Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №907/227/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 907/227/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желік М.Б.

розглянув без повідомлення (виклику) представників сторін апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.05.2026 (повне рішення складено 05.05.2026, суддя Пригуза П. Д.)

у справі № 907/227/26

за позовом Мукачівської окружної прокуратури, м. Мукачево

в інтересах держави в особі позивача-1 Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, с. Поляна

в особі позивача-2 Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород

до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м. Київ, в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м. Ужгород

про стягнення коштів

Господарський суд Закарпатської області в рішенні від 05.05.2026 у справі № 907/227/26 ухвалив: - задоволити повністю позовні вимоги Мукачівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Полянської сільської ради та Державної екологічної інспекції у Закарпатській області; - стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області 92 448,06 грн шкоди, заподіяної довкіллю; - стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь Закарпатської обласної прокуратури 3 328,00 грн судового збору.

При ухваленні рішення місцевий суд виходив з того, що на постійного лісокористувача покладено обов`язок забезпечувати охорону, захист і збереження лісів від незаконних рубок, а невиконання цих обов`язків є протиправною бездіяльністю, яка тягне цивільно-правову відповідальність незалежно від того, хто безпосередньо здійснив незаконну рубку. Суд встановив, що факт незаконної вирубки та пошкодження дерев, розмір завданої державі шкоди у сумі 92 448,06 грн, причинний зв`язок між бездіяльністю постійного лісокористувача і заподіяною шкодою, а також правонаступництво ДСГП «Ліси України» підтверджуються належними та допустимими доказами, зокрема актом перевірки, відомістю попневого переліку, розрахунком Державної екологічної інспекції та іншими матеріалами справи, тоді як відповідач не спростував встановлених обставин і не надав доказів відсутності своєї вини чи неправильності розрахунку збитків, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення та правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням місцевого господарського суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.05.2026 у справі № 907/227/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Мукачівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026, склад колегії з розгляду справи № 907/227/26 визначено: головуюча суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Желік М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» у цій справі.

11.06.2026 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 907/227/26.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" зазначено, що:

- законодавство покладає на постійного лісокористувача загальний обов`язок щодо охорони лісів, однак не визначає конкретного переліку заходів, які він повинен здійснити для недопущення незаконної рубки. Водночас, прокурор не конкретизував, які саме обов`язки відповідач не виконав, які дії мав вчинити та не вчинив, а також не довів причинного зв`язку між його поведінкою та заподіяною шкодою. За відсутності доказів протиправної поведінки, причин-наслідкового зв`язку та вини відсутні підстави для застосування деліктної відповідальності;

- позовні вимоги ґрунтуються виключно на акті перевірки, відомості попневого переліку та розрахунку шкоди, які самі по собі не підтверджують достовірність визначеного розміру збитків. Матеріали справи не містять відомостей щодо методики проведення вимірювань, використаних вимірювальних приладів, їх сертифікації, осіб, які здійснювали обміри, часу незаконної рубки та інших даних, необхідних для перевірки правильності розрахунку. Відсутність таких доказів виключає можливість достовірного визначення розміру шкоди;

- Лісовий кодекс України не встановлює самостійної цивільно-правової відповідальності постійного лісокористувача лише за факт незаконної рубки, вчиненої третіми особами. Відшкодування шкоди можливе лише за наявності доведеного порушення відповідачем вимог лісового законодавства або власних протиправних дій чи бездіяльності. Оскільки прокурором не доведено, що відповідач порушив конкретні норми ведення лісового господарства або не вжив передбачених законом заходів охорони лісу, висновок суду про наявність підстав для покладення відповідальності є необґрунтованим.

Скориставшись своїм правом, наданим ст.263 ГПК України, прокурором подано відзив на апеляційну скаргу, в якому висловлено заперечення проти доводів апелянта, зокрема, з огляду на таке:

- суд правильно виходив із приписів Лісового кодексу України та Цивільного кодексу України, відповідно до яких, на постійного лісокористувача покладено обов`язок забезпечувати охорону та захист лісів від незаконних рубок. У деліктних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди, тому саме відповідач повинен довести відсутність своєї вини. Оскільки незаконна рубка відбулася на закріпленій за відповідачем території, а належне виконання ним обов`язків із забезпечення охорони лісу не підтверджено, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для покладення цивільно-правової відповідальності на відповідача;

- незаконна рубка та пошкодження дерев встановлені актом позапланової перевірки, відомістю попневого переліку та іншими матеріалами перевірки, які були складені за участю представників відповідача та підписані ними без будь-яких зауважень. Крім того, відповідач не оскаржив акт перевірки, розрахунок збитків чи претензію контролюючого органу у встановленому законом порядку, що підтверджує належність і допустимість зазначених доказів та спростовує доводи про недоведеність факту правопорушення;

- розмір шкоди визначено на підставі акта перевірки, відомості попневого переліку та відповідних такс, затверджених законодавством. Відповідач не надав доказів неправильності проведених вимірювань, використання несертифікованих приладів чи помилок у розрахунках, а його заперечення ґрунтуються виключно на припущеннях. За стандартом переваги більш вагомих доказів надані прокурором документи є достатніми для підтвердження як факту порушення, так і розміру заподіяної шкоди.

Полянською сільською радою Мукачівського району Закарпатської області також подано відзив апеляційну скаргу позивача, в якому покликається, зокрема, на таке:

- нормами Лісового кодексу України на постійного лісокористувача покладено обов`язок організовувати та забезпечувати охорону лісів, у тому числі від незаконних рубок. Невиконання або неналежне виконання цього обов`язку є порушенням вимог ведення лісового господарства та утворює підстави для цивільно-правової відповідальності. В даному випадку, факт незаконної рубки на території, що перебуває у користуванні відповідача, підтверджений належними доказами, тоді як відповідач не довів відсутності своєї вини, що відповідає принципу презумпції вини у деліктних правовідносинах;

- розрахунок збитків здійснено Державною екологічною інспекцією на підставі акта позапланової перевірки та відомості попневого переліку, складених відповідно до вимог законодавства. Зазначені документи підписані представниками відповідача без зауважень чи заперечень, що підтверджує достовірність зафіксованих обставин;

- суд першої інстанції всебічно дослідив докази, правильно встановив фактичні обставини справи та належним чином застосував норми матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга фактично зводиться до повторення заперечень, які вже були предметом судового розгляду та отримали належну правову оцінку, не містить нових доказів і не спростовує встановлених судом обставин. За таких умов підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази в сукупності, судова колегія встановила такі обставини:

Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області на підставі наказу від 16.04.2025 за № 247 та наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 17.03.2025 за № 523 проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства у Свалявському надлісництві філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» з питань охорони, захисту, використання та відтворення лісів у частині перевірки відомостей, викладених у зверненні ОСОБА_1 від 13.03.2025 щодо порушень, які спричинили шкоду навколишньому природному середовищу.

За результатами проведеного заходу складено акт позапланової перевірки від 29.04.2025 № 006/2 щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів.

Зазначеним актом встановлено, що у кварталі 26 виділі 15.1 Плосківського лісництва на площі 0,90 га проводилась групово-поступова рубка. Під час обстеження, проведеного відповідно до відомості попневого переліку від 17.04.2025, виявлено незаконну рубку трьох дерев породи бук із діаметрами пнів 34 см, 40 см та 47 см, а також пошкодження двох дерев породи бук діаметром 48 см до ступеня припинення росту.

Вказані обставини, за висновками Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, свідчать про порушення вимог ст. 19, 64, 67, 69 Лісового кодексу України, внаслідок чого природним ресурсам заподіяно шкоду.

Розрахунок розміру шкоди здійснено на підставі акта позапланової перевірки від 29.04.2025 № 006/2, відомості попневого переліку від 17.04.2025 та постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 за № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу». Відповідно до розрахунку розмір шкоди, заподіяної лісу незаконними рубками дерев та пошкодженням дерев до ступеня припинення росту у кварталі 26 виділі 15.1 на площі 0,90 га, становить 92 448,06 грн.

Обстеження та обмір дерев у кварталі 26 виділі 15.1 Плосківського лісництва здійснювалися за участю представників Свалявського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» (Матушака Т.В. та Хвисти П.П.), про що свідчать їх підписи у відомості попневого переліку від 17.04.2025. Зазначеною відомістю зафіксовано факт незаконної рубки трьох дерев та пошкодження двох дерев до ступеня припинення росту під час здійснення рубок головного користування із зазначенням кількості, породи та діаметрів дерев.

Представником філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» (Янюком А.А.) також без зауважень підписаний акт позапланової перевірки від 29.04.2025 № 006/2, який містить опис виявлених порушень.

15.05.2025 Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області на адресу філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» направлено претензію за № 09/02/25 про добровільне відшкодування збитків у сумі 92448,06 грн, завданих державі внаслідок незаконної рубки дерев та пошкодження дерев до ступеня припинення росту.

У відповідь на вказану претензію відповідач зазначив, що сама по собі претензія не є самостійним доказом протиправності дій філії у сфері дотримання природоохоронного законодавства, а притягненню філії до відповідальності та нарахуванню збитків має передувати встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, що повинно підтверджуватися відповідним актом.

Посилаючись на встановлені під час перевірки порушення, результати розрахунку шкоди та невиконання відповідачем претензії про її добровільне відшкодування, прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь держави в особі Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у розмірі 92 448,06 грн.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків:

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Абзацом 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Суд апеляційної інстанції не встановив обставин, які б свідчили про відсутність повноважень прокурора на звернення з даним позовом чи здійснення ним представництва інтересів держави у цій справі, оскільки відповідні повноваження прокурора жодним з учасників справи не оспорюються, доводів щодо порушення порядку реалізації ним представницької функції апеляційна скарга не містить, а матеріалами справи не підтверджується існування підстав для висновку про відсутність у прокурора передбачених законом повноважень на звернення до суду в даному випадку.

За приписами ст. 19 Лісового Кодексу України (далі - ЛК України), постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.

Положеннями ст. 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Частиною 5 ст. 86 ЛК України передбачено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачають здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається, зокрема, на постійних лісокористувачів.

За приписами ст.105 ЛК України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема, незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Відповідно до ст.107 ЛК України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Статтею 69 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Системний аналіз положень ст. ст. 86, 105 та 107 ЛК України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, а також передбачено, що підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Закон покладає на постійного лісокористувача не обов`язок виконати окремі формально визначені заходи, а обов`язок забезпечити належну охорону та захист лісів, як результат здійснення комплексу організаційних, контрольних і превентивних заходів. Саме факт виявлення незаконної рубки в межах закріпленої за відповідачем лісової ділянки в сукупності з відсутністю доказів належного виконання такого обов`язку свідчить про неналежне здійснення охорони лісу. Верховний Суд неодноразово зазначав, що для покладення відповідальності на постійного лісокористувача не вимагається встановлення невиконання конкретної окремої дії, якщо відповідач не довів належного виконання покладених законом обов`язків щодо охорони лісу (постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 24.01.2024 у справі № 907/449/22).

Правовий аналіз наведених вище приписів чинного законодавства свідчить про те, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.05.2020 у справі № 9901/93/19 зазначила, що, виходячи з вимог частини другої статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної рубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку, вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

Саме по собі посилання апелянта на те, що прокурор не визначив конкретний перелік заходів, яких відповідач не вжив, не спростовує підстав позову. Законодавство не встановлює вичерпного переліку таких заходів, оскільки організація охорони лісів залежить від площі лісового фонду, особливостей місцевості, інтенсивності лісокористування, ризиків незаконних рубок та інших обставин. Обов`язком постійного лісокористувача є досягнення результату у вигляді належної організації охорони лісу, а не формальне виконання окремих дій.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Оскільки відповідач, заперечуючи проти позову, стверджував про належне виконання обов`язків щодо охорони лісу, саме на ньому лежав процесуальний обов`язок подати відповідні докази. Жодних документів, які б підтверджували здійснення належних організаційних, контрольних чи профілактичних заходів із охорони спірної лісової ділянки, матеріали справи не містять.

Згідно зі ст.1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). У даному випадку бездіяльність відповідача полягає невжитті всіх можливих і достатніх заходів з охорони лісу, оскільки факт незаконної порубки третіми особами не заперечується та не спростовано.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. У даному випадку відповідачем не дотримано вимоги ЛК України щодо забезпечення охорони лісу від незаконних порубок, внаслідок чого завдано збитки навколишньому природному середовищу, та державі, як власнику лісових ресурсів.

Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.

Із встановлених судом обставин вбачається, що незаконна рубка дерев відбулася в межах лісової ділянки, яка перебуває у постійному користуванні відповідача. На постійного лісокористувача законом покладено обов`язок здійснювати комплекс організаційних, превентивних та контрольних заходів, спрямованих на збереження лісових насаджень і недопущення їх незаконного знищення. Такий обов`язок має активний характер і передбачає не формальне закріплення функцій охорони, а їх реальне виконання.

Факт незаконної рубки сам по собі не утворює автоматичної підстави для покладення відповідальності. Водночас, саме на відповідача покладається обов`язок довести, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для належної організації охорони відповідної лісової ділянки та, що шкода виникла незалежно від його поведінки.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про належне та ефективне здійснення відповідачем заходів охорони у період, коли була вчинена незаконна рубка, або про існування об`єктивних обставин, що виключали можливість запобігання такому правопорушенню. Відповідач не надав доказів, які б підтверджували системність контролю, достатність організаційних заходів чи неможливість запобігти заподіянню шкоди навіть за умов належного виконання обов`язків.

За таких обставин, встановлений факт незаконної рубки в межах підвідомчої відповідачу території у сукупності з відсутністю доказів належного виконання ним обов`язків щодо охорони лісу свідчить про наявність протиправної бездіяльності. Саме невжиття або неналежне вжиття заходів охорони створило умови, за яких треті особи отримали можливість здійснити незаконну рубку, що зумовило заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу.

Порушення відповідачем встановленого законом обов`язку із забезпечення охорони лісу перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням негативних наслідків, оскільки за належної організації охорони заподіяння шкоди у встановленому розмірі було б об`єктивно ускладненим або унеможливленим.

Відповідно до загальних засад деліктної відповідальності, вина заподіювача шкоди презюмується. Обов`язок доведення відсутності вини покладається на особу, яка заперечує проти позову. Відповідач не довів, що вжив усіх необхідних і достатніх заходів для належного виконання покладених на нього функцій охорони лісу, а тому презумпція його вини не спростована.

Суд апеляційної інстанції перевірив доводи сторін щодо правильності визначення розміру шкоди та дійшов висновку, що здійснений Державною екологічною інспекцією розрахунок відповідає вихідним даним, зазначеним в акті перевірки та відомості попневого переліку, виконаний відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 665, а відповідач не надав належних доказів його неправильності чи власного контррозрахунку.

Покликання апелянта на відсутність в матеріалах справи відомостей щодо використаних вимірювальних приладів, методики проведення замірів, сертифікації таких приладів, осіб, які здійснювали вимірювання, та інших аналогічних обставин не спростовують належності і допустимості доказів, покладених в основу визначення розміру шкоди. Акт позапланової перевірки, відомість попневого переліку та розрахунок шкоди складені уповноваженим органом в межах наданих законом повноважень, містять необхідні відомості щодо кількості, породи та діаметрів незаконно зрубаних і пошкоджених дерев та були підписані представниками відповідача без зауважень. Доказів їх недостовірності, фальсифікації чи неправильності відображених у них вихідних даних відповідачем не надано. Саме лише припущення про можливі порушення під час проведення вимірювань без подання належних доказів не спростовують правильності визначеного розміру шкоди.

Колегія суддів також звертає увагу, що підписання представниками відповідача акта перевірки та відомості попневого переліку без зауважень свідчить про відсутність у момент проведення перевірки заперечень щодо зафіксованих фактичних обставин, зокрема кількості, породи та діаметрів дерев. Будь-яких доказів внесення зауважень після підписання цих документів, їх оскарження або визнання недійсними відповідач суду не надав.

Таким чином, підставою для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності є встановлене неналежне виконання ним передбаченого законом обов`язку щодо забезпечення охорони лісу. Наявні у справі докази підтверджують як неналежне виконання відповідачем такого обов`язку, так і причинний зв`язок між його бездіяльністю та заподіяною шкодою, розмір якої належним чином підтверджений матеріалами справи.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства та встановлених обставин справи.

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є своєчасне вирішення спорів, а дотримання розумних строків розгляду справи є однією з основних засад судочинства незалежно від форми її розгляду.

Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження визначається з огляду на обставини справи з урахуванням, зокрема, її складності, поведінки учасників процесу та органів державної влади, а також значення предмета спору для заявника (рішення у справах «Савенкова проти України», «Папазова та інші проти України»).

Розумність строків залежить від об`єктивної необхідності для вчинення процесуальних дій і прийняття рішень із врахуванням зазначених критеріїв.

Відтак, судом апеляційної інстанції розглянуто апеляційну скаргу у розумний строк, тобто такий, що був об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні вимог апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» відмовити.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.05.2026 у справі № 907/227/26 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік