Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №910/5133/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.07.2026Справа № 910/5133/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області

до Акціонерного товариства «Укрпошта»

про стягнення 110.362,23 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

01.05.2026 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області до Акціонерного товариства «Укрпошта» про стягнення 110.362,23 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами укладено договір № 1409-35 від 14.12.2021 про закупівлю послуги з виплати та доставки пенсій на 2022 рік. Позивач зазначає, що пенсія ОСОБА_1 , який перебував на обліку в Головному управлінні та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з серпня по листопад 2022 року була виплачена відповідачем неналежній особі на підставі довіреності, посвідченої неуповноваженою особою - секретарем міської ради; загальна сума виплат склала 60.199,44 грн. Вказані обставини встановлені за результатами перевірки Головним управлінням Миколаївського регіону АТ «Укрпошта» та зафіксовані в актах перевірки № 17 від 28.06.2023 та № 20 від 21.08.2023. У зв`язку з викладеним, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 110.362.23 грн, з яких 60.199,44 грн основного боргу та 50.162,79 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/5133/26 від 08.05.2026 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

19.05.2026 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/5133/26 від 26.05.2026 відкрито провадження у справі № 910/5133/26 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

10.06.2026 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, оскільки спірна довіреність була посвідчена посадовою особою за місцем проживання довірителя відповідно до ст. 245 Цивільного кодексу України. Відповідач зазначає, що державна реєстрація смерті пенсіонера відбулася лише 03.01.2023, через що товариство юридично не могло знати про факт його смерті під час виплати пенсії у серпні - листопаді 2022 року. Крім того, відповідач вказує на те, що АТ «Укрпошта» не має доступу до Державного реєстру актів цивільного стану, тоді як обов`язок верифікації даних покладено саме на Пенсійний фонд України.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

14.12.2021 між Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області (замовник), Пенсійним фондом України та Акціонерним товариством «Укрпошта» (виконавець) укладено договір № 1409-35 про закупівлю послуги з виплати та доставки пенсій (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується у 2022 році надати замовникові послуги з виплати та доставки пенсій у м. Миколаєві та Миколаївській області за рахунок коштів, профінансованих Пенсійним фондом, а замовник - прийняти і оплатити послуги.

Згідно з підпунктом 8 пункту 5 розділу VI договору виконавець зобов`язаний повернути Пенсійному фонду суми профінансованих Пенсійним фондом та недоотриманих одержувачами пенсій, які надійшли на рахунки виконавця для надання послуги з виплати та доставки пенсій, за виплатними документами, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, а у грудні 2022 року - по 29 грудня 2022 року включно.

Пунктом 4 розділу VIII договору передбачено, що у разі використання коштів на цілі, відмінні від цілей виплати пенсій, виплату коштів неналежній особі та/або в неналежному розмірі, виконавець відшкодовує на поточний рахунок замовника суми коштів, використаних не за призначенням або виплачених неналежній особі, а також сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка усієї суми, за кожний день такого використання, але не більше 10 відсотків від суми коштів, використаних не за призначенням або виплачених неналежній особі.

Згідно з пунктом 5 розділу VIII договору у разі неповернення на рахунки Пенсійного фонду суми коштів, невикористаних для виплати пенсій, по 29 грудня 2022 року включно, виконавець сплачує Пенсійному фонду штраф у розмірі своєчасно неповернених коштів.

Спір виник внаслідок того, що Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області під час проведення позапланових перевірок підрозділів Миколаївської дирекції АТ «Укрпошта» (акти № 17 від 28.06.2023 та № 20 від 21.08.2023) встановило факт виплати пенсії за період з серпня по листопад 2022 року на загальну суму 60.199,44 грн особам, уповноваженим за довіреністю від 26.08.2022 від імені пенсіонера ОСОБА_1 .

Оскільки ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , а довіреність була посвідчена секретарем Снігурівської міської ради після його смерті, позивач вважає, що виплата пенсії здійснена неналежній особі, а кошти підлягають поверненню разом із застосуванням штрафу в розмірі 100% у сумі 50.162,79 грн на підставі рішення № 18 від 19.09.2023.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідно до вимог ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.

Пунктом 29 Порядку № 1279 встановлено, що виплата пенсій, грошової допомоги здійснюється працівником виплатного об`єкта особисто одержувачу після звірення даних пред`явленого паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу, з даними, зазначеними у відомості/відомості за списками, разовому дорученні.

Згідно з п. 32 Порядку № 1279 пенсія та грошова допомога можуть виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначається законом.

Частиною 3 ст. 244 Цивільного кодексу України визначено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 245 Цивільного кодексу України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо) може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.

Судом встановлено, що виплата пенсії ОСОБА_1 у спірний період здійснювалася працівниками АТ «Укрпошта» на підставі наданої представником ОСОБА_2 довіреності від 26.08.2022.

Зі змісту довіреності вбачається, що вона видана 26.08.2022 ОСОБА_1 , згідно якої уповноважено ОСОБА_2 бути його представником в будь-якому відділенні АТ «Укрпошта» та отримувати належні йому суми пенсії, субсидії та соціальних виплат. Дана довіреність посвідчена секретарем Снігурівської міської ради Верловицьким С.В., яким проставлено підпис, що скріплений печаткою Снігурівської міської ради.

Однак, згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 03.01.2023, виданого Снігурівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), вбачається, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи, що смерть ОСОБА_1 настала 23.04.2022, він не міг 26.08.2022 вчиняти будь-які юридично значимі дії, зокрема видавати довіреність, що ставить під сумнів її справжність та законність посвідчення.

Законодавством України та положеннями договору на АТ «Укрпошта» не покладено обов`язку та повноважень щодо перевірки факту перебування довірителя живим, проведення експертизи справжності поданих довіреностей або доступу до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Отже, у працівників АТ «Укрпошта» були відсутні законні підстави для відмови уповноваженій особі у здійсненні виплати.

Крім того, суд враховує, що державна реєстрація смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , була проведена відповідним органом ДРАЦС лише 03.01.2023 (актовий запис № 8, свідоцтво серії НОМЕР_1 ). Таким чином, у період здійснення спірних виплат (серпень - листопад 2022 року) офіційні відомості про смерть особи в державних реєстрах були відсутні.

Натомість верифікація відомостей про одержувачів пенсій та своєчасне припинення нарахування виплат належить до компетенції органів Пенсійного фонду України, які володіють відповідним онлайн-доступом до державних реєстрів.

За таких обставин, доводи позивача про порушення АТ «Укрпошта» умов договору та Порядку № 1279 спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та поясненнями відповідача.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом обставини справи та наявні у матеріалах докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем в даному випадку заявлених позовних вимог, а відтак у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Це стосується позивача, який мав довести обставини на підставі яких він звернувся до суду з позовними вимогами.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова