Вирок від 03 серпня 2026 р. у справі №375/1479/26 — Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/1479/26

Провадження № 1-кп/375/131/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026111250000154, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідуванням 11 червня 2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тараща Таращанського району Київської області, який зареєстрований та проживає на АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з освітою повною загальною середньою, не депутат, не адвокат, не працюючого, одруженого, на утриманні дітей не має, ідентифікаційний код платника податків – НОМЕР_1 , абонентський номер мобільного зв`язку – НОМЕР_2 , раніше не судимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України,-

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності в порядку частини 1 статті 130, частини 5 статті 126 КУпАП, останньою постановою Таращанського районного суду Київської області від 4 січня 2024 року у справі №379/1847/23, де його визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 126, частиною 2 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на підставі статті 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

З цього слідує, що суд іменем України, з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, щодо ОСОБА_3 виніс судове рішення, котрим застосував до нього вид та міру індивідуальності за вчинення правопорушення, що виражаються у зобов`язанні вчинити певні дії (сплатити штраф) та утриматися від дій (керувати транспортирними засобами), оскільки його позбавлено права керування транспортирними засобами строком на п`ять років.

Постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами (стаття 298 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судових рішень у визначеному законом порядку. Ці положення також відображені у статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.

16 січня 2024 постанова Таращанського районного суду Київської області від 4 січня 2024 року у справі №379/1847/23 щодо ОСОБА_3 , набрала законної сили.

Так, 10 червня 2026 року близько 22 год 50 хв, ОСОБА_3 всупереч вище викладених норм Законів України, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, умисно підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», діючи умисно, керував автомобілем марки «Audi A6», реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухаючись в с. Ольшаниця по вул. Михайла Грушевського, 30 Білоцерківського району Київської області, де о 22 год 54 хв був зупинений працівниками патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківського району Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції.

Тим самим, ОСОБА_3 умисно не виконав постанову Таращанського районного суду Київської області від 4 січня 2024 року, якою його позбавлено права керування транспортними засобами на п`ять років.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, тобто у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України.

Позиції сторін та інших учасників судового провадження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що він ніколи не отримував посвідчення водія; керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування. Додатково вказував, що більше їздити не буде.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутній сумнів щодо добровільності їхньої позиції, роз`яснивши положення частини 3 статті 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку передбаченому частиною 3 статті 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

У зв`язку з викладеним суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням таких матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу.

Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Також відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» рекомендується, що оскільки при процедурі «заява підсудного про визнання вини» від обвинуваченого вимагається явка до суду на ранній стадії провадження, щоб заявити в суді публічно чи приймає він чи спростовує обвинувачення проти себе, то суд в таких випадках має вирішувати, обійтися без всього процесу розслідування або його частини чи негайно перейти до розгляду особи правопорушника, ухвалення вироку та, по можливості, вирішення питання щодо компенсації.

Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, дійшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю та кваліфікує його дії за частиною 1 статті 382 КК України як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Прокурор в судовому засіданні вказав на доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Просив призначити обвинуваченому покарання за частиною 1 статті 382 КК України у виді мінімального штрафу.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нових злочинів.

При призначенні покарання суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності притягується вперше, а також те, що обвинувачений на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений та має постійне місце проживання.

Обставиною, яка відповідно до статті 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття, яке полягає у відвертому осуді обвинуваченим своєї протиправної поведінки та готовність нести покарання за вчинене.

Обставин, які відповідно до статті 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення вперше, суд приходить до переконання, що необхідним та достатнім покаранням для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді штрафу в межах санкції частини 1 статті 382 КК України, оскільки вказане покарання визнано судом достатнім для досягнення мети покарання, визначеної статтею 50 КК України, щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженню відсутні.

Керуючись статями 369, 373, 374, 376 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн (вісім тисяч п`ятсот гривень).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок суду, окрім з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, може бути подана до Київського апеляційного суду через Рокитнянський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_5