Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №140/4141/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року ЛуцькСправа № 140/4141/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі – ГУ ПФУ в Закарпатській області) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області від 11.03.2026 №032450008790 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язати ГУ ПФУ в Закарпатській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дати звернення про призначення пенсії (з 14.02.2026).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) та 30.05.2023 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення мені пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06.06.2023 №032350022989 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку із не підтвердженням проживання у зоні 3 роки станом на 01.01.1993. Відповідно до документів підтверджено проживання у зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 31.08.1987 та з 14.07.1988 по 30.09.1989 (2 роки 6 місяців 23 дні за винятком періоду навчання у місті Луцьк з 01.09.1987 по 13.07.1988 та періоду роботи у місті Луцьк з 01.10.1989), що не дає право на зниження пенсійного віку. При цьому у рішенні зазначено, що мій страховий стаж становить 34 роки 08 місяці 17 днів.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду у справі № 140/16877/23 мій позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06.06.2023 №03235002298. У вказаному рішенні суду зазначено, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали (працювали), зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років станом на 01.01.1993. Єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII. зокрема, на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку/встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

У зв`язку з цим, в подальшому 14.02.2024 (після досягнення 54-х років) позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення мені пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.

Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області було винесено рішенням від 22.02.2024 №032350022989, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку із не підтвердженням проживання у зоні 3 роки станом на 01.01.1993.

Не погоджуючись із відмовою у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону №796-ХІІ ОСОБА_1 знову звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та рішенням Волинського окружного адміністративного суду у справі № 140/2684/24 у задоволенні мого позову відмовлено.

У вказаному рішенні суд прийшов до переконання в тому, що із поданих позивачкою документів, для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку встановлено, що період її проживання на території, яка відноситься до зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року дає їй право на призначення пенсії по досягненню 56 років.

По досягненню 56 років, 04.03.2026, ОСОБА_1 повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заяву про призначення мені пенсії за віком із зниженням пенсійного віку та додала рішення Волинського окружного адміністративного суду у справах №140/16877/23 та №140/2684/24.

Рішенням ГУ ПФУ в Закарпатській області від 11.03.2026 №032450008790 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку із не підтвердженням факту проживання/роботи у зоні посиленого радіологічного контролю необхідного для зниження пенсійного віку 3 роки.

Враховуючи наведене, уважає таке рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області протиправним та необґрунтованим, у зв`язку із чим просить позов задовольнити (арк. спр. 1-4).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 34).

На адресу суду 01.05.2026 надійшов відзив від ГУ ПФУ в Закарпатській області від 24.04.2026 №0700-0902-8/25813, у якому представник відповідача позовних вимог не визнала та вказала, що ОСОБА_1 станом на 01.01.1993 проживала (працювала) в зоні посиленого радіологічного контролю 2 роки 6 місяців 23 дні.

Відповідно до принципу екстериторіальності заяву була розглянута ГУ ПФУ в Закарпатській області рішенням якого № 032450008790 від 11.03.2026 позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку із не підтвердженням проживання у зоні 3 роки станом на 01.01.1993.

Тобто, предметом спору в цій справі є зарахуванням періоді проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 періоду навчання в м. Луцьку з 01.09.1987 по 13.07.1988, та періоду роботи у м. Луцьк з 01.10.1989 оскільки населений пункт не належить до зони гарантованого добровільного відселення. Відповідно до документів підтверджено проживання у зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 31.08.1987 та з 14.07.1988 по 30.09.1989 (2 роки 6 місяців 23 дні), що вже було предметом спору у справах № 140/16877/23 та 140/2684/24 (арк. спр. 38-39).

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (арк. спр. 10).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 у справі №140/16877/23, яке набрало законної сили 28.11.2023, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, – задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06.06.2023 №032350022989. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (арк. спр. 14-21).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 у справі №140/2684/24, яке набрало законної сили 17.05.2024, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, відмовлено (арк. спр. 25-29).

Позивач 04.03.2026 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 28.02.1991 № 796-XII (далі – Закон №796-ХІІ).

Пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1) визначено, що заява на призначення/перерахунок пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр).

Після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, та відповідно до пункту 4.3. Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку розгляд документів, наданих позивачем, провадився за принципом «екстериторіальності» ГУ ПФУ в Закарпатській області, яким рішенням від 11.03.2026 №032450008790 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 796-XII, у зв`язку з непідтвердженням факту проживання/роботи у зоні посиленого радіологічного контролю необхідного для зниження пенсійного віку 3 роки.

Вказаним рішенням встановлено, що вік заявниці – 56 років 0 місяців 20 днів. Страховий стаж – 37 років 6 місяців 21 днів.

Документами підтверджено, що особа станом на 01.01.1993 проживала (працювала) в зоні посиленого радіологічного контролю 2 роки 6 місяців 23 дні (арк. спр. 30-31).

Не погоджуючись з рішенням ГУ ПФУ в Закарпатській області від 11.03.2026 №032450008790 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №796-ХІІ позивач звернулася з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема, право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років мають особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Підпунктом п`ятим пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (з наступними змінами та доповненнями) (далі – Порядок №22-1) передбачено, що документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Законом №796-ХІІ).

Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше 3 років.

Частинами третьою, четвертою статті 15 Закону №796-ХІІ встановлено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення здійснюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту п`ятого Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 (далі – Порядок №51), потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, чи таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.

Пунктом 10 Порядку № 51 передбачено, що видача посвідчень провадиться, зокрема, обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання. Посвідчення видаються особам, які постійно проживають або працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.

Разом з цим, пунктом 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 (далі - Порядок № 551), передбачено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії Б зеленого кольору.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 551 посвідчення видаються особам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток 5).Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 31.07.2018 у справі №751/2050/17, від 22.01.2019 у справі №129/1535/17, від 21.11.2019 у справі №572/47/17 та в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при вирішенні даної справи.

Судом встановлено, що позивачу видано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_1 має право на пільги та компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ (арк. спр. 10).

Разом з тим, відповідно до довідки №250 від 16.06.2023, виданої Великоосницьким старостинським округом №6 виконавчого комітету Колківської селищної ради, ОСОБА_1 постійно проживала та була зареєстрована з 14.02.1970 по 03.11.1989 село Заріччя Маневицього району (на даний час Луцького району) Волинської області, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 належить до зони гарантованого добровільного відселення (арк. спр. 11).

Рішенням від 22.02.2024 №032350022989, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку із не підтвердженням проживання у зоні 3 роки станом на 01.01.1993. Відповідно до документів підтверджено проживання у зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 31.08.1987 та з 14.07.1988 по 30.09.1989 (2 роки 6 місяців 23 дні – за винятком періоду навчання у м. Луцьк з 01.09.1987 по 13.07.1988 та періоду роботи у місті Луцьк з 01.10.1989), що не дає право на зниження пенсійного віку (арк. спр. 23-24).

В подальшому, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 у справі №140/2684/24, яке набрало законної сили 17.05.2024, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, відмовлено (арк. спр. 25-29).

Суд висновує, що постійне місце роботи/навчання на денній формі нерозривно пов`язане з її постійним місцем проживанням, відтак період навчання позивача у місті Луцьк спростовують факт постійного її проживання у зоні гарантованого добровільного відселення в цей період.

Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою (навчанням) на цій території.

При цьому в контексті обставин цієї справи, суд також враховує, що оскільки навчання зазвичай є тривалим періодом, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такий період може бути прирівняний до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і врахований під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, лише за умови, що він (період навчання) безпосередньо проходив в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду (довідка з гуртожитку навчального закладу, в якому проживав позивач під час навчання).

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.11.2024 у справі №460/19947/23.

Відтак, як констатовано судом, встановлено рішенням ГУ ПФУ в Закарпатській області від 11.03.2026 №032450008790 та не заперечується позивачем, ОСОБА_1 не підтверджено належними та допустимими доказами факту постійного проживання та (або) її роботи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років.

На переконання позивача, враховуючи досягнення ОСОБА_1 повних 56 років на день звернення із заявою, право на отримання пенсії за віком, зі зменшенням пенсійного віку вона набуває не в 54 роки, а в 56 відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ (3 роки початкова величина і додатково 1 рік за 2 повних роки проживання в зоні гарантованого добровільного відселення).

Волинський окружний адміністративний суд у рішенні від 16.04.2024 у справі №140/2684/24 прийшов до переконання в тому, що із поданих позивачкою документів, для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку встановлено, що період її проживання на території, яка відноситься до зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року дає їй право на призначення пенсії по досягненню 56 років.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом із тим суд зауважує, що правові висновки, наведені у рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 у справі №140/2684/24, не мають преюдиційного чи обов`язкового характеру для вирішення цього спору. У межах даної справи суд здійснює самостійну оцінку встановлених обставин та досліджених доказів, а також перевіряє рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області від 11.03.2026 №032450008790 виключно на предмет його відповідності вимогам законодавства та правомірності прийняття.

В контексті наведеного обрахунку суд звертає свою увагу на абзац пункт 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII, яким встановлено, зокрема, що:

- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років;

*Відповідно до примітки початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Отже, право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали у зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993 не менше 3 років. При цьому пенсійний вік такої особи зменшується на 1 рік за кожні два роки проживання, роботи, але не більше 6 років у вказаній зоні. Застосування початкової величини зменшення пенсійного віку на 3 роки мають особи які проживали або працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи обов`язковий період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986. Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років станом на 01.01.1993, то його необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993. Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони гарантованого добровільного відселення, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.

Як підтверджується наявними матеріалами справи та не заперечується сторонами, станом на 01.01.1993 позивач не проживала, і не працювала у зоні гарантованого добровільного відселення терміном не менше 3 років, тому правових підстав для зменшення пенсійного віку позивача та призначення пенсії за пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII вона не мала.

Наявність у позивача посвідчення особи, яка постійно проживала на території зони гарантованого добровільного відселення (3 категорія) не є безумовною підставою, яка автоматично підтверджує право позивача на зменшення її пенсійного віку та призначення пенсії за пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII, позаяк положенням цієї норми чітко встановлені підстави за яких пенсійний вік зменшується, а пенсія призначається зі зменшенням пенсійного віку - а зокрема «якщо особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років».

Верховний Суд у постанові від 27.11.2025 у справі № 240/25327/24 зазначив умови для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII, якими є:

1) наявність відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу;

2) факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01.01.1993;

3) досягнення необхідного віку для призначення пенсії, зменшеного на відповідну кількість років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.

Отже, враховуючи позицію Верховного Суду та наведені обставини, суд приходить до переконання, що у зв`язку із відсутністю факту проживання та (або) праці позивача у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років у період з 26.04.1986 до 01.01.1993, у ОСОБА_1 права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII не виникало, навіть із врахуванням подачі до пенсійного органу про призначення пенсії за віком у 56 років.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В сукупності наведеного та з урахуванням встановлених обставин справи і наведених норм чинного законодавства України із застосуванням останньої практики Верховного Суду, суд дійшов висновку про те, що позивач не підтвердила належними письмовими доказами своє проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років, відтак не має права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 4 роки відповідно до статті 55 Закону №796-XIІ, з огляду на що, рішення відповідача ГУ ПФУ в Закарпатській області від 11.03.2026 №032450008790 є правомірним, а тому у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування вказаного рішення та зобов`язання вчинити дії необхідно відмовити повністю.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, відтак судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович