Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №366/1425/26 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1425/26

Провадження № 2-а/366/34/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року с-ще Іванків

Іванківський районний суд Київської області в складі судді Корчкова А.А., за участю секретаря судового засідання Іванової Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , поданий представником, адвокатом Приборою Павлом Івановичем до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови № 646/1 від 23.06.2025 у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач, через свого представника звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить суд скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 646/1 від 23.06.2025 по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП, а провадження у справі закрити.

Крім того, представником позивача разом з позовом подано заяву про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 Прибори М.В. № 646/1 від 23.06.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 25 500,00 грн. за порушення вимог пп. 2 п. 1 Правил військового обліку, військовозобов`язаних та резервістів, які затверджені Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк, а саме 16.06.2025, зазначений в направленій через АТ «Укрпошта» з повідомленням про вручення повістці від 21.05.2025 за № 3532372 для уточнення військово-облікових даних.

З даною постановою позивач не погоджується, посилаючись на те, що про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 він не повідомлявся, жодних повісток відповідно до вимог чинного законодавства – не отримував.

Крім того, зауважує, що позивач не повідомлявся про розгляд відносно нього справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП у ІНФОРМАЦІЯ_2 , що позбавило його можливості бути присутнім при розгляді справи, знайомитися з матеріалами справи, надавати пояснення та докази, заявляти клопотання, користуватись юридичною допомогою адвоката. Вважає, що позивач під час розгляду був позбавлений права справи оспорити звинувачення у порушенні, що б зобов`язувало відповідача скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 КУпАП України. У присутності позивача протокол не складався, про місце і час розгляду справи останнього не повідомляли, оскаржувана постанова за адресою його місця проживання не надходила. Жодних клопотань про розгляд справи у його відсутності позивач не подавав. Таким чином, розгляд справи відбувся у відсутності позивача. Наголошує на відсутності доказів, що саме начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 було розглянуто справу, а не лише формально підписано оскаржувану постанову, а також, що відповідачем не надано доказів, коли саме і яким чином було виявлено адміністративне правопорушення, що стало наслідком винесення відносно Позивача постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Також представник позивача стверджує, що позивач не отримував постанови за результатами розгляду справи, зазначає, що копію оскаржуваної постанови представником позивача отримано лише 29.05.2026 у Іванківському відділі державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ), про її існування до вказаної дати позивач не знав.

Враховуючи викладене, позивач (через свого представника) звернувся до суду та просить скасувати вищевказану постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 та закрити провадження у справі.

Рух справи та позиції сторін.

03.06.2026 адміністративний позов надійшов до суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2026 головуючим суддею визначено суддю Корчкова А.А.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 08.06.2026 вказаний адміністративний позов залишено без руху з підстав не надання доказів надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи (відповідачеві) та не наданням документа, що підтверджує сплату судового збору чи документа, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

19.06.2026 до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків та квитанція про сплату судового збору.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 23.06.2026 ОСОБА_1 поновлено пропущений строк для звернення до суду з адміністративним позовом та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, судовий розгляд призначено на 20.07.2026, відповідачеві встановлено строк для подачі відзиву та зобов`язано надати додаткові докази у справі, а саме: належним чином завірену копію матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП, на підставі яких було винесено постанову № 646/1 від 23.06.2025.

Зі змісту позову вбачається, що позивач та його представник просили проводити розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують, просять їх задовольнити у повному обсязі.

14.07.2026 до суду від представника відповідача за довіреністю, старшого офіцера ІНФОРМАЦІЯ_5 лейтенанта ОСОБА_3 , надійшов відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , у якому зазначено, що відповідач заявлений позов не визнає, вважає його надуманим та направленим на уникнення відповідальності за порушення законодавства про оборону та мобілізаційну підготовку.

На спростування тверджень позивача зауважує, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яким ОСОБА_1 на задеклароване ним місце проживання: АДРЕСА_1 , через АТ «Укрпошта» надсилалась повістка № 3532372 про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 16.06.2025, повернулось відправнику 06.06.2025 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що свідчить про його належне повідомлення.

Відтак, під час розгляду справи було встановлено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 , будучи належним чином оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , не виконав покладений на нього обов`язок та не прибув до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначену у повістці дату.

Представник відповідача зазначає, що прийнята начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 постанова про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні правопорушення та притягнення його до адміністративної відповідальності повністю відповідає вимогам закону. При цьому, вказана постанова була направлена позивачеві засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням та описом вкладення.

З огляду на викладене, представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити.

Також, представником відповідача надано до суду витребувані ухвалою суду копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП, на підставі яких було винесено оскаржувану постанову.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано.

Враховуючи, що учасники справи будучи належним чином повідомленні про розгляд справи, із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на адресу суду не зверталися, тому суд вважає за можливе провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

В силу вимог ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Встановлені судом обставини та застосовані норми права.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 5 КАС України – кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може мати вигляд індивідуального акта, яким, відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, є акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Одним з таких актів може бути постанова про накладання адміністративного стягнення, оскільки зазначений акт виноситься суб`єктом владних повноважень на виконання своїх владних функцій щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності та стосується лише прав та інтересів конкретно визначеної особи, яка піддається впливу накладеного адміністративного стягнення як форми адміністративної відповідальності, а дія такого акта вичерпується його виконанням.

Судом встановлено, що 23 червня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 було винесено постанову №646/1 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 25 500 гривень.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач, через свого представника, звернувся до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом.

З огляду на викладене, між сторонами склалися правовідносини з приводу оскарження постанови суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Зазначена постанова судом перевіряється на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

Частиною 3 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Відповідно до частини 1 статті 210 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі по тексту Закон № 2232-XII), Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII), Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022.

За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.

Згідно із статтею 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період – період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Враховуючи те, що починаючи з 24.02.2022 та станом на день розгляду справи відносно ОСОБА_1 (23.06.2025) тривав введений та продовжений відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні та згідно із Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX триває оголошене проведення загальної мобілізації, тому суд констатує, що спірні правовідносини відбулись під час дії особливого періоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 8 КУпАП встановлено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи […]. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст. 235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, відповідно до ст. 235 КУпАП – розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210 КУпАП, віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, від імені яких розглядати справи мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому, суд враховує, що особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

У зв`язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинен довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 23 червня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк, а саме 16 червня 2025 року, зазначений в направленій через АТ «Укрпошта» з повідомленням про вручення повістці від 21 травня 2025 року № 3532372 для уточнення військово-облікових даних. Своїми діями ОСОБА_1 порушив підпункт 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які затверджені Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022, відповідно, 16 червня 2025 року, скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Повістку від 21 травня 2025 року № 3532372 про необхідність явки ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 16 червня 2025 року для уточнення військово-облікових даних, було надіслано через АТ «Укрпошта» з повідомленням про вручення та описом вкладення. Поштове відправлення було повернуто 04 червня 2025 року з довідкою про причину повернення, у якій було зазначено, що «адресат відсутній за вказаною адресою».

Крім того, разом з повісткою № 3532372 позивачеві було надіслано повідомлення про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, у разі його не прибуття за вказаною повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Разом з тим, позивач із вказаною постановою не погоджується, зазначаючи, що повістку за №3532372 від 21.05.2025, про яку йдеться у постанові, він не отримував.

Для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої вона винесена.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП, у даному випадку повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що призовник, військовозобов`язаний або резервіст, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з абз. 2 п. 10ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів), затверджених Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, яким, зокрема, передбачено окремі випадки, у яких військовозобов`язані та резервісти можуть бути викликані до територіального центру комплектування та соціальної підтримки саме з метою уточнення своїх персональних або військово-облікових даних.

Так, пункт 21 вказаного Порядку встановлює обов`язок резервістів та військовозобов`язаних з`являтися за викликом до ТЦК та СП, зокрема, для уточнення персональних даних та відомостей військово-облікового документа, а також для проходження медичного огляду та інших процедур, пов`язаних з веденням військового обліку.

Пункт 22 Порядку №560 визначає, що протягом 60 днів з моменту оголошення мобілізації громадяни повинні самостійно уточнити свої облікові дані, зокрема адресу місця проживання, засоби зв`язку та інші персональні відомості, у тому числі шляхом звернення до центру надання адміністративних послуг, електронного кабінету або до ТЦК та СП.

Пункт 27 передбачає, що під час мобілізації виклик до ТЦК та СП може здійснюватися з метою уточнення персональних даних та даних військово-облікового документа, а також для взяття на облік, проходження медичного огляду, призову та відправлення для проходження військової служби.

Таким чином, Порядок №560 встановлює можливість виклику громадянина для уточнення персональних та військово-облікових даних, а також покладає на нього обов`язок здійснити таке уточнення у встановлений строк. Водночас, виклик має здійснюватися у формах і з дотриманням вимог, визначених законодавством, зокрема із зазначенням конкретної мети явки, яка усе ж повинна відповідати визначеним законом підставам.

Згідно з п. 41 вказаного Порядку № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Зі змісту наведеного положення вбачається, що у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку резервіст або військовозобов`язаний вважається належним чином оповіщеним про виклик до районного (міського) ТЦК у разі проставлення у поштовому повідомленні у т.ч. відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.

Отже, проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання прирівнюється законодавцем до належного повідомлення особи про виклик її до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, навіть незважаючи на те, що фактично особа може бути не ознайомлена із необхідністю явки її до територіального центру.

Як вбачається із тексту оскаржуваної постанови, 21 травня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_8 , Шайї Імаду Рамезу було надіслано через АТ «Укрпошта» з повідомленням про вручення та описом вкладення повістку від 21 травня 2025 року №3532372, в якій було зазначено дату прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 – 16 червня 2025 року для уточнення військово-облікових даних. Поштове відправлення було повернуто відправнику 04 червня 2025 року з відміткою про причину повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Адреса, за якою було відправлено вказану повістку була отримана за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, як така, що повідомлена ОСОБА_1 територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточненням своїх облікових даних.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом посилався на те, що він не отримував повістку відповідача, отже, спірним питанням у даному випадку є питання здійснення відповідачем належного виклику позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Судом досліджено долучену до матеріалів справи представником відповідача копію поштового відправлення, яким ІНФОРМАЦІЯ_8 було відправлено ОСОБА_1 повістку від 21 травня 2025 року №3532372 та встановлено, що зазначену повістку з описом вкладення, засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» (номер відправлення 060114900) направлено за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначене відправлення повернулось відправнику 04.06.2025. Згідно з довідкою АТ «Укрпошта» (Ф.20) про причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та опис вкладення свідчать про те, що відповідачем на адресу позивача спрямована повістка 21 травня 2025 року №3532372, яка позивачем отримана не була.

Суд звертає увагу, що адреса АДРЕСА_1 , є зареєстрованим місцем проживання позивача та не оспорюються самим позивачем, будь-якої іншої адреси місця проживання позивач не зазначав. Крім того, позивач, звертаючись до суду з цим позовом зазначає саме вказану відповідачем в повістці адресу. Отже, направлення повістки відбулося за належною адресою.

Суд зазначає, що днем проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання, у розумінні пп.2 п.41 Порядку № 560, є 04.06.2025, оскільки саме у цей день поштове відправлення повернуто відправнику у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою. При цьому, позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_5 за вказаною повісткою на 16.06.2025.

За таких обставин, оповіщення позивача про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_5 16.06.2025, відбулося з дотримання вимог, а тому, в розумінні п. 41 Порядку №560, позивач вважається належно оповіщеним про його виклик до ТЦК та СП.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, серед іншого, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно зі ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з`ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Статтею 277-2 КУпАП визначено, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №676/752/17, від 21.03.2019 у справі №489/1004/17, від 30.01.2020 у справі №308/12552/16-а, у справі №482/9/17 та від 06.02.2020 у справі №205/7145/16-а.

Зі змісту адміністративного позову вбачається, що позивач на розгляд справи відносно нього не викликався.

У постанові начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №646/1 від 23.06.2025 зазначено, що 21.05.2025 позивачу через АТ «Укрпошта» з повідомленням про вручення та описом вкладення, разом з повісткою №3532372 було надіслано повідомлення про дату, час та місце розгляду справи відносно нього, у разі його не прибуття за вказаною повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На підтвердження зазначеного, представником відповідача надано до суду копію даного повідомлення з описом вкладення та копію поштового відправлення з рекомендованим повідомленням про вручення, відповідно до яких, ОСОБА_1 , 21.05.2025 засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» за адресою: АДРЕСА_3 , разом з повісткою було надіслано повідомлення від 21.05.2025 про розгляд справи про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, відповідно до якого, останній повідомлявся про те, що в разі його неприбуття 16.06.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строки визначені в повістці №3532372 від 21.05.2025 для поточнення військово-облікових даних, відносно нього, 23.06.2025 о 10:00 год. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 буде розглянуто справу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП. Вказане поштове відправлення повернулось відправнику з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» з датою повернення 04.06.2025.

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що у відповідності до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ №270 від 05.03.2009, про дату та місце розгляду справи відносно нього, ОСОБА_1 був повідомлений належним чином.

Отже доводи представника позивача щодо не повідомлення позивача про розгляд справи відносно нього, спростовуються матеріалами справи.

Позивач, у своєму позові зазначив, що копія постанови №646/1 від 23.06.2025, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, відповідачем йому не направлялась.

Представник відповідача, на спростування даної інформації позивача зазначив, що оскаржувана постанова надсилалась позивачеві з рекомендованим листом та описом вкладення, на підтвердження чого надав до суду копію поштового відправлення за номером 0601167656254, з якого вбачається, що вказане відправлення було скеровано на ім`я та адресу позивача та повернулось відправнику 22.07.2025 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

У відповідності до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд використовує практику ЄСПЛ як джерело права та зауважує, що у своєму рішенні у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" (заява № 30985/96), Європейський суд з прав людини зазначив: якщо закон надає владі дискреційні повноваження, він одночасно повинен визначати і межі цього розсуду. Надання владі необмеженої свободи вибору було б рівнозначним відмові від верховенства права. Тому суди повинні здійснювати максимально ефективний контроль, щоб уникнути будь-яких проявів свавілля.

Таким чином, у справі, що розглядається, суд оцінює рішення суб`єкта владних повноважень на предмет того, чи не були його дискреційні повноваження використані свавільно.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем було вжито заходів до повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для вирішення справи належним чином, та приходить до висновку що постанова №646/1 від 23.06.2025 про притягнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП повністю відповідає вимогам закону.

Суд зазначає, шо незгода позивача щодо притягненням його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності, оскільки військовозобов`язаний повинен дотримуватись вимог законодавства щодо військового обліку.

Матеріалами справи та самим позивачем не спростовується те, що він є військовозобов`язаним.

Захист Вітчизни є обов`язком кожного громадянина України і такий обов`язок не зводиться лише виключно до вступу на військову службу або іншої участі у військових формуваннях. Такий захист може проявлятися і в інших формах, як то фінансова допомога, волонтерська діяльність, допомога за професійним профілем або шляхом надання будь-яких послуг тощо. Найменше, що може вчинити кожен громадянин України, це неухильне дотримання чинного законодавства, яке приймається з метою регулювання питань військового обліку, мобілізації, проходження військової служби та інших питань, покликаних забезпечити ефективне функціонування державних інституцій, які здійснюють захист суверенітету України.

За таких обставин, постановляючи оскаржувану постанову, відповідач діяв правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а оскаржувана постанова є обґрунтована, тобто прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. В свою чергу позивачем не надано належних доказів, які б спростовували факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що уповноважена особа суб`єкта владних повноважень, притягуючи позивача до відповідальності за вчинене адміністративного правопорушення, діяв на підставі та в межах вимог чинного законодавства.

З огляду на що наявні факти порушення, інші доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки доведені факти порушення переважують наведені аргументи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Таким чином, оцінюючи усі обставини справи та письмові докази, з урахуванням їх допустимості та узгодженості і несуперечністю між собою, суд приходить до висновку, що дії відповідача стосовно спірного питання відповідають вимогам діючого законодавства, оскаржувана постанова винесена відповідно до норм чинного законодавства, підстав для її скасування немає, а отже у задоволенні адміністративного позову слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, при ухваленні рішення суд має також вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати не відшкодовуються, відповідно до приписів ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 139, 241, 242, 243, 246, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 646/1 від 23 червня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП – відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

З урахуванням положень частини четвертої статті 286 КАС України, рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 03.08.2026

Повне найменування сторін:

Позивач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

Представник позивача – адвокат Прибора Павло Іванович, РНОКПП НОМЕР_2 , ордер на надання правничої допомоги серія ВІ №1401081 від 29.05.2026;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя Анатолій КОРЧКОВ