Суд: Броварський міськрайонний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них
Дата: 20 липня 2026 р.
Справа: №361/11647/25
Суддя: Писанець Н. В.
Справа № 361/11647/25
Провадження № 2/361/4385/25
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21.07.26
21 липня 2026 р. м.Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Писанець Н.В.,
при секретарі - Михальовій М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бровари у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області про позбавлення батьківських прав та стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів -
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходилась вищевказана цивільна справа. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15 грудня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, актовий запис №520. Від шлюбу у них народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , яке видане Броварським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ). Спільне життя сторін не склалось, та рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20.06.2024р. у справі №361/2684/24 шлюб між ними було розірвано.
Ще у шлюбі, відповідач почала нехтувати своїми батьківськими обов`язками, вживала алкогольні напої, залишала дитину без нагляду, не годувала її, закривала одну у квартирі. Внаслідок звернення позивача до Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, 14.03.2024 р. було складено акт обстеження фактичного місця проживання особи.
01.04.2024р. Броварським міськрайонним судом Київської області було видано наказ про стягнення з відповідача аліментів на користь позивача на утримання дитини.
Наразі, батько та дитина проживають за адресою: АДРЕСА_1 , він здійснює самостійне піклування та забезпечення дитини усім необхідним для її життя, здоров`я та навчання, при цьому, відповідач самоусунувся від виконання своїх обов`язків, не утримує доньку та не бере участі у її вихованні, не піклується про стан здоров`я доньки. На теперішній час, донька відвідує дитячий садочок та у її вихованні позивачу допомагає його матір.
Враховуючи наведене, просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Крім того, позивачем зазначено, що відповідачем не сплачуються аліменти на утримання дитини та заборгованість, станом на 30.09.2025р. становить 52 580,97 грн. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 02.05.2025р. було стягнуто пеню у сумі 32455,50 грн. за період з 19.03.2024р. по 30.03.2025р., тому просить стягнути пеню за період з 01.04.2025р. по 30.09.2025р. у сумі 21500,00 грн.
Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Писанець Н.В. у справі було відкрито загальне позовне провадження.
Присутні у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Ліщук О.В. підтримали позовні вимоги, наполягали на їх задоволенні.
Сповіщена належним чином про час та дату розгляду справи відповідач ОСОБА_2 до зали суду не з`явилась, правом на подачу відзиву не скористалась.
Сповіщена належним чином про час та дату розгляду справи третя особа без самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області - не представила до суду свого представника, долучила до матеріалів справи висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .
Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_5 зазначила, що є сусідкою позивача та обізнана про ситуацію, яка склалась у його родині, а саме, що дружина ОСОБА_2 , після народження доньки, почала вживати спиртні напої та нехтувати дитиною, також зазначила, що після уходу з родини ОСОБА_2 , дитиною опікується позивач.
Аналогічні показання надала допитана у якості свідка ОСОБА_6 .
Суд, заслухавши показання свідків, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
15 грудня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, актовий запис №520.
Від шлюбу у них народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , яке видане Броварським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20.06.2024р. у справі №361/2684/24 шлюб між ними було розірвано.
01.04.2024р. Броварським міськрайонним судом Київської області було видано наказ про стягнення з відповідача аліментів на користь позивача на утримання дитини у справі №361/2685/24, 2-н/361/407/24.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 02.05.2025р. було стягнуто пеню у сумі 32455,50 грн. за період з 19.03.2024р. по 30.03.2025р.
Окрім цього, згідно висновку органу опіки та піклування, «Про доцільність позбавлення батьківських прав» від 11.11.2025р. №728 рекомендовано доцільним відповідача ОСОБА_2 позбавити батьківських прав відносно її доньки ОСОБА_4 .
Довідкою начальника відділу державної виконавчої служби у м.Сміла Черкаського району Черкаської області від 29.06.2026р. №60066 встановлено, що у виконавчому провадженні №75575003, відкритому на підставі судового наказу №361/2685/24, 2-н/361/407/24 заборгованість по аліментам ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_4 , станом на 25.06.2026р. складає 120983,97 грн.
Вирішуючи по суті позовні вимоги, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Нормою ст. 150 СК України, ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" встановлений обов`язки батьків виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Так, особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України, відповідно до положень якої мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року роз`яснює, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, а ін.), що надані батьками до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують своїх батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи зокрема ставлення батьків до дітей.
Пункт 16 зазначеної Постанови роз`яснює, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на їх фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Пункт 17 зазначеної Постанови роз`яснює, що не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).
Згідно частини 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсний обов`язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина 5 статті 19 СК України).
Статтею 165 СК України встановлено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор а також сама дитина, по досягненню чотирнадцяти років.
У цьому випадку особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав із підстав, передбачених п. 2 ч.1 ст. 164 СК України, повинна довести, що батьки (один з батьків) ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини. У свою чергу батьки (один з батьків) мають довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов`язки.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 батьківського піклування та обов`язків, щодо дитини не виконує, підтверджень поважності причин своєї відсутності у житті дитини суду не надала.
Відповідно до положень ст. 164 СК України, мати, батько дитини можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.
Оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, судом встановлені суттєві порушення прав дитини ОСОБА_4 з боку її матері. Невиконання матір`ю своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дитини негативно впливає на її здоров`я та розвиток, а відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .
Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 169 Сімейного кодексу України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Відповідно до ч. 4 зазначеної статті суд при поновленні батьківських прав перевіряє наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.
Вирішуючи вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_4 , суд виходить з наступного.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. (ч. 5ст. 124 Конституції України, ч. 1ст. 18 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 1ст. 196 СК України передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Аналізуючи вищенаведені норми права, суд відзначає, що у разі стягнення аліментів (у частці від доходу чи у твердій грошовій сумі), цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. А тому, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність божника у вигляді неустойки (пені).
Також суд враховує правовий висновок, зроблений Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.04.2019 року у справі №333/6020/16-ц, яка зазначила, що передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Щодо розміру неустойки (пені) суд відзначає, що загальна сума неустойки (пені) за несплату аліментів має розраховуватися за формулою: Р=(А1 х Q1 х 1 %)+(A2 х Q2 х 1 %)+ (An х Qn х l %), де: Р - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову; А1 - нарахована сума аліментів за перший місяць; Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць; А2 - нарахована сума аліментів за другий місяць; Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць; An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову; Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Таким чином, перевіривши наданий стороною позивача розрахунок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів відповідачем - суд погоджується із ним, вважаючи належним та допустимим доказом у цій справі.
Відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
Доказів того, що заборгованість за аліментами виникла внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками, матеріали справи не містять, а тому, звертаючись до суду з цим позовом, позивач набув право на стягнення з відповідача неустойки, виходячи із розміру заборгованості за аліментами за зазначений вище період.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп. за вимогу про позбавлення батьківських прав.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України,-
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області про позбавлення батьківських прав та стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за період з 01 квітня 2025 року по 30 вересня 2025 року в сумі 21 500,70 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 (двадцять) коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Писанець Н.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua