Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №910/8797/21 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2026 р. Справа№ 910/8797/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаратова Ю.А.

суддів: Бестаченко О.Л.

Скрипки І.М.

При секретарі судового засідання Кафлановій А.С.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 25.06.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 (повний текст складено 05.03.2026)

у справі № 910/8797/21 (суддя Усатенко І.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"

до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

про стягнення 29 738 580,31 грн

в с т а н о в и в :

Історія справи.

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення 29 238 825,48 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" заборгованість у сумі 27 108 455,78 грн, штраф у сумі 375 679,45 грн, пеню у сумі 910 169,65 грн, 3 % річних у сумі 202 359,00 грн, інфляційні втрати у сумі 1 117 710,68 грн, судовий збір у 445 715,61 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 99 918,60 грн.

В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 22 657,40 грн, 3 % річних у розмірі 200,59 грн, втрат від інфляції у розмірі 1 347,76 грн - відмовлено.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021, яке набрало законної сили, 22.11.2021 видано наказ.

25.02.2026 до Господарського суду міста Києва від ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" надійшла заява про звернення стягнення на грошові кошти у справі № 910/8797/21, в якій останній просив суд:

- звернути стягнення на грошові кошти ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІЛОЦЕРКІВВОДА" (код ЄДРПОУ 38010130), яке має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (код ЄДРПОУ 19480600) у загальному розмірі 12 855 687,28 грн згідно рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025 у справі № 911/3429/24 на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (код ЄДРПОУ 41946011) в рахунок погашення заборгованості згідно рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 по справі № 910/8797/21 на умовах та в розмірі визначеними ухвалою Господарського суду Київської області від 05.02.2026 № 911/3429/24 про розстрочення виконання рішення;

- зупинити виконання рішення судового Господарського суду Київської області від 22.05.2025 у справі № 911/3429/24 в межах загальної суми стягнення у розмірі 12 855 687,28 грн до закінчення розгляду питання про звернення стягнення на грошові кошти;

- заборонити ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІЛОЦЕРКІВВОДА" вчиняти дії щодо погашення заборгованості перед боржником до закінчення розгляду питання про звернення стягнення на грошові кошти.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 заяву позивача призначено до розгляду на 05.03.2026.

Відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про зупинення виконання рішення судового Господарського суду Київської області від 22.05.2025 у справі № 911/3429/24 в межах загальної суми стягнення у розмірі 12 855 687,28 грн до закінчення розгляду питання про звернення стягнення на грошові кошти.

Відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про заборону вчиняти дії щодо погашення заборгованості перед Боржником до закінчення розгляду питання про звернення стягнення на грошові кошти.

Запропоновано учасникам справи подати письмові пояснення з приводу поданої позивачем заяви.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 заяву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про звернення стягнення на кошти третіх осіб задоволено.

Звернуто стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода", яке має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" у загальному розмірі 12 855 687,28 грн підтверджену рішенням Господарського суду Київської області від 22.05.2025 у справі № 911/3429/24, на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" в рахунок погашення заборгованості згідно рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 по справі № 910/8797/21 на умовах та в розмірі визначених ухвалою Господарського суду Київської області від 05.02.2026 № 911/3429/24 про розстрочення виконання рішення.

Задовольняючи заяву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про звернення стягнення на кошти третіх осіб, суд першої інстанції виходив з того, що:

- в матеріалах справи відсутні як докази добровільного виконання рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025 у справі № 911/3429/24 на суму 12 855 687,28 грн Товариством з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода", так і докази його примусового виконання;

- матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на підставі рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025 у справі № 911/3429/24, яке набрало законної сили, у розмірі 12 855 687,28 грн, яка має бути сплачена з урахуванням строків, визначених в ухвалі суду від 05.02.2026 № 911/3429/24.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись із вищевказаною ухвалою, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. У поданій апеляційній скарзі скаржник просить:

- скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 у справі № 910/8797/21;

- прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" про звернення стягнення на грошові кошти у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- судом першої інстанції неправильно застосовано статтю 336 ГПК України ігноруючи розстрочку виконання рішення;

- судом першої інстанції не встановлено фактичного розміру заборгованості станом на момент розгляду заяви;

- апелянт посилається на неналежність та неактуальність доказів, поданих заявником (відповідь на адвокатський запит).

Позиція ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" щодо апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, погоджуючись з мотивами оскаржуваної ухвали, просив останню залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач, серед іншого, зазначав, що:

- стаття 336 ГПК України не містить заборони для звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, як наявність укладеної мирової угоди, а також обов`язкової умови для звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, як наявність відкритого виконавчого провадження. Основною умовою такого стягнення є те, що така заборгованість існує і не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили;

- до заяви про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» було долучено відповідь на адвокатський запит ТОВ «БІЛОЦЕРКІВВОДА» від 20.02.2026 № 1-06/09-494 відповідно до якого станом на 23.02.2026 залишок заборгованості за рішенням Господарського суду Київської області від 22.05.2025 по справі № 911/3429/24 становить 12 855 687,28 грн. Із наданих до суду першої інстанції пояснень ТОВ «БІЛОЦЕРКІВВОДА» вбачалося, що станом 04.03.2026 залишок заборгованості за рішенням Господарського суду Київської області від 22.05.2025 по справі № 911/3429/24 становив 12 855 687,28 грн;

- твердження ДПЗД «УКРІНТЕРЕНЕРГО» стосуються того, що ПрАТ «ДТЕК КИЇВСКІ ЕНЛЕКТРОМЕРЕЖІ» не підтверджено розмір заборгованості, проте сам Апелянт не вказав суму наявної заборгованості під час розгляду заяви, як і не спростував визначений стягувачем розмір;

- в матеріалах справи відсутні як докази добровільного виконання рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025 у справі № 911/3429/24 на суму 12 855 687,28 грн Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЛОЦЕРКІВВОДА», так і докази його примусового виконання.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" зареєстрована судом 19.03.2026 за вх. № 09.1.04.1/1723/26.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2026 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Шаратов Ю.А., судді Бестаченко О.Л., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8797/21.

Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/8797/21.

09.04.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/8797/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 у справі № 910/8797/21 залишено без руху.

Встановлено Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для:

- надання доказів сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн у встановленому порядку.

15.04.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про усунення недоліків, разом з платіжною інструкцією № 326 від 24.03.2026 про сплату судового збору у сумі 3 328,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 у справі № 910/8797/21.

Призначено до розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 у справі № 910/8797/21.

Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 21.05.2026 о 12:00 в приміщенні Північного апеляційного господарського суду (м. Київ, вул. Шолуденка, 1а, зал судових засідань № 6).

04.05.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов Відзив на апеляційну скаргу (вх. № 09.1-13/ 10626/26).

Протокольною ухвалою від 21.05.2026 оголошено перерву в судовому засіданні до 25.06.2026.

24.06.2026 на адресу суду надійшло клопотання Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про долучення нових доказів та врахування обставин, які мають істотне значення для розгляду апеляційної скарги (вх. № 09.1-13/15554/26).

25.06.2026 на адресу суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛОЦЕРКІВВОДА» про долучення додаткових пояснень та додаткових документів (вх. № 09.1-13/15606/26).

Представник позивача у судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 у справі № 910/8797/21 залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні просила задовольнити апеляційну скаргу.

Джерела права. Позиція суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2012 №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців, є Закон України "Про виконавче провадження".

Заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб (пункт 1 частини 1 статті 10 Закону України "Про виконавче провадження").

Частинами 1- 4 статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку. Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, визначено статтею 336 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 336 ГПК України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Верховний Суд у постанові від 22.07.2021 у справі № 905/1642/19 зазначив, що подана в порядку статті 336 ГПК України виконавцем чи стягувачем заява про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є по суті вимогою про стягнення коштів з такої особи з визначених законом підстав, що у разі її задоволення судом має відповідати та забезпечувати досягнення мети виконавчого провадження - реальне виконання судового рішення, шляхом стягнення грошових коштів з особи, яка має заборгованість перед боржником.

Основною умовою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, відповідно до статті 336 ГПК України, є заборгованість, яка підтверджена рішенням суду або таку заборгованість не оспорює особа, якій належать кошти, на які виконавець просить звернути стягнення. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.07.2018 у справі №925/1048/17, від 06.02.2020 у справі № 913/381/18.

Системний аналіз приписів статті 53 Закону України "При виконавче провадження" та статті 336 ГПК України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 904/1182/20, від 02.11.2021 у справі № 910/10579/19, від 12.05.2021 у справі № 910/8613/19.

При цьому за своєю правовою природою положення зазначених статей не є імперативними, судова дискреція в цьому випадку передбачає повноваження суду обирати між альтернативами підставами відмови або задоволення заяви, кожна з яких є законною, вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, з урахуванням усіх обставин справи та відомостей про всіх учасників процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 910/10579/19, від 12.05.2021 у справі № 910/8613/19.

Предметом дослідження під час розгляду заяви відповідно до статті 336 ГПК України має бути факт наявності заборгованості, що повинен підтверджуватись доказами, які відповідають вимогам статей 76-79 ГПК України, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які просять звернути стягнення.

Послідовна та стала правова позиція щодо предмета дослідження у цій категорії справ щодо застосування положень статті 336 ГПК України висловлена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2020 у справі № 910/5300/17 та постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 904/1182/20, від 23.07.2018 у справі № 925/1048/17, від 11.09.2019 у справі № 902/1260/15, від 01.08.2019 у справі № 927/313/18, від 06.02.2020 у справі № 913/381/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 910/7023/19 вказала, що особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою.

У виконавчому провадженні особа, яка має заборгованість перед боржником і у випадку задоволення заяви стягувача набуває статусу боржника, має права та обов`язки боржника, визначені Законом України "Про виконавче провадження", зокрема має право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження.

Реалізуючи ці права у виконавчому провадженні, особа, яка має заборгованість перед боржником, вже як боржник може заперечувати проти стягнення з неї коштів, зокрема якщо рішення вже виконано.

Норма частини дев`ятої статті 336 ГПК України спрямована на захист особи, яка має заборгованість перед боржником, від повторного стягнення з неї цієї заборгованості таким боржником як стягувачем і реалізується у відповідному виконавчому провадженні. Однак вона не встановлює додаткових умов для задоволення заяви стягувача про звернення стягнення на грошові кошти, що належать цій особі, яка має заборгованість перед боржником.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 913/558/17 та постанові від 01.07.2024 № 910/177/22.

Колегія суддів відхиляє довід ДПЗД «УКРІНТЕРЕНЕРГО» про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано ст. 336 ГПК України та проігнорована розстрочка виконання рішення, з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 постановлену у справі № 910/8797/21 заяву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про звернення стягнення на кошти третіх осіб задоволено.

Звернуто стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Сухоярська, будинок 14, ідентифікаційний код 38010130), яке має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, ідентифікаційний код 19480600) у загальному розмірі 12855687 (дванадцять мільйонів вісімсот п`ятдесят п`ять тисяч шістсот вісімдесят сім) грн 28 коп. підтверджену рішенням Господарського суду Київської області від 22.05.2025 у справі № 911/3429/24, на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 20, ідентифікаційний код 41946011) в рахунок погашення заборгованості згідно рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 по справі № 910/8797/21 на умовах та в розмірі визначених ухвалою Господарського суду Київської області від 05.02.2026 № 911/3429/24 про розстрочення виконання рішення.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.02.2026 № 911/3429/24 задоволено заяву ТОВ «БІЛОЦЕРКІВВОДА», розстрочено виконання рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025 у справі № 911/3429/24 в частині стягнення заборгованості у розмірі 12 443 272,74 грн, процентів річних у розмірі 1 456 380,17 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 184 007, 57 грн на 3 (три) місяці за наступним графіком:

- до 05.03.2026 - 5 027 886,82 грн;

- до 05.04.2026 - 5 027 886,83 грн;

- до 05.05.2026 - 5 027 886,83 грн.

Отже, звертаючись до Господарського суду міста Києва із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» просив суд: «Звернути стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» (код ЄДРПОУ 38010130), яке має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (код ЄДРПОУ 19480600) у загальному розмірі 12 855 687,28 грн згідно рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025 у справі № 911/3429/24 на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (код ЄДРПОУ 41946011) в рахунок погашення заборгованості згідно рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 по справі № 910/8797/21 на умовах та в розмірі визначеними ухвалою Господарського суду Київської області від 05.02.2026 № 911/3429/24 про розстрочення виконання рішення».

Господарським судом міста Києва при постановлені оскаржуваної ухвали враховано і ту обставину, що ухвалою суду від 05.02.2026 було відстрочено виконання рішення, адже така Ухвала суду тільки внормовує строки оплати сум заборгованості, які Позивач просив врахувати при задоволенні заяви про звернення стягнення на кошти третьої особи.

Також, судом першої інстанції правомірно зазначено, що ст. 336 ГПК України передбачає лише необхідність підтвердження судовим рішенням, яке набрало законної сили, суми заборгованості і не містить заборон щодо стягнення означеної суми боргу в порядку відстрочення, визначеного судом.

Отже, станом на дату подання ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» заяви про звернення стягнення на грошові кошти, ТОВ «Білоцерківвода» мало безспірну заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО», що надала підстави для звернення стягнення на грошові кошти, як особи, яка має заборгованість перед боржником.

Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, визначено статтею 336 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 336 ГПК України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Предметом дослідження суду, у даному випадку, буде факт наявності заборгованості, що підтверджується належними доказами, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти на які виконавець просить звернути стягнення.

Аналогічна правова позиція щодо предмета дослідження у такій категорії справ викладена також у постановах Верховного Суду від 23.07.2018 у справі № 925/1048/17 та від 10.07.2019 у справі № 912/2199/17 та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.04.2020 у справі № 910/5300/17.

Як зазначалося вище, ухвалою Господарського суду Київської області від 05.02.2026, розстрочено виконання рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025 у справі № 911/3429/24.

Вказаною ухвалою суду встановлено, що погашення заборгованості здійснюється за відповідним графіком.

Із встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що ні ДПЗД «Укрінтеренерго», ні ТОВ «БІЛОЦЕРКІВВОДА», не надали документального підтвердження відсутності боргу, стягнутого з ТОВ «БІЛОЦЕРКІВВОДА» на користь ДПЗД «УКРІНТЕРЕНЕРГО» відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025 у справі № 911/3429/24.

При цьому, наявність ухвали про розстрочення виконання рішення суду не свідчить про відсутність у ТОВ «БІЛОЦЕРКІВВОДА» заборгованості перед ДПЗД «УКРІНТЕРЕНЕРГО», та не впливає на можливість суду застосовувати ст. 336 ГПК України. Стаття 336 ГПК України не містить заборони для звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, як наявність укладеної мирової угоди, а також обов`язкової умови для звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, як наявність відкритого виконавчого провадження. Основною умовою такого стягнення є те, що така заборгованість існує і не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

В даному випадку заборгованість підтверджена рішенням Господарського суду Київської області від 22.05.2025, ухвалою Господарського суду Київської області від 05.02.2026 про розстрочення виконання рішення по справі № 910/3429/24 та відповіддю ТОВ «БІЛОЦЕРКІВВОДА» на адвокатський запит.

Тобто, суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу правомірно застосував ст. 336 ГПК України, а, отже, висновки суду є юридично обґрунтованими та такими, що не підлягають скасуванню судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів відхиляє довід ДПЗД «Укрінтеренерго» про відсутність встановленого фактичного розміру заборгованості станом на момент розгляду заяви, з огляду на наступне.

У своїй апеляційній скарзі, ДПЗД «Укрінтеренерго» зазначає, що ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» не здійснив заходи для того щоб дізнатися наявну суму боргу ТОВ «Білоцерківвода» перед ДПЗД «УКРІНТЕРЕНЕРГО».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.02.2026 № 911/3429/24 розстрочено виконання рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025 по даній справі Господарського суду Київської області від 22.05.2025 у справі № 911/3429/24 в частині стягнення заборгованості у розмірі 12 443 272,74 грн., процентів річних у розмірі 1 456 380,17 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 184 007,57 грн. на 3 (три) місяці за наступним графіком:

- до 05.03.2026 - 5 027 886,82 грн.;

- до 05.04.2026 - 5 027 886,83 грн.;

- до 05.05.2026 - 5 027 886,83 грн

Тобто, ухвалою Господарського суду Київської області від 05.02.2026 № 911/3429/24 було встановлено наявність заборгованості ТОВ «БІЛОЦЕРКІВВОДА» перед ДПЗД «УКРІНТЕРЕНЕРГО» за рішенням Господарського суду Київської області від 22.05.2025 по справі № 911/3429/24.

Також, до заяви про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» було долучено відповідь на адвокатський запит ТОВ «БІЛОЦЕРКІВВОДА» від 20.02.2026 № 1-06/09-494 відповідно до якого станом на 23.02.2026 року залишок заборгованості за рішенням Господарського суду Київської області від 22.05.2025 по справі № 911/3429/24 становить 12 855 687,28 грн. Із наданих до суду першої інстанції пояснень ТОВ «БІЛОЦЕРКІВВОДА» вбачалося, що станом 04.03.2026 року залишок заборгованості за рішенням Господарського суду Київської області від 22.05.2025 по справі № 911/3429/24 становив 12 855 687,28 грн.

Тобто, Господарським судом міста Києва на підставі належних доказів, які містять в матеріалах встановлено розмір фактичної заборгованості не лише станом на момент подання заяви про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, а і на дату розгляду даної заяви.

Колегія суддів відхиляє довід ДПЗД «Укрінтеренерго» щодо неналежності та неактуальності доказів, поданих заявником (відповідь на адвокатський запит), з огляду на наступне.

Апелянт зазначає, що Господарський суд міста Києва не перевіривши належність, допустимість та актуальність поданих доказів, фактично поклав в основу ухвали документ, який не підтверджує фактичний стан виконання рішення, не відображає залишок заборгованості, не є достатнім доказом безспірних вимог.

Колегія суддів зазначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно із частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду Київської області від 22.05.2025 у справі № 911/3429/24 визначено розмір заборгованості ТОВ «БІЛОЦЕРКІВВОДА» перед ДПЗД «УКРІНТЕРЕНЕРГО» і та обставина, що ухвалою суду від 05.02.2026 було відстрочено виконання рішення не спростовує тієї обставини, що розмір заборгованості визначено. Також, заборгованість підтверджена відповіддю ТОВ «БІЛОЦЕРКІВВОДА» на адвокатський запит та поданими останніми до суду 04.03.2026 письмовими поясненнями відповідно до яких заборгованість станом на дата подання заяви про звернення стягнення на кошти третіх осіб та на дату постановлення оскаржуваної ухвали від 05.03.2026 становила 12 855 687,28 грн.

Твердження ДПЗД «УКРІНТЕРЕНЕРГО» стосуються того, що ПрАТ «ДТЕК КИЇВСКІ ЕНЛЕКТРОМЕРЕЖІ» не підтверджено розмір заборгованості, проте сам апелянт не вказав суму наявної заборгованості під час розгляду заяви, як і не спростував визначений стягувачем розмір.

За таких обставин, оскаржувана ухвалу суду першої інстанції постановлена на підставі належних, допустимих та актуальних доказах.

При цьому, під час розгляду апеляційної скарги ДПЗД «Укрінтеренерго» представником скаржника було повідомлено, що ТОВ «Білоцерківвода» продовжує виконання рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025 у справі № 911/3429/24 та здійснює систематичне погашення заборгованості перед ДПЗД «Укрінтеренерго». У результаті здійснених платежів сума заборгованості ТОВ «Білоцерківвода» перед ДПЗД «Укрінтеренерго» істотно зменшилася та станом на дату подання клопотання від 24.06.2026 (вх. № 09.1-13/15554/26) становить 3 063 399,76 грн, тоді як оскаржуваною ухвалою звернення стягнення здійснено на суму 12 855 687,28 грн.

Проте, відповідно до частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 та від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, системний аналіз положень ст. ст. 80, 269 ГПК України свідчить, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Отже, така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом (заявою про забезпечення позову) взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції надає оцінку тільки тим доказам які існували на момент постановлення оскаржуваної ухвали.

Окрім того, відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Тобто може бути скасоване судове рішення з підстав нез`ясованості або не доведеності обставин які існували саме на момент розгляду справи судом, а не виникли після ухвалення рішення (постановлення ухвали). Обставини зменшення суми заборгованості після постановлення оскаржуваної ухвали не можуть бути підставами для її скасування.

Таким чином, оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 по справі № 910/8797/21, якою задоволено заяву ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» про звернення стягнення на грошові кошти ТОВ «БІЛОЦЕРКІВВОДА» є обґрунтованою та такою, що не підлягає скасуванню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як зазначено у пункті 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене вище, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку, а ухвала Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 у справі № 910/8797/21 відповідає нормам процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається. А тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 270, 276, 277, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 у справі № 910/8797/21 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 у справі № 910/8797/21 - залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.08.2026.

Головуючий суддя Ю.А. Шаратов

Судді О.Л. Бестаченко

І.М. Скрипка