Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №644/7995/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

28 липня 2026 р.

Справа № 644/3522/24

н/п 3/644/95/25

П О С Т А Н О В А

іменем України

28 липня 2026 року м. Харків

Суддя Індустріального районного суду м. Харкова Ізмайлов І.К., розглянувши протокол про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в :

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 436033 від 27.08.2025, 27.08.2025 о 19 годині 10 хвилин по пр. Героїв Харкова, 309 в м. Харкові водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом IVECO, державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Відповідно до результатів огляду на стан сп`яніння з використанням газоаналізатора Alkotest 6820, тест № 4077 від 27.08.2025, ОСОБА_1 має позитивний цифровий показник 1.63 проміле.

Так, своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 А ПДР України, відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або, перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

За вказаних обставин відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, його захисник – адвокат Микитюк В.О. подав клопотання про розгляд справи за його відсутності та за відсутності ОСОБА_1 . Провадження по справі просив закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що 27.08.2025 останній керував транспортним засобом IVECO, який належить військовій частині № НОМЕР_2 , і за наказом командира зобов`язаний був терміново з`явитися до місця дислокації військової частини з зазначеним автомобілем. Під час дороги до місця дислокації військової частини був зупинений співробітниками патрульної поліції, які перевіривши документи одразу запропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння. Вважає, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини. Положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності. На місці зупинки ОСОБА_1 неодноразово повідомлено працівників поліції, що за наказом командира він повинен негайно з`явитись до місця дислокації військової частини з автомобілем, а отже, на думку захисника, викладені обставини виключають наявність в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до положень п. 2 розділу I Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з п. 6 розділу Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я.

Так, згідно результату огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а саме: Drager Alkotest 6820 ARНJ-0316, тест № 4077 від 27.08.2025, ОСОБА_1 знаходився у стані алкогольного сп`яніння - 1.63 проміле.

Факт скоєного правопорушення підтверджується відеозаписом з камери поліцейського, який долучено до матеріалів справи, результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, рапортом посадової особи, зобов`язанням ОСОБА_2 не сідати за кермо транспортного засобу до повного протверезіння та зникнення ознак сп`яніння.

Щодо доводів сторони захисту, викладених у письмовому клопотанні, про дії ОСОБА_1 в стані крайньої необхідності, суд зауважує на наступному.

Відповідно до статті 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно зі ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Крайня необхідність - це випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і при якій заради збереження більш важливого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересові.

Крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Жодних зауважень до протоколу про наявність обставин крайньої необхідності працівникам поліції ОСОБА_1 не повідомляв, про що свідчить відповідна відеофіксація, що не виключає винуватість останнього у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що водій був зупинений працівниками поліції, на дорозі загального користування, тобто поза межами території будь-якої військової частини. Стороною захисту не надано жодних документів, які б підтверджували те, що ОСОБА_1 під час його зупинки діяв у стані крайньої необхідності. Та обставина, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем і 27.08.2025 отримав наказ начальника складу ПММ терміново з`явитись до пункту призначення з автомобілем жодним чином не підтверджує факт крайньої необхідності, а відтак, викладені обставини не є підставою для визнання дій ОСОБА_1 такими, що вчиненні в стані крайньої необхідності, як то передбачено ст.18 КУпАП.

У даному випадку, така позиція сторони захисту про те, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності не узгоджується з встановленими фактичними обставинами справи та судом не встановлено даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 будучи учасником дорожнього руху, який зобов`язаний знати й неухильно виконувати вимоги ПДР України, сів за кермо та керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння і такі дії були пов`язані з усуненням небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, тощо. Надання письмової відповіді командиром військової частини на запит адвоката про те, що ОСОБА_1 27.08.2025 отримав наказ начальника складу ПММ терміново з`явитись до пункту призначення з автомобілем IVECO, який належить військовій частині, не спростовує вказані обставини.

Окрім цього, з відеозапису, долученого працівниками поліції до матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_1 на місці події зауважень на протокол про адміністративне правопорушення на подав, після проходження огляду його під підпис було ознайомлено з результатами проведеного огляду, з яким останній погодився.

Отже, суд вважає пояснення сторони захисту необґрунтованими і такими, що ґрунтуються на суб`єктивному сприйнятті законодавства та розцінює як спосіб захисту та намагання ухилитися від встановленої законом відповідальності, а тому не спростовують висновків суду та не можуть свідчити про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання сторони захисту про закриття провадження у справі.

Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

При призначенні виду та міри стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, ступень вини, враховуючи, що умисні протиправні дії правопорушника безпосередньо створюють загрозу для інших учасників дорожнього руху, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку зазначеного адміністративного правопорушення, при зазначених обставинах, суд вважає за необхідне обрати у відношенні ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП за вчинення вказаного адміністративного правопорушення передбачає безальтернативне накладення на водіїв стягнень у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік та штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі ст. 40-1 КУпАП суд стягує з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 гривень.

Керуючись ст. 130, ст. ст. 221, 283, 284, 288 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, -

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя І.К. Ізмайлов