Вирок від 03 серпня 2026 р. у справі №569/20848/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/20848/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівному в залі судових засідань Рівненського міського суду Рівненської області кримінальне провадження №12025181010001566 від 20.07.2025 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Волиця Андрушівського району Житомирської області, громадянин України, із середньою спеціальною освітою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, учасника бойових дій, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України,

розгляд кримінального провадження відбувся за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4

потерпілої - ОСОБА_5

законної представника потерпілої - ОСОБА_6

представника потерпілої – адвоката ОСОБА_7

обвинуваченого - ОСОБА_3

захисника адвоката - ОСОБА_8

ВСТАНОВИВ:

19 липня 2025 року, близько 21 години 32 хвилини, обвинувачений ОСОБА_3 , керуючи автомобілем SKODA SCALA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебував у технічно справному стані, рухаючись по вул. Богоявленській, навпроти будинку № 40, зі сторони вул. Волинської Дивізії в напрямку вул. Романа Шухевича, у м. Рівне, в порушення підпункту б) пункту 2.3 та пункту 18.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі по тексту – Правила дорожнього руху), проявив неуважність до дорожньої обстановки, при виникненні небезпеки для руху, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , яка перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу з ліва на право по ходу руху транспортного засобу, хоча мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом своєчасного застосування гальмування.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: перелому лускатої частини лівої скроневої кістки з поширенням перелому на задню стінку лівої верхньощелепної пазухи без зміщення (перелом основи та склепіння черепа) з епідуральним крововиливом середньої черепної ямки зліва, забійної осадненої рани правої скроневої ділянки, перелому акроміального кінця діафізу лівої ключиці без зміщення, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію тривалого розладу здоров`я.

Порушення ОСОБА_3 , вимог пункту 18.1 Правил дорожнього руху, який передбачає, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, перебуває у прямому безпосередньому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та суспільно-небезпечними наслідками, що настали.

Своїми діями, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, дав показання, що він 19 липня 2025 року, близько 21 години, керуючи автомобілем марки SKODA SCALA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Богоявленській, навпроти будинку № 40, зі сторони вул. Волинської Дивізії в напрямку вул. Романа Шухевича, у м. Рівне.

Проявив неуважність, не помітив пішохода та допустив наїзд на потерпілу, яка перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу з ліва на право по ходу руху транспортного засобу.

У вчиненому щиро розкаюється, жалкує про вчинене, просить суворо не карати. Вказав, що потерпілій відшкодував лікування. Цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди не визнав.

Повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що підтверджують його винуватість, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Потерпіла ОСОБА_5 суду надала пояснення, що 19 липня 2025 року, близько 21 години з подругою ОСОБА_9 переходила пішохідний перехід навпроти будинку №40 по вул..Богоявленській в м.Рівне. Подивилася ліворуч автомобілів не було, а праворуч на далекій відстані їхав автомобіль. Коли вони вийшли на пішохідний перехід транспортний засіб допустив наїзд на них. Вона тривалий час лікувалася, отримала моральну шкоду, боїться транспортних засобів, почала погано навчатися, постійно має головні болі.

Законний представник ОСОБА_6 суду показала, що 19 липня 2025 року у вечірній час перебувала вдома. У ввечері до неї зателефонувала лікар медичної швидкої допомоги та повідомила, що навпроти будинку №40 по вул..Богоявленській в м.Рівне невідомий чоловік здійснив наїзд на пішохідному переході на її доньку. Вона відразу поїхала до медичного закладу. В доньки були виявлені численні тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості. Донька тривалий час лікувалася та лікується.

Цивільний позов про відшкодування шкоди підтримує повністю просить задовольнити

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового розгляду не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі.

Учасникам розгляду справи роз`яснено, що вони позбавлені права оспорювати обставини, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним згідно положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 286 КК України, та беззаперечно доводять його винуватість у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

При вирішенні питання відповідальності обвинуваченого звертає увагу на роз`яснення, наведені у п.п. 20, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якими передбачено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до положень ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно ст. 65 КК України, с уд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні та вказав, що щиро розкаюється, та надав критичної оцінки своїй протиправній поведінці.

На думку суду, дані обставини знайшли підтвердження в судовому засіданні.

Обставин, які б обтяжували покарання, у відповідності до ст.67 КК України не встановлено.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує вимоги пунктів 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», та практику ЄСПЛ, зокрема рішення «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року про те, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає співмірним, а також положення ст.65 КК України, характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, який згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином вчиненим з необережності; обставини його вчинення; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий; на диспансерному обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває; міцність його соціальних зв`язків, що він одружений на його утриманні перебуває четверо неповнолітніх дітей; обставини, що пом`якшують покарання якими суд визнає щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Відповідно до висновку органу пробації – провідного інспектора Рівненського районного відділу №1 філії ДУ «Центр пробації» у Рівненській області, з огляду на інформацію, що характеризує особу за місцем його проживання, умов його життєдіяльності, відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також його імовірної небезпеки для суспільства свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.

Враховуючи вищенаведене, за наявності обставин, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття, ставлення особи до вчиненого злочину з осудом, часткове відшкодування матеріальної шкоди, суд дійшов висновку про наявність підстав для призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк наближений до мінімального, передбаченого санкцією ч.2 ст. 286 КК України, та враховуючи щире каяття обвинуваченого у вчиненому, часткове відшкодування шкоди, враховуючи те, що останній являється учасником бойових дій, суд приходить до висновку, що виправлення і перевиховання ОСОБА_3 можливе без відбування покарання, а тому вважає можливим звільнити його від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст. 75 КК України, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, що відповідатиме меті покарання, ступеню тяжкості кримінального правопорушення, сприятиме виправленню останнього та попередженню скоєння нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, суд враховує те, що обвинувачений неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, то за таких обставин, суд доходить до переконання про необхідність призначати обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Щодо вирішення питання цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, які завдані джерелом підвищеної небезпеки суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпечуваного транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

В позовній заяві стороною позивача зазначено, та підтверджено письмовими доказами, що позивач поніс майнову шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 6500 гривень. Оскільки цивільна правова відповідальність власника транспортного засобу застрахована ПрАТ «СК «Євроінс Україна», остання мала б відшкодувати шкоду заподіяну життю і здоров`ю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у вищевказаній сумі, однак обвинувачений здійснив добровільне відшкодування матеріальної шкоди.

Долучені до позовної заяви про збільшення позовних вимог від 15.01.2026 року додаткові квитанції на підтвердження витрат на лікування, на переконання суду не доводять витрат на лікування завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, які завдані джерелом підвищеної небезпеки, у зв`язку з чим суд вважає дані доказі не належними.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1167, ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

При вирішенні питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує характер та обсяг страждань, яких зазнала потерпіла, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у їх життєвих стосунках.

При цьому, суд також виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

В зв`язку з цим, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимоги законного представника потерпілої про стягнення моральної шкоди, а саме стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 200 000 ( двісті тисяч) гривень.

Стягнення моральної шкоди з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» слід відмовити, оскільки жодними належними та допустимими доказами вказана шкода не доведена.

Також не доведені витрати на правову допомогу, стороною захисту не було надано документально підтверджені та доведені (договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Процесуальні витрати, а саме, витрати, пов`язані із залученням експерта в розмірі 11142 гривень 50 копійок підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України.

В ході досудового розслідування даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області було накладено арешт на автомобіль SKODA SCALA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , оскільки підстави для арешту відпали, суд вважає за необхідності скасувати арешт на вказаний транспортний засіб.

Долю речових доказів вирішити згідно ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не застосовувати.

Керуючись ст. ст. 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання, у виді позбавлення волі на строк – 4 (чотири) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням встановивши іспитовий строк – 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_3 обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 не застосовувати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 11142 (одинадцять тисяч сто сорок дві) грн. 50 коп. витрат на залучення експерта.

Скасувати арешт на транспортний засіб марки SKODA SCALA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який накладався у кримінальному провадженні, та повернути його власнику – ТОВ «ІНДАСТРІ ІНКОРПОРЕЙШН».

Речові докази: автомобіль марки SKODA SCALA, реєстраційний номер НОМЕР_1 повернути законному володільцеві.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ПрАТ «СК «Євроінс Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду, яка заподіяна внаслідок дорожньої транспортної пригоди в розмірі 200 000 ( двісті тисяч) гривень.

В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1