Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №925/341/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2026 р. Справа№ 925/341/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу

Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"

на рішення господарського суду Черкаської області від 21.04.2026 (повне рішення суду складене 11.05.2026)

у справі № 925/341/26 (суддя А. І. Гладун)

за позовом Державного підприємства Міністерства Оборони України "Агенція оборонних закупівель"

до Приватного підприємства Науково-виробничої фірми "Імекс Хімгрупп"

про стягнення 118126,62 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

В березні 2026 року Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція обороннних закупівель" (позивач, ДП "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ") звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства Науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп" (відповідач) про стягнення 118 126,62 грн, із яких: 68 314,19 грн - пеня та 49 812,43 грн - штраф за прострочення поставки товару за державним контрактом № 99/07-24-ПММ від 10.07.2024 (за період з 16.07.2024 по 16.08.2024).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за державним контрактом № 99/07-24-ПММ від 10.07.2024 щодо строків поставки товару, у зв`язку з чим позивач нарахував та просив стягнути 118 126,62 грн штрафних санкцій (пеню та штраф) на підставі п. 8.2 договору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Черкаської області від 21.04.2026 у справі №925/341/26 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства Науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп" на користь ДП "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" 16 176, 40 грн пені, 49 812, 43 грн штрафу, 2 662, 40 грн витрат зі сплати судового збору. У решті позову в частині позовної вимоги про стягнення 52 137,79 грн пені відмовлено.

Рішення господарського суду обґрунтовано тим, що між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання за державним контрактом № 99/07-24-ПММ від 10.07.2024. Позивачем повністю виконано обов`язок щодо оплати товару, проте Відповідачем порушено умови контракту, прострочивши поставку партії товару вартістю 711 606, 12 грн на 32 дні (кінцевий строк поставки за специфікацією - 15.07.2024, фактична поставка відбулася 16.08.2024). Судом зазначено, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання, позивач набув право на застосування штрафних санкцій за п. 8.2 контракту.

Щодо стягнення штрафу, судом першої інстанції зазначено, що вимога про стягнення 49 812,43 грн штрафу (7 % від ціни простроченого товару за прострочення понад 30 днів) є повністю обґрунтованою та відповідає умовам контракту.

В частині стягнення пені, судом першої інстанції зазначено, що позовна вимога про стягнення 68 314,19 грн пені (з розрахунку 0,3 % за кожен день прострочення) підлягає частковому задоволенню в розмірі 16 176,40 грн, оскільки позивачем не враховано приписи ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", згідно з якою розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період. В іншій частині вимог про стягнення пені (52 137,79 грн) відмовлено.

Судом першої інстанції відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 90 %, оскільки клопотання про зменшення санкцій на 90 % фактично є проханням про повне звільнення від відповідальності, що суперечить природі неустойки; зменшення санкцій створило б ситуацію, за якої порушення державних контрактів стало б для боржника економічно вигідним, що є неприпустимим; своєчасне виконання державних контрактів у сфері оборони безпосередньо впливає на обороноздатність держави під час воєнного стану та захист її суверенітету.

Короткий зміст апеляційної скарги і заперечень на неї

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 21.04.2026 у справі № 925/341/26 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені у розмірі 52 137,79 грн та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ДП "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" до Приватного підприємства Науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 118 126,62 грн, з яких: 68 314,19 грн пені та 49 812,43 грн штрафу задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вказує, що вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими. Так, в апеляційній скарзі, скаржник зазначає, що судом першої інстанції порушено принципи верховенства права, рівності учасників судового процесу та свободи договору (ст. 525, 526, 551, 624, 629 ЦК України). Так, скаржник зазначає, що суд першої інстанції перерахував пеню за п. 8.2 Договору (0,3 % за кожен день = 68 314,19 грн) та зменшив її до рівня подвійної облікової ставки НБУ (16 176,40 грн), пославшись на ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" , що на думку скаржника є неправильним, оскільки в даному випадку діє колізійний принцип" спеціальний закон має перевагу над загальним". Замість загальних норм про відповідальність за грошові зобов`язання суд мав застосувати норми спеціального законодавства - Закону України "Про публічні закупівлі".

Скаржник зазначає, що істотні умови договору про закупівлю є незмінними. Відповідно до ст. 10 та ст. 41 Закону України " Про публічні закупівлі" , проект договору (із зазначенням розрахунку пені 0,3%) був оприлюднений в електронній системі. Відповідач подав цінову пропозицію, якою письмово підтвердив зобов`язання виконати всі умови Договору (в тому числі щодо відповідальності). Згідно з ч. 5 ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі" істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання. Оскільки п. 8.2 Договору не визнавався недійсним і зміни до нього не вносилися, він є обов`язковим для виконання (ст. 629 ЦК України).

Скаржник вважає, що стягнувши пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, суд першої інстанції фактично в односторонньому порядку змінив умови п. 8.2 Договору та безпідставно зменшив погоджений сторонами розмір відповідальності.

Розгляд справи Північним апеляційним господарським судом

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І. П., судді Демидова А. М., Владимиренко С. В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" на рішення господарського суду Черкаської області від 21.04.2026 у справі № 925/341/26. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 та від 24.06.2026 у справі № 925/341/26 витребувано із суду першої інстанції матеріали цієї справи.

Матеріали справи № 925/341/26 надійшли до суду на запит 30.06.2026.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин

Як встановлено місцевим господарським судом, та перевірено судом апеляційної інстанції, 10.07.2024 Державне підприємство Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (замовник, правонаступником якого є ДП "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ") та Приватне підприємство Науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп" (постачальник) уклали державний контракт (договір) про закупівлю №99/07-24-ПММ. Відповідно до умов договору сторони домовилися, що відповідно до п. 1.1 - постачальник зобов`язується поставити замовнику розчинник ORLESOL E 70/120, та/або Rompetrol SE 75-115 (розчинник Rompetrol SE 75-115) (вазелін і парафіни нафтові та спеціальні бензини 09220000-7 ДК 021:2015) (далі за текстом товар), найменування, марка, тип, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель ID: UA-2024-06-21 005628-a), а замовник прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору, постачання товару здійснюється з метою заправки (дозаправки), забезпечення транспорту Збройних Сил України, утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету (надалі отримувач), для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни. Отримувачем за договором є відповідні військові формування, їх з`єднань, військові частини, підрозділи, установи або організації, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, до яких здійснюється постачання товару.

Пунктом 4.1 договору визначено, що постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару за цим договором у строк, визначений у Специфікації (додаток №1). Строк поставки може бути визначеним замовником у заявці на поставку, але не пізніше строку, визначеного у специфікації, за формою, визначеною у додатку №2 до цього договору (далі - заявка на поставку товару).

Відповідно до п. 8.2 договору, у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,3 (нуль цілих три десятих) відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Згідно з п. 8.2.1 договору, замовник залишає за собою право не нараховувати штрафні санкції, передбачені п.8.2. договору протягом 10 (десяти) робочих днів з дня кінцевої дати поставки товару, передбаченої у заявці на поставку товару складеній замовником за формою, визначеною у додатку №2 до цього договору та специфікації (додаток №1) до договору. У разі прострочення поставки товару, понад 10 (десять) робочих днів від дати поставки вказаної в заявці на поставку товару, штрафні санкції, передбачені п.8.2 договору нараховуються замовником з першого дня прострочення виконання зобов`язань.

Пунктом 8.4 договору встановлено, що у разі застосування пені/штрафу постачальник зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 30 (тридцяти) банківських днів від дати направлення замовником письмового повідомлення постачальнику. Сплата пені/штрафів не звільняє постачальника від виконання умов цього договору. Штраф, пеня за несвоєчасне/неякісне постачання товару нараховується постачальнику за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 10.1 договору, сторони розуміють та усвідомлюють, що на момент його підписання: і) в Україні введений особливий правовий режим воєнного стану; іі) відповідно до загального офіційного листа Торгово-промислової палати України (надалі - ТПП України) від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 військова агресія російської федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану засвідчена ТПП України як форс мажорна обставина (обставина непереборної сили); цим листом ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс мажорних обставин (обставин непереборної сили); ііі) строк дії воєнного стану може бути змінений та/або подовжений в будь-який час після укладання цього договору. Таким чином, сторони свідомо укладають договір, який буде виконуватися протягом строку дії офіційно встановленого і визнаного воєнного стану, який не буде вважатися сторонами форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) у розумінні цього розділу договору;

Пунктом 10.2 договору встановлено, що враховуючи той факт, що під час погодження та підписання цього договору сторони максимально врахували наявність в Україні специфічних обставин, перерахованих у п. 10.1. цього договору, сторони не будуть у майбутньому посилатися на ці обставини як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) в розумінні цього розділу договору. Винятки можуть становити лише істотні зміни об`єктивних обставин під час дії воєнного стану, які можуть вплинути на виконання цього договору, зокрема: збої в роботі платіжних систем, що унеможливлює вчасне перерахування коштів; прийняття нормативно правових актів органами державної влади або місцевого самоврядування, які впливають на строки та умови виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору; критичне пошкодження об`єктів інфраструктури (доріг, складів), що впливає на строки та умови виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору, тощо. У разі настання таких обставин, сторони діють відповідно до положень п. 10.6 цього договору та без застосування положень п. 10.7. цього договору;

Згідно з п. 10.7 договору, якщо сторона, яка підпала під дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту їх настання не знайшла інших можливостей виконувати свої зобов`язання за цим договором, вона повинна підтвердити факт виникнення/існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою або іншим уповноваженим органом (особою) країни (місцевості), де виникли/існували форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили). Такий документ надається іншій стороні протягом 10 (десяти) робочих днів з дня виникнення таких обставин у порядку зазначеному у п. 10.6. вище.

11.07.2024 позивач надіслав відповідачу заявку на поставку №000220, у якій сторони погодили, що постачальник повинен поставити розчинник ORLESOL E 70/120, та/або Rompetrol SE 75-115 (розчинник Rompetrol SE 75-115) у кількості 50 тонн у строк до 15.07.2024 за адресами: Київська область, м. Біла Церква, вул. п-ка Коновальця, 29Б4 Полтавська область, м. Лубни, вул. Деповська, 2; м. Одеса, вул. Хуторська, 99; Рівенська область, м. Дубно, пров. Страклівський, 13; Львівська область, Жовківський район, смт. Куликів, вул. Шевченка, 88а.

У специфікації (додатку №1 до договору) від 10.07.2024 сторони визначили обсяг закупівлі товару - ORLESOL E 70/120, та/або Rompetrol SE 75-115 (розчинник Rompetrol SE 75-115) у кількості 50 тонн вартістю 3 979 900,00 грн та кінцеву дату, до якої здійснюється поставка (включно) 15 липня 2024 року.

За актом приймання-передачі № 131 від 23.08.2024 датою початку приймання товару на суму 711 606,12 грн є 16.08.2024.

10.02.2025, 20.02.2025 позивач надіслав відповідачу повідомлення-вимогу №2165/758/06 2025 та лист №2165/1081/06-2025, у яких просив сплатити штрафні санкції згідно з державним контрактом (договором) №99/07-24-ПММ від 10.07.2024 у розмірі 118 126,62 грн за 32 дні прострочення зобов`язання з поставки товару.

26.06.2025 відповідач надіслав позивачу лист № 26-06/1, у якому просив, враховуючи аварію на заводі виробника, що призупинило його роботу на значний строк та що призвело до прострочення виконання зобов`язання відповідача з поставки товару на 1 день, а також зміною адреси поставки в день її здійснення, розстрочити сплату штрафних санкцій у розмірі 118126,62 грн на 12 місяців, починаючи з липня 2025 року до червня 2026 року зі сплатою щомісячно 9 844,00 грн за період з 20.07.2025 до 20.05.2026 та 9 842,62 грн 20.06.2026.

08.08.2025 позивач надіслав відповідачу лист № 2185/5624/06-2025, у якому відмовив у розстроченні сплати штрафних санкцій та вимагав сплатити штрафні санкції у розмірі 118 126,62 грн.

За розрахунком позивача розмір штрафу у розмірі 7 % від ціни товару на підставі пункту 8.2 договору становить 49 812, 43 грн за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару (711 606,12 грн (вартість поставленого товару) х 7 %).

За розрахунком позивача розмір пені у розмірі 0,3% від ціни товару на підставі пункту 8.2 договору становить 68 314,19 грн за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару за період з 16.07.2024 до 16.08.2024 за 32 дні (711 606,12 грн (вартість поставленого товару) х 0,3% х 32 дні прострочення) (а.с. 3, 102).

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що затримка поставки Товару відбулася з причин, які не залежали від його волі, що підтверджується належними та допустимими доказами, дослідженими судом, а саме, відбулась аварійна зупинка заводу-виробника та форс-мажорні обставини: 15.07.2024 компанія-виробник Rompetrol Rafinare SA офіційно повідомила своїх партнерів та клієнтів про те, що через технічні проблеми (аварійну ситуацію) у виробництві розчинників Rompetrol SE (зокрема марки 75-115) виробництво було вимушено зупинено. Усі заплановані відправлення Товару за липень 2024 року були скасовані виробником у зв`язку із закриттям фабрики та виникненням форс-мажорних обставин, а також проведенням ремонтних робіт для відновлення роботи заводу. Відповідач діяв добросовісно та вжив усіх належних заходів для виконання Договору. Зокрема, для забезпечення вчасної поставки відповідач забронював та направляв автоцистерни безпосередньо на завод виробника Rompetrol Rafinare SA. Отримавши інформацію про аварійне зупинення заводу, Відповідач невідкладно, 19.07.2024, надіслав позивачу листа № 19-07/2, у якому офіційно повідомив про аварійну ситуацію на заводі-виробнику, що унеможливила завантаження товару станом на 15.07.2024, та взяв на себе зобов`язання додатково проінформувати позивача про відновлення графіків завантаження.

Оскільки прострочення поставки сталося внаслідок раптової аварійної зупинки виробництва єдиного можливого заводу-виробника вказаного в договорі товару (Rompetrol Rafinare SA), відповідач вказує на відсутність його вини в простроченні виконання зобов`язання.

Звертаючись з даним позовом, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо своєчасної поставки товару вартістю 711 606,12 грн. У зв`язку з простроченням поставки на 32 дні та відмовою відповідача добровільно сплатити нараховані за п. 8.2 контракту санкції, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права шляхом примусового стягнення 118 126,62 грн, у тому числі 68 314,19 грн пені та 49 812,43 грн штрафу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені у розмірі 52 137, 79 грн, в іншій частині, рішення суду не оскаржується жодною із сторін.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару, а продавець зобов`язаний передати у власність покупця оплачений товар (частина 2 статті 692 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 526 зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 526 зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Як встановлено місцевим господарським судом, 10.07.2024 між сторонами укладено державний контракт, відповідно до умов якого (п. 4.1, п. 5 Специфікації та заявки № 000220 від 11.07.2024) відповідач зобов`язався поставити товар у кількості 50 тонн у строк до 15.07.2024. Відповідачем порушено умови обов`язкового до виконання договору (ст. 525, 526, 629 ЦК України) і допущено прострочення поставки товару вартістю 711 606,12 грн, фактично передавши його за актом № 131 лише 16.08.2024.

Невиконання відповідачем обов`язку щодо своєчасної поставки товару порушує права позивача, які підлягають судовому захисту (ст. 15, 16 ЦК України). За порушення господарських зобов`язань настає господарсько-правова відповідальність у вигляді неустойки (ст. 549 ЦК України, ст. 216, 230 ГК України).

Відповідно до п. 8.2 договору за порушення строків поставки передбачено стягнення пені у розмірі 0,3 % від ціни товару за кожен день прострочення, а при простроченні понад 30 днів - додатково штрафу в розмірі 7 %.

Згідно з п. 8.2.1 контракту, у разі прострочення понад 10 робочих днів санкції нараховуються з першого дня прострочення. Відповідно до п. 8.4 контракту нарахована неустойка підлягає сплаті протягом 30 банківських днів від дати направлення відповідної вимоги.

Позивачем надіслано на адресу відповідача повідомлення-вимогу та лист від 10.02.2025 та від 20.02.2025 про сплату штрафних санкцій у загальному розмірі 118 126,62 грн за 32 дні прострочення поставки товару. У відповідь на вказані вимоги відповідач звернувся до позивача з листом, у якому просив розстрочити сплату нарахованих штрафних санкцій у розмірі 118 126, 62 грн строком на 12 місяців (із липня 2025 року по червень 2026 року) зі щомісячною сплатою по 9 844,00 грн (за період з 20.07.2025 по 20.05.2026) та 9 842,62 грн (20.06.2026).

Листом від 08.08.2025 позивачем відмовлено відповідачу в наданні розстрочення та повторно заявлено вимогу про сплату штрафних санкцій у повному обсязі в сумі 118 126,62 грн.

Як встановлено місцевим господарським судом, товар за контрактом фактично поставлено відповідачем 16.08.2024, у зв`язку з чим період прострочення виконання зобов`язання з поставки товару вартістю 711 606,12 грн склав 32 дні (з 16.07.2024 по 16.08.2024).

Відповідно до розрахунку позивача, здійсненого на підставі пункту 8.2 контракту, розмір пені складає: (0,3 % від ціни товару за кожен день прострочення): 68 314,19 грн ().

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ст. 230 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 611 та ст. 549 Цивільного кодексу України учасники господарських відносин несуть відповідальність за порушення зобов`язань у вигляді сплати неустойки (штрафу, пені). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення.

Пунктом 8.2 контракту сторони погодили, що у разі порушення строку поставки товару постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,3% від ціни товару за кожен день прострочення.

Як встановив суд першої інстанції, відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, а тому вимога позивача про стягнення пені є правомірною по суті. Разом з тим, заявлений позивачем розмір пені (68 314,19 грн) обчислений виходячи з договірної ставки 0,3% за кожен день прострочення без урахування законодавчих обмежень.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені встановлюється за згодою сторін, однак він не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що договірна пеня підлягає застосуванню лише в межах, обмежених законом - у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Колегія суддів встановила, що за період прострочення з 16.07.2024 по 16.08.2024 (32 дні) розмір пені, обчислений виходячи з подвійної облікової ставки НБУ (13% річних), становить 16 176,40 грн, що є арифметично правильним. Відповідно, у задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення 52 137,79 грн пені місцевим господарським судом відмовлено правомірно.

Щодо посилання скаржника на безпідставність застосування судом першої інстанції норм Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", колегія суддів зазначає таке.

Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції визначає стаття 269 ГПК, за якою суд апеляційної інстанції:

переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша);

не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта)

Правовий аналіз цієї норми свідчить, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Наведене узгоджується з нормами частини другої статті 258 ГПК, яка передбачає, що в апеляційній скарзі, серед іншого, має бути зазначено, в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо).

Тобто, скаржник самостійно (на власний розсуд) визначає підстави оскарження судового рішення та наводить відповідне обґрунтування (доводи), а суд апеляційної інстанції, зокрема, в межах наведених скаржником доводів апеляційної скарги здійснює апеляційний перегляд справи.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що визначений статтею 14 ГПК принцип диспозитивності визначає межі здійснення господарським судом та учасниками справи їхніх процесуальних прав та обов`язків, надає учасникам справи можливість вільно розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору і визначає обов`язок суду здійснювати провадження у справі виключно за зверненням особи, поданим до суду у відповідній процесуальній формі. Реалізація принципу диспозитивності у процесі здійснення правосуддя спрямована на досягнення справедливого балансу між суб`єктами судового процесу і визначає межі процесуальних дій суду при розгляді справи.

Обсяг вимог апеляційного оскарження - це визначений скаржником, а у випадках, передбачених процесуальним законом, напрям та зміст перевірки судового рішення. Межами апеляційного перегляду процесуальний закон визначає повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду вимог апеляційної скарги (стаття 275 ГПК України), вихід за межі яких в разі неправильного застосування судом норм матеріального права допускається виключно в межах заявленого скаржником обсягу апеляційного оскарження судового рішення (постанови Верховного Суду від 14.02.2024 у справі №906/1379/15, від 23.08.2023 у справі №910/13963/21, від 28.10.2021 у справі №910/13604/20).

Отже, зважаючи на принцип диспозитивності та визначені статтею 269 ГПК України межі апеляційного перегляду, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями доповнювати апеляційну скаргу міркуваннями (доводами), які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу апеляційного оскарження.

Виходячи із змісту апеляційної скарги скаржник не навів аргументів на спростування висновків суду першої інстанції щодо застосування до спірних відносин норм Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції відхиляє посилання в апеляційній скарзі про необхідність стягнення пені у повному договірному розмірі (68 314,19 грн), адже воно є абстрактним і декларативним.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив законне й обґрунтоване рішення в частині часткового задоволення вимоги про стягнення пені в сумі 16 176,40 грн. Підстави для його скасування або зміни в цій частині відсутні.

Враховуючи доведеність позивачем тих обставин з якими він пов`язував свої вимоги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Зважаючи на викладене, доводи скаржника, які викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Колегія суддів, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не виявила неправильного застосування або порушення норм процесуального права судом першої інстанції.

За таких обставин рішення господарського суду Черкаської області від 21.04.2026 в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим, а підстави для скасування чи зміни судового рішення та задоволення вимог апеляційної скарги - відсутні.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, рішення місцевого господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 16 176,40 грн є правомірним.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Черкаської області від 21.04.2026 у справі № 925/341/26 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова