Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №372/1801/26 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1801/26

Провадження 2-1723/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Висоцької Г.В., за участю секретаря судових засідань Куник О.В., представника позивачки ОСОБА_1 , представника відповідачів ОСОБА_2 , розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про поділ житлового будинку в натурі та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року позивачка звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4 про поділ житлового будинку в натурі та визнання права власності, в якому просила поділити житловий будинок з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 в натурі між співвласниками ОСОБА_3 та ОСОБА_6 визнавши:

- за ОСОБА_3 право власності на окремий об`єкт нерухомого майна - житловий будинок садибного типу, який складається з житлового приміщення 1- 3 площею 11,5кв.м., житлового приміщення 1-4 площею 20,4кв.м., житлового приміщення 1-5 площею 15,0 кв.м, сараю - літ. «Д», туалету - літ. «Е», сараю - літ. «Ж» згідно з Технічним паспортом житлового будинку садибного типу від 10.02.2026р. з присвоєнням домоволодінню поштової адреси АДРЕСА_1 ;

- за ОСОБА_4 право власності на окремий об`єкт нерухомого майна - житловий будинок садибного типу, який складається з житлового приміщення 1-6 площею 17,3 кв.м., коридору 1-1 площею 7,6кв.м, кухні 1-2 площею 12,7 кв.м., котельні 1-7 площею 1,9 кв.м., ванної 1-8 площею 4,4 кв.м., коридору 1-9 площею 4,2кв.м., літньої кухні - літ. «Б», сараю - літ. «В» та гаражу - літ. «Г». за адресою АДРЕСА_1 , та стягнути судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що вона є власницею 1/2 частки спірного будинку з надвірними спорудами, а відповідачка ОСОБА_4 є власницею іншої 1/2 частки цього ж будинку з надвірними спорудами. Між ними інколи виникали спори про порядок користування і володіння будинком. Угоди про спосіб виділення частки із загального майна та поділ житлового будинку 1990 року не було досягнуто. Свого часу сторони провели поділ земельної ділянки під будинком та утворили дві земельні ділянки. Загальна площа житлового будинку, яка перебуває у фактичному користуванні та власності ОСОБА_4 складає 48,1кв.м, житлова - 1 7.3 кв.м. Загальна площа житлового будинку, яка перебуває у фактичному користуванні та власності ОСОБА_3 складає 46,9кв.м, житлова - 46,9 кв.м. Такий порядок користування будинком встановився з 1997 року. Фактично відповідачка користується частиною будинку, що перевищує її частку, однак позивачка не заперечує проти такого поділу майна без проведення будь-якої грошової компенсації з боку відповідачки різниці у площах користування. Технічна можливість поділу житлового будинку підтверджується Висновком щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, складеного ТОВ «Перша земельна агенція» за №01/2026 «10» лютого 2026р. Технічна можливість поділу житлового будинку підтверджується також тим, що будинок де-факто вже багато років тому був поділений, з облаштуванням окремих виходів у двір, поділом земельної ділянки під будинком на дві окремі земельні ділянки, що мають вихід на вулицю, а також будівництвом стіни (перегородки) між частинами будинку, яка унеможливлює потрапляння з однієї частини будинку до іншої.

01.04.2026 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та справу призначено до підготовчого судового засідання.

15.05.2026 року представником позивачки подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив не стягувати із відповідачки витрати по сплаті судового збору.

15.05.2026 року ухвалою суду залучено у якості співвідповідача ОСОБА_5 .

31.07.2026 року протокольною ухвалою суду за участю представників сторін закрито підготовче та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача обставини, викладені у позові підтвердив, позовні вимоги визнав, не заперечував щодо їх задоволення.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що Позивачка ОСОБА_3 є власницею 1/2 частини житлового будинку та надвірних споруд за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 03.09.1997р. серії НОМЕР_1 . виданого державним нотаріусом Обухівської державної нотаріальної контори Іванців В.П. та зареєстрованого в реєстрі за №1с-1631.

Право власності позивачки на 1/2 житлового будинку загальною площею 95,0 кв.м., житловою площею 64,2 кв.м., було зареєстровано в ДРРП (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2742943332120), що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав індексний номер 463366169 від 09.02.2026р. державним реєстратором Козинської селищної ради Марченко А.В.

Власницею іншої 1/2 частини цього ж житлового будинку з надвірними спорудами є ОСОБА_4 .

Як зазначала позивачка та підтвердив її представник у судовому засіданні, між сторонами інколи виникали спори про порядок користування і володіння будинком. Угоди про спосіб виділення їх часток із загального майна та поділ житлового будинку 1990 року побудови не було досягнуто.

Раніше сторонами здійснено поділ земельної ділянки під будинком та утворено дві земельні ділянки: з кадастровим номером 3223155400:05:041:0055 площею 0,0297 га, яка належить на праві власності позивачці ОСОБА_3 та 3223155400:05:041:0006 площею 0,0330 га, яка належить відповідачці ОСОБА_4 на підставі договору оренди.

Ділянки утворено наступним чином.

На земельній ділянці з кадастровим номером 3223155400:05:041:0006 розташована частина житлового будинку, яка використовується відповідачкою ОСОБА_4 , а саме приміщення: коридор площею 7,6кв.м, кухня - 12,7 кв.м., житлова кімната площею 17,3 кв.м., котельня площею 1,9 кв.м., ванна - 4,4 кв.м., коридор - площею 4.2кв.м.

До складу домоволодіння, яке перебуває у фактичному користуванні та фактичній власності ОСОБА_6 на вищевказаній земельній ділянці також розташована літня кухня, сарай та гараж.

Загальна площа житлового будинку, яка перебуває у фактичному користуванні та власності ОСОБА_4 складає 48,1 кв.м, житлова - 1 7.3 кв.м.

На земельній ділянці з кадастровим номером 3223155400:05:041:0055 розташована частина житлового будинку, яка використовується позивачкою ОСОБА_3 , а саме приміщення: житлова кімната площею 20,4 кв.м., житлова кімната площею 15,0 кв.м., житлова кімната площею 11,5 кв.м.

До складу домоволодіння, яке перебуває у фактичному користуванні та фактичній власності позивачки на вищевказаній земельній ділянці також розташовані сарай №1, сарай №2 та туалет.

Загальна площа житлового будинку, яка перебуває у фактичному користуванні та власності ОСОБА_3 складає 46,9кв.м, житлова - 46,9 кв.м. Допоміжні приміщення відсутні.

Такий порядок користування будинком встановився з 1997 року, оскільки саме такий порядок був визначений у Свідоцтві про право власності від 03.09.1997р. серії НОМЕР_1 , виданого державним нотаріусом Обухівської державної нотаріальної контори Іванців В.П. та зареєстрованого в реєстрі за №1с-1631 під час оформлення 1/2 частки в спільному майні, набутому подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за час шлюбу.

Право власності на іншу 1/2 частину житлового будинку та надвірних споруд за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 на підставі договору довічного утримання, так вона є особою, що здійснює постійний догляд за ОСОБА_5 .

Як встановлено судом та не заперечувалось представникам сторін у судовому засіданні, фактично відповідачка користується частиною будинку, що перевищує її частку (1/2 частини будинку), однак позивачка не заперечує проти такого поділу майна без проведення будь-якої грошової компенсації з боку відповідачки різниці у площах користування.

Технічна можливість поділу житлового будинку підтверджується Висновком щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, складеного ТОВ «Перша земельна агенція» за №01/2026 «10» лютого 2026р.

ТОВ «Перша земельна агенція» на замовлення позивачки також виготовлені Технічні паспорти на окремі частини будинку, що технічно обґрунтовує можливість поділу будинку з максимальним дотриманням розміру часток обох співвласниць будинку.

Технічна можливість поділу житлового будинку підтверджується також тим, що будинок де-факто вже багато років тому поділений, з облаштуванням окремих виходів у двір, поділом земельної ділянки під будинком на дві окремі земельні ділянки, що мають вихід на вулицю, а також будівництвом стіни (перегородки) між частинами будинку, яка унеможливлює потрапляння з однієї частини будинку до іншої

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом.

Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами 1-3 ст. 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього, він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Статтею 367 ЦК України визначено, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.05.2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19) зроблено висновок, що поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки із майна, що є у спільній частковій власності, правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце не виділ, а поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

Отже, фактичні обставини справи свідчать, що вказані частини будинку є окремими об`єктами нерухомого майна, щодо житлових/нежитлових приміщень якого, а також щодо господарських будівель і споруд цього домоволодіння між співвласниками склався усталений порядок володіння і користування. Цей будинок складається із двох ізольованих частин, що мають самостійні входи/виходи та окремі господарські будівлі і споруди. Ці об`єкти розташовані на різних земельних ділянках, кожна із яких окремо належить позивачці та відповідачці на праві приватної власності.

Суд бере до уваги й те, що відповідачі не заперечують проти задоволення позову та підтвердили, що поділ житлового будинку у позасудовому порядку неможливий у силу життєвих обставин.

З огляду на наведене суд дійшов висновку про те, що сторони не мають можливості здійснити поділ будинку у позасудовому порядку, водночас перебування належного їм домоволодіння у режимі спільної часткової власності створює для позивачки перешкоди у реалізації права користування та розпорядження належним їй майном.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для припинення права спільної часткової власності сторін на житловий будинок та виділу у власність кожній із сторін його виокремленої частини як окремого об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до частини третьої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі поділу об`єкта нерухомого майна або виділу з нього частки формується нова реєстраційна справа з відкриттям відповідного розділу в Державному реєстрі прав.

Отже, у результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному із співвласників необхідно визначити окрему площу, яка має складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень також з врахуванням вимог частини першої статті 379 ЦК, частини першої статті 50 Житлового кодексу України. У такому разі право спільної власності припиняється.

Поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо поділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.

Під неспівмірною шкодою господарського призначення будівлі слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

У тих випадках, коли в результаті поділу співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

Отже, суд встановив, що усталений порядок користування житловим будинком свідчить про відхилення від часток у праві спільної часткової власності сторін на користь відповідачки.

Суд також бере до уваги, що наявні у матеріалах справи докази свідчать, що поділ спірного будинку є технічно можливим, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників.

Вирішуючи вказане питання, суд враховує повідомлену представником позивачки позицію щодо відсутності у неї вимоги про стягнення грошової компенсації з відповідачки на її користь, а тому вважає за можливе поділити спірний житловий будинок із надвірними спорудами відповідно до усталеного порядку користування з 1997 року.

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, а також висновки, яких суд дійшов за результатом вирішення цієї справи, позов підлягає задоволенню повністю.

Керуючись статтями 2, 5, 76-81, 258, 263, 264, 265, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про поділ житлового будинку в натурі та визнання права власності задовольнити.

Поділити житловий будинок з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 в натурі між співвласниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на окремий об`єкт нерухомого майна - житловий будинок садибного типу, який складається з житлового приміщення 1- 3 площею 11,5 кв.м., житлового приміщення 1-4 площею 20,4кв.м., житлового приміщення 1-5 площею 15,0 кв.м, сараю - літ. «Д», туалету - літ. «Е», сараю - літ. «Ж» згідно з Технічним паспортом житлового будинку садибного типу від 10.02.2026р. з раніше присвоєною домоволодінню поштової адреси АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на окремий об`єкт нерухомого майна - житловий будинок садибного типу, який складається з житлового приміщення 1-6 площею 17,3 кв.м., коридору 1-1 площею 7,6кв.м, кухні 1-2 площею 12,7 кв.м., котельні 1-7 площею 1,9 кв.м., ванної 1-8 площею 4,4 кв.м., коридору 1-9 площею 4,2кв.м., літньої кухні - літ. «Б», сараю - літ. «В» та гаражу - літ. «Г». за адресою АДРЕСА_1 .

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Г.В.Висоцька