Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №463/7161/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа №463/7161/26

Провадження №3/463/1410/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Львів

Суддя Личаківського районного суду м. Львова – Стрепко Н.Л., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , українця, громадянина України, безробітного, учасника бойових дій, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 21 липня 2026 року о 21 год. 38 хв. у м. Львові на вул. Богдана Хмельницького, 212, керував транспортним засобом «Volkswagen Jetta», р.н. НОМЕР_2 (транзитний), в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку, проводився із застосуванням приладу Драгер, що фіксувалось на нагрудні відеореєстратори 474237, 470157, чим порушив п. 2.9.а Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав та щиро розкаявся, обіцяв більше подібного не вчиняти.

Заслухавши думку особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного.

Пунктом 2.9.а Правил дорожнього руху встановлено, що водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так факт порушення ОСОБА_1 пункту 2.9.а Правил дорожнього руху та відтак його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №725600 від 21 липня 2026 року, записами з нагрудних відеореєстраторів 474237, 470157, чеком результату тесту №2363 від приладу «Drager Alcotest 6820», прилад ARJL-0247, від 21 липня 2026 року, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеним щодо ОСОБА_1 , рапортом інспектора взводу №1 роти №3 батальйону №1 УПП у Львівській обл. ДПП старшого лейтенанта поліції Амбріса Т. від 21 липня 2026 року, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7590031 від 21 липня 2026 року, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , наданими в судовому засіданні, щодо визнання вини.

Відтак вивчивши матеріали справи вважаю, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29 червня 2007 року зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно положень ст. 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Так відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати як додаткове покарання незалежно від того, що особу вже було позбавлено такого права в адміністративному порядку.

При цьому у вказаному пункті постанови Пленуму також вказано, що призначення цього покарання особі, яка взагалі не мала права керувати транспортними засобами, є неможливим.

Водночас, з висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зробленого в постанові від 4 вересня 2023 року у справі №702/301/20, вбачається, що навіть за відсутності в особи посвідчення водія її може бути позбавлено права керувати транспортними засобами.

А ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відтак, хоч з наявної в адміністративних матеріалах довідки інспектора ВАП УПП у Львівській області ДПП Попович Х. від 22 липня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 не отримував на території України посвідчення водія на право керування транспортними засобами, однак враховуючи вказане вище, особу правопорушника, тяжкість скоєного, до нього слід застосувати адміністративне стягнення, визначене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. При цьому слід зазначити, що хоч судом і береться факт визнання правопорушником вини та його щире розкаяння, однак ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено єдине безальтернативне покарання - накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Окрім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема учасники бойових дій у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Як вбачається з посвідчення №00021565361 ( НОМЕР_3 ), ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

Водночас, з врахуванням правових позицій Великої Палати Верховного Суду, викладених в ухвалі від 11 вересня 2024 року у справі №567/79/23 та постанові від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статтей 12, 22 Закону № 3551-XII.

Так, оскільки дана справа не стосується захисту прав ОСОБА_1 відповідно до положень статтей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому при розгляді такої на останнього не поширюються пільги, визначені п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення від сплати судового збору.

Доказів наявності у нього інших пільг щодо сплати судового збору особою, на яку накладається адміністративне стягнення, в судовому засіданні надано не було, відтак слід стягнути з такого судовий збір.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 40-1, 130, 268, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 4, 5 Закону України «Про судовий збір»,-

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та обрати йому покарання у виді адміністративного штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , в користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому даної постанови, а в разі її оскарження - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у визначений строк, постанова надсилається для примусового виконання, а штраф стягується у подвійному розмірі, тобто становитиме 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Личаківський районний суд м. Львова.

Суддя: Стрепко Н.Л.