Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №450/2598/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 450/2598/26 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 33/811/1263/26 Доповідач: Галапац І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 рокуЛьвівський апеляційний суд в складі:

судді Галапаца І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові, апеляційну скаргу правопорушниці ОСОБА_1 на постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 червня 2026 року,

з участю правопорушниці – ОСОБА_1

в с т а н о в и в:

цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , та проживає за адресою АДРЕСА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. в дохід держави.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

Згідно з постаново судді, 12 травня 2026 року о 13 год. 30 хв. за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , будучи 29 січня 2026 року притягнутою постановою Пустомитівського районного суду Львівської області до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді попередження, повторно, протягом року ухилилась від виконання обов`язків щодо виховання малолітніх дітей ОСОБА_2 , 2013 року народження, ОСОБА_3 , 2019 року народження, ОСОБА_4 , 2020 року народження, ОСОБА_5 , 2025 року народження, а саме: не створила належних умов для проживання та виховання дітей, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП.

В апеляційній скарзі правопорушниця ОСОБА_1 покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною. Вважає, що суддя місцевого суду, в порушення права на захист, розглянув справу у її відсутності.

Просить оскаржувану постанову скасувати, прийняти нову постанову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення правопорушниці ОСОБА_1 про задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що така не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, частиною 2 ст.184 КУпАП передбачена відповідальність за повторне, протягом року, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Відповідно до ч.2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Як вбачається із матеріалів справи суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 184 КУпАП.

Такий висновок суду підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 215872 від 12 травня 2026 року, де викладена фабула вчиненого правопорушення; копією постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді попередження; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 12 травня 2026 року; актом обстеження умов проживання № 01-36/26 від 12 травня 2026 року; роздруківками фотографій домогосподарства за адресою АДРЕСА_1 ; рапортом працівника поліції від 12 травня 2026 року, яким суддя районного суду дав належну правову оцінку в своїй постанові, з чим погоджується і апеляційний суд.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).

Щодо покликань правопорушниці ОСОБА_1 в частині незаконності оскаржуваної постанови у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції у її відсутності то, на переконання апеляційного суду, такі доводи не можуть визнаватися підставою для скасування постанови, а порушені її права, поновлені шляхом подачі апеляційної скарги та забезпечення участі в апеляційному розгляді,

Таким чином, при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.

При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення на правопорушницю ОСОБА_1 накладене з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушниці та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу правопорушниці ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 184 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. в дохід держави – без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Галапац І.І.