Вирок від 03 серпня 2026 р. у справі №716/1384/25 — Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/1384/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 м. Заставна

Заставнівський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Заставна кримінальне провадження № 12024262020003828 від 19.10.2024 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Кадубівці, Заставнівського району Чернівецької області, одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

ВСТАНОВИВ:

Органом досудового розслідування, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, вчиненого за наступних обставин.

Так 02.12.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_2 у справі № 716/662/16-ц за позовом ОСОБА_7 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , інженера-землевпорядника ОСОБА_8 , винесено рішення, яке переглядалося ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5 і набрало законної сили 06.03.2024 згідно постанови Верховного Суду, та відповідно до якого касаційну скаргу ОСОБА_7 на постанову ІНФОРМАЦІЯ_6 від 19.04.2023 задоволено частково. Постанову ІНФОРМАЦІЯ_6 від 19 квітня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_7 до ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_5 , треті особи - ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , про визнання незаконним рішення ІНФОРМАЦІЯ_7 , визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно (земельну ділянку), усунення перешкод в користуванні землями загального користування (вулиця, дорога) шляхом приведення земельної ділянки в попередній стан скасовано, ІНФОРМАЦІЯ_9 від 02 грудня 2022 року в цій частині залишено в силі. Згідно рішення ІНФОРМАЦІЯ_10 від 02.12.2022 року ОСОБА_5 зобов`язано усунути перешкоду ОСОБА_7 в користуванні землею загального користування (дорогою) шляхом приведення частини кінцевого сегменту тупикової вулиці Молодіжної в с. Кадубівці, Чернівецького району, Чернівецької області площею 0,0078 га (розмірами 6,13 м. від точки 5 до точки 4 та 12,76 м. від точки 4 до точки 3 згідно Плану формування земельної ділянки за висновком експерта №1054/1055/18-22 від 28.03.2019) у попередній стан, а саме шляхом демонтажу огорожі з метало профілю та бетонної основи навпроти господарства ОСОБА_7 та шляхом демонтажу огорожі з металопрофілю та бетонної основи довжиною 94,57 м. (від точки 5 до точки 6 згідно Плану формування земельної ділянки за висновком експерта №1054/1055/18-22 від 28.03.2019) вздовж проїжджої частини дороги – вулиці Молодіжної в с. Кадубівці Чернівецького району, Чернівецької області.

На виконання вищевказаного рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 16.04.2024 видано виконавчий лист, який направлено на виконання в ІНФОРМАЦІЯ_11 , де 12.06.2024 в.о. начальника цього ж відділу державної виконавчої служби ОСОБА_13 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №75273943 копія якої того ж дня рекомендованою кореспонденцією скерована ОСОБА_5 , якого зобов`язано протягом наступних 10 робочих днів добровільно виконати рішення ІНФОРМАЦІЯ_10 №716/662/16-ц та після чого, державним виконавцем скеровані вимоги про виконання даного рішення в яких, останнього повідомлено про кримінальну відповідальність за невиконання рішення.

Однак у встановлений строк ОСОБА_5 рішення суду в добровільному порядку не виконав, у зв`язку із чим, начальником ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_13 05.07.2024 та 27.08.2024, за участі ОСОБА_5 складено акти про умисне невиконання, останнім рішення суду, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу за невиконання судового рішення в розмірі 1700 гривень та 3400 гривень, які ОСОБА_5 23.07.2024 та 06.09.2024 сплачені. Зважаючи на те, що ОСОБА_5 мав можливість виконати рішення ІНФОРМАЦІЯ_10 , від 02.12.2022 року, так, як є приватним підприємцем та відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) та військового збору з 19.04.2023 року по січень 2025 року отримав дохід в сумі 5 121 618,5 грн., крім цього у нього у власності наявні спеціальні транспортні засоби, а саме: MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; MAN, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; BENALU, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; екскаватор-навантажувач, реєстраційний номер 25626 CЕ, модель CASE CASE 580 SLE; навантажувач телескопічний, реєстраційний номер НОМЕР_4 , модель JCB JCB 535-125.

Отже, ОСОБА_5 , достовірно знаючи про наявність та суть вищезазначеного судового рішення, яке набрало законної сили, усвідомлюючи свій обов`язок та будучи зобов`язаним виконати судове рішення, умисно, протиправно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, ухилився від виконання та станом на 28.07.2025 не виконав рішення суду у цивільній справі №716/662/16-ц яке набрало законної сили, а саме: демонтажу огорожі з метало профілю та бетонної основи навпроти господарства ОСОБА_7 тупикової вулиці Молодіжної в с. Кадубівці, Чернівецького району, Чернівецької області довжиною 94,57 м. (від точки 5 до точки 6 згідно Плану формування земельної ділянки за висновком експерта №1054/1055/18-22 від 28.03.2019) та частину відстані від точки 4 до точки 3, а саме 10,25 м. згідно Плану формування земельної ділянки за висновком експерта №1054/1055/18-22 від 28.03.2019).

Кримінальна відповідальність за вказане кримінальне правопорушення передбачена ч.1 ст.382 КК України тобто за умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав, однак у подальшому, надаючи пояснення, фактично підтвердив обставини невиконання судового рішення, при цьому заперечуючи наявність у своїх діях умислу на його невиконання.

Пояснив, що під час розгляду цивільної справи технічна документація на земельну ділянку по вул. Молодіжній у с. Кадубівці Чернівецького району Чернівецької області, на його думку, була виготовлена неправильно. Після завершення розгляду цивільної справи він замовив виготовлення нової технічної документації в іншого землевпорядника, яку було затверджено в 2025 році відповідним рішенням органу місцевого самоврядування, і, спірна земельна ділянка на даний час належить йому.

Обвинувачений повідомив, що цивільна справа перебувала на розгляді судів з 2016 року, а остаточне рішення було ухвалено Верховним Судом у 2024 році. За його словами, зазначене рішення він виконав лише частково, демонтувавши близько семи метрів огорожі, на що витратив приблизно два-три місяці. Демонтаж здійснював власними силами та за допомогою чоловіка своєї сестри. Під час виконання цих робіт, він травмував спину, а для переміщення демонтованих конструкцій користувався екскаватором, за кермом якого був сусід.

ОСОБА_5 пояснив, що , спірна огорожа складається з металопрофілю та бетонної основи, яка має ширину близько 25–30 см та заглиблена в землю приблизно на 50 см. Металопрофіль закріплений на металевих стовпчиках висотою близько 1,5 м, розташованих на відстані близько двох метрів один від одного. Він зазначив, що металеві стовпчики та металопрофіль одна людина може зрізати за допомогою "болгарки", може також одна людина зняти посекційно метало профіль, однак після демонтажу бетонної основи її повторне використання є неможливим. На його думку, рішення суду передбачало саме демонтаж, який, як він вважає, повинен забезпечувати можливість повторного використання демонтованих конструкцій, а не їх знесення чи знищення.

Обвинувачений також пояснив, що після часткового демонтажу огорожі не зміг продовжити виконання судового рішення через погіршення стану здоров`я, зокрема проблеми зі спиною («зірвав спину коли зносив бетон»), які виникли у 2024 році, після демонтажу частини огрожі. За його словами, залишилося недемонтованими чуть більше 90 метрів огорожі, які він сам не може демонтувати, а людей, яких би можна було «найняти» - немає.

Крім того, ОСОБА_5 зазначив, що хоча у його господарстві наявні електродриль, "болгарка" та маніпулятор, на який можна завантажити бетонні елементи, він вважав, що виконувати такі роботи самостійно не повинен. Він стверджував, що звертався до ІНФОРМАЦІЯ_13 , ІНФОРМАЦІЯ_14 (« ІНФОРМАЦІЯ_15 »), а також до інших суб`єктів господарювання з проханням виконати демонтаж огорожі, однак отримував відмови, оскільки, за його словами, ніхто не погоджувався виконувати такі роботи (демонтаж). Також зазначив, що державний виконавець намагався знайти підрядну організацію, однак це також не дало результату.

Обвинувачений підтвердив, що відкриття виконавчого провадження ним не оскаржувалося, що державним виконавцем його було попереджено про кримінальну відповідальність за невиконання судового рішення, а також що за невиконання рішення суду на нього накладалися штрафи, які він сплатив. Вказав, що по рішенню суду в нього «демонтаж», а не «знесення», а демонтаж передбачає повторне використання будівельних матеріалів. Повторно використати цю демонтовану огорожу – неможливо.

Крім того, за рекомендацією свого захисника він замовив проведення судової будівельно-технічної експертизи з висновку якої вбачається, що провести демонтаж огорожі повністю неможливо, тільки можна провести демонтаж наземної іі частини. Результати експертизи використовував виключно у цьому кримінальному провадженні.

При цьому обвинувачений заперечив, що умисно ухилявся від виконання судового рішення, вказавши, що вживав заходів для його виконання, однак не мав реальної можливості здійснити демонтаж у спосіб, визначений рішенням суду.

Також ОСОБА_5 пояснив, що є фізичною особою-підприємцем з 2000 року та займається реалізацією будівельних матеріалів. За його словами, його дохід є незначним. Повідомив, що хоча у користуванні є екскаватор, останній понад рік перебуває у несправному стані, крім того, він не має посвідчення на право керування такою спеціальною технікою та відповідної кваліфікації. Також зазначив, що один із належних йому автомобілів марки «МАН» фактично відсутній, оскільки кілька років тому був відчужений, а інший не використовується через відсутність водія.

Крім того обвинувачений зазначив, що право власності на огорожу виникло у нього ще у 2013 році, а після виготовлення нової технічної документації у лютому 2025 року він оформив право власності на земельну ділянку, у зв`язку з чим вважає, що спірна огорожа розташована на належній йому земельній ділянці.

Проте, незважаючи на процесуальну позицію обвинуваченного щодо невизнання вини, суд, провівши судовий розгляд у межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дослідивши надані сторонами кримінального провадження докази. Приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів за встановлених органом досудового розслідування фактичних обставин, яка повністю підтверджується сукупністю досліджених та перевірених в судовому засіданні доказів.

Свідок ОСОБА_14 , допитана в судовому засіданні, суду показала, що вона є сусідкою обвинуваченого. Суперечка з ОСОБА_5 виникла ще в 2015 році, коли він загородив сіткою земельну ділянку колишнього колгоспного саду, яка розташована поруч з його домогосподарством по АДРЕСА_2 . . Раніше по тій землі проходила стежка, якою люди могли проходити навпростець, яку ОСОБА_5 перекрив. До вересня 2015 року ніякої огорожі там не було, а у вересні 2015 року ОСОБА_5 «огородив» ділянку сіткою. В 2016-му та 2017-му роках ОСОБА_5 сітку знімав частинами та встановлював металеву огорожу при цьому вийшов за межі ділянки на дорогу, звузивши її настільки, що ні проїхати авто неможливо ні розвернутися Суперечки навколо цієї землі та проїзду точаться 15 років. В 2016 році вони подали позов до суду і рішенням ІНФОРМАЦІЯ_10 , яке пройшло всі інстанції, було зобов`язано ОСОБА_5 знести огорожу довжиною майже 100 метрів. ОСОБА_5 був обізнаний з кінцевим судовим рішенням, бо вся кореспонденція надсилалася сторонам цивільного провадження,

Їй відомо, що десь три рази приходили виконавці, щоб накласти штраф на ОСОБА_5 , бо той не виконує рішення суду. При цьому вони внесли на рахунок виконавчої служби 70000,00 грн., щоб виконавча служба могла знайти підрядну організацію для можливості виконати рішення суду по демонтажу паркану.

Зазначила, що ОСОБА_5 є підприємцем, в нього є техніка, трактори, екскаватор, він самотужки міг виконати рішення суду, і знести паркан, який проходить по проїзній частині (дорозі) вздовж земельної ділянки колишнього колгоспного саду однак до даного часу огорожа не знесена.

Свідок ОСОБА_15 допитана в судовому засіданні суду показала, що вона є сусідкою ОСОБА_5 .. Їй відомо про наявність кримінального провадження відносно ОСОБА_5 з приводу невиконання рішення. З 2015 року вони «судилися» з ОСОБА_5 оскільки ОСОБА_5 захопив та відгородив земельну ділянку колгоспного саду, при цьому встановив паркан по частині проїзної дороги що по вул..Молодіжній Чернівецького району Чернівецької області, значно звузивши її. Вона не має відповідної технічної освіти, тому не може сказати на скільки точно метрів має бути ширина дороги . Вони (сусіди Сірого) «дійшли» до ІНФОРМАЦІЯ_16 зобов`язав ОСОБА_5 «знести» огорожу, яка складається з бетонної основи та металопрофілю. ОСОБА_5 – є приватним підприємцем, він має свій «будівельний» магазин, та має кошти на знесення, однак це не робить, не виконує рішення суду. В 2025 році ОСОБА_5 зніс частину паркану, яка розташована навпроти Торських, однак це маленька частина, а решта паркану довжиною понад 90 метрів не знесена.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні суду показав, що паркан, який зробив ОСОБА_5 проходить до дорозі і перекриває відтік води, а вони живуть в кінці вулиці. В 2016 році він звернувся до суду з позовом про знесення паркану, яким ОСОБА_5 відгородив частину земельної ділянки (колишнього колгоспного саду) звузивши проїжджу частину дороги. В 2024 року Верховний суд ухвалив кінцеве рішення про демонтаж спірного паркану. ОСОБА_5 було достеменно відомо про ухвалене Верховним Судом рішення, однак, ОСОБА_5 в 2025 році самостійно переробив тільки «косяк» (кінцевий фрагмент) паркану навпроти його (Торського) домогосподарства в другу сторону, а по периметру залишив паркан без змін. Внаслідок зміни конфігурації паркану не змінилося нічого, не стало «ні ширше , ні вужче». На даний час частина огорожі стоїть на землі загального користування - дорозі, а за рішенням суду огрожа мала би бути демонтована.

Свідок ОСОБА_13 , допитаний в судовому засіданні, показав, що він є начальником ІНФОРМАЦІЯ_12 . На виконання рішення суду від 12.06.2024 року по справі №716/662/16-ц, відкрито виконавче провадження. Ним, після відкриття виконавчого провадження направлено ОСОБА_5 постанову про відкриття виконавчого провадження, проведена особиста розмова з ОСОБА_5 роз`яснені наслідки невиконання рішення суду та повідомлено його про кримінальну відповідальність за невиконання вищезазначеного рішення суду. Однак, ОСОБА_5 не виконав зазначене рішення суду в наданий йому проміжок часу, та ним складено акти, про невиконання ОСОБА_5 рішення суду, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу за невиконання судового рішення в розмірі 1700 гривень та 3400 гривень, які ОСОБА_5 23.07.2024 та 05.09.2024 сплачені. Після кожного накладення грошового стягнення, ОСОБА_5 був попереджений про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду. Однак рішення до даного часу не виконане. В подальшому ним скеровано до ВП №3 (м. Заставна) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області заяву про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення.

Крім цього вказав, що стягувачем, ОСОБА_7 здійснено перерахунок грошових коштів, для демонтажу огорожі з металопрофілю та бетонної основи довжиною 94,57 м., Однак, організації, до яких виконавці зверталися і які могли б зробити це – відмовились. Ним здійснювалися пошуки організації,яка б виконала рішення суду. Було знайдено організацію, яка надала кошторис на виконання демонтажних робіт в сумі 450 000 грн. Стягувач відмовився таку суму оплатити.

Вважає, що ОСОБА_5 сам в змозі виконати дане рішення суду, оскільки має у власності спецтехніку, є особою матеріально забезпеченою, про що свідчать наявні грошові кошти на його рахунках, однак щоразу шукав причини, щоб не виконувати рішення, повідомляючи: «немає змоги», «…пізніше», «завтра», «немає можливості». Разом з тим, вказав, що ОСОБА_5 частково виконано рішення суду та здійснено демонтаж огорожі з металопрофілю та бетонної основи (розмірами 6,13 м. від точки 5 до точки 4 та 12,76 м. від точки 4 до точки 3.

Стягувач ОСОБА_7 повідомив, що одного разу (точно не пам`ятає дату) вночі приїхала техніка, та було демонтовано частину бетонної основи та метало профіль оспорюваної огорожі.

Вказав, що виконавче провадження не закривається в зв`язку з частковим виконанням рішення, а тільки в зв`язку з повним виконанням рішення, або за ініціативи стягувача, коли сторони досягли певного компромісу.

Крім показів обвинуваченого, свідків, вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується письмовими доказами, долученими до кримінального провадження дослідженими та проаналізованими судом, а саме:

-повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_17 від 17.10.2024 року за №29.9-15/16858, про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.. 382 КК України. (Т.1, а.с.13-14)

-рішенням ІНФОРМАЦІЯ_10 від 02.12.2022, Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_6 від 24.01.2023, Постановою ІНФОРМАЦІЯ_6 від 19.04.2023, Постановою Верховного Суду від 06.03.2024; у справі № 716/662/16-ц (Т.1, а.с. 136-204)

-виконавчим листом №716/662/16-ц (рішення суду набрало законної сили 06.03.2024 року) (Т.1 а.с.31)

-постановою в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_18 ОСОБА_13 про відкриття виконавчого провадження №75273943 (Т.1 а.с.29)

-актами державного виконавця ІНФОРМАЦІЯ_19 від 05.07.2024 року та 27.08.2024 року, згідно з якими рішення суду в справі №716/662/16-ц на момент огляду – не виконано.

-постановою держвиконавця від 05.07.2024 року про накладення штрафу у ВП №75273943 на ОСОБА_5 за невиконання рішення суду в сумі 1700 грн. (Т.1 а.с.25)

-постановою держвиконавця від 27.08.2024 року про накладення штрафу у ВП №75273943 на ОСОБА_5 за невиконання рішення суду в сумі 3400 грн. (Т.1 а.с.18)

-протоколом огляду місця події від 06.02.2025 з таблицею ілюстрацій до нього (Т. 1, а.с. 81-88) з якого вбачається, що оглядом огорожі зі сторони проїжджої частини АДРЕСА_1 встановлено, що огорожа з металопрофілю та бетонна основа, яку зобов`язано ОСОБА_5 демонтувати, знаходиться на місці;

-відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_20 від 27.03.2025 № 29.9-15/4567, з якої вбачається, що в ОСОБА_5 наявні рахунки в банківських установах, а також рухоме майно (транспортні засоби),

-протоколом огляду місця події від 27.03.2025 2025 з таблицею ілюстрацій до нього (Т. 2, а.с. 5-16) з якого вбачається, що під час огляду огорожі зі сторони проїжджої частини АДРЕСА_1 , встановлено, що огорожа з металопрофілю та бетонна основа довжиною 94,57 м. (від точки 5 до точки 6 не демонтована. При цьому встановлено, що частково здійснено демонтаж огорожі з металопрофілю та бетонної основи, а саме, розмірами 6,13 м. від точки 5 до точки 4

-протоколом огляду місця події від 28.07.2025 з таблицею ілюстрацій до нього (Т. 2, а.с. 168 – 176), а саме огляду огорожі зі сторони проїжджої частини АДРЕСА_1 , який проводився за участі інженера – землевпорядника ПП « ОСОБА_16 », землевпорядника ІНФОРМАЦІЯ_3 та прокурора Заставнівського відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_4 , та яким встановлено, що дана земельна ділянка огороджена металопрофільним парканом, який розміщується на бетонній основі, довжиною 94,57 (від точки 6 до точки 5 , який не демонтований),

- висновком експерта №1054/1055/18-22 від 28.03.2019, з якого вбачається, що документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_5 для будівництва і обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 не відповідає вимогам земельного законодавства та те, що ширина в кінцевому сегменті тупикової вулиці Молодіжна, що в с. Кадубівці, Заставнівського району, Чернівецької області не відповідає Генеральному плану с. Кадубівці 1986 року; крім того експерт зазначив, що земельна ділянка за кадастровим номером 7321585200:04:004:0246 частково сформована за рахунок земель загального користування та за рахунок земельної ділянки колишнього колгоспного саду. (Т. 2, а.с. 94 – 121),

- витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (Т. 2, а.с. 55 – 58) відповідно до якого ОСОБА_5 є фізичною особою підприємцем з 2020 року, за видами економічної діяльності: роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно – технічними виробами в спеціалізованих магазинах; Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, вантажний автомобільний транспорт, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах;

-протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 14.03.2025 відповідно до якого слідчим здійснено тимчасовий доступ до документації, яка знаходиться в ІНФОРМАЦІЯ_21 , за адресою: АДРЕСА_3 та вилучено відомості про рахунки ОСОБА_5 відкриті у банківських установах з 02.12.2022; відомості про доходи, сплачені податки з 02.12.2022; відомості про здійснення ОСОБА_5 підприємницької діяльності, отриманих доходів, сплачені податки. про накладення арешти на рахунки;з даних фінансових документів вбачається, що у 2022 році ОСОБА_5 сплачено до бюджету 12360 грн. в 2023 році – 29827 грн., 2024 році – 33049 грн. 37 коп., 2025 році – 9820 грн., отримано доходу за період з 2022 року по січень 2025 року – 5123086 грн., з яких в 2022 році – 970000 грн.; в 2023 році – 2504134 грн.; в 2024 році - 1648952 грн. (Т. 2, а.с.. 44-54)

- ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_10 від 19.05.2025 (Т. 2, а.с. 147 – 150), якою відмовлено в задоволенні заявлених вимог ОСОБА_5 про визнання виконавчого листа №716/662/16-ц, таким, що не підлягає виконанню Постановою ІНФОРМАЦІЯ_6 від 08.07.2025 (Т. 2, а.с. 151 – 155) апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, а ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_22 залишено без змін;

-відповіддю КНП « ІНФОРМАЦІЯ_23 » (Т.2 2, арк. 157) з якої вбачається, що ОСОБА_5 за медичною допомогою до даної установи не звертався, в електронній системі охорони здоров`я «Helsi» не зареєстрований. Медична карта амбулаторного хворого відсутня;

Відповідно до ст. 129 Конституції України суд ухвалює рішення Іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава за безпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Обов`язковість судового рішення, згідно зіст.129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства.

Як встановлено у ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК, полягає в одному з таких альтернативно зазначених у диспозиції діянь, як: невиконання (ухилення від виконання) вироку, ухвали, постанови, рішення суду або перешкоджання їх виконанню. За цією нормою матеріального права склад злочину є формальним, адже його об`єктивна сторона вичерпується вчиненням одного із зазначених у законі діянь дії (перешкоджання) чи бездіяльність (невиконання). І саме з цього моменту злочин визнається закінченим та набуває триваючого характеру.

Невиконання судового акта це бездіяльність, що полягає в незастосуванні заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб`єкт був зобов`язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт.

Таким чином, оцінюючи вказані докази, суд вважає їх належними, оскільки вони прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та у своїй сукупності і взаємозв`язку свідчать про те, що ОСОБА_5 , який знаючи про прийняте рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.12.2022 р. та постанову Верховного Суду від 06.03.2024 року., а також про наявність постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, свідомо протягом тривалого часу, не виконував рішення суду.

Більш того, матеріалами справи доведено те, що ОСОБА_5 все ж таки частково виконав рішення Заставнівського демонтувавши частину огорожі, тобто він мав можливість виконати рішення суду в повному обсязі.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту, суд виходить із такого.

В судовому засіданні обвинувачений, реалізовуючи своє право на захист, стверджував, що не мав фізичної можливості особисто виконати судове рішення, оскільки під час часткового його виконання пошкодив спину.

Водночас суд не бере до уваги зазначені пояснення обвинуваченого, оскільки вони не підтверджені жодними належними, допустимими та достовірними доказами, а тому розцінює їх як обраний спосіб захисту, спрямований на уникнення кримінальної відповідальності.

Так, обвинувачений не надав суду жодного документального підтвердження факту звернення за медичною допомогою у зв`язку з погіршенням стану здоров`я або отриманням травми спини, проходження медичного обстеження, лікування чи тимчасової втрати працездатності. Відсутні також будь-які докази призначення чи придбання лікарських засобів, виробів медичного призначення (ортопедичного корсета, пояса, бандажа чи інших засобів для підтримки опорно-рухового апарату), а також проходження лікувально-профілактичних або реабілітаційних заходів, таких як фізіотерапія, лікувальний масаж, витяжіння хребта чи інших процедур, які зазвичай призначаються при захворюваннях або травмах такого характеру.

Крім того, стороною захисту не надано жодного медичного документа, який би свідчив про наявність у обвинуваченого такого стану здоров`я, що об`єктивно позбавляв його можливості виконати судове рішення у визначений законом спосіб та строки.

За таких обставин суд доходить висновку, що твердження обвинуваченого про неможливість виконання судового рішення через стан здоров`я є голослівними, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, спростовуються сукупністю досліджених доказів та не впливають на висновок суду щодо доведеності його винуватості.

Крім того, матеріали кримінального провадження не містять жодних доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних обставин, що унеможливлювали виконання ОСОБА_5 судового рішення. Зокрема, обвинувачений є повнолітньою, дієздатною особою, відомості про наявність у нього інвалідності чи психічного захворювання, які б перешкоджали виконанню судового рішення, відсутні.

Водночас досліджена судом інформація про кошти на банківських рахунках обвинуваченого свідчить про наявність у нього достатніх грошових коштів, що об`єктивно надавало йому можливість залучити третіх осіб або спеціалізовану організацію для виконання судового рішення у разі неможливості здійснення таких робіт власними силами.

Доводи обвинуваченого про те, що він звертався до підрядних організацій та інших суб`єктів господарювання з метою виконання рішення суду, однак отримував відмови, суд також оцінює критично, оскільки вони не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Зокрема, матеріали кримінального провадження не містять будь-яких письмових звернень, листування, договорів, комерційних пропозицій, відповідей суб`єктів господарювання чи інших документів, які б об`єктивно підтверджували вчинення обвинуваченим реальних дій, спрямованих на пошук виконавців для виконання судового рішення.

Посилання сторони захисту на висновок експерта щодо розмежування понять «демонтаж» та «знесення» суд відхиляє, оскільки зазначені висновки не спростовують встановленого у справі факту, що зміст судового рішення був для обвинуваченого зрозумілим, а спосіб його виконання не викликав у нього невизначеності. Сам обвинувачений підтвердив, що усвідомлював необхідність повного усунення спірної огорожі, частково розпочав виконання рішення та демонтував її окрему частину. Отже, наведені доводи стосуються виключно технічного тлумачення окремих термінів і не спростовують висновку про умисне невиконання рішення суду. Предметом судового розгляду у цьому кримінальному провадженні є не перевірка правильності чи обґрунтованості способу виконання, визначеного судовим рішенням, а встановлення того, чи було це рішення виконане, чи мав обвинувачений реальну можливість його виконати та чи допустив він його умисне невиконання

Суд, розглядаючи кримінальне провадження за обвинуваченням у невиконанні судового рішення, не наділений повноваженнями надавати оцінку законності, обґрунтованості чи правильності такого рішення, у тому числі щодо визначеного судом способу його виконання. До моменту його скасування чи зміни в установленому законом порядку судове рішення є обов`язковим до виконання, а тому підлягає виконанню саме у спосіб, визначений його резолютивною частиною.

Доводи сторони захисту щодо неможливості виконання судового рішення у визначений ним спосіб (демонтаж) суд вважає безпідставними, оскільки під час виконавчого провадження обвинувачений не був позбавлений процесуальної можливості звернутися до суду із заявою про встановлення або зміну способу чи порядку виконання судового рішення в порядку, передбаченому частиною третьою статті 435 ЦПК України.

Водночас матеріали кримінального провадження не містять жодних відомостей про звернення ОСОБА_5 до суду із відповідною заявою чи вчинення ним інших процесуальних дій, спрямованих на вирішення питання щодо можливості виконання рішення суду в інший спосіб. Нереалізація обвинуваченим передбаченого законом права на звернення до суду не може бути виправданням невиконання судового рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання.

Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У відповідності до статті 9 КК, під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, вимог інших актів законодавства зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Як передбачено ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Положення ст. 17 КПК України регламентують, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.

Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.

Склад злочину це сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретний злочин.

Згідно вимог ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї провини, прийшов до висновку, що обставини обвинувачення ОСОБА_5 , викладені в обвинувальному акті відповідно до критерію «поза розумними сумнівами» знайшли об`єктивне підтвердження, його винність в інкримінованому злочині повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами а їх сукупність та взаємозв`язок є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_5 .

Діяння вчинене ОСОБА_5 підлягає кваліфікації за ч.1 ст.382 КК України - тобто умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили.

Така юридична оцінка дій обвинуваченого відповідає фактичним обставинам встановленим по справі.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Так, при призначенні покарання суд враховує, що скоєне обвинуваченим ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , згідно вимог ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , згідно вимог ст.67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_5 своєї провини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, щирого розкаяння у вчиненому не висловив, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, а також вимоги ст.50 КК України про те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, з урахуванням особи обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ч.1 ст.382 КК України у виді штрафу

Призначення такого покарання, на думку суду, буде відповідати завданням та загальним засадам призначення покарання, його меті, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, та буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим принципом верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) суд встановив, що для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити «особистий і надмірний тягар для особи».

Запобіжний захід ОСОБА_5 не обирався

Судові витрати по справі – відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Речові докази в справі – відсутні.

Відповідно до п.15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст.ст.368, 369-371, 374, 376, п.15 ст. 615 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, і за його вчинення призначити йому покарання у виді сплати штрафу в дохід держави в сумі 17000 грн.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної не обирати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений учасниками судового провадження шляхом подачі апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, засудженим – з моменту вручення копії вироку.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним.

Копія вироку вручається прокурору, обвинуваченому негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1