Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №132/1706/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 132/1706/26

Провадження № 33/801/836/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сєлін Є. В.

Доповідач: Медвецький С. К.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Медвецький С. К., з участю секретаря судового засідання Агеєвої Г. В., розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 30 червня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Корделівка Вінницької області, українця, громадянина України, із базовою загальною середньою освітою, неодруженого, працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

у с т а н о в и в :

Постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 30 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 19 травня 2026 року о 01:40 по вул. Київській в с. Корделівка Хмільницького району Вінницької області, він керував автомобілем «Volkswagen Passat», д. н. з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння.

Огляд на стан сп`яніння проводився із використанням приладу «Drager Alcotest 7510». Результат огляду – 0,85 проміле.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується результатом огляду на стан сп`яніння, а відтак, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

працівниками поліції порушено встановлений законом порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим результати такого огляду є недійсними;

після висловлення незгоди з результатом огляду на місці зупинки транспортного засобу працівники поліції не запропонували пройти повторний огляд у закладі охорони здоров`я та не направили його для проведення такого огляду;

протокол про адміністративне правопорушення складено на підставі недійсного огляду, а тому він не може бути належним та допустимим доказом у справі;

суд першої інстанції не надав належної оцінки порушенням порядку проведення огляду, безпідставно визнав належними докази сторони обвинувачення та необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про допит працівника поліції.

Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.

Положеннями частини 7 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Установлено, що 19 травня 2026 року о 01:40 по вул. Київській в с. Корделівка Хмільницького району Вінницької області, ОСОБА_1 керував автомобілем «Volkswagen Passat», д. н. з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України.

Огляд на стан сп`яніння проводився поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням приладу «Drager Alcotest 7510» та безперервного відеозапису.

Згідно з результатами показу приладу «Drager-7510» ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння. Результат огляду – 0,85 проміле.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

Положеннями ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з вимогами ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

У пункті 1.9 ПДР України визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з пунктом 2.9. «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Пункт 3 розділу ІХ Інструкції передбачає, що направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду здійснюється відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі за змістом - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами).

Відповідно до ч. 3 статті 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Судом установлено, що ОСОБА_1 пройшов освідування на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та не наполягав на проведенні повторного огляду в закладі охорони здоров`я.

Судом було оглянуто матеріали відеофіксації з нагрудної камери працівника поліції під час виявлення правопорушення та проходження водієм ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння, яке мало місце 19 травня 2026 року.

З указаного відеозапису слідує, що працівниками поліції був зупинений транспортний засіб «Volkswagen Passat», д. н. з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_1 . У ході спілкування працівників поліції з водієм, в останнього були виявлені типові зовнішні ознаки алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 було запропоновано пройти освідування на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу.

Працівником поліції зафіксований огляд водія на стан сп`яніння за допомогою приладу «Drager Alcotest 7510».

Як слідує з відеозапису з нагрудної камери поліцейського, ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Так, після проведення освідування та отримання позитивного результату ОСОБА_1 прямо визнав свою провину, пояснив: «я вживав ще вдень», чим підтвердив, що перебував у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом.

Лише після завершення оформлення адміністративних матеріалів, роз`яснення правових наслідків вчиненого правопорушення та вилучення посвідчення водія ОСОБА_1 почав висловлювати сумніви щодо правильності показань приладу «Drager» та пропонувати працівникам поліції «вирішити питання іншим способом», що обґрунтовано було оцінено судом першої інстанції як зміну процесуальної позиції, спрямовану на уникнення адміністративної відповідальності, а не як своєчасне висловлення незгоди з результатами огляду.

Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння, визначеного КУпАП та «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Доводи апеляційної скарги про те, що огляд на стан алкогольного сп`яніння є недійсним, оскільки водію не було запропоновано пройти огляд в закладі охорони здоров`я не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи міститься направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ВІД 19 травня 2026 року на ім`я ОСОБА_1 до КП «Калинівська ЦРЛ», однак останній своїм правом не скористався.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції вірно встановив обставини вчинення правопорушення водієм ОСОБА_1 надав належну оцінку доказам в їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема – пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставної відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотання про допит працівника поліції також є необґрунтованими.

Обставини проведення огляду на стан сп`яніння повністю зафіксовані засобами безперервної відеофіксації, а тому допит працівника поліції не міг повідомити нових істотних відомостей, які не містяться у матеріалах справи. Відтак відсутні підстави вважати, що зазначене процесуальне рішення суду вплинуло на правильність вирішення справи.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Інші аргументи на які посилається ОСОБА_1 зводяться до незгоди з ухваленим судовим рішенням та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують правильність висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані правильно.

Ураховуючи характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, обставини його вчинення, дані про особу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість застосування до нього адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 280, 283, 294, 295 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 30 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду С. К. Медвецький