Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №160/30700/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 рокуСправа №160/30700/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, з 14.03.2022 по 08.01.2024 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» ОСОБА_1 з 14.03.2022 по 08.01.2024 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» ОСОБА_1 компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки, обчисливши її суму виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у період з 14.03.2022 по 08.01.2024 включно проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , правонаступником якої з 01.11.2024 визначено Управління військової частини НОМЕР_1 . Позивач стверджує, що розміри його посадового окладу та окладу за військовим званням, а відтак і похідних від них додаткових видів грошового забезпечення, обчислювалися відповідачем із застосуванням розрахункової величини 1762 грн, тобто прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, тоді як після скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 змін, внесених до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, підлягала застосуванню величина прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а саме 2481 грн у 2022 році, 2684 грн у 2023 році та 3028 грн у 2024 році. Позивач також вважає, що пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, яким пункт 4 постанови № 704 викладено в редакції зі сталою величиною 1762 грн, не відповідає актам вищої юридичної сили та не підлягає застосуванню, а крім того зазначає, що при обчисленні грошової компенсації за невикористані дні відпусток відповідач не врахував сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Позиція відповідача полягає в тому, що нарахування і виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалися відповідно до пункту 4 постанови № 704 у редакціях, чинних у відповідні періоди: за період з 14.03.2022 по 19.05.2023 - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762 грн), а за період з 20.05.2023 по 08.01.2024 - виходячи зі сталої розрахункової величини 1762 грн, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481; відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 24.06.2025 у справі № 420/5584/24 та зазначає, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 стосувалася постанови № 103 і безпосередньо порядку обчислення грошового забезпечення не змінювала. На підтвердження нарахованих та виплачених сум відповідач надав картку особового рахунку військовослужбовця.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (за наявними у справі матеріалами) відповідно до частини першої статті 257 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у період з 14.03.2022 по 08.01.2024 включно проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 . Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 08.01.2024 №8 старшого солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас; із списків особового складу військової частини його виключено 08.01.2024 (наказ від 08.01.2024 № 8/З-РС/06). З 01.11.2024 Військова частина НОМЕР_2 розформована, її правонаступником визначено Управління військової частини НОМЕР_1 .

За карткою особового рахунку військовослужбовця за 01/2022 - 12/2022 позивач обіймав посаду механіка-оператора (4 тарифний розряд) з посадовим окладом 2730,00 грн. Нарахування за цією карткою розпочато з квітня 2022 року; за січень - березень 2022 року нарахувань у картці не відображено. Позивачу нараховано: оклад за військовим званням - 307,74 грн за квітень 2022 року, 640,65 грн за травень 2022 року та по 600,00 грн щомісяця з червня по грудень 2022 року; посадовий оклад - 1585,16 грн за квітень 2022 року та по 2730,00 грн щомісяця з травня по грудень 2022 року; надбавку за вислугу років - від 631,60 грн до 2331,00 грн на місяць; надбавку за особливі умови проходження служби - від 1230,39 грн до 4517,51 грн на місяць; премію - від 4581,12 грн до 6743,10 грн на місяць; премію захисникам - 17419,35 грн за квітень 2022 року та по 30000,00 грн щомісяця з травня по грудень 2022 року; поточну індексацію - від 391,84 грн до 1424,80 грн на місяць; коригування НВР - 1289,03 грн у вересні 2022 року; грошову допомогу для оздоровлення - 14435,40 грн у листопаді 2022 року. Усього за 2022 рік нараховано 405050,44 грн, до виплати - 398974,68 грн.

За карткою особового рахунку за 01/2023 - 12/2023 позивачу нараховано: оклад за військовим званням - по 600,00 грн щомісяця; посадовий оклад - по 2730,00 грн за січень - квітень 2023 року, 2712,00 грн за травень 2023 року та по 2640,00 грн з червня по грудень 2023 року (у зв`язку з призначенням з 25.04.2023 на посаду механіка-радіотелефоніста 3 тарифного розряду з посадовим окладом 2640,00 грн); надбавку за вислугу років - по 1332,00 грн за січень - квітень 2023 року, 1324,80 грн за травень 2023 року та по 1296,00 грн з червня по грудень 2023 року; надбавку за особливі умови проходження служби - по 3030,30 грн за січень - квітень 2023 року, 3013,92 грн за травень 2023 року та по 2948,40 грн з червня по грудень 2023 року; премію - від 6743,10 грн до 14605,50 грн на місяць; грошову допомогу для оздоровлення - 22297,80 грн у березні 2023 року; премію захисникам - 30000,00 грн у січні, 30000,00 грн у лютому, 19285,71 грн у березні та 30000,00 грн у квітні 2023 року; додаткову винагороду 30 тисяч - 3000,00 грн у травні 2023 року; додаткову винагороду 100 тисяч - 90000,00 грн у травні 2023 року, 67741,94 грн у червні 2023 року, по 100000,00 грн щомісяця з липня по листопад 2023 року та 66666,67 грн у грудні 2023 року; поточну індексацію - 1470,83 грн у січні 2023 року. Усього за 2023 рік нараховано 1122413,69 грн, до виплати - 1118716,47 грн.

За карткою особового рахунку за 01/2024 - 12/2024 позивачу у січні 2024 року нараховано: оклад за військовим званням - 754,84 грн; посадовий оклад - 3321,29 грн; надбавку за вислугу років - 1630,45 грн; надбавку за особливі умови проходження служби - 3709,28 грн; премію - 18067,82 грн; компенсацію за невикористану відпустку - 39322,80 грн; одноразову грошову допомогу при звільненні - 18350,64 грн; додаткову винагороду 100 тисяч періодом - 100000,00 грн у січні 2024 року та 22580,65 грн у лютому 2024 року. Усього за 2024 рік нараховано 194737,77 грн. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за карткою особового рахунку позивачу не нараховувалася і не виплачувалася.

Із зазначених у картці особового рахунку розмірів посадового окладу (2730,00 грн за 4 тарифним розрядом та 2640,00 грн за 3 тарифним розрядом) та окладу за військовим званням (600,00 грн) вбачається, що вони обчислені виходячи з розрахункової величини 1762 грн, тобто з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, а не на 1 січня відповідного календарного року. Ця обставина відповідачем не заперечується.

Судом також встановлено, що грошову компенсацію за невикористані дні відпусток у сумі 39322,80 грн обчислено відповідачем виходячи з місячного розміру грошового забезпечення 21846,00 грн (посадовий оклад 2640,00 грн, оклад за військовим званням 600,00 грн, надбавка за вислугу років 1296,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби 2948,40 грн та премія 14361,60 грн), тобто без урахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, яка за карткою особового рахунку виплачувалася позивачу щомісяця.

Вважаючи дії відповідача щодо обчислення і виплати грошового забезпечення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне забезпечення; грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Розміри посадових окладів, окладів за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання наведених приписів Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704), якою затверджено схеми тарифних розрядів за посадами та схеми тарифних коефіцієнтів за військовими (спеціальними) званнями (додатки 1, 12, 13 і 14).

Пунктом 4 постанови № 704 у первинній редакції було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова № 103) пункт 4 постанови № 704 було викладено в новій редакції, за якою розрахунковою величиною визначено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 р. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038 примітки до додатків 1 і 14 до постанови № 704 викладено в новій редакції, згідно з якою посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови № 704; у такий спосіб застереження «але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року» було виключено з тексту постанови № 704.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови № 103, яким внесено зміни до пункту 4 постанови № 704. Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 у справі № 420/18318/23 зазначив, що з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу на підставі первинної редакції постанови № 704, тобто із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Аналогічних за змістом висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21 та від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року встановлено у розмірі 1762 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 1 січня 2022 року - 2481 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року - 2684 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року - 3028 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, яка набрала чинності 20.05.2023, скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою № 103, та внесено зміну до пункту 4 постанови № 704, за якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Зі змісту наведених нормативно-правових актів вбачається, що у межах заявленого позивачем періоду служби (з 14.03.2022 по 08.01.2024) правове регулювання не було однаковим, а тому цей період підлягає розмежуванню на два: з 14.03.2022 по 19.05.2023 та з 20.05.2023 по 08.01.2024.

За період з 14.03.2022 по 19.05.2023 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача був розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, тобто 2481 грн у 2022 році та 2684 грн у 2023 році. Натомість, як встановлено судом з картки особового рахунку військовослужбовця, посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача за цей період обчислено виходячи з величини 1762 грн. Оскільки надбавка за вислугу років, надбавка за особливі умови проходження служби, премія та інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення, а також грошова допомога для оздоровлення обчислюються у відсотковому відношенні до посадового окладу, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років, застосування заниженої розрахункової величини призвело до заниження розміру всього грошового забезпечення позивача за цей період.

Пунктом 14 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260), передбачено, що грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього. Згідно з пунктом 11 розділу II Порядку № 260 у разі змін розмірів (норм) щомісячних основних або додаткових видів грошового забезпечення під час проходження військової служби здійснюється перерахунок грошового забезпечення з дня, з якого відбулися відповідні зміни.

З огляду на викладене позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення і виплати грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, та про зобов`язання перерахувати і виплатити таке грошове забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум є обґрунтованими в частині періоду з 14.03.2022 по 19.05.2023 включно і підлягають задоволенню у цій частині.

Водночас за період з 20.05.2023 по 08.01.2024 включно підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача немає. З 20.05.2023 пункт 4 постанови № 704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 установлює сталу розрахункову величину 1762 гривні і не містить жодного посилання на прожитковий мінімум для працездатних осіб. Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень і зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, застосував саме ту розрахункову величину, яку встановлював чинний нормативно-правовий акт. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.06.2025 у справі № 420/5584/24.

Визнання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 протиправним та нечинним у судовому порядку не змінює наведеного висновку, оскільки відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, тобто на майбутнє, і таке рішення не поширює свою дію на правовідносини, що виникли до набрання ним законної сили. У спірний період (з 20.05.2023 по 08.01.2024) пункт 4 постанови № 704 у редакції постанови №481 був чинним і підлягав застосуванню. Відтак позовні вимоги в частині перерахунку грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 08.01.2024 задоволенню не підлягають.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині обчислення грошового забезпечення позивача за правилом «але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року», на якому побудовано формулювання позовних вимог. Пункт 4 постанови № 704 у жодній з редакцій, чинних у межах спірного періоду (з 14.03.2022 по 08.01.2024), такого застереження не містив: воно було виключене з тексту постанови № 704 постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038 ще до виникнення спірних правовідносин. Крім того, згідно з пунктом 3 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Отже, норми, яка встановлювала б у спірний період розрахункову величину у розмірі не менше 50 відсотків мінімальної заробітної плати, не існує, а розрахунок позивача, побудований на такому правилі, застосуванню не підлягає. Належною розрахунковою величиною за період з 14.03.2022 по 19.05.2023 є виключно розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року.

Щодо нарахування та виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з 2020 року по 2023 рік, то суд зазначає, що на підставі п. 1 Розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі Порядок №260), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п. 7 Розділу XXIV Порядку №260, розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Пунктом 9 Розділу XXIV Порядку №260 передбачено, що виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Отже, для нарахування відповідної допомоги військовослужбовець повинен ініціювати своє бажання її отримати шляхом подання рапорту.

Проте, доказів звернення позивача з відповідними рапортами за 2022-2024 роки до справи не надано.

Щодо порядку обчислення грошової компенсації за невикористані дні відпусток суд зазначає наступне.

Абзацом третім частини чотирнадцятої статті 10-1 Закону № 2011-XII передбачено, що у рік звільнення військовослужбовця зі служби у разі невикористання ним щорічної основної або додаткової відпустки йому виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток.

Згідно з пунктом 6 розділу XXXI Порядку № 260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою; при цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Наведена норма не містить застережень щодо неврахування додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, у складі грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації. Верховний Суд у постанові від 23.09.2024 у справі № 240/32125/23 дійшов висновку, що додаткова винагорода, запроваджена постановою Кабінету Міністрів України № 168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення і входить до складу грошового забезпечення як розрахункової величини, з якої обчислюється розмір компенсації за всі невикористані військовослужбовцем дні щорічної основної відпустки.

Як встановлено судом, грошову компенсацію за невикористані дні відпусток обчислено відповідачем виходячи з місячного розміру грошового забезпечення 21846,00 грн, до складу якого додаткова винагорода, передбачена постановою № 168, не включена, попри те, що така винагорода виплачувалася позивачу щомісяця, у тому числі у січні 2024 року. За таких обставин вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невключення сум цієї винагороди до розрахунку та про зобов`язання перерахувати і виплатити відповідну компенсацію підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що визначення джерела виплати грошового забезпечення є виключно в компетенції відповідача.

Що стосується позовних вимог про нарахування та виплату грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, суд зазначає про таке.

Суд зауважує, що наразі відсутні підстави вважати, що після проведення перерахунку грошового забезпечення та інших складових грошового забезпечення позивача, вони не будуть здійснені відповідачем з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, оскільки таким перерахунок ще не проведений.

Так, позовні вимоги у вказаній частині звернені на майбутнє, а права позивача не є порушеними.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; своєчасно, у розумний строк.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: обґрунтованими є вимоги про перерахунок грошового забезпечення позивача за період з 14.03.2022 по 19.05.2023 включно із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум, а також вимоги щодо включення додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, до розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпусток. У задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині перерахунку грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 08.01.2024 включно, в частині обчислення грошового забезпечення із застосуванням величини не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, в частині перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, а також в частині матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та компенсації сум податку, належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень та премії), а також грошової допомоги на оздоровлення за період з 14.03.2022 по 19.05.2023 включно без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 14.03.2022 по 19.05.2023 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії, а також грошову допомогу на оздоровлення та одноразову грошову допомогу при звільненні, обчислені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого обчислено грошову компенсацію ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових), сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових), обчисливши її суму виходячи з розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, з урахуванням раніше виплаченої суми такої компенсації.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова