Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №140/15527/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року ЛуцькСправа № 140/15527/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - Міжрегіональне управління, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЗХ/ВЛ/23435/Ж5/03-20-07-05/3347706875-ФС від 23.10.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС у Волинській області було проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення господарської діяльності, про що було складено акт №23435/Ж5/03-20-07-05/ НОМЕР_1 від 22.08.2025.

В акті перевірки податковим органом (серед іншого) констатовано порушення позивачем ч.3 ст.24 КЗпП України, а саме: допуск до роботи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ.

Матеріали фактичної перевірки стосовно позивача було скеровано до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці з метою вирішення питання про притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності за порушення трудового законодавства.

За результатами розгляду справи про накладення штрафу на підставі акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області №23435/Ж5/03-20-07-05/ НОМЕР_1 від 22.08.2025, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, Міжрегіональне управління встановило порушення вимог частини 4 статті 24 КЗпП України, вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413, внаслідок чого постановою № ЗХ/ВЛ/23435/Ж5/03-20-07-05/3347706875-ФС від 23.10.2025 на позивача накладено штраф на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у розмірі 240 000,00 грн.

Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною, оскільки ДПС у висновках акту перевірки не було вказано про порушення позивачем вимог ч.4 ст.24 КЗпП України.

Під час проведення фактичної перевірки перевіряючим були надані цивільно правові договори №№1.2 від 01.08.2025, укладені із ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а в подальшому Міжрегіональному управлінню під час розгляду матеріалів і цивільно правовий договір від 01.08.2025 №3 укладеного із ОСОБА_3 .

Звертає увагу на те, що працівники ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , із 2024 року перебувають у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_5 , яка безпосередньо здійснює свою діяльність у цьому ж самому приміщені.

Вказує на те, що із ОСОБА_4 укладено ЦПД зважаючи на сезонний характер роботи ресторану «ЯК ДЛЯ СЕБЕ» та з врахуванням специфіки виконуваних робіт.

Зважаючи на те, що порушення ним були усунуті на момент проведення перевірки та на момент розгляду справи відповідачем, а саме подано документи про те, що працівники оформлені ФОП ОСОБА_5 . Також обґрунтував відсутність підстав для накладення штрафу, зокрема, посилаючись на норми законодавства, що діють у період воєнного стану та передбачають звільнення від відповідальності у разі усунення порушення відповідно до статті 16 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” від 15.03.2022 №2136-IX. З наведених підстав просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 15.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС України) (а.с. 48).

11.12.2025 ухвалою суду задоволено заяву позивача про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови № ЗХ/ВЛ/23435/Ж5/03-20-07-05/3347706875-ФС від 23.10.2025 (а.с.43-44).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. Вказав, що підставою для винесення оскаржуваної постанови став акт фактичної перевірки Головного управління ДПС у Волинській області №23435/Ж5/03-20-07-05/ НОМЕР_1 від 22.08.2025. Даний акт було направлено Міжрегіональному управлінню щодо вирішення питання наявності підстав для накладення штрафу за порушення вимог законодавства про працю ФОП ОСОБА_1 .У зазначеному акті було зафіксовано, що на момент перевірки громадяни ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 виконували обов`язки по обслуговуванню споживачів на господарській одиниці.

Під час проведення перевірки перевіряючим не надано трудові договори, укладені між підприємцем та даними працівниками, а лише надано цивільно правові договори №№1,2 від 01.08.2025 укладені із ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Повідомлення про їх прийняття на роботу до органів ДПС не подавалося.

Вказує на те, що під час розгляду матеріалів наданих ДПС та позивачем, відповідачем було враховано всі обставини встановлені під час перевірки та зміст долучених договорів. Звертає увагу на те, що аналіз ЦПД від 01.08.2025 укладених позивачем свідчить про те, що у даному випадку мають місце не цивільно правові відносини а трудові, які повинні бути належним чином оформлені.

Крім того, звертає увагу на те, що оформлення трудових відносин із працівниками ФОП ОСОБА_5 ніяким чином не впливає на фактичні обставини якими встановлено, що зазначені вище працівники під час проведення перевірки здійснювали свою діяльність на користь ОСОБА_1 .

Таким чином, за висновками перевірки, мав місце фактичний допуск працівника до роботи без належного оформлення трудових відносин, що є порушенням частини третьої статті 24 КЗпП України.

Відповідач послався на частину другу статті 265 КЗпП України, відповідно до якої юридичні та фізичні особи-підприємці несуть відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати за кожного працівника, фактично допущеного до роботи без оформлення трудового договору. Він також обґрунтував свої дії приписами Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, відповідно до якого акти перевірок органів Державної податкової служби є належною підставою для накладення штрафних санкцій.

З посиланням на фактичні обставини та норми чинного законодавства зазначив, що в даному випадку зважаючи на те, що фактична перевірки була проведена працівниками ГУ ДПС у Волинській області, підстави для застосування ст.16 Закону №2136-IX відсутні.

З урахуванням наведеного відповідач вважає, що при прийнятті постанови №ЗХ/ВЛ/23435/Ж5/03-20-07-05/3347706875-ФС від 23.10.2025 уповноважена особа Управління діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. Відповідач вважає не пропорційними заявлені вимоги позивачем щодо стягнення витрат на правову допомогу. З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ГУ ДПС у Волинській області відповідно до наказу від 15.08.2025 №2771-п, направлень від 15.08.2025 №4327/03-20-07-05, №4330/03-20-07-05, пп. 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.2, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80, п. 80.8 ст. 80, пп. 69.2, 96.27 п. 69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України (далі – ПК України) було проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 а саме: господарської одиниці: ресторану «ЯК ДЛЯ СЕБЕ», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність позивач, за результатами якої було складено акт від 22.08.2025 №23435/Ж5/03-20-07-05/ НОМЕР_1 (а.с.11-14-10,61-63).

В акті перевірки, серед іншого вказано, що під час перевірки 15.08.2025 громадяни ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 виконували обов`язки по обслуговуванню споживачів на даній господарській одиниці.

Під час проведення перевірки перевіряючим не надано трудові договори, укладені між підприємцем та даними працівниками, а лише надано цивільно правові договори №№1,2 від 01.08.2025 укладені із ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Станом на 15.08.2025 до ГУ ДПС у Волинській області інформації, повідомлення про прийняття вказаних працівників на роботу ФОП ОСОБА_1 подано не було.

Таким чином встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 ч.3 ст. 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 “Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу”, а саме: допуск до роботи 15.08.2025 найманих осіб без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ.

Матеріали фактичної перевірки стосовно ФОП ОСОБА_1 ГУ ДПС у Волинській області скеровано листом від 12.09.2025 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці з метою вирішення питання про притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності за порушення трудового законодавства (а.с.83).

За результатами розгляду справи про накладення штрафу на підставі акта перевірки ГУ ДПС у Волинській області №23435/Ж5/03-20-07-05/ НОМЕР_1 від 22.08.2025, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, Міжрегіональне управління встановило порушення вимог частини 4 статті 24 КЗпП України, вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413, а саме: за фактичним місцем провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 встановлено допущення до виконання трудових функцій ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 без оформлення трудових відносин.

Постановою №ЗХ/ВЛ/23435/Ж5/03-20-07-05/3347706875-ФС від 23.10.2025 заступником Міжрегіонального управління на ФОП ОСОБА_1 на підставі ст.265 КЗпП України накладено штраф за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (вимог частини 4 статті 24 КЗпП України) у розмірі 240000 грн (а.с.21, 86).

Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96) встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (п.п. 6 п. 4 Положення №96).

Як визначено в п. 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці є територіальним органом Державної служби України з питань праці.

Таким чином, Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці є органом, якому чинним законодавством надані владні управлінські функції щодо реалізації державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України “Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу” від 17.06.2015 №413 установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором, зокрема, засобами електронного зв`язку з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

З наведеної норми слідує, що законодавець установив відповідальність юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців у вигляді штрафу, зокрема, за факт недопуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Між тим суб`єкти господарювання, які є платниками єдиного податку першої – третьої групи, за таке порушення притягуються до відповідальності у вигляді попередження.

За змістом приписів частини четвертої статті 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України, визначає Порядок №509.

Відповідно до пункти 2 Порядку №509 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 “Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю” (далі – Постанова №823) штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Однією з підстав, визначених пунктом 2 Порядку №509 для накладення штрафів уповноваженою посадовою особою, є акти перевірок ДПС, її територіальних органів, у ході яких виявлені порушення законодавства про працю.

Аналіз наведених норм КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.06.2020 у справі № 815/5427/17, від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17, від 13.06.2019 у справі № 815/954/18, від 13.06.2019 у справі № 1840/2507/18, від 13.06.2019 у справі № 824/896/18-а, від 03.03.2020 у справі № 1540/3913/18, від 27.06.2024 у справі №380/761/20, від 17.09.2024 у справі № 460/13803/21.

Водночас працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вчинення юридичною особою, яка використовує найману працю, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) є порушенням законодавства про працю та має наслідком застосування до такої особи відповідальності у вигляді штрафу відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України.

Постановою № 413 встановлено обов`язок подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби, за формою згідно з додатком. Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є встановлення своєчасності повідомлення позивачем територіального органу ДПС України, в якому перебуває на обліку як платник податку, про прийняття працівника на роботу.

Згідно з положеннями частини третьої статті 24 КЗпП України та Постанови № 413 повідомлення до органу ДПС про прийняття працівника на роботу здійснюється до початку роботи працівника за трудовим договором.

Судом встановлено, що на момент проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 у ресторані «ЯК ДЛЯ СЕБЕ», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , безпосередньо роботи по обслуговуванню споживачів здійснювали ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Зокрема, адміністратор ОСОБА_2 , бармен ОСОБА_4 та розрахункову операцію здійснювала ОСОБА_3 .

На момент проведення перевірки контролюючому органу було надано ЦПД №№1,2 від 01.08.2025, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .

Аналогічний договір від 01.08.2025 №3 укладено із ОСОБА_3 та надано адвокатом позивача відповідачу листом від 16.10.2025.

Наказів на прийняття на роботу, укладених у встановлено порядку трудових договорів даних працівників, позивачем ні під час проведення перевірки, ні під час розгляду матеріалів надано не було.

ФОП ОСОБА_1 повідомлення про прийняття на роботу працівників до ГУ ДПС у Волинській області станом на 15.08.2025 не направлялось.

Тобто, з 01.08.2025 по 15.08.2025 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 були допущені до роботи без належного оформлення трудових відносин.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що, за адресою: АДРЕСА_1 здійснює свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_5 з якою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 перебувають у трудових відносинах, які належним чином оформлені наказами про прийняття на роботу, копіями трудових відносин, копіями цивільно правових договорів враховуючи наступне.

По-перше, норми чинного трудового законодавства не забороняють (не обмежують) працівникові працювати на декількох роботах, укладати декілька трудових договорів.

При цьому вказані трудові відносини повинні бути належним чином оформлені з кожним роботодавцем.

По-друге, належне оформлення трудових відносин між ФОП ОСОБА_5 з працівниками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ніяким чином не впливає на здійснення ними трудових відносин у ФОП ОСОБА_1 .

У даному випадку перевірка проводилась у ФОП ОСОБА_1 , вказані працівники обслуговували споживачів у ресторані «ЯК ДЛЯ СЕБЕ» саме в межах здійснення господарської діяльності позивача, а відтак, як вже зазначав суд вище, трудові відносини повинні бути оформлені між цими працівниками та ФОП ОСОБА_1 .

Разом з тим ні під час перевірки, ні під час розгляду матеріалів позивач не заперечував ту обставину, що перевірка проводилась саме у нього і розрахункові операції проводились на РРО який зареєстрований за ним. Також ним не заперечувалась та обставина, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 працювали у нього.

Що стосується посилань позивача на те, що між вказаними у акті перевірки особами та ним були укладені цивільно правові договори від 01.08.2025, і вони виконували певні роботи згідно умов у них визначених, то суд їх до уваги не приймає зважаючи на наступне.

Проаналізувавши зміст наявних у справі ЦПД від 01.08.2025 року №№1-3 укладених ФОП ОСОБА_1 та із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ( а.с. 31-33) суд доходить висновку, що зазначені у них роботи мають ознаки виконання трудових відносин.

Нормами законодавства визначено, що за своїм змістом є трудовим договором та ознаки які його характеризують, а також цивільно правовий договір та його ознаки.

Зокрема Верховний Суд у своїх постановах, неодноразово наголошував на тому, що при співставленні трудового договору та цивільно правового договору відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності, а за цивільним процес організації діяльності залишається поза його межами, і метою договору є отримання певного результату.

Стаття 24 КЗпП України визначає умови допуску працівника до роботи, а ст.265 даного кодексу передбачено яку саме відповідальність за порушення цих норм несуть юридичні та фізичні особи-підприємці.

Сам факт укладення цивільно правового договору не визначає справжньої суті правовідносин. Основним у даному випадку є зміст такого договору та характер виконуваних у ньому обов`язків. Якщо ЦПД за своїми умовами та фактичним виконанням набуває ознак трудового договору, це свідчить про наявність трудових відносин, які повинні бути належним чином оформлені у відповідності до трудового законодавства.

Тобто, якщо робота спрямована на досягнення конкретного результату і має разовий характер то це ознаки ЦПД, якщо йдеться про процес надання послуг або виконання функцій це трудовий договір.

Зокрема, вказаними договорами від 01.08.2025 не передбачено надання завдань замовником виконавцю з детальними вимогами щодо виконуваних робіт, що свідчить про регламентацію процесу роботи та певне підпорядкування виконавця замовнику, вони не містять а ні конкретного виду робіт/послуг, які підлягають виконанню/наданню, а ні їх обсягів, а ні строку та порядку їх виконання/надання, графіку їх виконання.

У даному випадку виконання роботи адміністраторами та офіціантом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 має систематичний характер виконання.

Такі роботи не мають разового характеру і потребують постійного виконання, яке в тому числі може носити і сезонний характер.

Предметом укладених договорів від 01.08.2025 був не кількісний результат (обсяг робіт), а саме праця, яка не була юридично самостійною, а здійснювалася у межах діяльності всього ресторану з систематичним виконанням трудових функцій та була покликана на досягнення мети господарської діяльності підприємства.

Як випливає із правової позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, у разі, якщо робота, виконувана особою на користь суб`єкта господарювання, збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з обслуговування його діяльності, то робота такої особи повинна виконуватись на умовах трудового договору (така правова позиція має місце і у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019 у справі № 807/727/18).

Умови наведених вище договорів, укладених між сторона фактично свідчать, що їх предметом є процес праці, а не її кінцевий результат.

З своїм характером такі правовідносини фактично є трудовими, оскільки не містять конкретних фізичних величин або ж об`ємів робіт; в свою чергу, працівник виконує певні функції за конкретною посадою, а не індивідуально-визначену роботу. У вказаних договорах відсутні визначені на розсуд сторін і погоджені ними, умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що в принципі свідчить про відсутність змісту цивільного договору як такого (ст. 628 ЦК України)

Відтак підсумовуючи вищенаведене, укладені ФОП ОСОБА_1 . ЦПД від 01.08.2025 №№1-3 за своїм змістом є трудовими договорами, а відтак, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено висновки акта фактичної перевірки стосовно допуску позивачем ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до роботи без належного оформлення трудових відносин та повідомлення ДПС та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу, чим порушено, зокрема, вимоги частини четвертої статті 24 КЗпП України та Порядку №413.

Що стосується доводів позивача про те, що у зв`язку з усуненням позивачем всіх порушень законодавства про працю у період воєнного стану до позивача не повинні були застосовуватися штрафи відповідно до Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” від 15.03.2022 №2136-ІХ, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” від 15.03.2022 №2136-ІХ позапланові заходи державного нагляду (контролю) у період дії воєнного стану здійснюються: за наявності підстав, визначених абзацами п`ятим, восьмим, дев`ятим, десятим частини першої статті 6 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”; за зверненням Київської міської військової адміністрації або обласної військової адміністрації; у зв`язку з невиконанням суб`єктом господарювання приписів про усунення порушень вимог законодавства, виданих після 1 травня 2022 року.

У період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 КЗпП України, не застосовуються.

Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці не здійснювало позапланових заходів державного нагляду (контролю) та відповідно не виносило приписів про усунення порушень вимог законодавства, тому норма ст. 16 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” від 15.03.2022 №2136-ІХ не може застосовуватися до даних спірних правовідносин.

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 265 КЗпП України заходи щодо притягнення до відповідальності за вчинення порушення, передбаченого абзацами другим, третім, сьомим, восьмим, дев`ятим, одинадцятим частини другої цієї статті, застосовуються одночасно із винесенням припису незалежно від факту усунення виявлених при проведенні перевірки порушень.

Щодо тверджень позивача та його представника з приводу фіксації в акті перевірки ГУ ДПС у Волинській області порушень трудового законодавства, суд вказує на наступне.

Суд констатує, що повноваження на проведення перевірки стосовно дотримання фізичними особами-підприємцями вимог законодавства про працю, виявлення, оформлення і фіксацію відповідних порушень (зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) належать податковому органу відповідно до закону.

Одночасно з цим повноваження щодо притягнення до відповідальності за вищевказані правопорушення у спосіб накладення штрафу за законом (частина четверта статті 265 КЗпП України) надані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Пунктом 8 Положення №96 передбачено, що Держпраці під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також підприємствами, установами та організаціями.

На цій підставі суд зазначає, що у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки і надання останнього Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, то Держпраця відповідно до закону наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб`єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством.

Суд звертає увагу на правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 28.04.2020 у справі №420/3197/19, від 21.08.2020 у справі №822/1037/18, від 25.02.2022 у справі №420/7851/19, в яких вказано, що відомості, викладені в акті перевірки податкового органу, підлягають перевірці та оцінці на підставі наявних доказів під час розгляду справи управлінням Держпраці. Це свідчить, що викладені в акті перевірки відомості не є беззаперечним доказом вини особи у порушенні вимог законодавства про працю, а підлягають перевірці в кожному конкретному випадку.

Суд не заперечує тієї обставини, що акт перевірки ДПС, її територіального органу є самостійною підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю.

Тобто орган Держпраці в межах розгляду питання про притягнення винних осіб до відповідальності повинен виходити із фактичних обставин зафіксованих актом перевірки.

Актом перевірки було зафіксовано, про те, що безпосередньо роботи по обслуговуванню споживачів 15.08.2025 в інтересах ФОП ОСОБА_1 здійснювали ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Пунктом 4 Порядку №509 визначено, що під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

Саме органи Держпраці в межах розгляду матеріалів про накладення штрафів на господарюючих суб`єктів за виявлені порушення наділені повноваженнями щодо надання оцінки наявності чи відсутності порушень трудового законодавства виявлених під час перевірки та зафіксованих в акті, в межах розгляду матеріалів про накладення штрафів на господарюючих суб`єктів за виявлені порушення..

При цьому зважаючи на вищевикладене суд констатує, що не зазначення у висновках акту перевірки податковим органом виявлених порушень трудового законодавства, за наявності їх фіксації в акті перевірки ніяким чином не впливає на можливість за наслідками розгляду матеріалів відповідачу прийняти рішення про наявність чи відсутність порушень вимог трудового законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами доведено наявність в діях ФОП ОСОБА_1 порушень вимог законодавства про працю та правомірності винесення постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЗХ/ВЛ/23435/Ж5/03-20-07-05/3347706875-ФС від 23.10.2025, а тому підстави для її скасування відсутні.

Враховуючи вищезазначене у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача та залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 241-243, 245, 246, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Р.С. Денисюк