Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №160/29340/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 рокуСправа №160/29340/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 19 травня 2025 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 19 травня 2025 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 . З 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлено нові розміри окладів військовослужбовців, у зв`язку з чим березень 2018 року став місяцем підвищення грошового доходу позивача. Оскільки розмір підвищення доходу в березні 2018 року є меншим за суму можливої індексації, що склалася у цьому місяці, позивач набув права на щомісячне отримання індексації-різниці до дня звільнення з військової служби. Проте за період з 01 березня 2018 року по 19 травня 2025 року такий вид індексації йому не нараховувався та не виплачувався, про що позивач довідався з листа відповідача від 09.09.2025 та доданих до нього копій карток особового рахунку військовослужбовця. Правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 01.03.2018 у цій справі не є спірними. Позивач також вважає, що виплата належних сум має бути здійснена із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, а внаслідок порушення строків виплати він набув права на компенсацію втрати частини доходів.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначив, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду, оскільки про ненарахування індексації-різниці представника позивача було повідомлено листом від 14.05.2025 № 381, вручення якого відбулося 19.05.2025, у зв`язку з чим позовна заява в частині відповідних вимог підлягає залишенню без розгляду. По суті спору відповідач вказав, що при визначенні розміру підвищення грошового забезпечення в березні 2018 року не підлягає врахуванню щомісячна додаткова грошова винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, яка втратила чинність з 01.03.2018, а тому розмір підвищення доходу становить 8431,27 грн і перевищує суму можливої індексації в цьому місяці (4463,15 грн), що виключає право позивача на індексацію-різницю. Крім того, відповідач послався на зупинення на 2023 рік дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та на те, що поточна індексація нараховувалась і виплачувалась позивачу відповідно до вимог законодавства. Позовні вимоги про компенсацію втрати частини доходів відповідач вважає передчасними, оскільки основна сума доходу ще не нарахована.

Згідно з ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Отже, суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проходив військову службу у Збройних Силах України, має військове звання полковника та обіймав посаду начальника інформаційно-аналітичного відділу розвідувального управління штабу військової частини НОМЕР_2 .

Позивача звільнено з військової служби за пунктом 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, підпунктом «б» (за станом здоров`я), та наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 19.05.2025 № 102 (пункт 8) виключено зі списків особового складу військової частини і всіх видів забезпечення з 19.05.2025. Вислуга років позивача становить: у календарному обчисленні - 28 років 05 місяців 10 днів, у пільговому обчисленні - 03 роки 09 місяців, загальна вислуга - 32 роки 02 місяці 10 днів.

Військова частина НОМЕР_2 перебуває на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), якою здійснювалось нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення у спірний період.

Грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 12 283,41 грн та складалося з посадового окладу - 1145,00 грн, окладу за військовим званням - 130,00 грн, надбавки за вислугу років - 446,25 грн, надбавки ВОВЗ - 860,63 грн, надбавки за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, - 171,75 грн, премії - 4923,50 грн та щомісячної додаткової грошової винагороди - 4606,28 грн.

Грошове забезпечення позивача за березень 2018 року становило 12 896,95 грн та складалося з посадового окладу - 5500,00 грн, окладу за військовим званням - 1410,00 грн, надбавки за вислугу років - 3109,50 грн, надбавки ВОВЗ - 1001,95 грн, надбавки за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, - 825,00 грн та премії - 1050,50 грн.

Згідно з картками особового рахунку військовослужбовця позивачу нараховувалась та виплачувалась поточна індексація грошового забезпечення, а саме: у 2018 році - 71,08 грн, у 2019 році - 1713,64 грн, у 2020 році - 2647,01 грн, у 2021 році - 5174,45 грн, у 2022 році - 11 609,85 грн, у 2023 році - 1470,83 грн (за січень та лютий 2023 року, нарахована за грудень 2022 року), у 2024 році - 520,80 грн, у 2025 році - 254,35 грн. Правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації предметом цього спору не є.

Водночас індексація-різниця («фіксована» сума індексації) грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 19 травня 2025 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, що підтверджується картками особового рахунку військовослужбовця, копії яких надано позивачу листом відповідача від 09.09.2025, і не заперечується сторонами.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в неповному обсязі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 3 ст. 9 Закону № 2011-XII визначено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Відповідно до ст. 19 Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі ст. 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Частиною 2 ст. 5 Закону № 1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 6 Закону № 1282-XII).

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону № 1282-XII індексація доходів громадян проводиться за місцем їх одержання. Оскільки виплату грошового забезпечення здійснює орган, на фінансовому забезпеченні якого перебуває військовослужбовець, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу повинен саме такий орган.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Абзацом 5 пункту 4 Порядку № 1078 визначено, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Згідно з абзацом 8 пункту 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац 2 пункту 5 Порядку № 1078).

Абзацами 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 передбачено обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація не нараховується або нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу; у такому разі сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац 4).

Згідно з абзацом 5 пункту 5 Порядку № 1078 у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу; у разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

Відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Отже, Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці»; суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної. Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 15.06.2023 у справі № 120/6277/22.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 дає підстави для висновку, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання. З огляду на те, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними.

Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 206/4411/16-а). Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні, і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення (постанова Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19).

Пунктом 2 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та деяким іншим особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704), встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Пунктом 4 Постанови № 704 визначено розміри посадових окладів військовослужбовців, які обчислюються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт.

Беручи до уваги, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. У зв`язку з підвищенням у березні 2018 року доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то в якому розмірі.

Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (пункт 108) виснував, що для застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в попередньому місяці, причому в обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункту 5 Порядку № 1078). Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078). Якщо розмір підвищення доходу (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Аналогічні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21 та від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, які в силу ч. 5 ст. 242 КАС України підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи.

Визначаючи розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А), суд виходить із того, що згідно з реченням 2 абзацу 5 пункту 5 Порядку № 1078 у місяці підвищення посадового окладу враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру. До складу грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року входила щомісячна додаткова грошова винагорода в розмірі 4606,28 грн, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».

Велика Палата Верховного Суду в пункті 60 постанови від 10.11.2021 у справі №825/997/17 виснувала, що зі змісту постанови № 889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер. Отже, зазначена винагорода не має разового характеру та є складовою грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року, а тому підлягає врахуванню при визначенні розміру грошового забезпечення цього місяця.

Таким чином, грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 12 283,41 грн, а за березень 2018 року - 12 896,95 грн, у зв`язку з чим розмір підвищення грошового доходу позивача в березні 2018 року (А) становить 613,54 грн (12 896,95 грн - 12 283,41 грн).

Визначаючи суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б), суд виходить із того, що величина приросту індексу споживчих цін для проведення індексації обчислюється за формулою, наведеною в додатку 1 до Порядку № 1078, шляхом віднімання 100 відсотків від наростаючого індексу споживчих цін, обчисленого за період з місяця, наступного за базовим, і станом на березень 2018 року становить 253,30 відсотка (353,3 відсотка - 100 відсотків). Наведена величина приросту індексу споживчих цін між сторонами не є спірною.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2018 року становив 1762 гривні, тобто у березні 2018 року він складав 1762,00 грн.

Керуючись абзацом 5 пункту 4 Порядку № 1078, сума можливої індексації у березні 2018 року (Б) становить: 1762,00 грн х 253,30 % : 100 = 4463,15 грн.

Оскільки розмір підвищення грошового доходу позивача в березні 2018 року (А - 613,54 грн) є меншим за суму можливої індексації, що склалася у цьому місяці (Б - 4463,15 грн), позивач відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 набув права на нарахування та виплату індексації-різниці, розмір якої визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу: 4463,15 грн - 613,54 грн = 3849,61 грн.

Отже, починаючи з березня 2018 року індексація-різниця з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 підлягала виплаті позивачу щомісяця в розмірі 3849,61 грн до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дня звільнення з військової служби.

Судом встановлено, що чергового підвищення окладів військовослужбовців після 01.03.2018 не відбувалося, а позивача виключено зі списків особового складу військової частини і всіх видів забезпечення з 19.05.2025. Відтак спірний період, за який позивач має право на нарахування та виплату індексації-різниці, обчислюється з 01 березня 2018 року по 19 травня 2025 року.

Разом з тим суд враховує, що пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII. Зупинення дії закону означає тимчасове припинення його регулятивного впливу, внаслідок чого протягом періоду зупинення норми такого закону не породжують прав та обов`язків для учасників відповідних правовідносин. Оскільки Порядок № 1078 затверджений Кабінетом Міністрів України на виконання ч. 2 ст. 6 Закону № 1282-XII і є похідним від цього Закону, зупинення дії Закону № 1282-XII на 2023 рік виключає застосування у цьому році механізму індексації грошових доходів населення, визначеного Порядком № 1078, у тому числі щодо нарахування та виплати індексації-різниці. З огляду на викладене, протягом періоду з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року правові підстави для нарахування та виплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення були відсутні, а тому 2023 рік підлягає виключенню зі спірного періоду, за який така індексація нараховується.

Таким чином, індексація-різниця грошового забезпечення у розмірі 3849,61 грн щомісяця підлягає нарахуванню та виплаті позивачу за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та за період з 01 січня 2024 року по 19 травня 2025 року.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок, суд здійснює обчислення належної до виплати суми самостійно, виходячи з установленого судом періоду.

Кількість повних місяців у зазначеному періоді становить 74, а саме: 10 місяців 2018 року (з березня по грудень), по 12 місяців у 2019, 2020, 2021, 2022 та 2024 роках, а також 4 місяці 2025 року (з січня по квітень). Сума індексації-різниці за повні місяці становить 284 871,14 грн (3849,61 грн х 74 місяці).

За період з 01 по 19 травня 2025 року, тобто за 19 днів із 31 календарного дня травня 2025 року, сума індексації-різниці становить 2359,44 грн (3849,61 грн : 31 день х 19 днів).

Отже, загальна сума індексації-різниці грошового забезпечення, яка підлягає нарахуванню та виплаті позивачу, становить 287 230,58 грн (284 871,14 грн + 2359,44 грн).

Сформовані судом висновки та здійснені розрахунки підтверджують наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача, які полягають у нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення в неповному обсязі, та для зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення у наведеному розмірі.

Стосовно позовних вимог у частині зобов`язання відповідача здійснити виплату індексації-різниці із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає таке.

Що стосується позовних вимог про нарахування та виплату індексації із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, суд зазначає про таке.

Суд зауважує, що наразі відсутні підстави вважати, що після проведення перерахунку індексації грошового забезпечення та інших складових грошового забезпечення позивача, вони не будуть здійснені відповідачем з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, оскільки таким перерахунок ще не проведений.

Так, позовні вимоги у вказаній частині звернені на майбутнє, а права позивача не є порушеними.

Що ж до вимоги про здійснення нарахування і виплати індексації грошового забезпечення із одночасним відрахуванням 1,5 відсотка військового збору, то утримання військового збору з доходів у вигляді грошового забезпечення здійснюється податковим агентом у силу вимог закону незалежно від наявності про це вказівки в судовому рішенні, а тому окремого зазначення в резолютивній частині рішення не потребує.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати суд зазначає таке.

Верховний Суд в постанові від 14.05.2025 по справі № 160/672/24 зазначив:

«Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.11.2022 у справі № 674/22/17, від 24.07.2024 у справі № 520/2674/2020 від 31.07.2024 у справі № 480/1704/19, в яких зазначено, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Тобто виплата компенсації втрати частини доходів пов`язана з виплатою основної суми доходу.»

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню: суд визнає протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення в неповному обсязі та зобов`язує відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 3849,61 грн щомісяця за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 19 травня 2025 року в загальній сумі 287 230,58 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб. У задоволенні решти позовних вимог, зокрема щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 19 травня 2025 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 3849,61 грн. щомісяця за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та за період з 01 січня 2024 року по 19 травня 2025 року, а всього у загальній сумі 287230 (двісті вісімдесят сім тисяч двісті тридцять) грн 58 коп., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова