Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №910/818/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2026 р. Справа№ 910/818/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаратова Ю.А.

суддів: Бестаченко О.Л.

Скрипки І.М.

При секретарі судового засідання Кафлановій А.С.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 02.07.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 (повний текст складено 16.03.2026)

у справі № 910/818/26 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів"

до

1. Житомирської обласної ради,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив "Сніжинка"

про визнання права власності в порядку набувальної давності

в с т а н о в и в :

Історія справи.

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Житомирської обласної ради Українського фонду «Реабілітація інвалідів» до Житомирської обласної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив «Сніжинка» про визнання права власності в порядку набувальної давності на нерухоме майно: приміщення (група приміщень), вбудованого приміщення площею 251,2 кв.м., розташованого за адресою: Житомирська область, м. Житомир, вулиця Київська, 74 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3230609918040).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач з 1991 року відкрито, безперервно та добросовісно володіє спірним майном як власник, здійснює його утримання, сплачує комунальні платежі та проводить ремонт та поліпшення, та по 2025 рік у жодних осіб, у тому числі відповідача-1, не було жодних претензій щодо користування позивачем спірними приміщеннями. Водночас, зважаючи на виставлення відповідачем-1 у 2025 році спірного майна на електронний аукціон, переможцем якого визначено відповідача-2, позивач вказує про існування реальної загрози втрати ним фактичного володіння майном, а тому звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

12.02.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 відкрито провадження у справі № 910/818/26 за вищевказаним позовом, підготовче засідання призначено на 11.03.2026. Встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

09.03.2026 до суду від відповідача-1 надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення судового засідання.

В підготовче засідання 11.03.2026 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце підготовчого засідання належним чином повідомлені. Від позивача та відповідача-2 до суду жодних заяв/клопотань не надходило.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 позов Житомирської обласної ради Українського фонду «Реабілітація інвалідів» до Житомирської обласної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив «Сніжинка» про визнання права власності в порядку набувальної давності у справі № 910/818/26 залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що:

- позивач не забезпечив явку свого повноважного представника до підготовчого засідання та будь-яких заяв/клопотань щодо відкладення підготовчого засідання або його проведення без участі його представника до суду не надходило, а суд має імперативний процесуальний обов`язок залишити позов без розгляду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись із вищевказаною ухвалою, Житомирська обласна рада Українського фонду "Реабілітація інвалідів" звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. У поданій апеляційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі № 910/818/26 та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- судом першої інстанції неправильно застосовано статтю 226 Господарського процесуального кодексу України;

- судом першої інстанції порушено принцип пропорційності процесуальних наслідків;

- судом першої інстанції порушено принципи змагальності та рівності сторін;

- відсутність зловживання процесуальними правами з боку позивача.

Позиція Житомирської обласної ради щодо апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач Житомирська обласна рада, погоджуючись з мотивами оскаржуваної ухвали, просила останню залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач Житомирська обласна рада, серед іншого, зазначала, що:

- матеріалами справи підтверджується, що позивач був належним чином повідомлений про призначення підготовчого засідання на 11.03.2026Ю що він і не заперечує та визнає. Водночас представник позивача у судове засідання не з`явився, не повідомив суд про причини неявки та не подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Позиція ТОВ «Трудовий колектив «Сніжинка» щодо апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ТОВ «Трудовий колектив «Сніжинка», погоджуючись з мотивами оскаржуваної ухвали, просив останню залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач ТОВ «Трудовий колектив «Сніжинка», серед іншого, зазначав, що:

- матеріалами справи підтверджується, що позивач був належним чином повідомлений про підготовче судове засідання, призначене на 11.03.2026. Незважаючи на це, позивач: не з`явився у судове засідання; не подав заяву про розгляд справи без його участі; не повідомив суд про причини своєї неявки.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга Житомирської обласної ради Українського фонду «Реабілітація інвалідів» зареєстрована судом 26.03.2026 за вх. № 09.1.04.1/1916/26.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2026 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Шаратов Ю.А., судді Бестаченко О.Л., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/818/26.

Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/818/26.

06.04.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/818/26.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 апеляційну скаргу Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі № 910/818/26 залишено без руху.

Встановлено Житомирській обласній раді Українського фонду «Реабілітації інвалідів» строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для:

- надання доказів сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн у встановленому порядку.

20.04.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" про усунення недоліків, разом з платіжною інструкцією № 1254 від 27.03.2026 про сплату судового збору у сумі 2 662,40 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі № 910/818/26.

Призначено до розгляду апеляційну скаргу Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі № 910/818/26.

Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 28.05.2026 о 10:40 в приміщенні Північного апеляційного господарського суду (м. Київ, вул. Шолуденка, 1а, зал судових засідань № 6).

28.04.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов від ТОВ «Трудовий колектив «Сніжинка» Відзив на апеляційну скаргу (вх. № 09.1-13/10074/26).

11.05.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов від Житомирської обласної ради Відзив на апеляційну скаргу від 07.05. 2026 № р-5-20/425 (вх. № 09.1-13/896/26).

Судове засідання призначене на 28.05.2026 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Бестаченко О.Л. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 призначено судове засідання на 02.07.2026.

Відповідач Житомирська обласна рада не забезпечила явку свого повноважного представника до судового засідання. У відзиві на апеляційну скаргу від 07.05. 2026 № р-5-20/425 (вх. № 09.1-13/896/26) просив суд апеляційної інстанції розгляд скарги проводити без участі свого повноважного представника.

Представник позивача (скаржника) Житомирської обласної ради Українського фонду «Реабілітація інвалідів» в судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представник відповідача ТОВ «Трудовий колектив «Сніжинка» у судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі № 910/818/26 залишити без змін.

Джерела права. Позиція суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Водночас, відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

При цьому, порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - ГПК України.

Відповідно до частин першої, другої, третьої та четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Відповідно до частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Згідно із статтею 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

У постанові від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15 колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наголосила на тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі "Пономарьов проти України" 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Так, суд зазначає, що позивач, як зацікавлена особа, яка ініціювала судовий процес з метою захисту своїх прав, свобод та інтересів, має бути зацікавлений в тому, щоб організувати належний та своєчасний розгляд справи, а отже, насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права.

За приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Згідно із нормами статті 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених ст. 46 ГПК України.

Частиною третьою статті 196 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Отже, учасник справи має право: а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника); б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано. Вказаного висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.11.2022 у справі № 905/458/21.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Суд зауважує, що в даному випадку у разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами статті 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

При цьому, у разі подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення перешкоджає розгляду справи, суд відповідно до вимог статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України може визнати явку позивача обов`язковою та викликати його у судове засідання.

Як зазначив Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.11.2022 у справі № 905/458/21, норми, закріплені, зокрема, у п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов`язок залишити позов без розгляду.

Водночас пункт 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України не містить вимог про те, що для залишення позову без розгляду позивач має не з`явитися у судове засідання саме у зв`язку з визнанням судом його явки обов`язковою та викликом до суду.

Крім того, положення пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України не пов`язують залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, будучи належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Однак, наведене не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд справи за його відсутності (постанови Верховного Суду від 18.11.2022 у справі № 905/458/21, від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15, від 16.10.2020 у справі № 910/8816/19, від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19 та від 03.02.2022 у справі № 910/9271/21).

Отже твердження позивача в апеляційній скарзі про те, що він обґрунтовано розраховував на відкладення розгляду справи, у зв`язку з поданням клопотання відповідача Житомирської обласної ради про відкладення є безпідставним.

При цьому, колегія суддів відхиляє довід апелянта про порушення судом першої інстанції принципу змагальності та рівності сторін, оскільки в даному випадку суд виконував імперативний обов`язок із залишення позову без розгляду, що не може вважатись таким порушенням.

Щодо відсутності зловживання апелянтом процесуальними правами, колегія суддів зазначає, що встановлення цих обставин не входить до предмету доказування, оскільки до Житомирської обласної ради Українського фонду «Реабілітації інвалідів» не були застосовані заходи процесуального примусу за такі зловживання відповідно до статей 43, 135 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі № 910/818/26, якою залишено без розгляду позов Житомирської обласної ради Українського фонду «Реабілітації інвалідів» є обґрунтованою та такою, що не підлягає скасуванню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як зазначено у пункті 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене вище, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку, а ухвала Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі № 910/818/26 відповідає нормам процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається. А тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 270, 276, 277, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі № 910/818/26 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі № 910/818/26 - залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.08.2026.

Головуючий суддя Ю.А. Шаратов

Судді О.Л. Бестаченко

І.М. Скрипка