Вирок від 03 серпня 2026 р. у справі №373/2495/24 — Переяславський міськрайонний суд Київської області

Справа № 373/2495/24

Номер провадження 1-кп/373/68/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

за участі: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 ,

представника потерпілої особи :Дівичківської сільської ради адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за 12024111240000364 від 18.09.2024 відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стовп`яги Переяслав-Хмельницького району Київської обл., громадянина України, неодруженого, з вищою освітою, офіційно працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 362 КК України,

встановив:

05.11.2024 до Переяславського міськрайонного суду Київської області з Бориспільської окружної прокуратури надійшли два обвинувальні акти відносно ОСОБА_4 у кримінальних провадженнях № 12024111240000364 - за ч.1 ст. 366 КК України та № 12024111240000365 - за ч. 1.ст. 366 КК України.

Вищезазначені кримінальні провадження ухвалою суду від 10.03.2025 об`єднані в одне судове поводження у справі № 373 2495/24 (а.с. 151 т.1).

Під час судового розгляду прокурор Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури ОСОБА_8 26.11.2025 змінив обвинувачення за погодженням з прокурором вищого рівня та подав до суду обвинувальний акт, згідно якого ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 362 КК України та ч.3 ст. 362 КК України (а.с. 193-209 т.2).

Ухвалою Переяславського міськрайонного Київської області від 14.01.2026 кримінальне провадження № 12024111240000365 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 362 КК України (по факту реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_9 ), закрито у зв`язку з відмовою потерпілої особи - Дівичківської сільської ради Київської області від обвинувачення у кримінальному провадженні, що здійснюється у формі приватного обвинувачення (п.7 ч.1ст. 284 КПК)

Ухвала суду не оскаржувалась в апеляційному порядку та є чинною (а.с.225 ).

Відповідно до зміненого обвинувачення ОСОБА_4 інкриміновано те, що він 13.01.2023 о 09 год 00 хв., будучи державним реєстратором Дівичківської сільської ради Київської області, перебуваючи на своєму робочому місці в приміщенні відділу надання адміністративних послуг виконавчого комітету Дівичківської сільської ради за адресою вул. Гагаріна, 10/1, прим 1, с. Дівички Бориспільського району Київської обл., за допомогою особистого ідентифікатора (логіну:ko06vk1201) здійснив вхід до автоматизованої системи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та на підставі поданих ОСОБА_10 документів (заява зареєстрована 10.01.2023 об 08 год 28 хв за № 53713325), у тому числі й рішення Дівичківської сільської ради №1556-38 VIII від 23.12.2022 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,19 га, кадастровий номер: 3223383201:01:018:0042, що розташована по АДРЕСА_2 , та передачу її у приватну власність ОСОБА_11 », без належних на те правових підстав, діючи умисно, повторно (після вчинення 13.01.2023 об 08 год 54 хв аналогічних реєстраційних дій щодо права власності на земельну ділянку за гр. ОСОБА_9 ), всупереч вимогам ч.1 ст. 22, п. 3 ч.1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ №1127 від 25.12.2015, Посадової інструкції державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг виконавчого комітету Дівичківської сільської ради, затвердженої 18.02.2022, а також підпунктів 5, 23 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, якими встановлено заборону безоплатної передачі земель державної та комунальної власності у приватну власність у період дії воєнного стану в України або окремих її місцевостях, несанкціонованозмінив інформацію, яка обробляється в автоматизованій системі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: зареєстрував у базі даних відповідного Реєстру відомості про зміну права власності на земельну ділянку, площею 0,19 га, кадастровий номер: 3223383201:01:018:0042, з комунальної власності на приватну власність громадянина України ОСОБА_11 . Внаслідок вищевказаних протиправних дій з комунальної власності вибула земельна ділянка площею 0,19 га, чим Дівичківській сільській раді завдано майнову шкоду в розмірі 191128,40 грн, що є вартістю земельної ділянки.

Таким чином, ОСОБА_4 висунуто обвинувачення у несанкціонованій зміні інформації, яка обробляється в електронно обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах та комп`ютерних мережах, вчиненій особою, яка має право доступу до неї, повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 362 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав та показав, що він дійсно 13.01.2023, близько 09:00 год, виконуючи обов`язки за посадою державного реєстратора в Дівичківській сільській раді, перебуваючи на робочому місці, здійснив реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав за гр-м ОСОБА_9 на земельну ділянку площею 1,0 га, з кадастровим номером 3223382000:02:004:0028., а слідом за ним - за гр-м ОСОБА_11 на земельну ділянку, 0,19 га з кадастровим номером 3223383201:01:018:0042. Рішення про державну реєстрацію речових прав він прийняв у 5-денний строк після надходження заяв цих громадян (09.01.2023 та 10.01.2023). Відповідні рішення сформовані ним за допомогою програмних засобів в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису. Підставою для проведення реєстрації стали рішення Дівичківської сільської ради 1560-38 VII від 23.12.2022– відносно ОСОБА_9 та № 1556-38 VIII від 23.12.2022 – відносно ОСОБА_11 , якими затверджено Проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в селі Дівички та безоплатну передачу її у приватну власність громадян. Обвинувачений наголосив, що він перевірив наявність даних про ці земельні ділянки в ДЗК, та відомості з Державних реєстрів щодо можливих обтяжень, ніяких перешкод для вчинення реєстраційних дій у нього не було. Йому було відомо, про зміни до Земельного кодексу України, якими встановлено заборону безоплатної передачі земель державної та комунальної власності у приватну власність громадян у період дії воєнного стану в Україні. Передача земельних ділянок з комунальної власності у приватну власність належить до компетенції сільських рад, які мають діяти у відповідності до Земельного кодексу України. Він, як державний реєстратор вчиняє статистичні дії, пов`язані з проведенням реєстрації речового права після того, як сільська рада своїм рішенням передала у власність громадян земельні ділянки. При цьому, він не наділений правом здійснювати юридичну (правову) оцінку відповідних рішень сільської ради на відповідність актам цивільного законодавства. До того ж положення п.п. 5 п. 27 розділу Х ЗК України щодо встановлення заборони на безоплатну передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність, мають виключення, що пов`язані з розміщенням на відповідних земельних ділянках вже зведених будівель та споруд, а також не поширюються на земельні ділянки, що тривалий перебувають в користуванні громадян. У даній ситуації він достеменно не знав, чи були на тих земельних ділянках якісь будівлі чи споруди, чи, можливо, вони перебували в довгостроковому користуванні заявників, що могло бути підставою для прийняття сільською радою відповідних рішень. Від посадових осіб Дівичківської сільської ради йому не поступало жодних вказівок чи застережень стосовно непроведення чи призупинення реєстраційних дії на земельні ділянки. Надані йому Рішення сільської ради по змісту відповідали вимогам закону про безоплатну передачу земельної ділянки відповідного цільового призначення у власність громадян, стосувались осіб – громадян України, які за законом мають право на отримання у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства у визначеному розмірі. Також рішення мали усі необхідні реквізити, завірені підписом повноважної особи та печаткою сільської ради, ніяких підчищень чи виправлень по тексту не було, кадастрові номери земельних ділянок, що передавались у приватну власність, відповідали даним ДЗК та згідно даних Державних реєстрів не були обтяжені. Тому законних підстав для відмови ОСОБА_9 та ОСОБА_11 в державній реєстрації речових прав у нього не було. ОСОБА_4 також наголосив, що ніяких «несанкціонованих змін» щодо типу власності земельної ділянки: з комунальної на приватну чи щодо власника, як вказано в обвинувальному акті, він до Державного реєстру речових прав не вносив, оскільки земельні ділянки, які передані у власність громадян не були зареєстровані за на праві комунальної власності за Дівичківською сільською радою ні в ДЗК, ні в Державному реєстрі речових прав. Він вперше здійснив реєстрацію права власності на ці земельні ділянки з відкриттям розділу стосовно відповідного об`єкта нерухомості, а не з внесенням змін до нього.

Свідок ОСОБА_12 - сільський голова Дівичківської сільської ради суду показав, що ОСОБА_4 з 2018 року обіймає посаду державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг виконавчого комітету та перебуває в підпорядкуванні апарату сільської ради. Зауважень та нарікань на його роботу раніше не було. У 2020 - 2021 роках до сільської ради надійшло ряд заяв від мешканців сільської громади про передачу їм у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, якими здебільшого користувались ще їхні батьки та діди. Сільською радою було надано дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадян, у тому числі і за заявами ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , з якими він (свідок) особисто не знайомий. Після цього, здебільшого в кінці 2021р. та на початку 2022р. почали надходити заяви громадян про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу земельних ділянок у власність. Він розписував розгляд таких заяв на начальника земельного відділу ОСОБА_13 . Вони розглядались на засіданні комісії із земельних питань, після чого виготовлялись пропекти рішень, які були завізовані головою комісії. Після цього, у грудні 2022 року він дав вказівку секретарю сільської ради включити до порядку денного чергової сесії Дівичківської сільської ради питання про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу у власність громадян земельних ділянок. Про зміни в законодавстві стосовно заборони та обмежень щодо передачі земельних ділянок у власність громадян під час дії воєнного стану в України йому особисто не було відомо. У зв`язку з виявленим порушенням, у травні 2023 року була скликана позачергова сесія Дівичківської сільської ради, на якій були скасовані усі раніше прийняті рішення сільської ради від 23.12.2022 про передачу у власність громадян земельних ділянок із земель комунальної власності. Після цього, Дівичківська сільська рада звернулась офіційно до Міністерства юстиції України з проханням скасувати державну реєстрацію прав власності на земельні ділянки за ОСОБА_9 та ОСОБА_11 .

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що він є мешканцем с. Дівички, проходить військову службу за призовом під час мобілізації. З 2020 року він став підшукувати собі земельну ділянку для особистого селянського господарства, на отримання якої мав пріоритетне право, як учасник бойових дій в зоні АТО. Знайшовши вільну земельну ділянку площею 1,0 га в с. Дівички, у 2021 році звернувся до сільської ради за дозволом на виготовлення технічної документації та отримав позитивне рішення. Після того, як відповідна технічна документація із землеустрою була готова, напочатку 2022 року він подав її до сільської ради на затвердження. Періодично заїжджав та цікавився чи розглянута його заява. Через деякий час, під кінець року йому передзвонили і сказали, що рішення прийнято. Він забрав те рішення та разом з іншими документами, як йому порадили, здав на реєстрацію ОСОБА_14 , з яким він особисто до цього випадку не був знайомий. Пізніше начальник земельного відділу ОСОБА_13 його повідомив, що рішення Дівичівської сільської ради, яким йому передано земельну ділянку, скасовано, так як вони не мали право його приймати під час воєнного стану.

Свідок ОСОБА_11 суду показав, що проживає у с. Єрківці у приватному будинку, біля якого є невеличка земельна ділянка, приватизована. Тому у 2020 році він спитав у старости села, чи можна додатково отримати ділянку для городу. Староста сказав, що неподалік від нього, по вул. Пасічна є вільна земельна ділянка та порадив звернутися по цьому питанню до Дівичківської сільської ради. Він так і зробив, збирав документи, носив їх куди казали. Після цього була виготовлена «технічна документація» на земельну ділянку площею 0,19 га, яку він подав на затвердження до сільської ради. Вкінці 2022 року сільська рада прийняла позитивне для нього рішення, яке він забрав та подав на реєстрацію до відділу надання адміністративних послуг ОСОБА_4 . Витяг про реєстрацію земельної ділянки він так і не отримав в силу своєї зайнятості. Пізніше дізнався про скасування Дівичківської сільською радою рішення від 23.12.2022, яким йому було передано у власність відповідну земельну ділянку.

Свідок ОСОБА_15 повідомила, що у 2021 р. їй у спадок дістався будинок в с. Дівички, біля якого було дві неприватизовані земельні ділянки. Дівичківська сільська рада надала їй дозвіл на виготовлення технічної документації на обидві земельні ділянки, після чого вона звернулась до Управління державного земельного кадастру і напочатку 2022 р. «технічка» була готова, яку вона подала на затвердження до сільської ради. У грудні 2022 р. Дівичківська сільська рада прийняла рішення про передачу обох земельних ділянок їй у власність. Через деякий час, у 2024 році вона зареєструвала у ЦНАП м. Переяслав (реєстратор ОСОБА_16 ) право власності на земельну ділянку, що біля хати, а на іншу - для ОСГ документи на реєстрацію не подавала, так як знала, що існують певні обмеження під час дії воєнного стану.

Свідок ОСОБА_17 суду показав, що він проживає в с. Дівички та є військовослужбовцем, учасником бойових дій. У серпні 2021 р. він написав та подав до Дівичківської сільської ради заяву на отримання земельної ділянки для особистого селянського господарства. Потім звернувся до землевпорядної організації за виготовленням технічної документації. Дівичківська сільська рада затвердила технічну документацію та 23.12.2022 прийняла рішення передати йому у власність відповідну земельну ділянку. Потім, як йому повідомили, це рішення сільська рада скасувала.

Судом також досліджено письмові докази, в межах висунутого обвинувачення за ч. 3 ст. 362 КК України, які свідчать про наступне.

25.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань прокурором внесено відомості за № 42023112100000080 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України по факту зловживання посадовими особами Дівичківської сільської ради ( ОСОБА_18 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ) своїм службовим становищем, які в порушення п.п.5 п. 27 розділу Х Земельного кодексу України винесли на голосування 38 сесії сільської ради питання затвердження проектів землеустрою щодо виділення земельних ділянок та передачі їх у власність громадян ( в кількості 18 шт на близько 8 га), що мало наслідком прийняття 23.12.2022 незаконних рішень сільською радою, серед яких: рішення 1560-38 - VІІІ про безоплатну передачу земельної ділянки з кадастровим номером 3223382000:02:004:0028 у приватну власність ОСОБА_9 , та рішення № 1556-38 - VІІІ про передачу земельної ділянки з кадастровим номером: 3223383201:01:018:0042 ОСОБА_11 (а.с.117-125 т.2)

24.06.2024 Міністерством юстиції України (за зверненням слідчого) проведено камеральну перевірку дій державного реєстратора Дівичківської сільської ради ОСОБА_4 , якою встановлено, що він провів державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223383201:01:018:0042 за заявником (номер запису 48967212) на підставі Рішення сільської ради від 23.12.2022, яке було прийняте під час дії заборони на передачу земель комунальної власності у приватну власність, що встановлена підпунктом 5 пункту 27 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України в редакції Закону № 2145-ІХ від 24.03.2022 (зі змінами). За таких обставин комісія визначила, що державним реєстратором ОСОБА_4 було порушено вимоги статей 3, 10, 18, 22, 24 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що давали підстави для відмови у державній реєстрації прав. За допущене порушення до ОСОБА_4 застосовано захід відповідальності у виді тимчасового блокування доступу до Державного реєстру строком на один місяць (а.с.65-66 т.2)

16.09.2024 голова Дівичківської сільської ради ОСОБА_12 подав слідчому СВ Бориспільського РУП заяви про вчинення злочину державним реєстратором відділку надання адміністративних послуг виконавчого комітету Дівичківської сільської ради ОСОБА_4 , який без відома посадових осіб сільської ради вніс до автоматизованої бази даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 1,0 га з кадастровим номером: 3223382000:02:004:0028 за ОСОБА_9 та на земельну ділянку, площею 0,19 га з кадастровим номером: 3223383201:01:018:0042 за ОСОБА_11 (а.с. 234-237 т.2).

Постановою заступника керівника Бориспільської окружної прокуратури від 18.09.2024 виділено із матеріалів кримінального провадження № 42023112100000080 від 25.04.2023, матеріали, які можуть містити відомості про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 362 КК України (т. 2 а.с.3-15).

Відповідно до розпорядження сільського голови Дівичківської сільської ради Переслав-Хмельницького району Київської області ОСОБА_19 № 37 від 29.12.2017, ОСОБА_4 переведено з 1 січня 2018 року з посади спеціаліста з державної реєстрації Стовп?язької сільської ради, на посаду державного реєстратора Дівичківської сільської ради (а.с. 55-59 т.2).

На замовлення Дівичківської сільської ради, згідно укладених договору від 24.04.2018 Державним підприємством «Національні інформаційні системи» державному реєстратору ОСОБА_4 для здійснення дій в межах повноважень надано ідентифікатори доступу: логін ko06vk1201 та тимчасовий пароль до Єдиних та Державних реєстрів/автоматизованих систем (ІС-реєстрів), створення та забезпечення яких здійснює Міністерство юстиції України (т. 2 а.с. 76-80 , а.с. 96-111).

18.02.2022 секретарем Дівичківської сільської ради ОСОБА_20 затверджено Посадову інструкцію державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг виконавчого комітету Дівичківської сільської ради, з якою того ж дня ознайомився ОСОБА_4 та поставив власноручний підпис, що підтверджено висновком судової почеркознавчої експертизи № 494 від 29.09.2024 (т.2а.с.49-54, 145).

З Витягу з Державного земельного кадастру від 04.02.2022 вбачається, що на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виготовленого 10.06.2021 ТОВ «Регіонземсервіс», відділом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до ДЗК внесені наступні реєстраційні відомості про земельну ділянку, що відводиться ОСОБА_21 : кадастровий номер 3223383201:01:018:0042; площа 0,19 га; місце розташування: вул. Пасічна, с. Єрківці, Бориспільський район, Київська область; призначення: для ведення особистого селянського господарства. У розділі «Форма власності» зазначено, що інформація про зареєстроване право на цю земельну ділянку відсутня (а.с.38 -44 т.2).

09.02.2022 ОСОБА_11 відповідно до ст.ст. 12, 186 Земельного кодексу України подав до Дівичківської сільської ради клопотання про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки: кадастровий номер 3223383201:01:018:0042, площею 0,19 га , в с. Єрківці, вул. Пасічна (а.с.37 т.2).

За результатами розгляду клопотання ОСОБА_11 , 23.12.2022 на 38 -й сесії Дівичківської сільської ради восьмого скликання прийнято рішення № 1556-38-VІІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу її у приватну власність ОСОБА_11 по АДРЕСА_2 (а.с.113 т.2).

Матеріали кримінального провадження свідчать, що на сесії Дівичківської сільської ради 23.12.2022, окрім рішення № 1556-38- VІІІ відносно ОСОБА_11 було прийнято ряд аналогічних рішень (усього 18 шт.) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у власність інших громадян – мешканців сільської територіальної громади, у тому числі прийнято відповідне рішення № 1560-38-VІІІ на користь ОСОБА_9 (а.с. 112-122 т.2).

10.01.2023 ОСОБА_11 подав державному реєстратору відділу надання адміністративних послуг виконавчого комітету Дівичківської сільської ради ОСОБА_4 заяву (за встановленою формою) про державну реєстрацію за ним права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223383201:01:018:0042, яка прийнята та зареєстрована ОСОБА_4 10.01.2023 о 08:28 за реєстр.№ 53713325 (а.с. 86-88 т.2).

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за номером довідки 451027127 від 06.11.2025 свідчить, що 13.01.2023 о 09:06 год державний реєстратор Дівичківської сільської ради ОСОБА_4 на підставі прийнятого ним Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 66084311 від 13.01.2023 09:00 год, вніс до Державного реєстру речових прав (з відкриттям розділу про об`єкт нерухомого майна 10.01.2023 за номером 2680497232000) відомості стосовно земельної ділянки, кадастровий номер 3223383201:01:018:0042, площею 0,19 га, що розташована по вул. Пасічна в с. Єрківці Бориспільського району Київської області. У розділі «Актуальна інформація про речове право» зазначив: тип речового права: приватна власність; власник ОСОБА_11 ; документи, подані для державної реєстрації (підстава): рішення органу місцевого самоврядування № 1556-38-VІІІ від 23.12.2022, видавник Дівичківська сільська рада Бориспільського району (а.с.242 т.2).

Згідно висновку експерта № 3615 від 29.03.2024 ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 3223383201:01:018:0042, площею 0,19 га, що розташована в с. Єрківці Бориспільського району Київської області станом на 10.01.2023 могла складати 191128,41 грн (а.с. 128-144 т. 2).

Документи про особу обвинуваченого свідчать, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання, місцем роботи та місцем проходження військової служби характеризується виключно позитивно, у 2023-2024 р.р. брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України у зв`язку з військовою агресією РФ, перебуваючи в Донецькій області (а.с. 159-168 т.2).

Враховуючи показання обвинуваченого, свідків, дослідивши подані прокурором письмові докази, суд встановив фактичні обставини справи, проаналізував дії обвинуваченого на предмет наявності в них складу кримінального правопорушення та дійшов наступних висновків.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 362 КК України полягає у вчиненні щодо відповідної офіційної комп`ютерної інформації несанкціонованих дій: 1) зміни; 2) знищення; 3) блокування; 4) перехоплення; 5) копіювання, - якщо це призвело до її витоку. Додатковими кваліфікуючими ознаками, що дають підстави для кваліфікації відповідних дій за ч. 3 ст. 362 КК України визначено: повторність, вчинення дій за попередньою змовою групою осіб, та негативні наслідки у виді спричинення значної шкоди.

Обов`язковою умовою складу зазначеного кримінального правопорушення є не просто одна чи кілька з вище наведених дій, а лише несанкціонована (недозволена) дія з інформацією, яка оброблюється в ЕОМ (комп`ютерах), автоматизованих системах, комп`ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації.

При чому, для вчинення несанкціонованих дій з інформацією необхідним є наявність самої інформації, на яку посягає зловмисник, що і є предметом відповідного кримінального правопорушення.

Суб`єктом даного злочину є особа, яка має право доступу до інформації, що є предметом злочину, у зв`язку з виконанням нею трудових, службових обов`язків або внаслідок наданого власником інформації дозволу, і зловживає цим правом, використовуючи надані їй можливості для вчинення заборонених цією статтею дій.

Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується прямим умислом щодо заборонених (несанкціонованих) дій і прямим або непрямим умислом щодо передбачених у ч. 3 ст. 362 наслідків (за їх наявності).

Знаряддям вчинення кримінального правопорушення є, як правило, програмні чи технічні засоби, за допомогою яких були вчинені несанкціоновані зміна, знищення, блокування, перехоплення або копіювання інформації, яка обробляється в ЕОМ, АС чи KM або зберігається на носіях такої інформації.

У Законі України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» наводиться дефініція поняття «несанкціоновані дії щодо інформації в системі», до яких належать такі, що проводяться з порушенням порядку доступу до цієї інформації, установленого відповідно до законодавства, а також порушення цілісності інформації в системі, внаслідок яких змінюється її вміст.

В силу положень ст. 1 згаданого Закону порядок доступу до інформації в системі - це умови отримання користувачем можливості обробляти інформацію в системі та правила її обробки.

Тож під несанкціонованою зміною комп`ютерної інформації, необхідно розуміти заміну або вилучення будь-якої складової частини відповідної інформації чи внесення до цієї інформації будь-яких додаткових, раніше відсутніх у ній складових частин.

По суті висунутого обвинувачення за ч.3 ст. 362 КК України ОСОБА_4 ставиться у вину те, що він 13.01.2023, будучи державним реєстратором відділу надання адміністративних послуг виконавчого комітету Дівичківської сільської ради, тобто посадовою особою, яка в силу своїх повноважень має доступ до інформації, що оброблюється в автоматизованих системах різних державних реєстрів, несанкціоновано змінив інформацію, що обробляється в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: зареєстрував у базі даних відповідного Реєстру відомості про зміну права власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 3223383201:01:018:0042, з комунальної власності на приватну власність гр. ОСОБА_11 , вчинивши такі дії повторно (одразу після проведення 13.01.2023 аналогічних реєстраційних дій за гр. ОСОБА_9 на іншу земельну ділянку).

Згідно п. 2 ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

У даному кримінальному провадженні судом встановлено, що висунуте ОСОБА_4 обвинувачення у несанкціонованій зміні інформації про тип права власності на земельну ділянку: з комунальної на приватну не відповідає фактичним обставинам справи.

Так, при прийнятті рішення про реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_11 , державний реєстратор ОСОБА_4 використовував відомості Державного земельного кадастру про реєстрацію 04.02.2022 земельної ділянки, площею 0,19 га, в селі Єрківці по вул. Пасічна з присвоєнням їй кадастрового номер а 3223383201:01:018:0042. При цьому у графі «форма власності» вказано про відсутність зареєстрованого права на вказану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі.

Крім того, на момент вчинення ОСОБА_4 реєстраційних дій (13.01.2023) щодо цієї земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав так само не було зареєстроване жодне речове право чи обтяження на відповідну земельну. Саме тому. ОСОБА_4 вніс до Державного реєстру речових прав актуальну (вихідну) інформацію про цю земельну ділянку на підставі даних, отриманих з Державного земельного кадастру та відкрив у Державному реєстрі речових прав розділ про реєстрацію названого вище об`єкта нерухомого майна (ОНМ) за № 2680497232000 та на підставі рішення Дівичківської сільської ради № 1556-38 -VІІІ від 23.12.2022 провів державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223383201:01:018:0042 за заявником ОСОБА_11 .

Отже, державний реєстратор ОСОБА_4 , здійснюючи відповідні реєстраційні дії, на основі наявних у нього даних вперше створив інформацію в Державному реєстрі речових прав щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223383201:01:018:0042, у тому числі і щодо типу речового права (приватна власність) та її власника ОСОБА_11 . Тобто він не обробляв вже існуючу інформацію в Реєстрі: не вносив змін до неї, не замінював частину певної інформації (у тому числі щодо права власності) та не вилучав будь-яку складову інформації щодо об`єкта нерухомості.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_4 , які пов`язані з реєстрацією земельної ділянки за заявником, не мають ознак змін інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах та комп`ютерних мережах, оскільки в Державному реєстрі речових прав не було інформації про відповідну земельну ділянку та її власника, яка б могла бути змінена, а відтак, в досліджуваній ситуації не було предмета кримінального посягання, визначеного у ст. 362 КК України.

Крім того, суд звернув увагу, що обов`язковою ознакою зміни комп`ютерної інформації у розумінні статті 362 КК України є те, що ці дії мають бути несанкціонованими, тобто особа, яка хоч і має доступ до відповідної інформації, однак не наділена правом на внесення змін до неї. Проте в обвинувальному акті прокурором прямо вказано, що ОСОБА_22 , перебуваючи на робочому місці та виконуючи посадові обов`язки державного реєстратора, в робочий час, за допомогою особистого ідентифікатора користувача (логін:ko06vk1201), що виготовлений та отриманий ним через ДП «НАІС» у визначеному законом порядку, здійснив входження/авторизацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та 13.01.2023 о 09:00 год провів реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна – земельну ділянку, площею 0,19 га з кадастровим номером: 3223383201:01:018:0042 за гр. ОСОБА_11 ».

Несанкціонованість дій обвинуваченого щодо так-званої зміни інформації, яка обробляється в автоматизованій системі (з комунальної власності на приватну) прокурор пов`язує з тим, що ОСОБА_4 провів державну реєстрацію нерухомого майна за заявником всупереч вимогам ч.1 ст. 22, п. 3 ч.1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-ІV, п. 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМ У країни №1127 від 25.12.2015, посадової інструкції державного реєстратора Дівичківської сільської ради, затвердженої 18.02.2022.

Суд не вдається до детальної оцінки дій державного реєстратора ОСОБА_4 на відповідність наведеним в обвинувальному акті положенням правових актів, оскільки вони визначають правила та умови проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно різного виду та правового статусу і за своєю юридичною природою не являються санкціями (дозволом чи забороною) ні на внесення відомостей до реєстру, ні на зміну інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах. Державний реєстратор, як посадова особа приймає рішення про вчинення реєстраційної дії або відмову у її вчиненні самостійно, без стороннього втручання, на підставі поданих документів та інформації, отриманої з різних державних реєстрів

У контексті висунутого обвинувачення суд акцентує увагу, що діяльність державного реєстратора ОСОБА_4 проходить в умовах, коли державна реєстраційна система не забезпечує механізмів для верифікації достовірності усіх поданих документів у режимі реального часу. Функція реєстратора в більшій мірі є сервісною і, хоч передбачає перевірку заявленого права на відповідність вимогам законодавства та пораним документам, не включає інструментів оперативної перевірки автентичності печаток, підписів або реальної правосуб`єктності учасників правочинів, а тим більше, не передбачає можливостей та інструментів перевіряти правочин, який подається на реєстрацію, на відповідність його внутрішнього змісту вимогам закону, яким регулюються відповідні цивільні чи господарські відносини учасників цього правочину. Тому недотримання державним реєстратором при здійсненні професійної діяльності окремих процедурних вимог або допущення помилки при тлумаченні змісту поданих документів може бути підставою для дисциплінарного реагування, але не є умовою для інкримінування кримінального умислу. Це особливо актуально, коли відсутні дані, як у цьому кримінальному провадженні, про отримання обвинуваченим будь-якої вигоди, участь у домовленостях або зацікавленість у результаті своїх дій, що є невід`ємними ознаками суб`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що дії державного реєстратора були несанкціонованими, тобто такими, на які він не мав права ані за законом, ані за змістом посадових обов`язків.

Разом з тим, суд вважає за необхідне надати правову оцінку основному та фактично єдиному аргументу прокурора, яким він обґрунтовує несанкціонованість реєстраційних дій ОСОБА_4 , посилаючись на те, що він умисно, в супереч встановленим законодавчим обмеженням провів державну реєстрацію земельної ділянки на підставі явно незаконного Рішення Дівичківської сільської ради №1556-38 VIII від 23.12.2022, яким ОСОБА_11 було безоплатно передано з комунальної власності у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, у той час, коли підпунктом 5 пункту 27 розділу Х Перехідних положень ЗУ України, було встановлено заборону на безоплатну передачі земель державної та комунальної власності у приватну власність, у період дії воєнного стану в України.

Дійсно, Законом України № 2145-ІХ від 24.03.2022 розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України було доповнено підпунктом 5 пункту 27, відповідно до якого під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Водночас, Законом України № 2698-IX від 19.10.2022 підпункт 5 пункту 27 доповнено реченням, яке містить винятки з цього правила, а саме: положення цього підпункту не поширюються: 1) на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд); 2) на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Суд звернув увагу, що по тексту мотивувальної частини Рішення Дівичківської сільської ради №1556-38 VIII від 23.12.2022 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу її у приватну власність ОСОБА_11 » зазначено, що воно прийнято з урахування положень Земельного кодексу України, серед яких вказано підпункт 5 пункту 27 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України зі змінами, внесеними Законом № 2698-IX від 19.10.2022, тобто з урахуванням винятків з правила, що встановлює заборону на безоплатну на передачу земель комунальної власності у приватну власність громадян під час дії воєнного стану.

Отже у державного реєстратора ОСОБА_4 не було фактичних підстав вважати, що відповідне рішення органу місцевого самоврядування суперечить вимогам Закону. Крім того, державний реєстратор не наділений повноваженнями та не має інструментів для перевірки законності рішення, прийнятого органом місцевого самоврядування, зокрема: щодо наявності будівель чи споруд на земельній ділянці та чи вона дійсно передана в користуванні громадян ще до набрання чинності Земельним кодексом України, тобто до 01.01.2002.

Законодавство також забороняє реєстратору вимагати надання інших документів, ніж ті, які передбачені для державної реєстрації.

Земельний кодекс України та Закон №1952-ІУ виконують різні функції: один регулює земельні відносини та прийняття рішень щодо землі, інший - визначає формальну процедуру: правила та умови державної реєстрації речових прав, при чому не лише на земельні ділянки і не лише на підставі рішень місцевого органу влади.

Перевірка «законності рішення» органу місцевого самоврядування чи іншого органу або іншого правовстановлюючого документу, поданого на реєстрацію, з боку державного реєстратора є формальною, а не по суті. Так, реєстратор в процесі перевірки поданих документів забезпечує, щоб правоустановчий документ, в даному випадку рішення сільської ради, був дійсним, відповідав загальним вимогам законодавства, що ставляться до форми та змісту відповідного документа, виданий повноважною особою, а зміст речового права, відносно якого прийнято рішення, не суперечив закону та даним інших державних реєстрів.

Ця позиція є усталеною в судовій практиці і чітко відмежовує функції державного реєстратора від функцій правового аналізу або перевірки законності рішень, які подаються на реєстрацію.

Згідно з принципом презумпції правомірності актів суб`єктів владних повноважень, будь-який акт (у тому числі рішення органу місцевого самоврядування) вважається законним та чинним, доки його незаконність не буде встановлена у визначеному законом порядку, а саме - рішенням суду, що набрало законної сили.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що за встановлених обставин обвинуваченому ОСОБА_4 не може бути поставлено у вину з кримінальним умислом, те що він провів державну реєстрацію речових прав на підставі чинного на той час рішення Дівичківської сільської ради від 23.12.2022 про безоплатну передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_11 .

Щодо кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч.3 ст. 362 КК України, то така кваліфікація у зміненому обвинувальному акті пов`язана прокурором з ознакою повторності, а саме: вчинення кримінального правопорушення після того, як було вчинене таке саме кримінальне правопорушення за обставин проведення реєстраційних дій на підставі аналогічного рішення Дівичівської сільської ради № 1560-38 VIII від 23.12.2022 про затвердження проекту землеустрою та безоплатну передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_9 .

За своєю правовою природою повторність передбачає вчинення особою не менше двох тотожних кримінальних правопорушень, кожне з яких зберігає кримінально-правове значення на момент ухвалення вироку.

Разом з тим, ухвалою суду від 14.01.2026 кримінальне провадження № 12024111240000365 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 362 КК України (по факту реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_9 на підставі рішення сільської ради 1560-38-VIII.) закрито у зв`язку з відмовою потерпілої особи - Дівичківської сільської ради Київської області від обвинувачення у кримінальному провадженні, що здійснюється у формі приватного обвинувачення (п.7 ч.1ст. 284 КПК)

Закон прямо визначає відмову потерпілого від обвинувачення як безумовну і остаточну підставу закриття кримінального провадження, після якої повторне обвинувачення особи за тих самих обставин є неможливим.

Відтак, епізод, яким прокурор обґрунтував повторність, назавжди втратив кримінально-правове значення і не може розглядатися як самостійний злочин для цілей повторності у даному кримінальному провадженні.

Згідно частини 1 статті 337 КПК України, суд зобов`язаний проводити судовий розгляд лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту.

За встановлених обставин суд не находить, передбачених ч.3 ст. 337 КПК України підстав та необхідності перекваліфіковувати дії ОСОБА_4 з ч. 3 ст. 362 КК України на ч. 1 ст. 362 КК України, оскільки з мотивів, викладених вище, суд дійшов безсумнівного висновку, що в діях ОСОБА_4 повністю відсутній склад інкримінованого йому кримінального правопорушення.

В силу ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 статті 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно з ч. 1 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на прокурора.

Стаття 8 Конституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 62 Конституції України, статті 17 КПК України, кожна людина має право на справедливий розгляд справи; не може бути піддана кримінальному покаранню поки не буде визнана винною в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина підсудного у скоєнні конкретного злочину повністю доведена.

При розгляді даної справи суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, як це передбачено ч. 6 ст. 22 КПК України.

Відповідно до ст. 94 КПК України, суд здійснив оцінку доказів за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, з урахуванням того, що жоден доказ не має наперед встановленої сили.

В ряді постанов Верховного Суду, зокрема від 08.10.2019 у справі № 195/1563/16-к, від 16.09.2020 у справі № 760/23459/17 зауважено, що законодавець в ст. 94 КПК України вказує, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке є основою для прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні.

Верховний Суд у постанові від 21.01.2020 у справі № 754/17019/17 зазначив, що за змістом кримінального процесуального закону при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Згідно ч. 1 ст. 2 КК України, єдиною підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, відповідно до ст. 11 цього ж Кодексу.

В силу ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, вмотивованим та обґрунтованим. Рішення відповідає цим критеріям, якщо воно ухвалено у відповідності із нормами матеріального та процесуального права на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, належним чином оціненими в їх сукупності та з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 373 КПК України - виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Враховуючи те, що прокурором не доведено і судом не встановлено в діях ОСОБА_4 несанкціонованих змін інформації, яка обробляється в електронно обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах та комп`ютерних мережах, вчинених особою, яка має право доступу до неї, повторно, суд дійшов висновку про виправдання ОСОБА_4 на підставі п. 3 ч.1 ст. 373 КПК України, а саме: у зв`язку з недоведенням в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 362 КК України.

За правилом ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Судом встановлено, що матеріли кримінального провадження відносно ОСОБА_4 були виділені з матеріалів кримінального провадження за № 42023112100000080 від 25.04.2023, що було порушене за ч.1 ст.364 КК України у відношенні посадових осіб Дівичківської сільської ради по факту тих самих обставин, на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_23 . Відомостей про закриття того кримінального провадження у суду немає.

За таких обставин та за відсутності клопотання власника (законного володільця) майна про звільнення майна з-під арешту суд не вбачає підстав для скасування арешту майна, що був накладений у кримінальному проваджені № 42023112100000080 ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду від 10.10.2023 в справі № 359/9890/23З на 18 земельних ділянок з кадастровими номерами, які передані у власність громадян, у тому числі ОСОБА_9 та ОСОБА_24 , на підставі рішень Дівичківської сільської ради 8 скликання від 23.12.2022.

Долю речових доказів, якими згідно постанов слідчого від 19.04.2024 та від 10.08.2024 є рішення Дівичківської сільської ради № 1560-38 VIII від 23.12.2022 та № 1556-38 VIII від 23.12.2022 та завірені копії двох заяв про державну реєстрацію речових прав: реєстр.№ 53707575 від 09.01.2023 та реєстр.№ 53713325 від 10.01.2023, суд вирішує у відповідності до положень ст. 100 КПК України та вважає за необхідне залишити при матеріалах кримінального провадження у судовій справі.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз у кримінальному провадженні при ухваленні виправдувального вироку, відносяться на рахунок держави.

Цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

На підставі викладеного, керуючись статтями 368, 371, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України та виправдати його на підставі п. 3 ч.1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю в його діях складу зазначеного кримінального правопорушення.

Речові докази (документи) у кримінальному провадженні:

оригінали рішень Дівичківської сільської ради № 1560-38-VIII від 23.12.2022 та № 1556-38-VIII від 23.12.2022 та дві завірені копії заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:.№ 53707575 від 09.01.2023 та.№ 53713325 від 10.01.2023, - залишити при матеріалах кримінального провадження у судовій справі.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано жодним учасником справи.

Суддя ОСОБА_1