Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №910/3653/25 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.07.2026Справа № 910/3653/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Крутиголови В.О. розглянувши матеріали справи

За позовом ОСОБА_1

до Київської обласної державної адміністрації (Київська обласна військова адміністрація), Релігійної організації «Релігійна громада Парафія на честь Святого Великомученика Пантелеімона Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Нові Безрадичі Обухівського району Київської Області»

треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

про визнання недійсними рішення та статуту, визнання протиправним та скасування розпорядження

за участі представників:

від позивача - Міліруд Є.О.

від відповідача 1 - не з`явився

від відповідача 2 - Красніков Т.В.

від третьої особи 1 - не з`явився

від третьої особи 2 - не з`явився

від третьої особи 3 - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської обласної державної адміністрації (Київська обласна військова адміністрація), Релігійної організації «Релігійна громада Парафія на честь Святого Великомученика Пантелеімона Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Нові Безрадичі Обухівського району Київської Області», треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними рішення та статуту, визнання протиправним та скасування розпорядження.

Позовні вимоги позивача та пояснення третіх осіб обґрунтовані тим, що 29.06.2024 відбулись збори мешканців села Нові Безрадичі, в результаті яких прийнято рішення, оформлене протоколом №1 від 29.06.2024 щодо зміни підлеглості релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об`єднання - Православної Церкви України; зміни офіційного найменування релігійної громади; викладення та прийняття статуту релігійної громади в новій редакції; припинення повноважень керівника релігійної громади - ОСОБА_1 . Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації (Київська обласна військова адміністрація) від 13.08.2024 №1126 зареєстровано Статут Релігійної організації «Релігійна громада Парафія на честь Святого Великомученика Пантелеімона Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Нові Безрадичі Обухівського району Київської Області» та 01.10.2024 проведено державну реєстрації зміну до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Позивач посилаючись, зокрема, на положення законодавства, Статуту релігійної громади Української Православної Церкви від 13.11.1996 та Статуту про Управління Української Православної Церкви від 27.05.2022 зазначає, що вказані збори проведено з порушенням процедури, визначеної чинною редакцією Статуту Релігійної організації та Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації», проведено неповноважними особами, протокол оформлено не у відповідності до вимог Статуту. Позивач зазначає, що вказані збори, які відбулись 29.06.2024 є зборами не релігійної, а територіальної громади с. Нові Безрадичі. Позивач вказує, що особи, які 29.06.2024 приймали участь у загальних зборах (85 осіб відповідно до протоколу №1 від 29.06.2024) не є членами парафії, ніколи не набували статусу дійсних (повноправних) чи асоційованих членів релігійної громади. Крім того, кількісний склад членів релігійної громади станом на 16.06.2024 складав 188 осіб, згідно протоколів загальних зборів релігійної громади №3 від 17.12.2023 та №4 від 16.06.2024, в той же час, згідно протоколу №1 від 29.06.2024 до складу парафіяльних загальних зборів входило 85 осіб, а тому загальні збори 29.06.2024 були проведені з порушенням процедури, визначеної чинною редакцією Статуту, за відсутності кворуму для їх проведення та прийняття рішень. Позивач також зазначає, що рішення прийняті 29.06.2024 порушують особисті немайнові права членів релігійної громади. Позивач стверджує, що відповідачем 1 було прийнято спірне Розпорядження не зважаючи на те, що для його прийняття заявником були подані документи не у повному обсязі, відомості зазначені у заяві не відповідали відомостям, зазначених у документах, а документи подані неповноважною особою. На підставі викладеного, позивач просить суд визнати недійсними рішення загальних зборів Релігійної організації «Релігійна громада Парафія на честь Святого Великомученика Пантелеімона Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Нові Безрадичі Обухівського району Київської Області» оформлені протоколом №1 від 29.06.2024; визнати протиправним та скасувати Розпорядження голови Київської області військової адміністрації від 13.08.2024 №1126 «Про реєстрацію статуту Релігійної організації «Релігійна громада Парафія на честь Святого Великомученика Пантелеімона Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Нові Безрадичі Обухівського району Київської Області» (Київська область, Обухівський район, село Нові Безрадичі, вулиця Сонячна, 23)», яким зареєстровано статут Релігійної організації у новій редакції; визнати недійсним статут Релігійної організації «Релігійна громада Парафія на честь Святого Великомученика Пантелеімона Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Нові Безрадичі Обухівського району Київської Області», зареєстрований Розпорядженням голови Київської області військової адміністрації від 13.08.2024 №1126 «Про реєстрацію статуту Релігійної організації «Релігійна громада Парафія на честь Святого Великомученика Пантелеімона Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Нові Безрадичі Обухівського району Київської Області» (Київська область, Обухівський район, село Нові Безрадичі, вулиця Сонячна, 23)».

Відповідач 1 заперечив проти задоволення позову, вказавши, що відповідно до висновків Великої палати Верховного Суду (постанова від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19), судове рішення про визнання недійсним розпорядження про реєстрацію статуту релігійної організації в новій редакції не є підставою для вчинення реєстраційних дій, а відповідна позовна вимога не відповідає ефективному способу захисту прав та інтересів у цих правовідносинах. Вимоги Позивача щодо визнання протиправним та скасування розпорядження відповідача 1 від 13 серпня 2024 року № 1126 про реєстрацію нової редакції статуту відповідача 2 є неналежним способом захисту порушеного права позивача. До відповідача 1 відповідачем 2 було подано повний комплект документів, передбачений Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації». За результатами попереднього розгляду поданої відповідачем 2 заяви та доданих до неї документів Департамент підготував висновок від 09.08.2024 № 99-06-2024, яким направлено на реєстрацію до відповідача 1 нову редакцію Статуту.

Відповідач 2 заперечив проти задоволення позову, вказавши, що позивачами обрано неналежний спосіб захисту в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження відповідача 1. Також відповідач 2 зазначає, що оскільки, рішення загальних зборів, стосувалися лише зміни підлеглості релігійної громади і жодні питання відвідування церкви, зокрема і позивача не вирішувалися, то відсутні підстави стверджувати, що рішенням загальних зборів відбулося порушення будь-яких прав та/ або законних інтересів ОСОБА_1 , він і надалі може сповідувати обрану ним релігію у складі релігійного об`єднання «Українська Православна Церква». В межах даної справи, з позовом звернувся, колишній керівник Релігійної громади ПЦУ с. Нові Безрадичі, тобто фізична особа, яка себе вважає членом релігійної громади, а не сама релігійна громада. Про наявність порушення права на вільне волевиявлення членства у релігійній організації відповідного підпорядкування ОСОБА_1 може зазначати лише з точки зору себе, але аж ніяк не з точки зору інших осіб, права яких, на його думку, порушені, так як він, в судовому порядку, може просити захистити порушені, невизнані або оспорюванні виключно свої права та/або законні інтереси. Тобто, ОСОБА_1 в межах справи № 910/3653/25 не може бути представником 188 осіб, які поряд з ним зазначені у Протоколі № 3 від 17.12.2023 та Протоколі № 4 від 14.06.2024 (як дійсні, на думку Позивача, члени Релігійної громади УПЦ с. Нові Безрадичі), а тому він не може ставити під сумнів законність рішень загальних зборів Релігійної громади УПЦ с. Нові Безрадичі 29.06.2024 з підстав відсутності спільних та взаємних інтересів у всіх членів Релігійної громади. Відповідач 2 вказує на те, що статут Релігійної громади УПЦ с. Нові Безрадичі, у редакції чинній станом на 29.06.2024, не передбачав фіксованого членства в релігійній громаді (у ньому відсутні будь-який врегульований порядок та чіткі критерії щодо прийняття членів у релігійну громаду, а також порядок їх обліку та ведення реєстру, які б дали можливість чітко ідентифікувати реальну кількість членів релігійної громади); п. 2.2. Статуту Релігійної громади УПЦ с. Нові Безрадичі у редакції чинній станом на 29.06.2024 містить аналогічні вимоги до членства в релігійній громаді; позивач не надає доказів того, що участь в загальних зборах Релігійної громади УПЦ с. Нові Безрадичі 29.06.2024 приймали особи, які не досягли 18 років та/або не проживали в місцевості, де діє релігійна громада. Існування Протоколів загальних зборів Релігійної громади УПЦ с. Нові Безрадичі № 3 від 17.12.2024 та № 4 від 16.06.2024, реєстру членів Релігійної громади УПЦ с. Нові Безрадичі та довідок про членство, що були видані самим Позивачем, не може свідчити про існування в Релігійній громаді ПЦУ с. Нові Безрадичі фіксованого членства. Відповідачем надано Додаток № 1 до Протоколу № 1 від 29.06.2024 «Список членів, що беруть участь в загальних зборах членів Релігійної громади УПЦ с. Нові Безрадичі від 29.06.2024» та Додаток № 2 до Протоколу № 1 від 29.06.2024 «Список осіб, які підтримали рішення щодо зміни підлеглості в канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу ПЦУ на загальних зборах Релігійної громади УПЦ с. Нові Безрадичі від 29.06.2024», які підтверджують членство в Релігійної громади ПЦУ с. Нові Безрадичі учасників, зокрема, усі особи вказані у Додатках до Протоколу № 1 загальних зборів Релігійної громади УПЦ с. Нові Безрадичі від 29.06.2024 є повнолітніми і проживають на території, де діє Релігійна громада ПЦУ с. Нові Безрадичі. Враховуючи відсутність фіксованого членства в Релігійній громаді УПЦ c. Нові Безрадичі, відповідач 2 зазначає, що в загальних зборах Релігійної громади УПЦ c. Нові Безрадичі 29.06.2024 приймали участь 82 особи з 85 осіб, що становлять 100% всіх членів Релігійної громади УПЦ c. Нові Безрадичі, а тому, враховуючи положення ч. 4 ст. 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" та п. 2.1 Статуту Релігійної громади УПЦ c. Нові Безрадичі станом на 29.06.2024, для ухвалення рішення про зміну підлеглості Релігійної громади УПЦ c. Нові Безрадичі було достатньо 38 голосів "за". Оскільки згідно протоколу № 1 від 29.06.2024 за таке рішення проголосувало 82 осіб, то рішення, які оформлені у вигляді протоколу № 1 від 29.06.2024, загальних зборів Релігійної громади УПЦ с. Нові Безрадичі ухвалені у відповідності до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Представник позивача в судовому засідання підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Крім того, під час судового засідання (03.02.2026) на запитання про те, які саме права позивача були порушені, представником надано відповідь про те, що було порушено право позивача на сповідування своєї релігії.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 в судовому засіданні проти позову заперечували, просили суд відмовити.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

02.12.1996 розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації №656 затверджено Статут Релігійної громади Української Православної Церкви Св. вмч. Пантелеімона с. Нові Безрадичі Обухівського р-ну, прийнятих на загальних зборах віруючих 11.11.1996 (далі - Статуту Релігійної громади 1996 року).

В матеріалах справи наявні Свідоцтво про реєстрацію статуту релігійної громади віл 02.12.1996 №353/812, довідка про включення Релігійної громади Української Православної Церкви Св. вмч. Пантелеімона с. Нові Безрадичі Обухівського р-ну до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 20.01.1997.

24.12.2020 внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про Релігійну організацію «Релігійна громада Української Православної Церкви Св. вмч. Пантелеімона с. Нові Безрадичі Обухівського р-ну Київської області».

Відповідно до положень Статуту Релігійної громади 1996 року Релігійна громада Української Православної Церкви Св. вмч. Пантелеімона с. Нові Безрадичі Обухівського р-ну далі - парафія / - релігійна організація, первинний структурний підрозділ Української Православної Церкви (УПЦ), який безпосередньо входить до складу Київської єпархії. (п.1.1.)

Згідно п.2.1. органами парафіяльного управління є Парафіяльні збори, очолювані настоятелем та Парафіяльна рада, підзвітна настоятелю. Парафіяльні збори вважаються чинними за умови присутності на них не менше 2/3 від числа членів Парафіяльних Зборів, рішення яких приймаються простою більшістю голосів.

Членами громади є православні віруючи, клірики та миряни, які досягли 18-річного віку, визнають обов`язковість Статуту УПЦ, регулярно відвідують богослужіння і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє участь у богослужбовому житті. (п.2.2.)

Відповідно до п.2.8. Парафію очолює настоятель, якого призначає єпархіальний архієрей.

Настоятель, зокрема, представляє парафію при вирішення канонічних, богослужбових, катехізаторських, педагогічних, благодійних та церковно-громадських питань; разом з Парафіяльною радою скликає Парафіяльні збори.

10.09.2012 ОСОБА_1 було призначено настоятелем храму на честь святого великомученика Пантелеімона с. Нові Безрадичі Обухівського благочиння Київської єпархії на підставі Указу Митрополита Київського і всієї України №1682 від 10.09.2012.

Позивачем також до матеріалів справи додано: протокол №1 Парафіяльних зборів Релігійної громади Української Православної Церкви Св. вмч. Пантелеімона с. Нові Безрадичі Обухівського р-ну Київської області від 26.10.2017 згідно якого загальна кількість членів Парафіяльних зборів - 16 осіб; присутні - 16 осіб; протокол №2 Парафіяльних зборів Релігійної громади Української Православної Церкви Св. вмч. Пантелеімона с. Нові Безрадичі Обухівського р-ну Київської області від 27.10.2017 згідно якого загальна кількість членів Парафіяльних зборів - 16 осіб; присутні - 16 осіб; протокол №3 Загальних зборів Релігійної громади Української Православної Церкви Св. вмч. Пантелеімона с. Нові Безрадичі Обухівського р-ну Київської області від 17.12.2023 згідно якого загальна кількість членів Релігійної громади - 16 осіб; присутні члени Загальних зборів Релігійної громади - 188 осіб) з додатками №1 (список членів Релігійної громади присутніх на загальних зборах 17.12.2023), №4 (реєстр членів Релігійної громади; заяви (клопотання) про зарахування до складу членів релігійної організації (релігійної громади), довідки про членство осіб в Релігійній громаді Української Православної Церкви Св. вмч. Пантелеімона с. Нові Безрадичі Обухівського р-ну Київської області, складені 17.12.2023 настоятелем протоієреєм ОСОБА_1 для пред`явлення за місцем вимоги; протокол №4 Загальних зборів Релігійної громади Української Православної Церкви Св. вмч. Пантелеімона с. Нові Безрадичі Обухівського р-ну Київської області від 16.06.2024 згідно якого загальна кількість членів Релігійної громади - 188 осіб; присутні члени Загальних зборів Релігійної громади - 188 осіб з додатком №1 (список членів Релігійної громади присутніх на загальних зборах 16.06.2024).

Зі змісту вказаного протоколу №4 від 16.06.2024 вбачається прийняття рішення про визначення підлеглості релігійної громади Свт. Вмч. Пантелеімона у канонічних і організаційних питаннях Українській Православні Церкві та підпорядкованість Митрополиту Київському і всієї України Онуфрію і Священному Синоду Української Православної Церкви.

Судом встановлено, що 29.06.2024 в селі Нові Безрадичі було проведено загальні збори Релігійної громади Української Православної Церкви Св. вмч. Пантелеімона с. Нові Безрадичі Обухівського району Київської області, оформлені протоколом №1 від 29.06.2024, який посвідчено приватним нотаріусом та зареєстровано в реєстрі за №№981, 982, оголошення про проведення яких було розклеєно по вулицям села Нові Безрадичі, а також здійснено повідомлення у месенджері Viber.

Вказане не заперечується й самим позивачем.

Згідно вказаного протоколу №1 до складу Загальних зборів входять 85 осіб; на загальних зборах присутні були присутні 82 особи; на Загальні збори був запрошений настоятель (керівник) релігійної громади ОСОБА_1 ; загальні збори правомочні приймати рішення з усіх питань порядку денного.

Загальними зборами проведеними 29.06.2024 прийнято рішення, зокрема: встановлено список членів Загальних зборів Релігійної громади, які беруть участь в цих Загальних зборах (додаток №1); змінено підлеглість Релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об`єднання - Православної Церкви України, а також визначено що Релігійна громада канонічно та організаційно підпорядковується Управлінню Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та київській Митрополії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), є підзвітною єпархіальним зборам та єпархіальному архієрею Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) (додаток №2); змінено офіційне найменування Релігійної громади, визначено нове найменування Релігійної громади - Релігійна організація «Релігійна громада Парафія на честь Святого Великомученика Пантелеімона Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Нові Безрадичі Обухівського району Київської Області»; викладено та прийнято Статут Релігійної громади в новій редакції. Визнано, що положення чинної редакції Статуту Релігійної громади у редакції від 02.12.1196 (п.5.1.) про необхідність отримання згоди чи затвердження змін до Статуту Релігійної громади єпархіальним архієреєм є таким, що суперечать вимогам статті 98 Цивільного кодексу України та Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо права вільної зміні підлеглості у канонічних та організаційних питаннях Релігійної громади; подано прийнятих статут Релігійної громади в новій редакції на затвердження Єпархіальному архієрею Управління Переяславсько-Вишневської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), митрополиту Переяславському і Вишневському Олександру (Драбинку); припинено повноваження керівника Релігійної громади відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - ОСОБА_1 , останнім днем виконання його функціональних обов`язків вважати 29.06.2024; вирішено провести реєстрацію статуту Релігійної громади у новій редакції, а також державну реєстрацію змін до відомостей про Релігійну громаду, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В матеріалах справи також наявний Додаток №1 до Протоколу №1 від 29.06.2024 «Список членів, що беруть участь в загальних зборах членів Релігійної громади УПЦ с. Нові Безрадичі від 29.06.2024» та Додаток № 2 до Протоколу №1 від 29.06.2024 «Список осіб, які підтримали рішення щодо зміни підлеглості в канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу ПЦУ на загальних зборах Релігійної громади УПЦ с. Нові Безрадичі від 29.06.2024».

Вказані Додатки до Протоколу №1 від 29.06.2024 містять прізвище, ім`я та по батькові зазначених у Списках осіб; їх дату, місяць, рік народження; адресу проживання (зокрема, із місцем проживання с. Нові Безрадичі - 80 осіб, с. Ходосівка -1 особа, с. Підгірці -1 особа) та підписи усіх осіб зазначених у списках.

Вищевказаний Протокол від 29.06.2024 із Додатками до нього підписаний Головою Загальних зборів - ОСОБА_6 та Секретарем Загальних зборів - ОСОБА_7 ;

13.08.2024 Розпорядженням Київської обласної військової адміністрації (Київська обласна державна адміністрація) №1126 зареєстровано статут Релігійної організації «Релігійна громада Парафія на честь Святого Великомученика Пантелеімона Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Нові Безрадичі Обухівського району Київської Області» (нова редакція); Департаменту культури та туризму Київської обласної державної адміністрації у встановленому порядку, не пізніше, як у десятиденний термін: письмово повідомити релігійну організацію, зазначене у п.1 про це розпорядження; оформити на статуту релігійної організації відмітку про його реєстрацію.

Також в матеріалах справи наявний Висновок Департаменту культури та туризму Київської обласної військової адміністрації (Київська обласна державна адміністрація) щодо реєстрації статуту Релігійної організації «Релігійна громада Парафія на честь Святого Великомученика Пантелеімона Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Нові Безрадичі Обухівського району Київської Області» №99-06-2024 від 09.08.2024

01.10.2024 проведено відповідно державну реєстрацію зміну до відомостей про юридичну особу, в тому числі, щодо зміни найменування юридичної особи, зміни установчих документів (статут (нова редакція) від 29.06.2024).

З наявного в матеріалах справи статуту Релігійної організації від 29.06.2024 (нова редакція) (далі - Статут Релігійної організації від 29.06.2024) вбачається, що він затверджений митрополитом Переяславським і Вишневським, єпархіальним архієреєм Управління Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) 01.07.2024.

Відповідно до п.1.1. Статуту Релігійної організації від 29.06.2024 Релігійної організації «Релігійна громада Парафія на честь Святого Великомученика Пантелеімона Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Нові Безрадичі Обухівського району Київської Області» є місцевою релігійною організацію (релігійною громадою) православних віруючих осіб, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб і визнають свою канонічну та організаційну належність до Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та Київській Митрополії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) у складі релігійного об`єднання Православної Церкви України (ПЦУ).

Парафія є складовою частиною релігійного об`єднання - Православної Церкви України. Парафія канонічно та організаційно підпорядковується Управлінню Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та Київській Митрополії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), є підзвітною єпархіальним зборам та єпархіальному архієрею Управління Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України). (п.1.2. вказаного Статуту)

Згідно п.1.3. Статуту Релігійної організації від 29.06.2024 за організаційно-правовою формою парафія є релігійною організацію. За видом релігійних організацій, відповідно до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» парафія є релігійною громадою.

Також, згідно указу Переяславсько-Вишневської єпархії Православної Церкви України №287/24 від 21.08.2024 ОСОБА_8 призначено Настоятелем Релігійної громади парафії на честь святого великомученика Пантелеймона села Нові Безрадичі Обухівського району Київської області.

З огляду на положення статті 4 ГПК України і статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, про захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У підпунктах 11.82-11.85 постанови від 09.02.2022 у справі №910/6939/20 та підпунктах 8.43-8.46 постанови від 16.11.2022 у справі №911/3135/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому, суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові. Відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19, та у постанові Верховного Суду від 29.08.2023 у справі №910/5958/20.

Зміна канонічної та організаційної підлеглості є складовою права на свободу думки, совісті та релігії, яке задекларовано, проголошено і гарантовано міжнародним та національним законодавством. Гарантія цього права на національному рівні є складовою конституційних прав та обов`язків (ст. 35 Конституції України), правові механізми та інструменти якого покликані забезпечити Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації». Саме гарантування права на свободу совісті громадянам України та здійснення цього права законодавець відніс до одного із завдань цього Закону.

На момент проведення загальних зборів Релігійної громади Української Православної Церкви Св. вмч. Пантелеімона с. Нові Безрадичі Обухівського району Київської області, оформлених протоколом №1 від 29.06.2024 та прийняття на них рішень, діяв Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» в редакції від 15.03.2022

Відповідно до статті 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

З 2019 року запроваджена процедура скликання загальних зборів релігійної громади з питань зміни підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту, що надає право ініціативи скликання таких зборів саме членам релігійної громади.

В той же час, наданий позивачем Статут Релігійної громади у редакції 1996 року таких винятків не містив, надаючи право виключно настоятелю представляти парафію при вирішенні канонічних питань (п.2.8), а внесення змін та доповнень до статуту можливе виключно зі згоди єпархіального архієрея (п. 5.1).

При цьому, з урахуванням п.2.8. Парафіяльні Релігійної громади у редакції 1996 року скликаються настоятелем разом з Парафіяльною радою.

Крім того, ухвалюючи Закон України №2673-VIІI від 17.01.2019 законодавець у пункті 3 розділу II «Прикінцеві положення» зобов`язав релігійні організації привести статути (положення) релігійних організацій у відповідність із цим Законом упродовж одного року з дня набрання ним чинності та передбачив, що до приведення статутів (положень) у відповідність із цим Законом релігійні організації керуються положеннями діючих статутів (положень) у частині, що не суперечить цьому Закону.

За таких обставин, з 2020 року Статут Релігійної громади 1996 року не може застосовуватись в частинах, що суперечать Закону України № 2673-VIІI від 17.01.2019.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2024 по справі №906/1330/21 зробила наступні правові висновки:

- У контексті визнаного державою права на вільну зміну релігійною громадою підлеглості у канонічних і організаційних питаннях йдеться про те, що встановлений державою механізм реалізації цього права (шляхом ухвалення рішення загальними зборами) не може бути знівельований встановленням вимог, які фактично унеможливлюють реалізацію самого цього права, навіть якщо ці вимоги відповідають ієрархічній та інституційній структурі релігійної організації (пункт 8.27.);

- Тобто йдеться про те, щоб поставити дійсність рішення релігійної громади про зміну підлеглості в канонічних і організаційних питаннях та визнання державою цього рішення в залежність від умови обов`язкового схвалення (згоди) ієрарха релігійної організації, з-під підлеглості якій громада має намір вийти і яка вочевидь такому її рішенню опирається (пункт 8.28.);

- Однак прийняття такого підходу робить неможливим реалізацію визнаного державою права на вільну зміну релігійною громадою підлеглості в канонічних і організаційних питаннях, а саме право - ілюзорним (пункт 8.31.);

- Зміна підлеглості в канонічних питаннях таким чином стає неможливою без санкції ієрарха церкви, з підлеглості якій має намір вийти релігійна громада. Якби держава законодавчо закріпила цей порядок або суди, застосовуючи Закон, визнавали б обов`язковість такої санкції ієрарха для того, аби зміна підлеглості в канонічних питаннях визнавалась державою, то мала б місце ситуація, у якій держава поставила б визнання релігійної громади в залежність від волі визнаної церковної влади, яка вочевидь такому визнанню громади опирається (див.mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Metropolitan Church of Bessarabia and others v. Moldova», заява № 45701/99, § 123), що свідчило б про недотримання нею обов`язку бути нейтральною та неупередженою у відносинах з різноманітними релігіями, конфесіями та переконаннями (пункт 8.32.);

- У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду також ураховує, що законодавець у частині восьмій статті 8 Закону закріпив правило, спрямоване на захист права на свободу віросповідання частини громади, яка не згідна з рішенням про зміну підлеглості: вона має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем) (пункт 8.33.);

- Тому далі Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що самим визнанням державою права на вільну зміну релігійною громадою підлеглості в канонічних і організаційних питаннях з тих підстав, на які вказує позивач, не може порушуватись право настоятеля цієї громади чи її члена на свободу віросповідання (пункт 8.34.).

Вказане в свою чергу, спростовує доводи відповідача про те, що оспорюваний протокол №1 від 29.06.2024 не затверджений єпархіальним архієреєм - Керуючим Київською єпархією, Митрополитом Київським і всієї України Онуфрієм; згода єпархіального архієрея на зміну та доповнення до Статуту не надавалась.

В даному випадку, позивач, звернувся до суду за захистом права на свободу віросповідання, яке вважає порушеним у зв`язку з позбавленням його можливості сповідувати обрану релігію спільно з тими, хто поділяє його переконання, тобто позов поданий на захист цього права саме в його колективному вимірі, а тому визнанням державою права на вільну зміну релігійною громадою підлеглості в канонічних і організаційних питаннях та внесення змін до статуту з тих підстав, на які вказує позивач, не може порушуватись право позивача, як колишнього настоятеля цієї громади чи її члена на свободу віросповідання.

Відповідно до частини 8 статті Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).

Відтак, позивач не позбавлений права бути настоятелем релігійної громади із канонічною приналежністю Українській Православній Церкві, не позбавлений можливості зберігати живий зв`язок зі своєю парафією, сповідувати обрану релігію, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні переконання, брати участь у релігійних обрядах.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відсутність рішення настоятеля Релігійної громади про скликання Парафіяльних зборів, що прийнято відповідно до статуту Релігійної громади у редакції 1996 року або ж відсутність згоди єпархіального архієрея на внесення змін до Статуту Релігійної громади не є порушенням процедури скликання Загальних зборів Релігійної громади, що відбулись 29.06.2024, а також права позивача на сповідування своєї релігії.

Також, суд вказує на те, що згідно протоколу №1 Загальних зборів Релігійної громади від 29.06.2024 на зазначені загальні збори був запрошений настоятель (керівник) Релігійної громади ОСОБА_1 .

Крім того, судом відхиляються твердження позивача про те, що рішення прийняття 29.06.2024 порушують особисті немайнові права членів релігійної громади, оскільки позов подано позивачем, як членом релігійної організації, який виконував функції її керівника, тобто фізичною особою, а не самою релігійною громадою.

При цьому, доказів наявності у позивача повноважень на звернення до суду в інтересах інших членів релігійної громади, матеріали справи не містять.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади (частина 4 статті 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»).

При цьому, членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням) (частина 2 статті 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»).

Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» не визначає порядку вступу, прийняття до складу членів релігійної громади, їх обліку, а залишає вирішення цього питання самій громаді.

В той же час, положення Статуту Релігійної громади у редакції 1996 року не містять чіткого порядку та критеріїв щодо прийняття членів у релігійну громаду, а також порядку їх обліку та ведення реєстру, які б дали можливість чітко ідентифікувати реальну кількість членів релігійної громади, а також не містить поняття фіксованого членства.

Не визначено такого порядку і Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації».

За таких обставин, судом відхиляються твердження позивача про те, що станом на 29.06.2024 кількість членів релігійної організації становила 188 осіб та зазначені в Списках членів Релігійної громади присутніх на загальних на загальних зборах, реєстрі членів Релігійної громади (додатки до протоколів №3 від 17.12.2023, №4 від 16.06.2024) є дійсними членами релігійної громади, так само як і відхиляються надані позивачем заяви (клопотання) про зарахування до складу членів релігійної організації (релігійної громади), оскільки такий спосіб (порядок) прийняття нових членів у релігійну громаду не передбачений ані Статутом Релігійної громади у редакції 1996 року, ані Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації», а також в даному випадку зазначені заяви (клопотання) не можуть вважатися належними та достовірними доказами на підтвердження точної кількості членів релігійної громади та їх персонального складу.

Подані позивачем довідки про членство осіб в Релігійній громаді Української Православної Церкви Св. вмч. Пантелеімона с. Нові Безрадичі Обухівського р-ну Київської області, складені 17.12.2023 із зазначенням «Для пред`явлення за місцем вимоги», судом сприймаються критично, оскільки вказані довідки складено одноособово позивачем за відсутності статутного механізму фіксованого членства та без посилання на первинні документи релігійної організації, що свідчить про штучне формування доказової бази щодо кількісного складу громади.

З огляду на відсутність визначеного у Статуті Релігійної громади від 13.11.1996 порядку прийняття до членів громади, фіксованого членства, Суд при визначенні критеріїв, яким мали відповідати члени Релігійної громади, які брали участь у загальних зборах Релігійної громади 29.06.2024, враховує встановлені у Статуті Релігійної громади 1996 року критерії членів громади (п.2.2.) відповідність яким може бути об`єктивно встановлена, а саме: досягнення 18-річного віку і регулярне відвідування богослужіння.

При цьому, з огляду на відсутність даних, які б дозволяли перевірити регулярне відвідування богослужіння, судом враховується критерій територіального зв`язку, тобто проживання у місцевості, де діє Релігійна громада, оскільки, відповідність цьому критерію робить можливим виконання умови про регулярне відвідування богослужіння.

Також суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у пунктах 8.49.-8.51. та 8.82. постанови від 03.04.2024 у справі №906/1330/21, у яких Велика Палата Верховного Суду зазначала наступне:

- Релігійні громади в Україні, як правило, створюються в межах одного населеного пункту, поряд з цим існують непоодинокі випадки, коли релігійна громада створена у тісному зв`язку з культовою спорудою, яка є єдиною на декілька населених пунктів, тобто забезпечує спільне задоволення релігійних потреб вірян певної місцевості (пункт 8.49.);

- Зважаючи на ці особливості створення і функціонування релігійних громад, членами релігійної громади можуть також бути особи, які мешкають в іншому населеному пункті, ніж той, у якому знаходиться культова споруда та який не є занадто від неї віддаленим (пункт 8.50.);

- Також у межах однієї територіальної громади можуть діяти декілька релігійних громад (або жодної) різної віри, культу, течії тощо (пункт 8.51.).

- Поняття «релігійна громада» і «територіальна громада» не є тотожними і її висновки, викладені вище, не ототожнюють ці поняття, а лише вказують на те, що в умовах відсутності врегульованого статутом релігійної громади порядку, який би дозволяв установити її членів, вона застосовує критерій територіального зв`язку як такий, що робить об`єктивно можливим виконання визначеної у статуті умови членства - регулярне відвідування богослужіння (пункт 8.82.).

ЄСПЛ у рішенні «Свято-Михайлівська Парафія проти України» (заява № 77703/01) вказав, що свобода віросповідання - це, перш за все, особиста справа кожного, вона також означає, серед іншого, свободу "сповідувати релігію" самому або в об`єднанні з іншими, публічно та в колі тих, хто поділяє цю віру.

З наявного у матеріалах реєстраційної справи Протоколу № 1 від 29.06.2024 та додатків №1 та №2 до нього вбачається, що усього до складу загальних зборів входять 85 осіб; на загальних зборах були присутні 82 особи, які брали участь в голосуванні.

Згідно Додатку №2 до Протоколу №1 від 29.06.2024 вбачається, що 82 особи шляхом власноручно проставлення підпису підтримали та прийняли рішення змінити підлеглість Релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об`єднання - Православна Церква України, а також внести зміни до Статуту Релігійної громади шляхом викладення та прийняття його в новій редакції.

Протокол №1 від 29.06.2024 та додатки до нього містить підписи як голови Загальних зборів, так і секретаря Загальних зборів, що є достатньою підставою для підтвердження дійсності результатів Загальних зборів Релігійної громади, та рішень, що ними прийняті.

Відповідно до інформації, що внесена за результатами зборів до додатку № 1 та додатку №2 до Протоколу № 1 від 29.06.2024, вбачається відповідність всіх голосуючих учасників Загальних зборів Релігійної громади в кількості 82 голоси критерію територіального зв`язку (переважна більшість учасників з села Нові Безрадичі, Обухівського району, Київської області або ж місцевості, що охоплюється Обухівським районом: с. Ходосівка, с. Підгірці), а також досягнення вказаними особами 18-річного віку.

Доказів на спростування наведеного позивачем суду не надано.

При цьому, суд звертає увагу на те, що надані позивачем додатки до протоколів №3 від 17.12.2023, №4 від 16.06.2024 не містять відомостей щодо дати, місяця, року народження осіб зазначених у Списках, у зв`язку з чим неможливо встановити факт досягненням ними 18-річного віку.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що ані законодавство України, ані Статут Релігійної громади 1996 року не містить поняття фіксованого членства в Релігійній громаді та визначеної процедури прийняття в члени Релігійної громади, суд відхиляє посилання позивача на те, що рішення Загальних зборів Релігійної громади від 29.06.2024, оформлене протоколом №1, було прийняте не уповноваженими на те особами та за відсутності кворуму.

Крім того, суд зазначає, що позивачем не доведено та не надано належних, допустимих та достовірних доказів у розумінні ст.ст. 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про те, що прийнята 29.06.2024 нова редакція Статуту суперечить вимогам чинного законодавства України

При цьому, судом у даній справі не встановлено наявності порушень вимог Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» для реєстрації статуту релігійної громади у новій редакції.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, надані представникам пояснення та наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів, оформленого протоколом №1 від 29.06.2024 та визнання недійсним Статуту Релігійної організації, зареєстрованого Розпорядженням голови Київської області військової адміністрації від 13.08.2024 №1126.

Щодо позовних вимог до Київської обласної державної адміністрації (Київська обласна військова адміністрація) про визнання протиправним та скасування Розпорядження голови Київської області військової адміністрації від 13.08.2024 №1126 «Про реєстрацію статуту Релігійної організації «Релігійна громада Парафія на честь Святого Великомученика Пантелеімона Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Нові Безрадичі Обухівського району Київської Області» (Київська область, Обухівський район, село Нові Безрадичі, вулиця Сонячна, 23)», яким зареєстровано статут Релігійної організації у новій редакції, суд зазначає наступне.

Пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акту індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини того, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом.

Водночас, суд зазначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто, цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.

Отже, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип диспозитивності, що передбачено в статті 14 ГПК України, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вимога про визнання протиправним та скасування Розпорядження голови Київської області військової адміністрації, яке виконано на час звернення з позовом, є неефективним способом захисту прав особи.

Суд зазначає, що вищезазначене Розпорядження вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити порушенні на його думку права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.04.2021 р. в справі № 910/10011/19 за позовом релігійної організації до обласної державної адміністрації про визнання протиправним і скасування розпорядження зазначила, що фактично підставою позову є незгода релігійної організації з рішеннями загальних зборів членів релігійної організації про зміну канонічної підлеглості, оскільки, на думку цієї організації, воно прийняте з порушенням вимог чинного законодавства особами, які не мали права його приймати, за відсутності необхідного кворуму, всупереч раніше прийнятому на загальних парафіяльних зборах релігійної громади рішенню.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що судове рішення про визнання недійсним розпорядження про реєстрацію статуту Релігійної організації в новій редакції не є підставою для вчинення реєстраційних дій, а відповідна позовна вимога не відповідає ефективному способу захисту прав та інтересів у цих правовідносинах.

Зважаючи на характер спірних відносин, Велика Палата Верховного Суду вказала, що належному способу захисту інтересу Релігійної організації та/або її членів відповідає позовна вимога про визнання недійсним статуту Релігійної організації в новій редакції. Судове рішення про задоволення такої позовної вимоги є підставою для приведення суб`єктом державної реєстрації відомостей про Релігійну організацію, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у відповідність до відомостей статуту Релігійної організації в попередній редакції.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування розпорядження голови Київської обласної (військової) державної адміністрації від 13.08.2024 №1126 «Про реєстрацію статуту Релігійної організації «Релігійна громада Парафія на честь Святого Великомученика Пантелеімона Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Нові Безрадичі Обухівського району Київської Області» (Київська область, Обухівський район, село Нові Безрадичі, вулиця Сонячна, 23)», яким зареєстровано статут Релігійної організації у новій редакції, є неналежним способом захисту, відтак суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем не заявляються вимоги про скасування запису про державну реєстрацію змін до відомостей про Релігійну організацію, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі, щодо зміни установчих документів.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у вказаній частині.

Інші докази та доводи сторін судом розглянуто та відхилено, оскільки вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат вирішення спору.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивачів.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 03.08.2026

Суддя Я.В. Маринченко