Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №202/8728/25 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/8728/25

Провадження № 2/202/967/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

04 серпня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді Недобитюк Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Іващенко І.В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

В С Т А Н О В И В:

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 01.07.2024 між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1604838, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5 000 грн, строком на 360 днів, з базовою відсотковою ставкою 1,5% в день. Відповідач свої зобов’язання за договорами не виконує, не здійснює платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв’язку з чим утворилась заборгованість в сумі 27 669,99 грн. з яких: 4 999,99 грн. заборгованість за кредитом; 13 725,00 заборгованість по відсоткам; 8 945,00 пеня (штраф). 29.01.2025 між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Свеа фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-03/25, за умовами якого ТОВ «Селфі кредит» відступило ТОВ «Свеа фінанс» належне йому право вимоги до відповідача. На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи в його відсутність, у якій проти винесення судом заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з’явився, повідомлявся про час і місце розгляду справи, причину неявки не повідомив, відзив на позов не надав, у зв’язку з чим судом проведено заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 01.07.2024 між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1604838, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5 000 грн, строком на 360 днів, з базовою відсотковою ставкою 1,5% в день.

Відповідач свої зобов’язання за договорами не виконує, не здійснює платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв’язку з чим утворилась заборгованість в сумі 27 669,99 грн. з яких: 4 999,99 грн. заборгованість за кредитом; 13 725,00 заборгованість по відсоткам; 8 945,00 пеня (штраф).

29.01.2025 між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Свеа фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-03/25, за умовами якого ТОВ «Селфі кредит» відступило ТОВ «Свеа фінанс» належне йому право вимоги до відповідача.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 16 ЦК України одною з форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України визначено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Оцінюючі всі докази, досліджені судом у їх сукупності під час розгляду справи, приймаючи до уваги те, що відповідачем були порушені умови користування кредитними коштами, а саме не виконані зобов`язання стосовно повернення суми кредиту і сплати процентів за користування ним, а позивач на законних підставах набув право вимоги до відповідача за відповідним кредитним договором, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 01.07.2024 в сумі 5 329,99 грн., з яких заборгованість за кредитом 4 999,99 грн.; заборгованість по відсотках 330,00 грн., а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розмір заборгованості за процентами, суд виходить з наступного.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Вказана норма була введена в дію на підставі Закону України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

У той же час, перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Кредитний договір був укладений 01.07.2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», відповідно, денна процентна ставка згідно з чинним законодавством не може перевищувати встановлені обмеження.

Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» встановлюється максимальна процентна ставка у розмірі 1%, але оскільки проценти в Договорі позики, встановлені на рівні 1,5% в день, є неузгодженими між сторонами та такими, що суперечать закону, проценти повинні бути нараховані на рівні облікової ставки Національного банку України за відповідний період, що в 2024-2025 роках становив: з 26.04.2024 року по 12.12.2024 року 13,0 %; з 13.12.2024 року по 23.01.2025 року 13,5 %; з 24.01.2025 року по 29.01.2025 року 14,5 %.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідач до 30.07.2024 року (включно) сплачував нараховані відсотки, здійснивши платіж 30.07.2024 року в розмірі 1012,51 грн., з яких 1012,50 грн. було зараховано в рахунок погашення відсотків, а 0,01 грн. – в рахунок тіла кредиту, внаслідок чого залишок тіла кредиту становить 4 999,99 грн. Відтак, заборгованість за відсотками станом на 30.07.2024 року відсутня.

За перерахунком суду, заборгованість за процентами за обліковою ставкою НБУ за погоджений період кредитування (183 дні, з 31.07.2024 по 29.01.2025) розраховується наступним чином: - з 31.07.2024 по 12.12.2024 (135 днів) за ставкою 13,0% річних: 4 999,99 грн * 13,0% / 365 * 135 днів = 240,41 грн; - з 13.12.2024 по 23.01.2025 (42 дні) за ставкою 13,5% річних: 4 999,99 грн * 13,5% / 365 * 42 дні = 77,67 грн; - з 24.01.2025 по 29.01.2025 (6 днів) за ставкою 14,5% річних: 4 999,99 грн * 14,5% / 365 * 6 днів = 11,92 грн. Загальна сума нарахованих відсотків складає 330,00 грн (240,41 грн + 77,67 грн + 11,92 грн).

Відповідно, загальна сума заборгованості за договором становить 5 329,99 грн, де 4 999,99 грн – тіло кредиту, 330,00 грн – проценти за обліковою ставкою НБУ. Оскільки відповідач більше не здійснював часткових сплат за договором позики, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вся вказана сума заборгованості у розмірі 5 329,99 грн.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за неустойкою (штрафом/пенею) у розмірі 8 945,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Суд відхиляє можливі посилання на норми Закону України «Про споживче кредитування» як спеціального закону, оскільки за змістом ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України. Таким чином, основним регулятором договірних відносин у даному випадку є норми ЦК України, які встановлюють пряму заборону на нарахування пені в період дії воєнного стану. Відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування законодавства у зв`язку з іншими обставинами.

Відтак, позовні вимоги банку про стягнення з відповідача пені (штрафу) в розмірі 8 945,00 грн. задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено частково на суму 5 329,99 грн. (що становить 19,26% від заявленої до стягнення суми 27 669,99 грн.), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 466,62 грн. (2 422,40 грн. * 19,26%).

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1604838 від 01.07.2024 року в розмірі 5 329,99 грн, з яких: 4 999,99 грн – заборгованість за тілом кредиту, 330,00 грн – заборгованість за відсотками.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» судовий збір у розмірі 466,62 грн.

Це заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяві про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України або в підсистемі «Електронний суд».

Повне судове рішення складене 04 серпня 2026 року.

ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», ЄДРПОУ 37616221, адреса: 04070, Україна, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8.

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Н. В. Недобитюк