Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №510/1798/23 — Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/1798/23

Провадження № 2/510/382/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді - Сорокіна К.В.,

при секретарі – Івановій Н.С.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в:

Позивачка через представника, адвоката Вальченка В.В. звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, яке відкрилось після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її свекра ОСОБА_3 .

26.01.2024 року від адвоката Вальченка В.В. до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій він просив визнати за позивачкою право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 100,50 кв. м., житловою площею 36,80 кв. м.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняли спадкоємці першої черги – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, оскільки вони постійно проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявляли відмову від її прийняття. Разом із тим за життя вони не оформили свідоцтва про право на спадщину на належну їм частку житлового будинку. Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої увійшло, зокрема, право власності на 1/2 частку зазначеного житлового будинку. Спадщину після ОСОБА_5 позивачка прийняла в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено, у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на нерухоме майно.

Позивачка у підготовче судове засідання не з`явилася, представник позивачки адвокат Вальченко В.В. направив до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач у підготовче судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про визнання позову, справу просив розглянути за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Частиною 3 ст. 200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що визнання відповідачами позову не порушує права, свободи та інтереси інших осіб та не суперечить закону.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

В ході дослідження доказів судом було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 07.12.2005 р. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 100,50 кв. м., житловою площею 36,80 кв. м.(згідно виписки з погосподарської книги №20 від 06.02.2023 року.)

Під час життя ОСОБА_3 заповідального розпорядження не залишив, тому спадкоємство здійснюється за законом. До кола спадкоємців першої черги спадкового майна входили ОСОБА_5 (син померлого), ОСОБА_4 (дружина померлого).

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру вбачається, що у встановлений законодавством строк ніхто не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та свідоцтва про право на спадщину не отримував. Проте, відповідно до довідки Виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району № 156 від 18.07.2023 р. на час відкриття спадщини ОСОБА_5 , ОСОБА_4 постійно проживали разом із спадкодавцем. Отже, ОСОБА_5 (син померлого) та ОСОБА_4 (дружина померлого) спадкове майно у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 100,50 кв. м., житловою площею 36,80 кв. м, прийняли по в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 28.10.2022 р. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді: частини житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 100,50 кв. м., житловою площею 36,80 кв. м.; земельної ділянки площею 3,4355 га, з кадастровими номерами: 5124181700:01:001:0333, цільове призначення якої-для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельної ділянки площею 0,16 га, з кадастровим номером 5124181700:01:001:0591, цільове призначення якої-для ведення особистого селянського господарства.

Під час життя ОСОБА_5 заповідального розпорядження не залишив, тому спадкоємство здійснюється за законом. До кола спадкоємців першої черги спадкового майна входять: позивачка – ОСОБА_1 (дружина спадкодавця) та відповідач- ОСОБА_2 (син спадкодавця).

Після смерті чоловіка ОСОБА_1 прийняла спадщину, що підтверджується витягом зі Спадкового реєстру № 72916121 від 21 червня 2023 року. Крім того, зазначене підтверджується свідоцтвом про право на спадщину на земельні ділянки, виданими державним нотаріусом.

Разом із тим у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок нотаріусом було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на зазначений об`єкт нерухомого майна.

Отже, позивачка прийняла спадщину та не заявила про відмову від неї та вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності.

Дослідивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки надані суду документи в повному обсязі підтверджують обставини викладені у позовній заяві.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.ст. 1270 ЦК України, він не заявив відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (ч. 1 ст. 1225 ЦК України).

Як було встановлено судом, позивачі у справі є спадкоємцями першої черги за законом (ст. 1261 ЦК України). Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивачка прийняли спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 України, відмову від спадщини не заявляла.

Відповідач у відповідності до ч. 1 ст. 1273 ЦК України скористався своїм правом та відмовився від прийняття спадщини на користь позивачки.

Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну, що встановлено ч. 2 ст. 1275 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 1278 ЦК України, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Таким чином, позивачка прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 України, однак вони, не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво, оскільки в наданих державному нотаріусу для огляду необхідних документів для видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого чоловіка були відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно, що стало підставою для прийняття рішення про відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право власності на спадщину, про що винесено вмотивовані постанови, у зв`язку із чим позивачка була вимушена звернутися до суду із позовом для захисту своїх невизнаних прав.

У відповідності до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З урахуванням викладених позивачем обставин та досліджених у судовому засіданні доказів, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги щодо визнання за позивачем права власності на спадкове майно.

Керуючись ст. ст. 15, 328, 1217, 1218, 1222, 1225, 1258, 1261, 1268-1270, 1273, 1275, 1278 ЦК України, ст. ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 50, 58, 76, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 258, 259, 263-265, 266, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на спадкове майно, а саме:

-1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 100,50 кв. м., житловою площею 36,80 кв. м.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.В. Сорокін