Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №638/14190/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/14190/26

Провадження № 2/638/9419/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.,

за участю секретаря Рубель О.М.,

за участю

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту відсутності права на отримання грошового забезпечення військовослужбовця,-

ВСТАНОВИВ:

22.06.2026 позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився її син ОСОБА_3 , згідно зі свідоцтвом про народження йог батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Батько ніколи не проживав разом із матір`ю дитини та безпосередньо разом з ОСОБА_3 . Відповідач ніколи не утримував ОСОБА_3 , не піклувався про нього, не займався його розвитком та не брав участі у його вихованні, матеріально не забезпечував. У 2024 році ОСОБА_3 був призначений до лав ЗСУ, у листопаді 2024 ОСОБА_2 отримала сповіщення про те, що ОСОБА_3 зник безвісти під час виконання бойового завдання пов`язаного із захистом Батьківщини. Зниклий безвісти ОСОБА_3 не був одруженим, дітей також немає. Натомість відповідно до Порядку виплата грошового забезпечення не здійснюється у разі постійного проживання на території РФ. Батько зниклого безвісти сина постійно проживає на території РФ і більше ніж п`ять років назад виїхав з України у напрямку РФ. У зв`язку з чим позивач просила встановити факт відсутності права ОСОБА_1 на отримання грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_3 у зв`язку з постійним проживанням на території РФ.

22.06.2026 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано в провадження судді Семіряд І.В.

24.06.2026 ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова відкрито спрощене провадження у справі, призначено судове засідання. Цією ж ухвалою витребувано докази.

Від представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_4 надійшла заява про проведення судового засідання, що призначене на 03.08.2026 без участі позивача та його представника.

Відповідач у судовому засіданні зазначив, що з позивачем у шлюбі ніколи не перебував, батьком ОСОБА_5 він записаний по його заяві. Аліменти з нього не стягувалися, вихованням та утримання сина не займався, останній раз бачив сина 17 років назад. Весь час був на території України та до РФ ніколи не виїжджав, на грошове забезпечення за сина не претендує, про те, що він служив та зник безвісти не знав. Позов не визнає, так як він постійно мешкає на території України у місті Харкові.

Суд, вислухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи розпоряжаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками є ОСОБА_2 (позивач) та ОСОБА_1 (відповідач), що підтверджується копією свідоцтва про народження № НОМЕР_1 .

07.11.2024 ОСОБА_2 отримала сповіщення сім`ї №142/836/5221, у якому зазначено, що ОСОБА_3 , під час виконання бойового завдання пов`язаного із захистом Батьківщини, відданий присязі на вірність Українському народові зник безвісти 04.11.2024 в адміністративних межах смт. Білогорівка Лисичанської міської громади Сіверськогодонецького району Луганської області.

З витягу Єдиного державного реєстру ветеранів війни №20250707-00054212 від 07.07.2025 вбачається, що ОСОБА_6 є учасником бойовихдій.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудовох розслідувань №12024221320000594 09.11.2024 до чергової частини ВП №2 ХРУП №1 ГУ НП в Х\о надійшла заява ОСОБА_2 про те, що її син ОСОБА_3 військовослужбовець в\ч НОМЕР_2 зник безвісти 04.11.2024 в районі н.п. Білогорівка Лисичанської міської громади Луганської області.

За клопотанням позивача, ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 24.06.2026, витребувано з Державної прикордонної служби України інформацію про перетин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, державного кордону України у період з 01.01.2015 по січень 2026 року.

Згідно з листом Державної прикордонної служби України від 29.06.2026 №19.5.2/49520-26 – відомостей про перетин державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з 08.11.2017 по 31.01.2016 у Базі даних не виявлено.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що ніколи не виїжджав на території РФ, весь час проживає на території України.

Відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2025 р. № 449) - цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки, розвідувального органу Міноборони, розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти (далі - військовослужбовці), особі (особам), визначеній (визначеним) військовослужбовцем в особистому розпорядженні, складеному на випадок захоплення в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, про виплату грошового забезпечення особі (особам) за його вибором із зазначенням розмірів часток таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону), та особам, зазначеним в абзацах четвертому і п`ятому пункту 6 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - визначені особи) (пункт №1).

Відповідно до пункту 7 Порядку - виплата грошового забезпечення не здійснюється у разі: наявності (набуття) у визначних осіб громадянства Російської Федерації чи Республіки Білорусь, або у разі постійного проживання на території таких країн, або засудження за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Разом з тим, доказів того, що ОСОБА_1 є громадянином РФ чи Республіки Білорусь, або постійно проживає на території таких країн, матеріали справи не містять, а позивачем не надано.

Оскільки позивачем не доведено факту того, що ОСОБА_1 постійно проживає на території РФ, позовна заява про встановлення такого факту не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 11, 12, 13, 19, 81, 133, 141, 158, 175, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту відсутності права на отримання грошового забезпечення військовослужбовця– відмовити.

До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивач – ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований АДРЕСА_2 .

СУДДЯ - І.В. Семіряд