕСА_1 . НОМЕР_8 . Відповідно до абз.2 пп.2 п. 41 Постанови КМУ №560 підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. за Військовозобов`язаний 30.01.2025 року не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 без поважних причин, чим вчинив(ла) правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні з 24.02.2022 року й донині діє особливий період в умовах правового режиму воєнного стану, тому за порушення в особливий період Закону України «Про оборону Україну» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачена адміністративна відповідальність за - частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Тому порушення було згенеровано системою у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" автоматично, та направлене електронне звернення до органів Національної поліції України для розшуку та примусового доставлення до ТЦК та СП. Вказана особа була доставлена працівниками Національної поліції України за вищезазначене порушення військового обліку, було складено протокол про адміністративне порушення але постанова про відкриття адміністративного порушення уповноваженими посадовими особами не виносилось в зв`язку з призовом на військову службу по мобілізації. Громадянин ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , не перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 тому, що проходить військову службу за призовом по мобілізації з 26.03.2026 року у військовій частині НОМЕР_1 , згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 № 650 від 26.03.2026 року на підставі Указу Президента УКРАЇНИ №65/2022 від 24.02.2022 року. Медичний огляд військово-лікарської комісії, ОСОБА_3 , було проведено 26.03.2026 при ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_2 . в КНП «КМЛ» №3 Криворізької міської ради."

Листом від 07.04.2026 №2124/9010 ВЧ НОМЕР_1 розглянуто адвокатський запит представника позивача та повідомлено, що ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 з 28.03.2026.

Також судом досліджено ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 19.03.2026 у справі №212/11267/25, згідно якої продовжено ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, заборонивши залишати місце свого проживання за відповідною адресою.

Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо призову позивача на військову службу та направлення для проходження військової служби ВЧ НОМЕР_1 .

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

На момент виникнення спірних у цій справі відносин, як станом і на час розгляду судом цієї адміністративної справи, строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - Указ №69/2022).

Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII, в редакції станом на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частиною другою статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною третьою статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов`язок включає, зокрема, проходження військової служби та дотримання правил військового обліку.

Частиною п`ятою статті 1 Закону №2232-XII встановлено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до частини десятої статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії.

Відповідно до абзаців 1-4 частини першої статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.

Процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями визначена Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України №402 від 14 серпня 2008 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800 (далі – Положення №402 в редакції на час виникнення спірних відносин).

Так, згідно з абзацом 1 пункту 1.2 глави 1 Розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби (абзаци другий-п`ятий пункту 1.2 глави 1 розділу I Положення №402).

Згідно з абзацами 1, 2, 4, 8, 9 пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання. Документація, яка створюється (заповнюється) в процесі військово-лікарської експертизи, ведеться в паперовій або в електронній формі. Документування в електронній формі проводиться із застосуванням удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, електронної печатки та електронної позначки часу. Члени ВЛК діють на принципах верховенства права, законності, поваги та дотримання прав людини і громадянина, доброчесності, колегіальності, рівноправності членів комісії, вільного обговорення і вирішення питань, об`єктивності, неупередженості та обґрунтованості прийнятих рішень, висновків і пропозицій.

Відповідно до пункту 2.2 глави 2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону. Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах).

Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов`язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія (ЦВЛК) є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Згідно з підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; аналіз та узагальнення результатів і досвіду роботи підпорядкованих ВЛК; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.

Відповідно до підпункту 2.4.4 пункту. 2.4 глави 2 розділу I Положення №402 на ВЛК регіону покладаються, зокрема, обов`язки з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності.

Згідно абзацу 5 підпункту 2.4.5 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення №402 ВЛК регіону має право, зокрема, приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.

Підпунктом 2.4.10 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення №402 встановлено, що постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

Згідно з підпунктом 2.5.11 пункту 2.5 розділу І Положення №402 документи позаштатних ВЛК скріплюються печаткою закладу охорони здоров`я (установи), військової частини, в яких ці комісії утворені.

Відповідно до підпунктів 2.8.1., 2.8.2 пункту 2.8 розділу І Положення №402 ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП. Для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій при ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя створюються відповідно Кримська республіканська, обласні, Київська міська та Севастопольська міська ВЛК. Роз`яснення ВЛК регіону та ЦВЛК з питань військово-лікарської експертизи є обов`язковими для виконання ВЛК ТЦК та СП. ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення.

Згідно з підпунктами 2.8.3, 2.8.4 пункту 2.8 розділу І Положення №402 ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону. На ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК ТЦК та СП покладається огляд інших громадян.

Разом з тим, згідно з підпунктами 3.3 та 3.4 глави 3 розділу І Положення №402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення». Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_10 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.

Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.

У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

Отже, для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених пунктом 1.1 розділу І Положення №402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служби, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. ВЛК регіону мають право приймати постанови згідно з Положенням №402, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Разом з цим, як встановлено абзацом 4 пункту 3.13 глави 3 розділу II Положення №402, у спірних та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Тобто, оскарженню у судовому порядку підлягають тільки постанови ВЛК регіонів та постанови ЦВЛК.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.03.2026 № 650 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв`язку з мобілізацією.

Як вбачається зі змісту доводів позову та встановлених у даній справі обставин, виникнення цього спору, фактично обумовлене неналежним та протиправним, на думку позивача, проведенням медичного огляду військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 , внаслідок якого ОСОБА_1 , визнано придатним до військової служби. Результат проведеного огляду оформлено довідкою ВЛК від 26.03.2026 року №2026-0326-1256-2182-3 та наявність у позивача статусу обвинуваченого у кримінальному провадженні №12023041750001165 від 27.09.2023.

З приводу цього суд зазначає наступне.

Так, згідно довідки ВЛК від 26.03.2026 №2026-0326-1256-2182-3 солдат (запасу) ОСОБА_1 , ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 26.03.2026 на підставі статті графи ІІ Розкладу хвороб визнаний придатним до військової служби.

Як вбачається зі змісту доводів позову та встановлених у даній справі обставин, виникнення цього спору, фактично, обумовлене неналежним та протиправним, на думку позивача, проведенням медичного огляду військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 , внаслідок якого ОСОБА_1 , визнано придатним до військової служби. Результат проведеного огляду оформлено довідкою ВЛК від 26.03.2026 року №2026-0326-1256-2182-3.

Однак, зважаючи на положення підпункту 2.8.3 пункту 2.8 розділу І Положення №402, суд зазначає, що право на перегляд постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП надано ВЛК ТЦК та СП області.

Відтак, у разі наявності сумніву у позивача щодо правильності висновку стосовно ступеня його придатності до військової служби, він особисто або в порядку представництва мав право звернутися до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_11 для перегляду рішення (постанови) ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформленого довідкою від 26.03.2026 року №2026-0326-1256-2182-3.

Суд наголошує, що Положення №402 не передбачають права особи, що проходила медичний огляд, оскаржувати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП у судовому порядку. У свою чергу, ВЛК регіону мають право скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Натомість, як свідчать матеріали даної справи, позивач не звертався зі скаргою про протиправність дій/бездіяльності членів ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 під час проведення медичного огляду ні до ВЛК регіону, ні до ЦВЛК.

Доводи позивача про те, що на момент мобілізації позивача у нього були наявні проблеми зі здоров`ям, а саме: синдром панічних атак, які можуть надати можливість визнання позивача непридатним до військової служби, що прямо передбачено наказом Міністерства Оборони України «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», суд оцінює критично, виходячи з наступного.

Так, згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року у справі №806/526/16 у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Крім цього, в контексті доводів позову в указаній вище частині суд звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 12.06.2020 року у справі №810/5009/18, згідно з яким до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає позивач під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку обґрунтованості прийняття певного висновку, оскільки як зазначено вище, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка обґрунтованості висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2020 року (справа №814/2722/16), від 12 лютого 2021 року (справа №820/5570/16).

Суд не володіє спеціальними медичним знаннями, необхідними для надання оцінки висновкам ВЛК про стан здоров`я військовозобов`язаного та ступінь придатності його до військової служби, оскільки це є суто питання медичної сфери. Законодавством передбачена можливість оскарження рішення ВЛК до ВЛК вищого рівня або безпосередньо до Центральної ВЛК. Саме ці органи військово-лікарської експертизи наділені повноваженнями переглядати по суті висновки ВЛК нижчого рівня.

Беручи до уваги ті обставини, що перевірка рішень ВЛК районного (міського) ТЦК та СП на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби ВЛК регіону чи ЦВЛК не приймали (належних доказів відносно цього не надано), суд констатує ненадання позивачем доказів дотримання ним вимог Положення №402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду.

Аналогічної позиції при вирішенні подібних спірних відносин дотримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд, зокрема, у справах №560/8619/24 (постанова від 05 лютого 2025 року) та №560/3301/24 (постанова від 04 квітня 2025 року).

Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи позивача, якими він обґрунтовує протиправність рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформленого довідкою від 26.03.2026 року №2026-0326-1256-2182-3 і як наслідок протиправність оскаржуваного наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.03.2026 № 650. Такі виходять за межі дослідження судом питання про законність дій (рішення) суб`єкта владних повноважень в контексті дотримання останнім норм матеріального права, натомість вимагають вирішенням судом питання про правильність чи неправильність установленого позивачу діагнозу, що належить до компетенції спеціалістів у відповідній медичній сфері.

Доводи позивача про те, що військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 не було враховано скарг позивача на стан його здоров`я, суд оцінює критично, адже на підтвердження факту подання відповідних скарг до ВЛК безпосередньо під час проведення медичного огляду позивачем не було надано суду жодних доказів.

Також суд зазначає, що наявність у позивача статусу обвинуваченого у кримінальному провадженні №12023041750001165 від 27.09.2023 не звільняє останнього від проходження військової служби за мобілізацією.

Крім того, суд вказує, що з 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку та були виключені з військового обліку військовозобов`язаних на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 18.05.2024) (були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.

Стосовно вимог позову про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову позивача на військову службу та скасування відповідного наказу про призов, то суд зазначає, що з огляду на встановлення ВЛК придатності позивача до військової служби та відсутність у нього підтвердження наявності права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", ІНФОРМАЦІЯ_12 правомірно було прийнято оскаржуваний наказ №650 від 26.03.2026 року.

У контексті наведеного варто наголосити і на тому, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 05 лютого 2025 року у справі №160/2592/23.

Враховуючи вище зазначене та з огляду на те, що позовні вимоги про скасування наказу ВЧ НОМЕР_1 про зарахування позивача до списків особового складу військової частини та про виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 є похідними від визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) від 26.03.2026 № 650, який згідно висновку суду прийнято відповідчем правомірно, суд відмовляє в їх задоволенні.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки в позові відмовлено повністю.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач-1) (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_1 (відповідач-2) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова