Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №365/732/26 — Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/732/26

Номер провадження: 3/365/207/26

ПОСТАНОВА

іменем України

"03" серпня 2026 р. селище Згурівка

Суддя Згурівського районного суду Київської області Солдатова Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 3, за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , справу про адміністративне правопорушення за адміністративним матеріалом, який надійшов від Сектору поліцейської діяльності № 2 Відділу поліції № 1 Броварського РУП ГУНП в Київській області відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , громадянина України, уродженця с. Стара Оржиця Згурівського району Київської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонера,

за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И Л А:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 855244 від 22.07.2026, складеного інспектором РПП СПД № 2 ВП № 1 Броварського РУП ГУНП в Київській області лейтенантом поліції Свириденко А.А., 22.07.2026 року приблизно о 09:00 год. в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме: ображав нецензурною лайкою, кидався у бійку, чим була завдана шкода психологічному здоров`ю ОСОБА_2 .

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме, як домашнє насильство, тобто умисне вчинення будь-яких дій (дій або бездіяльності) психологічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої.

Прокурор, повідомлений про розгляд справи з огляду на рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2016 року у справі «Карелін проти Росії» щодо визнання порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині неупередженості суду через відсутність сторони звинувачення у справі про адміністративне правопорушення, а також з огляду на повноваження прокурора, визначені статтею 250 КУпАП, на розгляд справи не з`явився, що не перешкоджає розгляду.

У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 пояснив, що два роки назад його дружина ОСОБА_2 запропонувала розлучитися та, щоб він виписався з будинку в АДРЕСА_2 . Таке прохання пояснила тим, що це необхідно для отримання субсидії. Він погодився за умови, що він продовжить проживати в будинку. Будинок належить на праві власності в порядку спадкування його колишній дружині та її сестрі. Проте він з синами там все будував. Через деякий час ОСОБА_2 попросила його виїхати з будинку, щоб не нервувати сестру, проте дозволила йому приходити на подвір`я, так як він неофіційно працював в с. Лизогубова Слобода, та йому потрібно було десь перевдягнутись. У будинок заходити йому не дозволяли. 22.07.2026 він зранку приїхав на роботу та зайшов перевдягнутись та взяти свої речі, які знаходилися в літній кухні. Колишня дружина почала з ним сварку, та між ними виник конфлікт. Людмила виганяла його з подвір`я та погрожувала викликати поліцію. В ході конфлікту він говорив їй, що він тут все будував, а тому має право там перебувати, взяв ключі від літньої кухні та сказав, що це його, але потім повернув їх на місце. Стверджує, що в бік колишньої дружини він нецензурною лайкою не висловлювався та фізичної сили не застосовував. Людмила подзвонила сестрі, щоб проконсультуватись, а потім викликала поліцію. Поліція приїхала дуже швидко. Поліцейські відібрали в них пояснення, склади документи, які він підписав не читаючи.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно ст. 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави Стаття 28 Конституції декларує право кожного на повагу до його гідності. В цій нормі також зазначено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні по справі «Опуз проти Туреччини» (Opuz v. Turkey) no. 33401/02 від 09 червня 2009 року Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що насильство в сім`ї не є приватною чи сімейною справою, але є проблемою, яка зачіпає суспільні інтереси, що в свою чергу вимагає ефективних дій з боку держави. Суд також зазначив, що недостатньо мати закони щодо протидії домашньому насильству, більш важливішим є наявність ефективних механізмів їхньої реалізації.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила саме домашнє насильство.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», під домашнім насильством слід вважати будь-які діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

При цьому, психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Тобто, словесні образи (в тому числі, нецензурна лексика), погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, набувають характеру психологічного насильства за умови, коли вони спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері та за умови, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Ці умови не є альтернативними та мають оцінюватися у їх сукупності.

Пунктами 4 та 7 частини 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.

Не будь-який конфлікт між членами сім`ї набуває ознак домашнього насильства.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

В судовому засіданні досліджені наявні в матеріалах справи докази, а саме:

-протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 855244 від 22.07.2026 (а.с. 1);

-копія реєстрації ЄО № 7996 від 22.07.2026, в якому зазначено, що 22.07.2026 о 09:34 год. заявниця ОСОБА_2 на службу 112 повідомила, що колишній чоловік ОСОБА_1 буянить, поводить себе агресивно, просила направити наряд поліції, ШМД не потрібно (а.с. 2);

-копія форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, відповідно до якої визначено рівень небезпеки як «низький». На всі запитання отримана відповідь «Ні» (а.с. 3-5);

-копія термінового заборонного припису серії АА № 822873 від 22.07.2026 (а.с. 6);

-письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких він зазначає, що між ним та колишньою дружиною виник конфлікт, проте нецензурною лайкою він в її бік не висловлювався та фізичної сили не застосовував (а.с. 7);

-письмові пояснення ОСОБА_2 , де зазначено, зокрема, що ОСОБА_1 почав з нею говорити та виясняти відносини. Потім почав голосно кричати та кидатися у бійку, виражався в її бік нецензурною лайкою. Вона хвилювалася за своє життя, тому викликала наряд поліції. Було завдано шкоди її психологічному здоров`ю (а.с. 8);

-довідка від 23.07.2026, згідно з якою ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності протягом року не притягувався (а.с. 17).

-відеозапис, на якому зафіксований приїзд поліції, спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , складання документів.

З даного відеозапису вбачається, що наряд поліції приїхав приблизно через 25 хвилин після виклику. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували на подвір`ї. ОСОБА_1 не проявляв явної агресії в бік ОСОБА_2 , з працівниками поліції говорив спокійно. Пояснення ОСОБА_1 повністю відповідають тим, що надані ним в суді. З пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їхньої поведінки вбачається наявність взаємних образ між колишнім подружжям та конфлікту, зокрема, з приводу користування будинком, в якому вони раніше проживали як подружжя, та прав на нього. ОСОБА_2 казала поліцейським, що хоче, щоб її колишній чоловік більше ніколи не приходив у двір, у той же час підтвердила, що він приходив у двір перевдягатись з її дозволу. Хоч ОСОБА_2 і заявляла про те, що ОСОБА_1 висловлювався в її бік нецензурною лайкою, що ОСОБА_1 категорично заперечує, проте, які саме слова він в її бік говорив, так назвати і не змогла. Казала також, що він хотів її вдарити, що ОСОБА_1 категорично заперечує. ОСОБА_2 також стверджувала, що ОСОБА_1 під час шлюбу її неодноразово бив. Проте жодних доказів попередньої агресивної поведінки ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Заяв про завдання шкоди її психічному здоров`ю ОСОБА_2 самостійно не заявляла. Лише на запитання працівника поліції «Тобто, вашому психологічному здоров`ю було завдано шкоди?» відповіла «Так». Жодних інших доказів завдання шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Невід`ємною складовою інкримінованого адміністративного правопорушення повинно бути вчинення будь-яких діянь психологічного характеру (зокрема, словесні образи (в тому числі, нецензурна лексика), які спрямовані на обмеження волевиявлення особи та викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

ОСОБА_1 підтверджує, що 22.07.2026 між ним та колишньою дружиною виник конфлікт, проте категорично заперечує твердження, що він висловлювався в її бік нецензурною лайкою та кидався до неї в бійку.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що між колишнім подружжям існує затяжний конфлікт та взаємні образи, проте ознак домашнього насильства, зокрема, спрямованості дій ОСОБА_1 на обмеження волевиявлення його колишньої дружини ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Крім того, окрім письмових пояснень ОСОБА_2 та відеозапису відібрання цих пояснень, жодних доказів того, що внаслідок дій ОСОБА_1 було завдано шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення домашнього насильства психологічного характеру в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАПта ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.12.2010 № 23-рп/2010 зазначає, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У своїй постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а Верховний Суд зазначає, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Отже, враховуючи обставини справи суд дійшов висновку, що належними та допустимими доказами не доведено наявності в діях ОСОБА_1 ознак, притаманних домашньому насильству психологічного характеру, за вчинення якого передбачена відповідальність за ст. 173-2 КУпАП, а наявні ознаки конфліктної ситуації між ним та колишньою дружиною.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Керуючись ст. 173-2, 245, 247, 251, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили постановою апеляційного суду, яку винесено за наслідками розгляду справи по суті.

Постанова судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Суддя Т.М. Солдатова