Вирок від 03 серпня 2026 р. у справі №953/5734/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/5734/26

н/п 1-кп/953/743/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2026 р. м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді – ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засідання в приміщенні Київського районного суду м.Харкова кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026221130000482 від 21.04.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Харківської області м.Ізюм, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, одруженого, не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 04.04.2018 вироком Дзержинського районного суду м.Харкова за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік; 17.12.2018 вироком Дзержинського районного суду м.Харкова за ч.2 ст.15 ч.3 ст.185,ст.71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, 17.01.2021 звільнився по відбиттю строку покарання; 20.11.2025 вироком Шевченківського районного суду м.Харкова за ч.4 ст.185 КК України, який змінений ухвалою Харківського апеляційного суду від 18.02.2026, до 5 років позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2022 року указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України. Згідно Указу Президента України №133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022, дію воєнного стану продовжено. У подальшому воєнний стан на всій території України неодноразово продовжувався та його дія триває до цього часу.

ОСОБА_4 , будучи особою раніше неодноразово судимою за вчинення корисливих злочинів, маючи не зняту та не погашену судимість у встановленому законом порядку, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив, та знову вчинив корисливе кримінальне правопорушення в умовах воєнного стану за таких обставин.

Так, 18 квітня 2026 року близько 20 годин 00 хвилин, більш точний час не встановлено, ОСОБА_4 проходив по вулиці Чернишевській м. Харкова, та звернув увагу, що у внутрішньому дворі будинку № 85 по зазначеній вулиці розташований транспортний засіб марки «ВАЗ» моделі «2107», державний номерний знак « НОМЕР_1 ».

У вказаний час та у вказаному місці у ОСОБА_4 виник протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), в умовах воєнного стану, діючи умисно, повторно, розуміючи протиправний характер своїх дій, керуючись корисливим мотивом, з метою особистого незаконного збагачення, ОСОБА_4 знаходячись у внутрішньому дворі будинку №85 по вулиці Чернишевській м. Харкова, скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає, та його дії залишаються непоміченими сторонніми особами, достовірно знаючи про дію воєнного стану на території України, підійшов до водійської двері транспортного засобу марки «ВАЗ» моделі «2107», державний номерний знак « НОМЕР_1 » які були незамкнені, після чого ОСОБА_4 із салону відчинив капот автомобілю, та з підкапотного простору якого викрав автомобільний акумулятор «Topla Energy 66 Ah/12V 620A», який перебував у справному стані, був новий з мінімальними слідами використання у вигляді незначних подряпин на дні акумулятора загальною вартістю 3866 гривень 42 копійки, який належить потерпілому ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після чого, ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення втік, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши своїми умисними протиправними діями потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 3866 гривень 42 копійки.

Суд кваліфікує вказані дії ОСОБА_4 за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадання чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, поєднане з проникнення у інше сховище.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість в обсязі обвинувачення, фактичні обставини кримінального правопорушення, яке інкримінується, зокрема, час, місце вчинення та його правову кваліфікацію, не оспорює. Пояснив, що дійсно 18.04.2026 близько 20-00 години, точний час не пам`ятає, знаходячись у внутрішньому дворі будинку №85 по вулиці Чернишевській у м.Харкові, вчинив крадіжку автомобільного акумулятора із автомобіля «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 за обставин, викладених вище у даному вироку.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив, що вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнає добровільно, без примусу. У вчиненому щиро розкаюється, просить суд його суворо не карати.

Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Приймаючи до уваги послідовність показань обвинуваченого про обставини вчинення кримінального правопорушення, суд вважає ці показання достовірними.

Обвинувачений та сторона обвинувачення не заперечували щодо розгляду кримінального провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України, наслідки, визначені ст.349 КПК України, зрозумілі.

Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку належним чином. Надав суду письмову заяву, якою прохав проводити судовий розгляд справи без його участі та призначити покарання на розсуд суду.

З`ясувавши правильність розуміння обвинуваченим суті пред`явленого обвинувачення, не маючи сумніву у добровільності та істинності його позиції, суд, роз`яснивши учасникам судового провадження зміст ч.3 ст.349 КПК України, за їх згодою визнав недоцільним дослідження доказів фактичних обставин справи, та обмежився допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів, що характеризують його особу, оскільки показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ніким з учасників кримінального провадження не оспорюються. Одночасно учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За встановлених під час судового розгляду обставин суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 в пред`явленому йому обвинуваченні за ч.4 ст.185 КК України поза розумним сумнівом.

Судом не встановлено будь-яких обставин для перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 , а так само обставин, які б виключали злочинність діяння, або були б підставою для звільнення від кримінальної відповідальності.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд керується ст.50,65 КК України, якими визначено, що суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засудженим та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до класифікації кримінального правопорушення, визначеної ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_4 , передбачене ч.4 ст.185 КК України, є тяжким злочином.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він має зареєстроване місце проживання, одружений, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб не має, офіційно не працевлаштований, не є інвалідом та військовослужбовцем строкової служби, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , відповідно до ч.1 ст.66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого, яке полягає у повному визнанні своєї вини, осуду своїх дій, наявності відчуття жалю за скоєне, розуміння наслідків своїх дій, виходячи з поведінки обвинуваченого під час судового розгляду даного кримінального провадження, про що зазначалося стороною обвинувачення.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, а саме потерпілого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Разом із цим суд виключає з обсягу обвинувачення обставини, що обтяжують покарання, а саме вчинення кримінального правопорушення повторно та рецидив кримінальних правопорушень, оскільки відповідно до ч.4 ст.67 КК України, а також роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (зі змінами), якщо рецидив кримінальних правопорушень утворює повторність, яка вже передбачена статтею Особливої частини КК України як кваліфікуюча ознака кримінального правопорушення, суд не має права повторно враховувати ні повторність, ні рецидив як обставини, що обтяжують покарання.

У даному кримінальному провадженні рецидив кримінальних правопорушень утворює повторність, яка є кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні якого судом доведена, а тому зазначені обставини не можуть бути повторно враховані при призначенні покарання.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до закону є тяжким злочином, вищезазначені дані про особу обвинуваченого, який, зокрема, не має стійких соціальних зв`язків, неодноразово судимий, має не зняту та непогашену судимість, знову вчинив злочин, винуватість у якому доведена у даному кримінальному провадженні, суд, беручи до уваги наявність пом`якшуючої та обтяжуючої покарання обставин, дійшов висновку про неможливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства. У зв`язку з цим суд призначає йому покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Згідно із ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Частиною 4 ст.71 КК передбачено, що остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

В межах розгляду даного кримінального провадження судом встановлено, що вироком Шевченківського районного суду м.Харкова від 20.11.2025 засуджено ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі. З огляду на те, що запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 не обирався судом ухвалено рахувати строк відбування покарання з моменту фактичного затримання та приведення вироку до виконання. Вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.07.2023 року виконувати самостійно.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 18.02.2026 змінено вирок Шевченківського районного суду м.Харкова від 20.11.2025, а саме виключено із мотивувальної та резолютивної частини вироку посилання суду першої інстанції на самостійне виконання вироку Дзержинського районного суду м.Харкова від 26.07.2023, яким ОСОБА_4 засуджено за ч.1 ст.125 КК України, оскільки на дату ухвалення оскаржуваного вироку обвинувачений ОСОБА_4 повністю відбув покарання за вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 26.07.2023. В іншій частині вирок залишений без змін.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, вина у вчиненні якого доведена у даному кримінальному провадженні, після постановлення вироку Шевченківського районного суду м.Харкова від 20.11.2025 та до повного відбуття покарання, тому суд на підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання за новим вироком частково приєднує невідбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду м.Харкова від 20.11.2025, та остаточно призначає покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.

Цивільний позов не заявлено.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженню не застосовувався. Клопотань обрання запобіжного заходу стороною обвинувачення не заявлено.

Згідно даних листа начальника відділу по контролю за виконанням судових рішень ДУ Харківський слідчий ізолятор» ОСОБА_8 №12/12-716/Гн від 08.05.2026 вбачається, що ОСОБА_4 з 04.05.2026 тимчасово утримується в установі з метою подальшого направлення для відбування покарання за вироком Шевченківського районного суду м.Харкова від 20.11.2025.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 11.05.2026 тимчасово, до розгляду даного кримінального провадження, залишено обвинуваченого ОСОБА_4 в ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Суд зазначає, що тимчасове залишення обвинуваченого в порядку п.12 ч.1 ст.537 КПК України, ст.90 КВК в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» для участі у розгляді цього кримінального провадження, в аспекті застосування приписів ч.5 ст.72 КК України, ч.1 ст.1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» не може вважатися запобіжним заходом.

Наведене узгоджується з правозастосовною практикою Касаційного кримінального суду Верховного суду, відображеною у постановах від 08.09.2020 у справі №229/5466/20; від 21.10.2021 у справі №221/8513/18.

За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі №663/537/17 у разі, коли особа вчини злочин із 21.06.2017, застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №2046-VIIІ від 18.05.2017, яка не передбачає зарахування у строк попереднього ув`язнення перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув`язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.

А отже, положення ч.5 ст.72 КК України у їх взаємозв`язку із приписами ст.71 КК України не містять підстав до зарахування у строк остаточного призначеного у цьому провадженні за сукупності вироків покарання, покарання відбутого за попереднім вироком Шевченківського районного суду м.Харкова від 20.11.2025.

Керуючись ст.100, 124, 174, 368, 369, 370, 373, 374, 395 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років 6 (шести ) місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м.Харкова від 20.11.2025 та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 - рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Після набрання вироком законної сили речові докази, а саме копію товарного чеку «1» арк. формату А4 від 27.02.2026, яка містить відомості щодо вартості автомобільного акумулятора «Topla Energy 66 Ah/12V 620A» – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта , а саме за проведення судової товарознавчої експертизи №5875 від 27.04.2026 у розмірі 6361 (шість тисяч триста шістдесят одна) грн. 20 коп.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя - ОСОБА_1