Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №132/1028/26 — Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/1028/26

Провадження № 2/132/973/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"23" липня 2026 р. Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Аліменко Ю.О.

секретаря Безулої К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним та визнання права власності, в якому просила, визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 , який було укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , загальною площею 68,2 кв.м., житловою площею 36,7кв.м., вартістю 167000,00 гривень.

Позов мотивований тим, що доньки позивача не бажали ремонтувати будинок, в якому вони проживали, а позивач фізично не могла нічого робити, тому з онуками вирішила проживати окремо.

Недалеко від позивача проживала ОСОБА_3 , після смерті якої спадщину на житловий будинок оформила її дочка ОСОБА_2 .

Дізнавшись про продаж будинку, позивач ОСОБА_1 зустрілась в травні 2018 року з власником будинку, відповідачкою ОСОБА_2 , де вони обговорили всі умови оформлення купівлі-продажу будинку з господарськими будівлями та належною до нього неприватизованою земельною ділянкою для будівництва і обслуговування житлового будинку, площею 0,2500 га, що розташовані по

АДРЕСА_1 результаті зустрічі і обговорення позивача все влаштувало, і стан будинку і його ціна, тому сторони домовились про те, що позивач передаю гроші і відповідач, як власник за місяць підготує всі необхідні документи .

11.05.2019 року ОСОБА_1 передала згідно спільної домовленості ОСОБА_2 гроші в сумі 60000,00 гривень як повну суму за покупку, а остання пообіцяла підготувати документи для оформлення його продажу.

Відповідач ОСОБА_2 пояснила позивачу, що вона, замовила технічну документацію на присадибну земельну ділянку, але не може отримати кадастровий номер присадибної земельної ділянки, так як є громадянкою росії.

Починаючи з вересня 2019 року позивач перейшла проживати в будинок разом з одною донькою та онуками, і неодноразово нагадувала відповідачці про порушення домовленості та про строк укладення договору купівлі-продажу, на що вона продовжувала обіцяти оформити спадщину на земельну ділянку так як і будинок, який успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_3 і після цього укласти договір, тому позивач звернулася до суду з даним позовом.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 надала заяву про розгляд справи у її відсутність, вимоги позовної заяви підтримує в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, хоча про місце, час та дату судового засідання була повідомлена належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади. Крім того, в матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

За вказаних обставин суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що доньки позивача не бажали ремонтувати будинок, в якому вони проживали, а позивач фізично не могла нічого робити, тому з онуками вирішила проживати окремо.

Недалеко від позивача проживала ОСОБА_3 , після смерті якої спадщину на житловий будинок оформила її дочка ОСОБА_2 .

Дізнавшись про продаж будинку, позивач ОСОБА_1 зустрілась в травні 2018 року з власником будинку, відповідачкою ОСОБА_2 , де вони обговорили всі умови оформлення купівлі-продажу будинку з господарськими будівлями та належною до нього неприватизованою земельною ділянкою для будівництва і обслуговування житлового будинку, площею 0,2500 га, що розташовані по

АДРЕСА_1 результаті зустрічі і обговорення позивача все влаштувало, і стан будинку і його ціна, тому сторони домовились про те, що позивач передаю гроші і відповідач, як власник за місяць підготує всі необхідні документи .

11.05.2019 року ОСОБА_1 передала згідно спільної домовленості ОСОБА_2 гроші в сумі 60000,00 гривень як повну суму за покупку, а остання пообіцяла підготувати документи для оформлення його продажу.

Відповідач ОСОБА_2 пояснила позивачу, що вона, замовила технічну документацію на присадибну земельну ділянку, але не може отримати кадастровий номер присадибної земельної ділянки, так як є громадянкою росії.

Починаючи з вересня 2019 року позивач перейшла проживати в будинок разом з одною донькою та онуками, і неодноразово нагадувала відповідачці про порушення домовленості та про строк укладення договору купівлі-продажу, на що вона продовжувала обіцяти оформити спадщину на земельну ділянку так як і будинок, який успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_3 і після цього укласти договір.

На початку 2020 року відповідачка через свою родичку ОСОБА_4 передала позивачу деякі документи на будинок, а саме технічний паспорт, виготовлений комунальним підприємством «Вінницьке обласне об?єднане бюро технічної інвентаризації» 16.07.2015 року, рішення Калинівського районного суду від 10.09.2015 року, інформаційну довідку про реєстрацію права власності на будинок в Державному реєстрі речових прав станом на 25.02.2016 року та незакінчену технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на умовах оренди від 2018 року.

З вказаного часу по даний час позивач проживає в будинку, підтримує та облаштовує його, користується присадибною земельною ділянкою, так як вважає вже своїм будинок, який купила за розпискою, що підтверджується довідками Уладівського старостинського округу № 17 від 21.01.2026 року, №№ 84, 85 від 25.03.2026 року .

Відповідно до ст. 328 ЦК України - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін відмовляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно ст. 6 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів особи є визнанням права.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно положень статті 638 ЦК України - договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також: усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог ст. 639 ЦК України - договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Між позивачем ОСОБА_1 та власником ОСОБА_2 , були узгоджені всі істотні умови договору і позивач виконала всі залежні від неї умови, а відповідач не заперечує ніяким чином цих фактів та, не бажаючи робити ніяких конкретних дій щодо оформлення, погоджується про перехід у власність позивачу вказаного житлового будинку з господарськими будівлями

Відповідно до частини 3 статті 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Із системного аналізу ст. 220 ЦК України випливає, що умовами застосування частини 2 статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

Зазначене вище узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 06.09.2017 року при розгляді справи за №6-1288цс17.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 Постанови №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Таким чином, позивач не має змоги нотаріально посвідчити даний договір, тому він може бути визнаний дійсним в судовому порядку.

Питання щодо розподілу судових витрат між сторонами суд вважає необхідним вирішити у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 220, 334, 393, 655, 657, 639, 665 ЦК України, ст.ст. 12, 80, 81, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 , який було укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , загальною площею 68,2 кв.м., житловою площею 36,7кв.м., вартістю 167000,00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст. 354 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст. 284 ЦПК України.

Суддя: