Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №202/9921/25 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 202/9921/25

2/212/3800/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року м.Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Рибкіної Н.М.,

секретаря судового засідання Ніколенко К.І.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 3 особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

13.10.2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 3 особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство оборони України з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Позивач просила встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , разом із громадянином України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зник безвісти 08 березня 2025 року, в період з 14.02.2019 року по день зникнення безвісти 08.03.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 14.02.2019 року по 08.03.2025 року проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 . На початку відносин вони спільно мешкали у м. Бахмуті, після повномасштабного вторгнення рф вони вимушено евакуювались до м. Дніпра, орендували квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та проживали в ній у трьох: позивач, ОСОБА_5 та донька позивача ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначає, що разом з ОСОБА_5 вона перебувала у сімейних відносинах, спільне проживання було тривалим, постійним та добровільним, базувалось на взаємній підтримці та спільному веденні домашнього господарства; вони разом планували та витрачали сімейний бюджет, дбали про побут, розподіляли обов`язки в господарстві, здійснювали спільні покупки, разом приймали рішення у повсякденному житті. 16.01.2023 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Воля-Кабель» було укладено угоду щодо обладнання та підключення інтернету за адресою спільного мешкання АДРЕСА_1 . 29.08.2023 позивачем та ОСОБА_5 укладені декларації з сімейним лікарем, відповідно до п.1.12.декларації ОСОБА_5 довірена особа пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом- ОСОБА_1 . 12.12.2024 року ОСОБА_5 був призваний на військову службу під час мобілізації. Після цього позивач зв`язувалась з ОСОБА_5 по аудіо та відеозв`язку в месенджерах, надсилала йому необхідні речі, речі особистої гігієни, лікарські засоби, їжу. ОСОБА_5 здійснював перекази грошових коштів на свята та в інші дні на її власні потреби. Вони один одному надсилали фотографії, проявляли турботу, хвилювання та почуття любові. 28.01.2025 року вони домовились укласти онлайн-шлюб через застосунок «Дія», однак ОСОБА_5 не зміг авторизуватись через технічні проблеми та вони домовились укласти шлюб під час його відпустки. 08.03.2025 ОСОБА_5 зателефонував позивачці по відеозв`язку, привітав зі святом та здійснив грошовий переказ 20000 гривень на її картку в якості подарунку. 10.03.2025 року позивач отримала сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_4 №7/813 про те, що її цивільний чоловік, солдат ОСОБА_5 , навідник 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 9 механізованої роти військової частини НОМЕР_3 зник безвісти 08.03.2025 року під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Ямполівка Лиманської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області. 14.03.2025 року позивач звернулась до ВП №3 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області задля внесення інформації до ЄРДР за фактом зникнення безвісти ОСОБА_5 . Крім того, позивач подала заяву до Міжнародного комітету Червоного Хреста, активно займається пошуком ОСОБА_5 . Встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу має для позивача юридичне значення, оскільки впливає на можливість отримання матеріальних виплат та гарантій, передбачених законодавством України, та задля здійснення пошукових дій ОСОБА_5 .

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 23.01.2026 року позовну заяву передано за підсудністю для розгляду до Покровського районного суду міста Кривого Рогу.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 17.03.2026 року провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, надали пояснення відповідно до змісту позову та вказали, що позивач та ОСОБА_5 проживали як сім`я без реєстрації шлюбу, що підтверджено наданими доказами.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з`явилась, повідомлялась належним чином шляхом надіслання судових повісток на зазначену нею електронну пошту, 21.06.2026 року від неї до суду надійшла заява, в якій вона просить суд розглядати справу у її відсутність у зв`язку із її зайнятістю та перебуванням за кордоном, відзиву на позов нею не подано.

В судове засідання відповідач ОСОБА_4 не з`явився, повідомлявся про час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на веб-сайті Покровського районного суду міста Кривого Рогу, відзиву, заяв, клопотань від нього не надходило.

Представник 3 особи в судове засідання не з`явився, просив розглядати справу у його відсутність. 13.04.2026 до суду надійшли його письмові пояснення, в яких вказує, що особам, які зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, також надаються гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) та іншими актами законодавства України. Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення. Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону). Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону. У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника, зазначено в абз.3 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши та оцінивши показання допитаних у судовому засіданні свідків, наявні у справі письмові докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, встановивши фактичні обставини справи, дійшов до висновку про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у ч. 1 ст. 315 цього Кодексу, не є вичерпним.

У судовому порядку можуть бути встановлені, окрім визначених у ч. 1 ст. 315 ЦПК України, інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом установлено, що позивачем у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована як внутрішньо переміщена особа АДРЕСА_1 ( а.с. 11-13)

Відповідно до паспорту НОМЕР_4 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , зареєстроване місце проживання як внутрішньо переміщена особа з 27.02.2019 року АДРЕСА_3 ( а.с.14-16)

Відповідно до поновленого запису про народження та повторно виданого Бахмутським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків) від 27.11.2020 року свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 27.11.2020 року ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с.17)

Відповідно до Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 05.06.2026 року 06.05.2010 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 було розірвано. ( а.с.121-122)

Відповідно до Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 , записані ОСОБА_5 та ОСОБА_7 ( а.с. 123-124)

Згідно із заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31.01.2020 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 розірвано, як на підставу своїх вимог у позові зазначив, що подружні відносини припинені з січня 2019 року (а.с.161, 177-178)

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 20.11.2012 року батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , записані ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ( а.с.162)

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб вбачається, що шлюб, укладений 02.01.2001 року відділом РАЦС по місту Артемівську реєстраційної служби Артемівського МУЮ у Донецькій області між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 розірвано на підставі рішення суду № 219/12346/16 від 18.01.2017 року, яке набрало законної сили 31.01.2017 року ( а.с. 179-181).

Зі сповіщення сім`ї ІНФОРМАЦІЯ_4 №7/813 від 10.03.2025 року ОСОБА_1 сповіщено про те, що її цивільний чоловік, солдат ОСОБА_5 , навідник 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 9 механізованої роти військової частини НОМЕР_3 зник безвісти 08.03.2025 року під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Ямполівка Лиманської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області ( а.с.18)

Про зникнення безвісти ОСОБА_10 . ОСОБА_11 повідомила Відділ поліції № 3 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, яким внесено ці відомості до ЄРДР за № 12025052420000169 14.03.2025 року за правовою кваліфікацією ч.1 ст. 115 КК України та розпочато досудове розслідування ( а.с.19)

За результатами службового розслідування згідно з Актом службового розслідування від 26.03.2025 року ОСОБА_5 вважається таким, що зник безвісти 08.03.2025 року поблизу н.п. Ямполівка Лиманської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України ( а.с.20-24)

Згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України № 3087 від 30.03.2025 ОСОБА_5 в період з 08.02.2025 по 08.03.2025 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в с. Ямполівка Лиманської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області ( а.с. 25)

З декларації № 0001- Н68А-ХТА0 від 29.08.2023 ОСОБА_5 укладена з сімейним лікарем, вбачається, що довіреною особою пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом ОСОБА_5 зазначалась ОСОБА_1 . (а.с.163)

Відповідно до протоколу замовлених послуг від 16.01.2023 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Воля-Кабель» було укладено угоду щодо обладнання та підключення інтернету за адресою спільного мешкання його та позивача : АДРЕСА_1 (а.с.29)

Згідно з платіжними інструкціями від 14.02.2025 та 08.03.2025 року ОСОБА_1 за короткий проміжок часу отримувала від ОСОБА_12 грошові перекази на суму 5000 грн та 20000 грн ( а.с. 30-31).

З моменту мобілізації 12.12.2024 року по 08.03.2025 року позивач та ОСОБА_5 постійно підтримували зв`язок телефоном та у месенджерах, спілкувались, надсилали один одному фотографії ( а.с.34-45)

Позивачем «Новою поштою» на ім`я одержувача ОСОБА_13 надсилалися посилки з побутовими речами та продуктами харчування ( а.с.32-33)

Позивачем надані спільні фотографії з ОСОБА_10 в різний час в різних місцях на підтвердження ведення спільного побуту (а.с.49-52)

Факт проживання як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу підтвердили свідки допитані в судовому засіданні.

Так, свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 повідомили, що знали позивача та ОСОБА_5 як сімейну пару, які разом проживали, вели спільний побут, піклувалися один за одного та виконували сімейні обов`язки.

Свідок ОСОБА_6 , яка є дочкою позивача, повідомила, що приблизно з 2018 року мати та ОСОБА_5 з`їхались та почали разом жити, купили телевізор, їздили до дідуся разом йому допомагати, мати була знайома з усіма родичами ОСОБА_5 .

Встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 необхідне для набуття права на отримання матеріальних виплат та гарантій, передбачених законодавством України, та задля здійснення пошукових дій ОСОБА_5 .

Факт проживання як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу підтверджується обсягом наданих документів, з яких чітко вбачається наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відносин, притаманних подружжю. Сам факт наявності у заявника документів, які надані суду в своїй сукупності, також слугують підтвердженням факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 як чоловіка та дружини. Факт того, що сповіщення про смерть ОСОБА_5 адресовано ОСОБА_1 як його дружині також є доказом їхнього подружнього життя, судом встановлено, та доказами підтверджено, що саме позивачці ОСОБА_1 як дружині надійшло від ІНФОРМАЦІЯ_4 сповіщення про зникнення безвісти ОСОБА_5 як її цивільного чоловіка.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 569/7589/17 (провадження № 14-560цс18) вказано, що «для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо.

Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право». Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. При цьому, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Отже, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Позивачці ОСОБА_1 встановлення зазначеного факту необхідно для набуття статусу члена сім`ї зниклого безвісти військовослужбовця та в подальшому для звернення із заявою на отримання належної виплати грошового забезпечення відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення. Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону). Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону. У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника, зазначено в абз.3 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Аналогічні приписи закріплено у ч.5 ст.315 ЦПК України.

З матеріалів позову вбачається, що ОСОБА_5 мав неповнолітню дитину - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Враховуючи, що метою звернення до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу є підтвердження за ОСОБА_1 певного соціального-правового статусу для отримання в подальшому належної виплати грошового забезпечення відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що свідчить про те, що така справа не підлягає вирішенню в порядку окремого провадження та має розглядатися в порядку позовного провадження.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. До того ж, цим рішенням Конституційного Суду України визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 серпня 2018 року по справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283 цс 18).

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

У справі, яка переглядається, позивач просить встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Нормами Сімейного кодексу України не визначено, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду під час їх оцінки.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю без наявності інших ознак сім`ї. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц.

Суд зазначає, що матеріали справи містять докази, що підтверджують факт проживання заявниці однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 в період з в період з 14.02.2019 року по день зникнення безвісти 08.03.2025 року.

Позивачкою ОСОБА_1 було надано достатньо доказів, які вказують на спільне проживання із ОСОБА_5 , ведення з ним спільного побуту, при чому позивачка та ОСОБА_5 у зареєстрованих шлюбах не перебували; подаючи позовну заяву як на підставу позовних вимог про розірвання шлюбу з ОСОБА_3 . ОСОБА_5 зазначав, що подружні відносини з нею припинені з січня 2019 року. В якості доказів спільного проживання та ведення спільного побуту разом з ОСОБА_5 надані до суду фотографії, роздруківки скріншотів з їх листування у месенджері. В судовому засіданні допитані свідки, які підтвердили перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у фактичних шлюбних відносинах, а також з інформації, що міститься в платіжних дорученнях встановлено, що ОСОБА_5 здійснював грошові перекази ОСОБА_1 , укладав договір на обслуговування інтернету за місцем їх спільного мешкання, декларацію з лікарями, в якій довіреною особою пацієнта вказував ОСОБА_1 . Сам факт того, що сповіщення про зникнення безвісти ОСОБА_5 адресовано ОСОБА_1 як його дружині також є доказом їхнього подружнього життя. Всі ці факти підтвердилися в ході розгляду справи, а тому суд вважає, що можливо встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зник безвісти 08 березня 2025 року, проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без шлюбу в період з 14.02.2019 року по день зникнення безвісти 08.03.2025 року.

Керуючись ст.ст.81, 89, 258-259, 263-265, 294, 315, 316, 318,319, 354, 355, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 3 особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - задовольнити.

Встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зник безвісти 08 березня 2025 року, проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без шлюбу в період з 14.02.2019 року по день зникнення безвісти 08.03.2025 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання як внутрішньо переміщена особа: АДРЕСА_1 ;

Відповідачі: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , останнє відоме місце реєстрації як внутрішньо переміщеної особи на території України АДРЕСА_4 ;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_5 ;

3 особа: Міністерство оборони України, адреса місцезнаходження: м. Київ, пр.-т Повітрофлотський буд 6.

Повний текст рішення складено 04.08.2026 року.

Суддя: Н. М. Рибкіна