Вирок від 03 серпня 2026 р. у справі №194/387/24 — Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Кримінальне провадження № 194/387/24

Номер провадження 1-кп/194/21/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження в режимі відеоконференції в залі Тернівського міського суду Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.04.2023 року за № 22023130000000263 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Олексіївка Новоайдарського району Луганської області, громадянки України, заміжньої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В :

24.02.2022 року РФ здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв`язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території.

Внаслідок ведення агресивної війни з боку РФ проти України, приблизно 25 лютого 2022 року смт Новоайдар та інші населені пункти Щастинського району Луганської області, які відносяться до Новоайдарської селищної територіальної громади, захоплено збройними силами РФ спільно з незаконними збройними формуваннями так званої «Луганської

Народної Республіки» (далі - «ЛНР»).

На окупованій території населених пунктів Щастинського району Луганської області незаконними збройними формуваннями так званої «ЛНР», підконтрольними державі-агресору РФ, організовано та розпочато діяльність незаконних органів влади, зокрема указом так званого голови «ЛНР» від 03.03.2022 року УГ-125/22 серед іншого створено «Адміністрацію Новоайдарського району Луганської Народної Республіки».

Таким чином, в розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території Новоайдарської селищної територіальної громади Щастинського району державою-агресором створено окупаційну адміністрацію РФ, тобто сукупність державних органів і структур РФ, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних РФ самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

У серпні 2022 року, більш точний час встановити за об`єктивних причин не виявилось можливим, ОСОБА_3 , будучи громадянкою України, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась приблизно о 04 годині ранку 24.02.2022 року повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, усвідомлюючи російську агресію проти України, знаходячись на тимчасово окупованій території смт Новоайдар Щастинського району Луганської області, переслідуючи особисті інтереси, маючи умисел на зайняття керівної посади в окупаційній владі смт Новоайдар Щастинського району Луганської області, та реалізуючи його, вступила в злочинну змову з представниками окупаційної адміністрації держави-агресора - РФ та представниками так званої «ЛНР», та отримавши від них пропозицію на зайняття керівної посади в адміністративному органі окупаційної влади в смт Новоайдар Щастинського району Луганської області, в порушення вимог Конституції та Законів України, добровільно, умисно погодилася на вказану пропозицію.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, громадянка України ОСОБА_3 , у серпні 2022 року (більш точний час встановити за об?єктивних причин не виявилось можливим), перебуваючи на території смт Новоайдар Щастинського району Луганської області, діючи зі своїх особистих мотивів та бажання, погоджуючись на пропозицію представників окупаційної адміністрації держави-агресора - РФ та представників так званої «ЛНР», умисно зайняла посаду, пов?язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а саме: «начальник відділу з питань планування Адміністрації Новоайдарського району Луганської Народної Республіки» (мовою оригіналу - «начальник отдела по вопросам планирования Администрации Новоайдарского района Луганской Народной Республики»), тобто у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, що здійснює свою протиправну діяльність на тимчасово окупованій території Новоайдарської селищної територіальної громади Щастинського району Луганської області.

Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої ОСОБА_3 (in absentia)

ЄСПЛ визнає, що хоча право обвинуваченого бути судимим у його присутності в Конвенції прямо не згадується, воно має «першорядне значення». Під час слухання людина володіє таким процесуальним правом як право фізично постати перед судовим посадовцем («Мулен проти Франції» (3710/406), (2010) §118; «Оджалан проти Туреччини» (46221/99), Велика палата (2005) §103; «Медведєв проти Франції» (3394/03), Велика палата (2010) §118). Право обвинувачених на особисту присутність вимагає, щоб влада досить завчасно інформувала їх самих (а також їх захисників) про дату і місце слухань, викликала їх до суду.

Водночас, обвинувачений може добровільно відмовитися від здійснення свого права бути присутнім на судових слуханнях, […]; супроводжуватися дотриманням гарантій, відповідних важливості такого рішення; і не повинна вступати в протиріччя з громадським інтересом («Колоцца проти Італії» (9024/80), (1985) §28; «Пуатрімоль проти Франції» (14032/88), (1993) §31; «Ермі проти Італії»(18114/02), Велика палата (2006) §73).

До початку судового процесу за відсутності обвинуваченого суд зобов`язаний переконатися, що обвинувачений був […] повідомлений про судовий розгляд, […]. Контрольні механізми в галузі прав людини, які вважають судовий розгляд in absentia допустимим у виняткових обставинах, передбачають, що в цьому випадку суди зобов`язані ще суворіше дотримуватися права обвинуваченого на захист. До таких прав також відноситься право на допомогу адвоката, навіть якщо обвинувачений відмовився особисто бути присутнім на суді […] («Пелладоах проти Нідерландів» (16737/90), (1994) §41; «Пуатрімоль проти Франції» (14032 / 88), (1993) §34).

Інститут спеціального кримінального провадження повністю узгоджується з нормами міжнародного права та практикою Європейського суду з прав людини.

Зокрема, питанню виконання вироків, винесених у відсутність обвинуваченого присвячений окремий розділ Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків, ратифіковану Україною 26 вересня 2002 року, відповідно до положень якої, якщо Конвенція не передбачає іншого, виконання вироків, постановлених у відсутність обвинуваченого, та постанов у кримінальних справах здійснюється за тими самими правилами, що й інших вироків.

Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи № (75)11 від 19.01.1973 встановлено, що процедура заочного розгляду (trial in absentia) не порушує права обвинуваченого як на справедливий розгляд, так і на присутність i при розгляді його справи. У ній сформульовані умови та мінімальний перелік правил заочного розгляду, якими повинні користуватися держави-члени Ради Європи при розгляді справи за відсутності підсудного.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.02.2024 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №22023130000000263 від 04.04.2023 року відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 20.12.2024 року розгляд кримінального провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.04.2023 року за № 22023130000000263 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, постановлено здійснювати за відсутності обвинуваченої в порядку спеціального судового провадження (in absentia).

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Враховуючи, що у кримінальному провадженні здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (in absentia), судом досліджено, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_3 , як підозрюваної та обвинуваченої, на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження, в результаті чого судом встановлено таке.

Суд вважає, що стороною обвинувачення вжито усіх передбачених законом заходів щодо дотримання прав підозрюваної та обвинуваченої на захист з урахуванням встановлених законом особливостей спеціального досудового розслідування.

Під час здійснення судового провадження судом також здійснені усі передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченої на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

Так, з метою дотримання прав обвинуваченої на захист та доступу до правосуддя, обвинувачена ОСОБА_3 про дату, час та місце судових засідань повідомлялась належним чином відповідно до вимог ч. 3 ст. 323 КПК України, зокрема, шляхом публікації змісту повісток про виклик та рішень суду в газеті «Урядовий кур`єр», «Голос України», які є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, на офіційному веб-сайті суду та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа вважається належним чином ознайомленою зі змістом судових повісток, а отже, обізнаною про здійснюване судом щодо неї кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 323 КПК (in absentia), якщо місцевий суд повідомляв їй про судові засідання шляхом розміщення оголошення на вебпорталі «Судова влада України» та в газеті «Урядовий кур`єр».

До такого висновку дійшов ВС у своїх постановах від 01.04.2021 у справі № 759/2992/17 (провадження № 51-3360км20); від 10.03.2020 у справі № 242/3982/16-к (провадження № 51-7218км18); від 27.10.2021 у справі № 759/7443/17 (провадження № 51-1578км20); від 25.01.2021 у справі № 461/4987/16-к (провадження № 51-1955км20).

Процедури «in absentia» неминуче припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання підсудного. У прецедентній практиці ЄСПЛ були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження. При цьому Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.

Таким чином, обвинувачена ОСОБА_3 , яка в свою чергу повинна була знати про розпочате кримінальне провадження, у судові засідання не з`явилась, незважаючи на судові повістки (оголошення), опубліковані в газеті «Урядовий кур`єр», «Голос України» та оголошення, розміщені на офіційному веб-сайті суду та офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Отже, для забезпечення доступу до правосуддя судом вживалися заходи для виклику обвинуваченої ОСОБА_3 в судові засідання - повістки про виклик обвинуваченої ОСОБА_3 у судові засідання, а також інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

Крім того, судом вживались заходи щодо направлення судових повісток на номер телефону, яким користувалась ОСОБА_3 , та який зазначений в матеріалах справи, що є додатковим заходом до основних способів інформування обвинуваченої, передбачених КПК.

А тому, зважаючи на специфіку судового провадження (in absentia), судом були вжиті прямо передбачені кримінальним процесуальним законом заходи щодо інформування обвинуваченої особи про здійснення кримінального провадження шляхом публікації відповідної інформації в ЗМІ та мережі Інтернет, однак забезпечити явку обвинуваченої до суду вжитими заходами не вдалося. При цьому, з моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження обвинувачена ОСОБА_3 вважається належним чином ознайомленою з її змістом.

Вказана позиція висловлена в Постанові колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 25.04.2024 у справі № 296/8416/21 (провадження № 51-7860км23).

У зв`язку з чим обвинувачена не була допитана судом, тому показань суду не надавала та будь-яких клопотань від останньої на адресу суду також не надходило.

Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_3 , яка в свою чергу повинна була знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про її наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.

В той же час, ухилення обвинуваченої ОСОБА_3 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останньої її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

При цьому, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою.

Враховуючи відсутність обвинуваченої та особливості розгляду кримінального провадження за відсутності обвинуваченої в порядку спеціального судового провадження, захисником за призначенням було здійснено захист обвинуваченої ОСОБА_3 .

Так, захисник в судовому засіданні зазначив, що не мав можливості зв`язатися зі своєю підзахисною та з`ясувати в неї правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Окрім того, обвинувачена не обізнана про розгляд даного кримінального провадження.

Водночас, захисник належним чином брав участь у реалізації права на захист обвинуваченої під час судового розгляду та висловив свою позицію з приводу недоведеності вини обвинуваченою.

Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного провадження, що тимчасова окупація з боку РФ частини території України, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення РФ на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку РФ частини території України є загально відомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, внаслідок якого були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а відтак ці факти не потребують окремого судового доказування.

Також судом приймається до уваги те, що загальновідомими обставинами є те, що 24.02.2022 року збройні сили РФ вторглись на визнану міжнародним співтовариством територію Україну через державні кордони України в Донецькій, Запорізькій, Житомирській, Київській, Луганській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях, та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти військової та цивільної інфраструктури, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, після чого здійснили військову окупацію частини території України.

24.02.2022 року Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому дія якого неодноразово продовжувалась, і який продовжує існувати станом на час ухвалення цього вироку.

Відповідно до положень частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року (в редакції від 07.05.2022 року, далі за текстом - Закон № 1207-VII), тимчасово окупована РФ територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Тимчасово окупованою територією, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 1-1 Закону №1207-VII, є частини території України, в межах яких збройні формування та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування РФ встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації РФ.

Тимчасова окупація РФ територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для РФ жодних територіальних прав.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10.12.2022 року», Щастинський район: 1) Нижньотеплівська сільська територіальна громада; 2) Новоайдарська селищна територіальна громада; 3) Станично-Луганська селищна територіальна громада; 4) Широківська селищна територіальна громада; 5) Щастинська міська територіальна громада, внесено до вказаного переліку територіальних громад, розташованих в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) та перебувала у ньому протягом всього періоду чинності вказаного наказу, який втратив чинність на підставі Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 309 від 22.12.2022.

Відповідно до вказаного наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 309 від 22.12.2022 року, який є чинним станом на час ухвалення цього вироку, Щастинський район: Новоайдарська селищна територіальна громада (UA44160030000020916); Щастинська міська територіальна громада (UA44160090000075695), також віднесені до тимчасово окупованих територій України.

Відповідно до частини 7 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, розпорядженням Верховного Суду від 06.03.2022 року № 1/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ Новоайдарського районного суду Луганської області. Такі справи визначені за територіальною підсудністю Тернівського міського суду Дніпропетровської області.

Дослідивши наявні у провадженні докази, допитавши свідків, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України за обставин встановлених судом, доведена повністю і підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, які відповідають вимогам передбаченим ст.ст. 85-87 КПК України, та які узгоджуються між собою, перевірених та оцінених у їх сукупності судом безпосередньо в судовому засіданні.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показав, що знає обвинувачену. Так, після окупації Новоайдарського району, була створена адміністрація Новоайдарського району, в якому був створений відділ планування, де обвинувачена зайняла добровільно посаду начальника. Посадовим особам окупаційної влади було запропоновано зайняти посади, особам які залишились на тимчасово окупованій території. В тому числі і йому було запропоновано зайняти посаду у відділу освіти, однак він відмовився від цієї пропозиції. Обвинувачена займаючи посаду начальника відділу планування в адміністрації Новоайдарського району лнр, бере участь нарадах. Йому це відомо зі слів мешканців, які залишились на тимчасово окупованій території та з інтернет сайтів у тому числі телеграм каналу, де вона була зазначена в серпні 2022 року як начальник відділу планування в адміністрації Новоайдарського району лнр. Вона як начальник здійснює організаційно-розпорядчі та адміністративні функції. Вважає, що обвинувачена добровільно зайняла посаду, оскільки щодо тиску при зайнятті посади останньою, йому нічого не відомо. Окрім того, зазначає, що будь-якого тиску на нього при відмові його зайняти посаду в окупаційній владі не було.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показала, що знає обвинувачену. Обвинувачена після окупації Новоайдарського району, зайняла посаду начальника відділу планування в адміністрації Новоайдарського району лнр. Окрім того, обвинувачена є організатором проросійських заходів. Щодо примусу зайняти посаду обвинуваченою їй нічого невідомо. Вважає що остання зайняла посаду добровільно, оскільки підтримує дії влади рф. Вона впевнено впізнала обвинувачену при проведення впізнання. Ця інформація їй відома зі слів мешканців, а також з інтернет сайтів.

Згідно витягу з ЄРДР вбачається, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за ч. 5 ст. 111-1 КК України за №22023130000000263 від 04.04.2023 року. (т. 2 а.с. 1)

Згідно рапорту заступника начальника Щастинського МРВ 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, вбачається, що отримано інформацію щодо протиправної діяльності громадянки України ОСОБА_3 , яка в умовах воєнного стану була призначена на посаду т.зв. /мовою оригіналу/ «начальника отдела по вопросам планирования Администрации Новоайдарского района Луганской Народной Республики»), де виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції. (т. 2 а.с. 9)

Згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.04.2023 року, та додатку до нього, за участю свідка ОСОБА_7 , свідок на фото №3 впізнає ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 37-39)

Згідно протоколу огляду від 14.04.2023 року, проведеного за участю свідка ОСОБА_7 , оглянуто публікацію в телеграм-каналі /мовою оригіналу/ «Администрация Новоайдарского района», де мається інформація про свято 8 березня, яке проводила т.зв. «глава Адміністрації Новоайдарського района» ОСОБА_8 та нагороджувала працівників, серед яких відзнаку отримала ОСОБА_3 , яка займає посаду в Адміністрації Новоайдарського району. До публікації додано фотозображення осіб, на якому серед інших свідок впізнає ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 40-42)

Згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.04.2023 року, та додатку до нього, за участю свідка ОСОБА_6 , свідок на фото №3 впізнає ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 48-50)

Згідно протоколу огляду від 13.04.2023 року, проведеного за участю свідка ОСОБА_6 , оглянуто публікацію в телеграм-каналі /мовою оригіналу/ «Администрация Новоайдарского района», де мається інформація про свято 8 березня, яке проводила т.зв. «глава Адміністрації Новоайдарського района» ОСОБА_8 та нагороджувала працівників, серед яких відзнаку отримала ОСОБА_3 , яка займає посаду в Адміністрації Новоайдарського району. До публікації додано фотозображення осіб, на якому серед інших свідок впізнає ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 51-53)

Згідно протоколу огляду від 17.04.2023 року, оглянуто сайт /мовою оригіналу/ «Администрация Новоайдарского района», де мається інформація про перелік співробітників Администрації Новоайдарського району, де серед інших зазначено, що ОСОБА_3 є керівником /мовою оригіналу/ «отдела по вопросам планирования». (т. 2 а.с. 54-57)

Згідно протоколу огляду від 12.04.2023 року та додатку до нього, проведеного за участю спеціаліста ОСОБА_9 , оглянуто сайт /мовою оригіналу/ «Администрация Новоайдарского района Луганской народной республики», де мається інформація про перелік співробітників Администрації Новоайдарського району, де серед інших зазначено, що ОСОБА_3 є керівником /мовою оригіналу/ «отдела по вопросам планирования». (т. 2 а.с. 58-64)

Згідно протоколу огляду від 12.04.2023 року та додатку до нього, проведеного за участю спеціаліста ОСОБА_9 , оглянуто сайт телеграм каналу /мовою оригіналу/ «Администрация Новоайдарского района», де мається інформація про відкриття відділення «ГУ ЛНР Многофункциональный центр» у, де серед інших є жінка схожа на ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 58-64)

Згідно інформації, наданої УДМС в Луганській області, ОСОБА_3 , 20.05.1994 року, документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Новоайдарським РС УДМС України 16.11.2013 року. Про вказані обставини свідчить у тому числі заява про видачу паспорта на ім`я ОСОБА_3 , заява-анкета, облікова картка на особу. (т. 2 а.с. 73-77)

Згідно рапорту начальника Щастинського МРВ 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 01.05.2023 року, та особової картки на ім`я ОСОБА_3 , 20.05.1994 року, вбачається, що остання документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Новоайдарським РС УДМС України 16.11.2013 року. (т. 2 а.с. 79-80)

Згідно протоколу огляду від 05.07.2023 року та додатку до нього, оглянуто сайт /мовою оригіналу/ «Глава Луганской народной республики», де мається документ /мовою оригіналу/ «Указ главы Луганской народной республики «Об образовании администраций городов и районов Луганской народной республики» від 03.03.2022 року №125/22, зі змісту якого вбачається створення /мовою оригіналу/ «Администрации Новоайдарского района Луганской народной республики». (т. 2 а.с. 81-93)

Згідно протоколу огляду від 07.02.2024 року та додатку до нього, оглянуто сайт /мовою оригіналу/ «Глава Луганской народной республики», де мається документ /мовою оригіналу/ «Указ главы Луганской народной республики «Об утверждении Реестра должностей государственной гражданской службы Луганской народной республики» від 14.08.2015 року №399/01/08/15, де вказано /мовою оригіналу/ «перечень должностей в администрациях городов (районов) Луганской народной республики», зі змісту якого вбачається, що посада «начальник отдела» в адміністраціях міст (районів) т.зв. «ЛНР» віднесено до посад в категорії «руководители» як «главная группа должностей». (т. 2 а.с. 94-101)

Згідно наданої на запит інформації від АТ «Ощадбанк» від 19.12.2023 року, вбачається що на CD-R диску надано інформацію щодо здійснених операцій по наявним банківським рахункам, відкритих на ім`я ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 135-136)

Згідно протоколу огляду від 26.01.2024 року, оглянуто диск, на якому міститься інформація отримана від АТ «Ощадбанк», а саме щодо руху коштів за номерами рахунків (IBAN) ОСОБА_3 за період з 24.02.2022 року по 15.12.2023 року. (т. 2 а.с. 137-148)

Згідно наданої на запит інформації від АТ КБ «Приватбанк» від 14.12.2023 року, вбачається що на CD-R диску надано відомості про рух коштів по рахункам клієнта на ім`я ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 151-152)

Згідно інформації, наданої УДМС в Луганській області, ОСОБА_3 , 20.05.1994 року, документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Новоайдарським РС УДМС України 16.11.2013 року, та паспортом для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 01.02.2019 року. (т. 2 а.с. 154-155)

Згідно висновку експерта №23 від 08.12.2023 року, проведеної портретної експертизи, вбачається, що: 1. Зображення особи жіночої статі, що міститься на фотозображенні (його електронної копії) в електронному файлі з назвою: «photo_2323-01-29_05-25-59.jpg» (особа жіночої статі, одягнута у джемпер сірого кольору, яка стоїть зліва та тримає у руці квітку), придатне для портретного ідентифікаційного дослідження за ознаками зовнішності. 2. На фотозображенні (його електронної копії), що міститься в електронному файлі з назвою: «photo_2323-01-29_05-25-59.jpg» (особа жіночої статі, одягнута у джемпер сірого кольору, яка стоїть зліва та тримає у руці квітку) та на фотозображенні (його електронної копії), що міститься в електронному файлі з назвою: « ОСОБА_3 pdf» (з електронною копією особової картки на ім?я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон), зображена одна й та сама особа. (т. 2 а.с. 168-180)

Постановою слідчого 2-го відділення слідчого відділу 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 14.07.2023 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оголошено у розшук. (т. 2 а.с. 259-260)

Постановою слідчого 2-го відділення слідчого відділу 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 15.07.2023 року, досудове розслідування кримінального провадження зупинено. (т. 3 а.с. 1-2)

Постановою слідчого 2-го відділення слідчого відділу 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 03.01.2024 року, досудове розслідування кримінального провадження відновлено. (т. 3 а.с. 3-4)

Постановою слідчого 2-го відділення слідчого відділу 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 04.01.2024 року, досудове розслідування кримінального провадження зупинено. (т. 3 а.с. 5-6)

Постановою слідчого 2-го відділення слідчого відділу 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 15.01.2024 року, досудове розслідування кримінального провадження відновлено. (т. 3 а.с. 78)

Постановою слідчого 2-го відділення слідчого відділу 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 16.01.2024 року, досудове розслідування кримінального провадження зупинено. (т. 3 а.с. 9-10)

Постановою слідчого 2-го відділення слідчого відділу 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 17.01.2024 року, досудове розслідування кримінального провадження відновлено. (т. 3 а.с. 11-12)

Постановою слідчого 2-го відділення слідчого відділу 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 24.01.2024 року, досудове розслідування кримінального провадження зупинено. (т. 3 а.с. 13-14)

Постановою слідчого 2-го відділення слідчого відділу 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 26.01.2024 року, досудове розслідування кримінального провадження відновлено. (т. 3 а.с. 15-16)

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.02.2024 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №22023130000000263 від 04.04.2023 року відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України. (т. 3 а.с. 59)

На виконання ухвали суду від 21 січня 2026 року про судове доручення щодо встановлення місцезнаходження ОСОБА_3 судом отримана інформація щодо відсутності інформації про перетинання кордону останньою; щодо не знаходження останньою як ВПО в Єдиній інформаційній базі внутрішньо переміщених осіб; щодо відсутності про останню інформації в облікових даних Об`єднаного центру(т.4 а.с. 97-108)

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Колабораційна діяльність (ст. 111-1 КК України) - це злочин проти основ національної безпеки України. Суб`єктивна сторона кримінальних правопорушень характеризується прямим або непрямим умислом.

Державою-агресором за загальним визначенням є країна, яка першою застосовує збройну силу проти іншої країни, тобто тим самим вчиняє агресію. Державою-агресором може бути визнана не лише одна країна, а група країн, в т.ч. пов`язаних між собою угодами про військову допомогу.

При кваліфікації злочинів за ст.111-1 КК державою-агресором наразі вважається російська федерація. При цьому враховуються, зокрема, постанова Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII, Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затверджений Законом України № 2102-IX від 24.02.2022.

За частиною 5 ст. 111-1 КК, серед іншого, передбачена відповідальність за добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора. Окупаційна адміністрація Російської Федерації це сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг (п. 6 ст. 1-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України").

У складі цього правопорушення важливим для кваліфікації є місце його вчинення - тимчасово окупована територія України.

У кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК, однак яких суди у цьому кримінальному провадженні не встановили.

Організаційно-розпорядчі обов`язки - це обов`язки зі здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.

Адміністративно-господарські обов`язки - це обов`язки з управління чи розпорядження державним, колективним або приватним майном.

Вказана позиція викладена в постанові ВС ККС від 31.01.2024 року (справа №638/5446/22, провадження №51-4092км23).

Також, положеннями п. 6 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що окупаційна адміністрація рф - це сукупність державних органів і структур рф, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольними рф самопроголошеними органами, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріуси та суб`єкти адміністративних послуг.

В свою чергу незаконними органами, посадовими та службовими особами відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд знаходить їх достовірними, допустимими, такими, що узгоджуються між собою, та в повній мірі поза розумним сумнівом доводять факт того, що громадянка України ОСОБА_3 у серпні 2022 року, перебуваючи на території смт Новоайдар Щастинського району Луганської області, добровільного зайняла посаду «начальника відділу з питань планування Адміністрації Новоайдарського району Луганської Народної Республіки», яка пов?язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, що здійснює свою протиправну діяльність на тимчасово окупованій території Новоайдарської селищної територіальної громади Щастинського району Луганської області.

Суд зауважує, що в кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 5 ст. 111-1 КК України важливе значення має добровільність (якщо особа здійснювала відповідні дії не добровільно, а під примусом (байдуже яким), склад правопорушення відсутній).

При цьому, суд вважає, що обвинувачена ОСОБА_3 усвідомлювала факт відкритої російської агресії проти України, яка розпочалась 24.02.2022 року повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, що вказує на добровільність зайняття нею посади, враховуючи характер її дій, їх послідовність та тривалість.

Отже, наведеними вище доказами у їх сукупності та взаємозв`язку, підтверджується беззаперечне свідчення невимушеності її поведінки, відсутності будь-якого примусу щодо неї, а відтак, і цілковитої добровільності її дій.

При цьому її діяння спрямоване на заподіяння шкоди основам національної безпеки України, і сам факт вчинення таких дій свідчить про ступінь суспільної небезпечності діяння, притаманний таким злочинам.

А відтак, вказані обставини доводять винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Судом не встановлено таких доказів, на яких ґрунтується доказування вини обвинуваченої ОСОБА_3 , які були б отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, та не встановлено підстав, які б призвели до визнання їх недопустимими.

Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недопустимими та недостовірними. Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, суду надано не було.

Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 р., «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., «Коробов проти України» від 21.10.2011 р., що при оцінці доказів суд застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).

Суд вважає допустимими та належними дослідженні у судовому засіданні докази та показання свідків, оскільки останні узгоджуються між собою, не протирічать один одному та дослідженим у судовому засіданні доказам та показанням інших свідків.

Даючи юридичну оцінку діям ОСОБА_3 , суд вважає, що обвинувачена винна у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, та її дії слід кваліфікувати за ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Призначаючи покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також обставини кримінального правопорушення, тяжкість його наслідків.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Суд також враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Також, у рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».

При призначенні покарання обвинуваченій, суд враховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 111-1 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, а також особи обвинуваченої, яка раніше не судима.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України, з урахуванням ст. 337 КПК України, обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , судом встановлено вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Суд приходить до висновку, що відсутність обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_3 свідчить про неможливість застосування до обвинуваченої ст. 69 КК України.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, відсутність пом`якшуючих та наявність обтяжуючої покарання обставини, суд вважає, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_3 неможливе без її ізоляції від суспільства, а покарання має бути призначено у вигляді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч. 5 ст.111-1 КК України.

За таких обставин суд вважає, що призначення обвинуваченій такого покарання буде справедливим, співмірним і достатнім для її виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самою обвинуваченою, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Крім того, з урахуванням того, що ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, об`єктом якого є основи національної безпеки України і, на думку суду, остання своїми діями фактично допомагала державі-агресору створити певну вертикаль незаконного органу влади і фактично вчинила злочин проти незалежності, суверенітету та територіальної цілісності нашої держави.

Виходячи з цього, суд приймає рішення про призначення ОСОБА_3 , додаткового покарання яке є обов?язковим у санкції статті, у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади і державного управління, органах місцевого самоврядування, у тому числі посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та/або адміністративно-господарських функцій в органах, що надають публічні послуги.

При прийнятті рішення суд також враховує правові висновки, викладені у постанові колегії Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 року по справі №753/18479/16-к (провадження №51-520км18) та постанові колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.06.2022 року по справі №171/869/21 (провадження №51-838км22) в частині можливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, в тому числі і до осіб, які на час вчинення зазначеного кримінального правопорушення не займали офіційно певні посади та не займалися офіційно певною діяльністю, з огляду на положення, передбачені ст. 55 КК України.

Отже, якщо додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю передбачене як обов`язкове у санкції статті Особливої частини КК, то призначення цього покарання відбувається й тоді, коли особа, яка вчинила кримінально каране діяння, не обіймала певні посади або не займалася певною діяльністю. Тобто фактично йдеться про обмеження зайняття для особи певних посад або здійснення певної діяльності у майбутньому навіть у тому разі, якщо на момент вчинення кримінального правопорушення особа їх не обіймала чи не займалася певною діяльністю.

Така позиція була висловлена об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду: «Згідно з положеннями ст. 55 КК у випадку, коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, має право призначити таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення» (справа № 404/2081/22, провадження № 51-130кмо23).

Аналогічна позиція висловлена й у постанові ОП ККС по справі № 702/301/20 (провадження № 51-944кмо23), а також у постанові колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 11.03.2025 у справі № 149/3010/23 (провадження № 51-5344км24).

З вказаних правових висновків вбачається, що не є перешкодою для призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та обставина, що обвинувачений на момент ухвалення вироку не працює на певній посаді та не проводить діяльність, з використанням можливостей якої (яких) він вчинив кримінальне правопорушення.

В даному випадку буде справедливим та співмірним покарання особі, яка визнана винуватою у здійсненні колабораційної діяльності, яке унеможливить певний період часу у майбутньому бути представником державної влади в Україні.

Крім того, санкцією ч. 5 ст.111-1 КК України передбачено таке додаткове покарання як конфіскація майна.

Відповідно до ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

Враховуючи, що ОСОБА_3 вчинила тяжкий злочин проти основ національної безпеки України, тому суд вважає за необхідне призначити останній покарання з конфіскацією майна, яке належить їй на праві приватної власності.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.02.2024 року на майно, яке належить ОСОБА_3 з огляду на призначення їй додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, слід залишити незмінним до приведення вироку до виконання в частині конфіскації всього належного їй майна.

Прокурор заявив клопотання про залишення без змін раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Враховуючи те, що ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31.01.2024 року обвинуваченій обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, отже вказаний запобіжний захід до набрання вироком законної сили слід залишити незмінним.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до ст.ст. 118, 122 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373, 374 КПК України,

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади і державного управління, органах місцевого самоврядування, у тому числі посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та/або адміністративно-господарських функцій в органах, що надають публічні послуги, строком на 12 (дванадцять) років, з конфіскацією всього майна, що належить їй на праві приватної власності.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту фактичного затримання.

Строк додаткового покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою раніше обраний в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України відносно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.02.2024 року на майно, яке належить ОСОБА_3 - залишити незмінним до фактичного виконання вироку в частині конфіскації належного їй майна на користь держави, а саме:

-земельної ділянки, площею 0,15 (ґа), кадастровий номер: 4423155100:54:001:0076, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 933591044231;

-земельної ділянки, площею 0,072 (ra), кадастровий номер: 4423155100:54:001:0077, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 933567144231;

-житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 61,7 (кв.м), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 340290944231;

-Номер рахунку (IBAN) в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», а саме: НОМЕР_3 ;

-Номера рахунків (IBAN) в AT KБ «ПРИВАТБАНК», a саме: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ;

-Номера рахунків (IBAN) в АТ«Ощадбанк», a саме: НОМЕР_7 , НОМЕР_8 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , витрати пов`язані з проведенням портретної експертизи, оформленої висновком експерта №23 від 08.12.2023 року, в сумі 7408 грн. 38 коп. на користь держави. Призначення платежу: Оплата за судову експертизу відповідно до висновку №23 від 08.12.2023 року).

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику.

Копію вироку для вручення обвинуваченій видати захиснику.

Інформацію про ухвалення вироку розмістити у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: ОСОБА_1