Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №212/6798/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/6798/26

2/212/5312/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого - судді Дехти Р.В., за участі секретаря судового засідання Попик С.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг , в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності осіб, які беруть участь у справі та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, -

В С Т А Н О В И В:

08.05.2026 року до Покровського районного суду міста Кривого Рогу звернулася позивач ОСОБА_1 із позовом до відповідача ОСОБА_2 з позовною вимогою про стягнення з нього аліментів на утримання повнолітньої дитини на час навчання у розмірі частини від всіх видів заробітку (доходу) до закінчення навчання.

Позивачка у своєму позові зазначила, що сторони мають спільну дитину, дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на момент звернення до суду досягла повноліття, та є студенткою Дніпровського державного університету внутрішніх справ (адреса 49005, місто Дніпро, проспект Науки, 26, код ЄДРПОУ 08571446), заочної форми навчання та ученицею Технічної професійної школи міста Бохум (Німеччина). Позивачка звернулась до суду та просить стягнути з відповідача аліменти у розмірі частини від заробітку (доходу) щомісячно на час навчання дочки.

Ухвалою суду від 11.05.2024 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач проти позову заперечував, надав відзив, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Крім іншого у відзиві відповідач зазначив, що ОСОБА_3 є повнолітньою особою, проживає в Німеччині та отримує доходи, які в цілому можуть підтверджувати відсутність необхідності в його матеріальному забезпеченні. Пояснив, що загальновідомим є той факт, що Німеччина є однією з країн, що лояльно ставиться до біженців з України. В цій країні такі особи отримують матеріальне забезпечення (соціальну допомогу), їм також надаються житло та безкоштовне навчання. Відтак, відповідач вважає, що позивач намагається стягнути на свою користь кошти, які вже покриваються допомогою для тих, хто проживає у Німеччині.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися, до початку розгляду справи представник позивачки подав заяву про розгляд справи без участі позивачки ОСОБА_1 , та її представника, адвоката Каращука Юрія Ігоровича, позовні вимоги підтримав.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, до початку розгляду справи представник відповідача подала заяву про розгляд справи без участі відповідача та його представника, у задоволені позову просила відмовити у повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та є дочкою сторін у справі, що підтверджено свідоцтвом про народження, що надане до матеріалів справи (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , актовий запис про народження №244) та спору із цього приводу не існує.

Станом на момент звернення до суду із цим позовом, ОСОБА_3 дійсно досягла повноліття.

Відповідно до рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 жовтня 2015 року було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до її повноліття.

Після досягнення повноліття, стягнення припинились, аліментна заборгованість відсутня.

У травні 2022 року позивачка та дочка зареєстровані в Німеччині.

Суд не приймає до уваги надані стороною позивачки докази, а саме довідку від власника житла про спільне проживання позивачки разом з дочкою за адресою АДРЕСА_1 та довідку зі школи міста Бохум від 27.08.2025 року, оскільки на цих довідках не проставлений апостиль.

Згідно із ч. 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» та положень Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (Гаазька конвенція 1961 року, чинна для України), офіційні документи, видані органами чи установами іноземних держав, мають бути скріплені апостилем або пройти процедуру консульської легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Надані позивачкою документи апостилю не містять та належним чином в Україні не легалізовані, тобто не оформлені в установленому законом порядку. Відповідно до ст. 77-79 Цивільного процесуального кодексу України ці документи є неналежними, недопустимими та недостовірними доказами, а тому не можуть підтверджувати факт навчання дитини у Технічній професійній школі міста Бохум (Німеччина) та факт спільного проживання позивачки з дочкою.

Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 Сімейного кодексу України.

Згідно приписів ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Із аналізу положень зазначеної норми права вбачається, що обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують вчитися виникає лише при наявності в сукупності таких юридичних фактів: досягнення дитиною 18 років, але не більше 23 років; продовження навчання; потреба у матеріальній допомозі у зв`язку із навчанням; наявність можливості у батьків надавати допомогу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок щодо застосування статті 199 СК України, який полягає в тому, що «обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)».

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків.

Стягнення з батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Згідно зі статтею 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим за 23 роки; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до вищевказаних правових норм, виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв`язку з продовженням навчанням є правом повнолітньої дочки (сина) або одного з батьків, з якими вона (він) проживають, яке нерозривно пов`язано з обов`язковою умовою можливості відповідача надавати таку допомогу і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів:

- досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років;

- продовження ними навчання;

- потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі;

- наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 Верховний Суд вказав, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). На такому ж самому висновку Верховним Судом було наголошено і у постанові від 22.11.2023 у справі № 337/642/22.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

При встановленні потреби в утриманні повнолітнього сина або дочки, суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Отримання дитиною власного доходу та відсутність у зв`язку з цим реальної потреби в отриманні матеріальної допомоги від батьків у період навчання, відповідно до вимог статті 199 СК України, виключає виникнення у батьків юридичного обов`язку щодо її утримання, що є самостійною підставою для повної відмови у задоволенні позовних вимог.

При цьому, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання.

Загальними положеннями ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Звертаючись до суду з позовом та заявляючи позовну вимогу про стягнення з відповідача аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, у розмірі частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, позивачка, як на підставу для його задоволення, посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 спільна дочка сторін спору - ОСОБА_3 досягла повноліття і на даний час навчається на денній формі навчання у Технічній професійній школі міста Бохум (Німеччина) та Дніпровському державному університеті внутрішніх справ, на підтвердження чого надано відповідні довідки з навчальних закладів.

Разом з тим, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у повнолітньої дочки потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо), матеріали справи не містять.

Крім цього, позивачкою не доведено того факту, що повнолітня дочка проживає разом із нею та позивачка несе витрати на її утримання.

Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дитина.

При цьому позивачкою не надано доказів розміру доходу або його відсутності, як у самої позивачки так і повнолітньої дитини, що в свою чергу могло б обґрунтувати потребу в матеріальній допомозі дочці з урахуванням спільного обов`язку утримувати дитину, яка продовжує навчання до 23 років.

Дійсно, правове регулювання аліментних правовідносин входить до принципу рівності прав та обов`язків батьків щодо утримання дитини та необхідності врахування витрат, пов`язаних з навчанням. Предметом доказування у таких справах є не детальний розрахунок витрат, а наявність об`єктивної потреби у матеріальній допомозі та можливість її надання платником аліментів.

Тобто, позивачем не доведено належним чином потребу в матеріальному забезпеченні з боку відповідача, а тому сам по собі факт навчання у закладі освіти ще не свідчить про відсутність у дитини доходів (заробітної плати, соціальних виплат, тощо) та про наявність юридичних підстав для покладення обов`язку утримання на відповідача у справі.

Якщо при розгляді судової справи буде встановлено, що дитина навчається у ВНЗ заочно, але ніде не працює і при цьому має можливість працевлаштування, необхідність надання такій дитині матеріальної допомоги може бути під сумнівом.

Заочна форма навчання передбачає переважно самостійне опанування матеріалу, а періоди занять та сесій займають незначний проміжок часу протягом навчального року.

Сама по собі заочна форма навчання не позбавляє повнолітню працездатну особу можливості працювати, вести самостійну трудову чи підприємницьку діяльність та отримувати регулярний дохід для забезпечення власних потреб. Позивачем не надано суду жодних доказів (медичних довідок, висновків), які б свідчили про непрацездатність дитини чи неможливість поєднувати заочне навчання з працевлаштуванням. Також не надано жодного доказу того, що дитина не працює та не отримує доходу.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 635/1139/17 дійшов наступних висновків: «Однак, встановивши, що повнолітні діти відповідача перебувають на повному речовому, продовольчому та фінансовому забезпеченні за рахунок державного бюджету Міністерства оборони України, ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не врахували, що позивачі не довели існування всіх юридичних фактів, які у своїй сукупності надають право стягувати аліменти на підставі статті 199 СК України, що є їх процесуальним обов`язком, не надали будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у них потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо).

Не надання будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у повнолітньої дитини потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо) може стати підставою для відмови у задоволенні позовної заяви про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання після досягнення повноліття».

Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, виходячи з вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивачка як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження, суд дійшов висновку, що позов про стягнення з відповідача аліментів в розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,133, 141, 258-259, 263-265,279, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Каращук Юрій Ігорович до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з часу його проголошення, учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_2 .

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою : АДРЕСА_3 .

Повне рішення складено та підписано 04 серпня 2026 року.

Суддя: Р. В. Дехта