Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №148/1904/26 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №: 148/1904/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Дамчук О.О.,

за участю секретаря Носулько К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчині за правилами спрощеного позовного провадженнябез повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище позовом, в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.11.2024 № 76480051 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 37629,00 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити.

В обґрунтування позовних вимог послалася на те, що він є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 . У відповідний період проходив військово-лікарську комісію та був направлений ІНФОРМАЦІЯ_3 на лікування, у зв`язку з чим жодних порушень правил військового обліку не допускав.

Під час перевірки документів працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 останнього було перевірено по базі « ІНФОРМАЦІЯ_5 », у розшуку він не перебував, однак працівники ІНФОРМАЦІЯ_4 , незважаючи на факт його перебування на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , склали протокол про адміністративне правопорушення за нібито не оновлення військово-облікових даних. При цьому жодних законних підстав для складення такого протоколу не існувало.

З 28 жовтня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Немирівського районного суду позивач був взятий під варту та з того часу безперервно перебуває в місцях позбавлення волі. Попри це, 07 листопада 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_7 виніс постанову №76480051 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 37 629 грн 00 коп. за нібито порушення правил військового обліку. На момент винесення постанови позивач вже перебував під вартою та був фактично позбавлений можливості: з`явитися до ТЦК; надати пояснення; реалізувати право на захист; оскаржити дії працівників ТЦК у встановлений законом строк. Про існування постанови дізнався лише значно пізніше під час перебування в місцях позбавлення волі.

В судове засідання сторони не викликалися, у зв`язку з чим у відповідності з ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_8 до суду надав відзив, згідно якого зазначив, що 20.07.2024 під час здійснення заходів оповіщення громадян було встановлено, що військовозобов`язаний громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 не пред`явив свій військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу на вимогу уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим порушив абзац 2 підпункту 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 у редакції чинній на момент складення протоколу та винесення постанови).

Відтак, з метою притягнення до адміністративної відповідальності, 20.07.2024, старшим офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 , старшим лейтенантом ОСОБА_2 було складено відносно громадянина Токаренка протокол №Т/24/1002 про вчинення адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП.

Громадянин ОСОБА_3 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, ознайомлений зі своїми правами, передбаченими ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, що підтверджується його підписом у протоколі. Від отримання копії протоколу громадянин ОСОБА_3 відмовився, у зв`язку з чим, відповідно до вимог Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024, старшим лейтенантом ОСОБА_4 було залучено двох свідків, які своїми підписами підтверджують зазначений факт.

Будь-яких заяв чи клопотань, зокрема про відкладення розгляду справи на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 від громадянина Токаренка не надходило, у зв`язку із чим, відповідно до вимог статті 268 КУпАП, справу було розглянуто без його присутності.

Таким чином, повно та всебічно розглянувши адміністративну справу №Т/24/1002 від 20.07.2024, дослідивши усі наявні докази та матеріали, відповідно до постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №24/1778 від 26.07.2024, громадянина ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 17 000, 00 грн.

Зазначена постанова була направлена на зазначену громадянином Токаренком у протоколі адресу 11.09.2024 та у відповідності до довідки про причини повернення/досилання Ф.20 повернулася відправнику 08.10.2024 у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

В подальшому постанову №24/1778 було направлено 17.10.2024 до примусового виконання у Тульчинський відділ державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрально-західного управління Міністерства юстиції України.

Крім цього зазначає, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («ЄДРПВР»), військовозобов`язаний громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , перебуває на персонально-якісному військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_10 з 13.11.2017.

Відомості про перебування громадянина Токаренка на військовому обліку деінде, зокрема у ІНФОРМАЦІЯ_6 не підтверджено. Попри це зауважує, що факт перебування військовозобов`язаного громадянина на військовому обліку в іншому територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки не обмежує працівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на складання протоколів, оскільки відповідно до пунктів 9, 9-1, Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку) та мають право на здійснення (у період проведення мобілізації (крім цільової) заходів з перевірки військово-облікових документів громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років.

Ба більше, посилання на те, що громадянин ОСОБА_3 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 не підтверджено жодним «відповідним документом», оскільки останнім не було долучено бодай одного підтвердження перебування на військовому обліку деінде.

Також зауважує, що постанову №24/1778 було винесено 26.07.2024, а відповідно наданої громадянином Токаренком довідки №4/7582 від 08.06.2026, «, що прямо суперечить твердженню Позивача про перебування під вартою станом на день розгляду справи №Т/24/1002.

Також зазначив, що громадянин ОСОБА_3 звертався із відповідною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_4 , на що йому була надана змістовна відповідь. Копії звернення та відповіді долучено до відзиву. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.07.2024 року старшим офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 , старшим лейтенантом ОСОБА_2 було складено відносно громадянина ОСОБА_1 протокол № Т/24/1002 про вчинення адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП, згідно якого 20.07.2024 під час здійснення ІНФОРМАЦІЯ_8 заходів оповіщення громадян було встановлено, що у військовозобов`язаного громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 відсутній при собі військово-обліковий документ, чим порушив вимоги абзац 2 підпункту 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, чим скоїв адміністративне правопорушення під час дії особливого періоду, та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.

Постановою № 24/1778 від 26.07.2024 у справі про адміністративне правопорушення, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_5 за результатами розгляду вищевказаного протоколу від 20.07.2024 року Т/24/1002, на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17 000 грн., враховуючи що він скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.

Аналізуючи представлені сторонами докази, які досліджені в ході судового розгляду та вирішуючи даний спір, суд виходить із наступного.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Процедура перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних і резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи, організація медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби закріплена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.

Відповідно до п. 25 Порядку громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Згідно з п. 49 вищевказаного порядку у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.

З аналізу вказаних правових норм можна зробити висновок, що призовники, військовозобов`язані та резервісти зобов`язані не лише мати військово-обліковий документ як такий, а мати відповідний документ при собі та пред`являти його за вимогою уповноважених осіб.

Необхідно також зазначити, що відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 559 від 16.05.2024 передбачено, що військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа (п.1).

Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): 1) в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); - у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559.

Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ (п. 2 Порядку № 559).

Таким чином, позивач має статус військовозобов`язаного та зобов`язаний був мати військово-обліковий документ і пред`явити його за вимогою у передбачених законом випадках.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що 20.07.2024 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 був відсутній військово-обліковий документ, що вказує на наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Таким чином, у період проведення мобілізації відсутність військово-облікового документу у осіб, визначених ч.6 ст.22 Закону № 3543-XII, непред`явлення цими особами військово-облікового документу за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, становить склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП.

З позову вбачається, що позивач не заперечує, що 20.07.2024 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 проводилася перевірка документів останнього та був складений протоколу про адміністративне правопорушення від 20.07.2024, але від надання пояснень та підпису у протоколі, ОСОБА_1 відмовився в присутності свідків, що зазначені в протоколі, а саме: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ..

Отже, на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення та винесення спірної постанови № 24/1778 від 26.07.2024 р. у позивача був відсутній військово-обліковий документ, який він був зобов`язаний мати при собі та пред`явити за вимогою.

Водночас, позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, які могли б поставити під сумнів достовірність відомостей, викладених у протоколі та у спірній постанові №24/1778.

Посилання позивача на те, що він перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 та у відповідний період проходив військово-лікарську комісію та був направлений ІНФОРМАЦІЯ_3 на лікування, доказами не підтверджено та спростовано матеріалами справи, виходячи з наступного.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («ЄДРПВР»), військовозобов`язаний громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , перебуває на персонально-якісному військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_10 з 13.11.2017.

Відповідно наданої позивачем довідки військово-лікарської комісії від 12.09.2024 року за № 182/2014 встановлено, що солдату запасу ОСОБА_1 , 1980 р.н. проведено медичний огляд позаштатною постійно-діючою військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 12 вересня 2024 року. Діагноз та постанова BЛK про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва: Перенесений гострий гепатит С з ймовірною хронізацією. HCV-інфекція (IgM до HCV позитивний), RNA HCV виявлено ПЛР, мінімальна активність запального процесу. Питання противірусної терапії розглядається. На підставі статті 7 графи II Розкладу хвороб, графи ТДВ. Тимчасово не придатний до військової служби.

Суд зауважує, що ОСОБА_1 проходив ВЛК 12.09.2024 тобто після складання протоколу та ухвалення спірної постанови№24/1778 від 26.07.2024.

Відомості про перебування громадянина Токаренка на військовому обліку зокрема у ІНФОРМАЦІЯ_6 не підтверджено належними та допустимими доказами та наявності у Токаренка ВОД також не підтверджено будь-якими доказами, атеріали позову таких документі також не містять.

Так, частиною 1 статті 210 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період визначені приписами ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Як встановлено судом, згідно з постановою №24/1778 від 26.07.2024 р. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2 підпункту 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 у редакції чинній на момент складення протоколу та винесення постанови), за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

В протоколі № Т24/1002 про адміністративне правопорушення від 20.07.2024 року також зазначено що у позивача відсутній при собі військово-обліковий документ під час дії воєнного стану.

Позивачем до позову не надано копії свого військово-облікового документу, таким чином суд приходить до висновку про відсутність у ОСОБА_1 ВОД на час складання протоколу та ухвалення спірної постанови №24/1778 від 26.07.2024.

Щодо посилання позивача на те, що розгляд справи відбувся під час перебування останнього у місцях позбавлення волі та він позбавлений був можливості з`явитися на розгляд справи для дачі пояснень, суд до даних тверджень відноситься критично з огляду на наступне.

Так позивач не заперечує, що 20.07.2024 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 проводилася перевірка документів останнього та був складений протоколу про адміністративне правопорушення від 20.07.2024, при цьому позивачу повідомлялося про дату час та місце розгляду справи, а саме: 26.07.2024 на 11.30 год в ІНФОРМАЦІЯ_10 , що за адресою: АДРЕСА_1 , але останній від надання пояснень та отримання під підпис протоколу відмовився в присутності свідків, що зазначені в протоколі, а саме: ОСОБА_6 та ОСОБА_7

26.07.2024 на 11.30 год до ІНФОРМАЦІЯ_4 в АДРЕСА_2 на розгляд справи ОСОБА_1 не прибув, представника не направив, у зв`язку з чим розгляд проведено у його відсутності та Постановою №24/1778 ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП та на останнього накладено адміністративне стягнення у розмірі 17 000,00 грн за порушення вимоги п. 2 підпункту 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 у редакції чинній на момент складення протоколу, оскільки 20.07.2024 під час здійснення ІНФОРМАЦІЯ_8 заходів оповіщення громадян було встановлено, що у військовозобов`язаного громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 відсутній при собі військово-обліковий документ.

Таким чином розгляд справи відбувся 26 липня 2024 року, а під варту ОСОБА_1 був поміщений 28 жовтня 2024 року, що підтверджується довідкою ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1» від 08.06.2026 за № 7582.

Суд вважає необхідним зазначити, що порушень з боку відповідача під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, які б давали підстави вважати вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП недоведеною або суттєві порушення процесу під час винесення постанови про адміністративне правопорушення, що призвели до неправильного вирішення справи, порушення прав позивача, в судовому засіданні не встановлено.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено «поза розумним сумнівом», на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Відтак, постановляючи оскаржувану постанову, відповідач діяв правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а оскаржувана постанова є обґрунтована, тобто прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно із приписами ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Згідно з ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає серед іншого рішення про скасування постанови і закриття справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову, залишивши оскаржувану постанову без змін.

Також суд зазначає, що ухвалою суду від 16 липня 2026 року було відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору в розмірі 665,60 грн. до ухвалення судового рішення у даній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, оскільки позивачу ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову, сума відстроченого судового збору у розмірі 665,60 грн. підлягає до стягнення.

Керуючись, ст. ст. 7, 9, 210, 251, 265-2, 278-280, 293 КУпАП, ст. ст. 2, 6, 19-20, 77, 286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, залишити без задоволення.

Стягнути за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн., який згідно ухвали суду від 16 липня 2026 року було відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя О.О. Дамчук