Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №202/1322/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/1322/26

Провадження № 2-др/202/59/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Коваленко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Калініна Сергія Костянтиновича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

22.07.2026 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Калініна Сергія Костянтиновича через систему «Електронний суд» звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпра з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу. Вказали, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра від 21.07.2026 року по справі №202/1322/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в задоволенні позовних вимоги позивача відмовлено.

Проте, рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 21.07.2026 по справі № 202/1322/26, не вирішено питання щодо відшкодування відповідачу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Вважають, що на даний час, відповідач має право звернутися до суду який розглянув справу із заявою про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат, оскільки 15.07.2026 представником відповідача в електронному суді було зареєстровано заяву про стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу з додатками в якій повідомив, що відповідач у зв`язку із розглядом справи очікує понести витрати на професійну правничу (правову) допомоги в розмірі 5 000,00 грн., на виконання умов п. 2 Додатку № 1 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н/26/3 від 11.03.2026 укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Калінін і Партнери».

Договір про надання професійної правничої ( правової) допомоги скріплений електронними підписами сторін.

Витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються копією договору про надання професійної правничої (правової) допомоги, додатком № 1 до вказаного договору яким визначено розмір гонорару; рекомендованими (мінімальними) ставками адвокатського гонорару (винагороди); актом виконаних робіт.

Просили суд ухвалити додаткове рішення про відшкодування ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу; стягнути з ТОВ «Факторинг Партнерс» на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 5 000,00 грн.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22 липня 2026 року, заява передана головуючому судді Слюсар Л.П.

Заяву призначено до розгляду у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Від представника позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» надійшли заперечення на заяву про стягнення витрат на правову допомогу. Вказали, про те, що 22.07.2026 року представником відповідача подано заяву про ухвалення додаткового рішення із приводу якої вони заперечують. Зазначили, що представник відповідача не виконав свій основний обов`язок як представника та подав відзив на позовну заяву. Звернули увагу на те, що спір виник з вини відповідача, тобто, дії відповідача спричинили подачу позовної заявим та понесення витрат позивачем та відповідачем.

Оскільки спір виник у зв`язку з неналежним виконанням умов Кредитного договору відповідачем, що в свою чергу спричинило понесення витрат сторонами, а тому , такі витрати повинні бути покладені лише на відповідача.

Вказали що із врахуванням обставин, які склалися, заявлена сума витрат є завищеною. Витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи, розміром позовних вимог та позицією відповідача у справі, обставинами справи які склалися.

Крім того ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 16 лютого 2026 року у справі № 199/14243/25 роз`єднано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнере» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в окремі 7 проваджень.

В кожному із таких проваджень представником відповідача заявлені витрати на правову допомогу у розмірі по 5 000.00 грн., тобто, в загальному на суму 35 000,00 грн.

В кожному із таких проваджень дії представника відповідача та перелік правової допомоги аналогічний, що окремо свідчить про неспівмірність заявлених сум витрат на правову допомогу по кожному із таких проваджень.

Просили суд: заяву представника відповідача про винесення додаткового рішення у справі № 202/1322/26 залишити без задоволення та відмовити у стягненні із позивача витрат на правову допомогу.

Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Калінін С.К. в судове засідання не з`явився.Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином через підсистему «Електронний суд». Заяв та клопотань не надійшло.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином через підсистему «Електронний суд». Подали заперечення на заяву про стягнення витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

На підставі викладеного, суд вважає можливим вирішити питання про ухвалення у цивільній справі додаткового рішення у відсутності учасників.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, доходить наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 21 липня 2026 року у цивільній справі №202/1322/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в задоволенні позовних вимоги позивача відмовлено.

Судом встановлено, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня 2026 року не було вирішено питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Представник відповідача при розгляді справи в судовому засіданні вказав, що відповідач у зв`язку із розглядом справи очікує понести витрати на професійну правничу (правову) допомоги в розмірі 5 000,00 грн., на виконання Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Калінін і Партнери». Зазначив, що заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та докази їх розміру буде подано відповідачем протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

В задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, а тому є передбачені законом підстави для ухвалення додаткового рішення по справі.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Метою впровадження цього принципу пропорційності є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно зі ст.133 ЦПК України , судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1-6 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання норм частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст. 141 ЦПК України).

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Тобто у ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Саме такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Схожі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20, від 08 червня 2021 року у справі 550/936/18.

У разі встановлення у договорі фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

Водночас, слід звернути увагу, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

У постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Як вже вказувалась вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені статтею 137 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд також звертає особливу увагу, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника (відповідача) не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).

Таким чином, вирішуючи заяву про компенсацію понесених витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд приймає до уваги, що представником відповідача в при розгляді справи було заявлено, що відповідач у зв`язку із розглядом справи очікує понести витрати на професійну правничу (правову) допомоги в розмірі 5 000,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи згідно з п.1.1 Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н/26/3 від 11.03.2026 предметом даного договору є надання Бюро усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у справі №202/1322/26 за позовом ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до п.2 Додатку №1 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н/26/3 від 11.03.2026 за надання професійної правничої (правової) допомоги, передбаченої в п.1.1 Договору Клієнт сплачує Бюро гонорар (винагороду) в розмірі 5 000,00 грн., у строк до набрання судового рішення законної сили у справі, що визначена предметом Договору.

Згідно з Актом виконаних робіт (наданих послуг) від 15.07.2026 року вартість наданих послуг: усна консультація Клієнта щодо захисту його прав по справі №202/1322/26 за позовом ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; вивчення та аналіз позовної заяви з додатками щодо заборгованості за договором №2495110699 від 10.09.2021 року; участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції становить 5000,00грн.

Суд наголошує, що витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 14 вересня 2022 року у справі № 509/6250/20.

При застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.05.2023 у справі № 915/1788/21).

Відтак, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді цієї справи, суд не приймає до уваги доводи представника позивача про неспівмірність заявлених вимог, та приймає до уваги обставини справи та її значення для відповідача та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи і не спростований факт надання адвокатом Калініним С.К. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ПТ №2212 від 26.06.2018 року) професійної правничої допомоги у цій справі та його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, доходить висновку про стягнення з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» на користь відповідача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. 00 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.141, 246, 270 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Калініна Сергія Костянтиновича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, оф. 521, код ЄДРПОУ 42640371) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Суддя Л.П. Слюсар