Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №461/105/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа №461/105/26

Провадження №3/463/1317/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Львів

Суддя Личаківського районного суду м. Львова – Стрепко Н.Л., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 , громадянина Республіки Чилі, безробітного, згідно з протоколом проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , місце реєстрації транспортного засобу: АДРЕСА_2 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 14 грудня 2025 року о 2 год. 50 хв. в м. Львові на вул. Зелена, 6, керував транспортним засобом «Audi A4», р.н. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager Alcotest 6820, ARНК-0049, результат позитивний – 1,01 проміле, подія фіксувалась на нагрудні відеореєстратори 471105, 471904, чим порушив п. 2.9.а Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП

Матеріали даної справи первісно надійшли до Личаківського районного суду м. Львова 29 січня 2026 року з Галицького районного суду м. Львова для розгляду за підсудністю, та такі були отримані Галицьким районним судом м. Львова з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції.

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 30 січня 2026 року матеріали адміністративної справи про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення було повернуто до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції для приведення протоколу про адміністративне правопорушення у відповідність вимогам ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення та встановлення місця фактичного проживання/перебування особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, на території України з подальшим скеруванням матеріалів справи до суду із одночасним забезпеченням явки особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

26 лютого 2026 року матеріали справи про адміністративне правопорушення знову надійшли до Личаківського районного суду м. Львова разом з супровідним листом заступника начальника ВАП УПП у Львівській обл. ДПП Нетреб`яка І., який вказує, що направляє матеріали для прийняття рішення згідно з чинним законодавством після доопрацювання. При цьому до матеріалів долучено рапорт інспектора взводу 2 роти 4 батальйону 2 УПП у Львівській області ДПП старшого лейтенанта поліції Беновського Д., який зокрема зазначає, що водій ОСОБА_1 відмовився повідомляти місце проживання в Україні, оскільки є громадянином Чилі, по базі Національної Поліції місце проживання особи в Україні встановити не вдалось.

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 26 лютого 2026 року матеріали адміністративної справи про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення повторно було повернуто до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції для приведення протоколу про адміністративне правопорушення у відповідність вимогам ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення та встановлення місця фактичного проживання/перебування особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, на території України з подальшим скеруванням матеріалів справи до суду із одночасним забезпеченням явки особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

16 квітня 2026 року матеріали справи про адміністративне правопорушення втретє надійшли до Личаківського районного суду м. Львова разом з супровідним листом заступника начальника ВАП УПП у Львівській обл. ДПП Нетреб`яка І., який вказував, що направляє матеріали для прийняття рішення згідно з чинним законодавством після доопрацювання. При цьому до матеріалів було долучено рапорт інспектора взводу 1 роти 4 батальйону 2 УПП у Львівській області ДПП старшого лейтенанта поліції Беновського Д., який зокрема зазначав, що під час складення протоколу ОСОБА_1 повідомив, що в Україні не проживає та місця проживання в Україні немає, встановити місце його перебування в межах України не вдалося. При цьому також вказував, що було здійснено виїзд за адресою реєстрації транспортного засобу, яким він керував, за адресою ніхто не відчинив.

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 27 квітня 2026 року матеріали адміністративної справи про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення знову було повернуто до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції для приведення протоколу про адміністративне правопорушення у відповідність вимогам ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення та встановлення місця фактичного проживання/перебування особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, на території України з подальшим скеруванням матеріалів справи до суду із одночасним забезпеченням явки особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. У вказаній постанові суд додатково звернув увагу зокрема на те, що хоч в долученому рапорті представник УПП у Львівській області ДПП посилався на те, що було здійснено виїзд за адресою реєстрації транспортного засобу, однак вказаної адреси в рапорті не зазначено.

2 червня 2026 року матеріали справи про адміністративне правопорушення знову надійшли до Личаківського районного суду м. Львова разом з супровідним листом заступника начальника ВАП УПП у Львівській обл. ДПП Нетреб`яка І., який вказує, що повторно скеровує вказані матеріали адміністративної справи для подальшого розгляду посилаючись на те, що на виконання постанов суду від 30 січня 2026 року та 26 лютого 2026 року інспектором взводу №1 роти №4 батальйону №2 УПІ у Львівській області ДІІ старшим лейтенантом поліції Беновським Б. було долучено до таких рапорти від 16 лютого 2026 року та 23 березня 2026 року, де останнім надано пояснення щодо недоліків, на які у своїх постановах вказав суд та зазначено, що вжитими заходами встановити фактичне місцезнаходження вищезазначеного іноземного громадянина на території України не представилось за можливе. Вказує, що беручи до уваги зазначене, не надалось можливим забезпечити доставлення правопорушника ОСОБА_1 у судове засідання для розгляду справи. Додатково вказує, що на виконання постанови суду від 27 квітня 2026 року Управлінням було надіслано офіційний запит до Державної міграційної служби стосовно надання інформації, щодо встановлення місця фактичного проживання/перебування особи іноземного громадянина ОСОБА_1 на території України, та що відповідь на вказаний запит буде надано суду одразу після її фактичного отримання для подальшого долучення до матеріалів справи.

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 15 червня 2026 року матеріали адміністративної справи про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення знову було повернуто до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції для приведення протоколу про адміністративне правопорушення у відповідність вимогам ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення та встановлення місця фактичного проживання/перебування особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, на території України, з подальшим скеруванням матеріалів справи до суду із одночасним забезпеченням явки особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також, в разі відсутності таких даних та неможливості забезпеченням явки особи – встановлення адреси реєстрації транспортного засобу та отриманих відомостей щодо особи, наданих Державною міграційною службою. У вказаній постанові суд звернув увагу на те, що хоч в долученому рапорті вказано, що було здійснено виїзд за адресою реєстрації транспортного засобу, однак даної адреси не зазначено, а також до матеріалів справи додатково не долучено відповіді на вказаний запит, скерований до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби щодо надання відомостей про місце фактичного проживання/перебування на території України іноземного громадянина ОСОБА_1

9 липня 2026 року матеріали справи про адміністративне правопорушення повторно надійшли до Личаківського районного суду м. Львова разом з супровідним листом заступника начальника ВАП УПП у Львівській обл. ДПП Нетреб`яка І., в якому повідомив зокрема, що в Головного управління Державної міграційної служби відомості про правопорушника ОСОБА_1 , однак зазначив місце реєстрації транспортного засобу, яким керував останній, а саме що автомобіль «Audi A4», р.н. НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

У зв`язку з наведеним справу призначено до розгляду в судових засіданнях, в які здійснювався виклик правопорушника за встановленою адресою.

Так особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судові засідання 22 липня 2026 року та 4 серпня 2026 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, а саме шляхом скерування судових повісток про виклик в дані судові засідання засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням за місцем реєстрації транспортного засобу, дані поштове відправлення не було вручено у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що є належним повідомленням особи про місце і час розгляду справи, оскільки відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Подібні за змістом правові позиції викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-6.

Окрім того судом розміщувалися оголошення про виклик ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на 29 квітня 2022 року та 19 травня 2022 року, шляхом розміщення на офіційному веб-порталі суду оголошень про його виклик у такі (https://lk.lv.court.gov.ua/sud1312/gromadyanam/vukluk/oholoshennya_pro_vyklyk_534; https://lk.lv.court.gov.ua/sud1312/gromadyanam/vukluk/oholoshennya_pro_vyklyk_536), при цьому в даних оголошеннях останнього було попереджено, що з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, відтак у разі неявки його у вказане судове засідання суд вирішуватиме справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Також відомості про дату, час та місце розгляду справу знаходились в вільному доступі на офіційному веб-порталі суду.

Відповідно до ст. 268 КУпАП під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності справу може бути розглянуто у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Окрім того Європейський суд з права людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Також суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України» наголошує на тому, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Однак, ОСОБА_1 до суду не прибув, своїм правом взяти участь у судовому розгляді не скористався.

Оскільки ОСОБА_1 знав, що стосовно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, повідомлений про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, однак у жодне судове засідання не з`явився, до участі у справі захисника не залучив, пояснень по суті вчиненого правопорушення до суду не скерував, вину та факт вчинення правопорушення не заперечив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, а тому, з урахуванням того, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП може проводитися у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності останнього.

Оглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного.

Пунктом 2.9.а Правил дорожнього руху встановлено, що водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так вина ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9.а Правил дорожнього руху та відтак у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АБА №109778 від 14 грудня 2025 року, записами з портативних відеореєстраторів (технічних засобів відеозапису) №471105 та №471904, чеком результату тесту №2062 від приладу «Drager Alcotest 6820», прилад ARНК-0049, від 14 грудня 2025 року, результат тесту – 1,01 проміле, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеним щодо ОСОБА_1 , згідно з яким з результатами огляду був згідний, рапортами інспектора взводу 1 роти 4 батальйону 2 УПП у Львівській обл. ДПП старшого лейтенанта поліції Беновського Д. від 14 грудня 2025 року та від 16 грудня 2025 року, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6339322 від 14 грудня 2025 року.

Відтак вивчивши матеріали справи вважаю, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29 червня 2007 року зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно положень ст. 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Так відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати як додаткове покарання незалежно від того, що особу вже було позбавлено такого права в адміністративному порядку.

При цьому у вказаному пункті постанови Пленуму також вказано, що призначення цього покарання особі, яка взагалі не мала права керувати транспортними засобами, є неможливим.

Водночас, з висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зробленого в постанові від 4 вересня 2023 року у справі №702/301/20, вбачається, що навіть за відсутності в особи посвідчення водія її може бути позбавлено права керувати транспортними засобами.

А ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відтак, хоч адміністративні матеріали не містять відомостей про отримання ОСОБА_1 на території України посвідчення водія на право керування транспортними засобами, однак враховуючи вказане вище, особу правопорушника, тяжкість скоєного, до нього слід застосувати адміністративне стягнення, визначене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Окрім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 40-1, 130, 268, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 , громадянина Республіки Чилі, визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та обрати йому покарання у виді адміністративного штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 , громадянина Республіки Чилі, в користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому даної постанови, а в разі її оскарження - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у визначений строк, постанова надсилається для примусового виконання, а штраф стягується у подвійному розмірі, тобто становитиме 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Личаківський районний суд м. Львова.

Суддя: Стрепко Н.Л.