Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №144/557/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 144/557/26

Провадження № 33/801/814/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондарук О. П.

Доповідач: Медвецький С. К.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Медвецький С. К., за участю секретаря судового засідання Агеєвої Г. В., адвоката Гавриша Л. О., розглянув апеляційну скаргу адвоката Гавриша Л. О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Теплицького районного суду Вінницької області від 30 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого газоелектрозварювальником в ТОВ «Автострада України» м. Бровари, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

у с т а н о в и в:

Постановою Теплицького районного суду Вінницької області від 30 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 28 квітня 2026 року о 17:23 год по вул. Добропільській, 56 в с. Велика Мочулка, Гайсинського району Вінницької області, він керував транспортним засобом «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів.

Від проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена частиною першою статті 130 КУпАП.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а відтак вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі адвокат Гавриш Л. І. в інтересах ОСОБА_1 посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, оскільки відеозапис не містить фіксації руху автомобіля, а лише підтверджує його перебування на подвір`ї домоволодіння;

працівниками поліції допущено істотні порушення порядку документування адміністративного правопорушення, зокрема під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, оформлення акта огляду на стан сп`яніння та направлення на медичний огляд, у зв`язку з чим вони є недопустимими доказами;

дії працівників поліції щодо проникнення у домоволодіння ОСОБА_1 без вмотивованого рішення суду та без його дозволу є незаконними;

працівники поліції без законних підстав проникли на територію домоволодіння ОСОБА_1 , а тому отримані внаслідок таких дій докази не можуть бути покладені в основу обвинувачення;

Nуд першої інстанції не надав належної оцінки доводам сторони захисту, безпідставно визнав допустимими докази, здобуті з порушенням вимог закону, та не дотримався принципу презумпції невинуватості й установленого кримінальним процесуальним законом стандарту доказування.

Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, вирішення справи в точній відповідності з законом.

За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.

Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших.

Наведене вказує на те, що при розгляді зазначеного вище правопорушення повинні застосовуватись принципи кримінального судочинства.

У зв`язку із цим при розгляді апеляційної скарги, при наданні оцінки доказам та вирішенні питань про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, законності та обґрунтованості судового рішення, апеляційний суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, у тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 652245 водій ОСОБА_1 28 квітня 2026 року о 17:23 год по вул. Добропільській, 56 в с. Велика Мочулка Гайсинського району Вінницької області керував транспортним засобом «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудну боді камеру 855023.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Указана норма передбачає дві форми об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме: керування особою транспортним засобом у стані сп`яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

При цьому основною ознакою суб`єкта указаного правопорушення є саме елемент керування особою транспортним засобом та зазначена обставина обов`язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає необхідність обов`язкової наявності кваліфікуючих ознак цього правопорушення, зокрема щодо керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Зі встановлених у суді апеляційної інстанції обставин слідує, що на час прибуття працівників патрульної поліції за адресою: Вінницька область, Гайсинський район, с. Велика Мочулка, вул. Добропільська, буд. 56, ОСОБА_1 не керував транспортним засобом.

Ці обставини підтверджуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, котрий переглядався апеляційним судом.

Відеозаписи з відеореєстратора службового автомобіля працівників поліції не дають можливості достовірно установити ні транспортний засіб, який наздоганяв службовий автомобіль поліції з вимогою про зупинку транспортного засобу, ні особу, яка керувала таким транспортним засобом.

Інших доказів, які б підтверджували той факт, що ОСОБА_1 28 квітня 2026 року о 17:23 год по вул. Добропільській, 56 в с. Велика Мочулка Гайсинського району Вінницької області керував транспортним засобом «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_1 , матеріали справи не містять.

Всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

При цьому, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому згідно зі ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори» та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Належна правова процедура – це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Послідовність викладення в диспозиціях наведених вище правових норм завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов`язків.

Тобто, зміст та форма провадження в справах про адміністративні правопорушення повинні відповідати основним (загальним) засадам судочинства, передбаченими ст. 129 Конституції України та розділом І ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», до яких, крім іншого, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; забезпечення права на захист; доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів тощо.

Порядок збору та процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення і покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП (ч. 2 ст. 251 КУпАП), тому при складанні протоколу про адміністративне правопорушення уповноважена особа зобов`язана не лише формально зафіксувати обставини події, а й долучити належні та допустимі докази, які підтверджують викладені у протоколі фактичні дані. До таких обставин, зокрема, належать: подія правопорушення (час, місце, спосіб та інші істотні умови його вчинення), форма вини (умисел або необережність), мотив і мета вчинення правопорушення, якщо вони мають значення для правильної кваліфікації діяння. Зазначені докази повинні бути достатніми для встановлення всіх елементів складу адміністративного правопорушення, включаючи об`єктивну та суб`єктивну сторони, а також підтверджувати суб`єктність особи, тобто її здатність нести адміністративну відповідальність.

Під час апеляційного розгляду установлено, що суд першої інстанції з власної ініціативи на підтвердження факту керування ОСОБА_1 28 квітня 2026 року о 17:23 год по вул. Добропільській, 56 у с. Велика Мочулка Гайсинського району Вінницької області транспортним засобом «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_1 , дослідив та долучив до матеріалів справи постанову Теплицького районного суду Вінницької області від 19 травня 2026 року у справі № 144/612/26 (провадження № 3/144/199/26), якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122? КУпАП за невиконання законної вимоги працівника поліції про зупинку транспортного засобу, поданої за допомогою увімкнених проблискових маячків синього та червоного кольорів і спеціального звукового сигналу.

З пояснень адвоката та матеріалів справи слідує, що ця постанова не була предметом дослідження у судовому засіданні.

Окрім цього, з матеріалів справи незрозуміло, яким чином суд долучив до матеріалів справи цю постанову, оскільки адвокат та особа, яка притягується до адміністративної відповідальності таке клопотання не заявляли. Також у матеріалах справи відсутні докази того, що суд, який розглядав справу, звертався із запитом про надання цієї постанови.

Згідно указаної постанови, 28 квітня 2026 року о 16:50 год по вул. Добропільській, 56 у с. Велика Мочулка, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав законну вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу, яка подавалась за допомогою увімкнених проблискових маячків синього та червоного кольорів, спеціального звукового сигналу.

З`ясування певних питань у цій справі, зокрема факту керування транспортним засобом, є вирішальним, але водночас суд, хоч і має юрисдикцію розглядати як питання права, так і питання факту, але за власною ініціативою не може здійснювати пошук ключових доказів та використовувати їх у своєму рішенні, оскільки встановлені обставини можуть не тільки підтвердити висунуті аргументи, але і спростувати їх, тобто потенційно вони можуть завдати шкоди становищу особи, а тому, за відсутності звернення заінтересованої особи з проханням встановити певні факти чи зібрати конкретні докази, суд обмежується дослідженням лише тих доказів, які були надані особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, та особою, щодо якої протокол складений.

ЄСПЛ у своєму рішенні від 06 лютого 2025 року «Гайдашевський проти України» констатував, що:

«здійснюючи власний пошук доказів та додатково засуджуючи заявника на основі отриманих таким чином доказів, апеляційний суд створив враження плутанини між ролями прокурора і судді та, відповідно, дав підстави для законних сумнівів щодо неупередженості суду з точки зору об`єктивного критерію. З огляду на їхню природу, обґрунтовані сумніви щодо об`єктивної неупередженості апеляційного суду, як це було виявлено у цій справі, не можуть розглядатися як такі, що відповідають ст. 6 Конвенції».

Указані обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, унаслідок чого були істотно порушені норми КУпАП та загальні принципи судочинства, а саме диспозитивність, змагальності та безсторонність, що у свою чергу перешкодило ухваленню законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення.

Ба більше, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 652245 слідує, що ОСОБА_1 28 квітня 2026 року о 17:23 год по вул. Добропільській, 56 у с. Велика Мочулка Гайсинського району Вінницької області керував транспортним засобом «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_1 . Водночас у справі № 144/612/26, на яку послався суд першої інстанції, зазначено, що ОСОБА_1 керував цим самим транспортним засобом 28 квітня 2026 року о 16:50 год.

Отже, наведені обставини стосуються різних подій, оскільки відрізняються за часом їх вчинення.

Ураховуючи викладене, обставини, встановлені у справі № 144/612/26, не можуть підтверджувати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 652245 та та не є належним доказом керування ОСОБА_1 транспортним засобом саме за обставин, що є предметом розгляду у цій справі.

Крім того, статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження такого огляду.

Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли особа відмовилась від проходження такого огляду.

Саме з підстав відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння складено протокол про адміністративне правопорушення.

Порядок проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння визначений ст. 266 КпАП України, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 року за № 1452/735 (далі - Інструкція) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення у водіїв стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженим Постановою КМУ №1103 від 17 грудня 2008 року (далі - Порядком).

Відповідно до частини 3 статті 266 КпАП України, п. 7 розділу 1 Інструкції, п. п. 6, 8 Порядку, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

У разі відмови водія від проведення огляду у закладі охорони здоров`я поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Згідно частини п`ятої статті 266 КпАП України, огляд особи на стан сп`яніння, проведений із порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

З наявного в матеріалах справи відеозапису бодікамери працівника поліції слідує, що ОСОБА_1 було запропоновано поліцейськими пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів, від проходження якого останній відмовився.

Однак, указаний відеозапис не підтверджує факт ознайомлення ОСОБА_1 з наявним в матеріалах справи направленням на огляд на стан сп`яніння до закладу охорони здоров`я. Відповідне направлення хоч і міститься у матеріалах справи, проте ОСОБА_1 не надавалось, було складене після закінчення відеофіксації правопорушення, а тому є неналежним доказом направлення останнього до закладу охорони здоров`я.

Незгода водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки не утворює складу адміністративного правопорушення за статтею 130 КУпАП, оскільки наслідок такої незгоди лише зобов`язує поліцейського до процесуальних дій, визначених законом (ч. 3 ст. 266 КУпАП), які у даному випадку поліцейським вчинені не були.

Ба більше, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 652245 слідує, що факт зупинки транспортного засобу «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 зафіксовано 28 квітня 2026 року о 17:23 год.

З направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції слідує, що його було складено 28 квітня 2026 року о 17:20 год, тобто до зупинки ОСОБА_1 .

Указане є порушенням встановленої законом процедури огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, що має наслідком її недійсність, а складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у даному випадку мало місце без дотримання обов`язкових умов, які законом передбачені як підстави для вчинення такої процесуальної дії.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог ст. 256 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.

Якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи.

Європейський суд з прав людини, серед іншого, (справа «Малофєєва проти росії» рішення від 30 травня 2013 року заява № 36673/04; «Карелін проти росії» рішення від 20 вересня 2016 року), зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.

Конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.

Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що формальний підхід до розгляду справи є неприпустимим, а самого факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння недостатньо для притягнення указаної особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки як було указано вище, для об`єктивної сторони цього правопорушення необхідно наявність керування особи транспортним засобом, докази чого в матеріалах справи відсутні.

Указані вище обставини, на переконання апеляційного суду, у своїй сукупності свідчать про відсутність в матеріалах справи доказів того, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, зокрема факту відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року (п. 146) ЄСПЛ встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

У цій справі не доведено поза всяким розумним сумнівом те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, постанову Теплицького районного суду Вінницької області від 30 червня 2026 року слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 7, 247, 280, 283, 294 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката Гавриша Л. І. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Теплицького районного суду Вінницької області від 30 червня 2026 року скасувати.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду С. К. Медвецький