Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №443/1588/26 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1588/26

Провадження №3/443/639/26

ПОСТАНОВА

іменем України

04 серпня 2026 року суддя Жидачівського районного суду Львівської області Сливка С.І., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст. 173-2, ч.2 ст.173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

17 липня 2026 року близько 21.00 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї тещі – ОСОБА_2 , під час якого ображав останню нецензурними словами, чим спричинив потерпілій моральний та психологічний тиск, викликавши у постраждалої особи побоювання за себе, внаслідок чого було заподіяно шкоду психологічному здоров`ю ОСОБА_2 .

Крім того, 18 липня 2026 року близько 18.00 год. ОСОБА_1 , будучи особою, стосовно якої 17.07.2026 винесено терміновий заборонний припис серії ЕТ №112363 про заборону входу та перебування в місці проживання постраждалої особи в АДРЕСА_1 , не виконав його.

Крім того, 19 липня 2026 року близько 19.00 год. ОСОБА_1 , будучи особою, стосовно якої 17.07.2026 винесено терміновий заборонний припис серії ЕТ №112363 про заборону входу та перебування в місці проживання постраждалої особи в АДРЕСА_1 , не виконав його.

Крім того, 23 липня 2026 року близько 18.00 год. ОСОБА_1 , будучи особою, стосовно якої 17.07.2026 винесено терміновий заборонний припис серії ЕТ №112363 про заборону входу та перебування в місці проживання постраждалої особи в АДРЕСА_1 , не виконав його.

Крім того, 24 липня 2026 року близько 20.00 год. ОСОБА_1 , будучи особою, стосовно якої 17.07.2026 винесено терміновий заборонний припис серії ЕТ №112363 про заборону входу та перебування в місці проживання постраждалої особи в АДРЕСА_1 , не виконав його.

ОСОБА_1 , будучи особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, на виклик суду не з`явився, хоч про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Вирішуючи питання щодо можливості проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім цього, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Суд зауважує, що ОСОБА_1 не подавав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, та не повідомляв суд про причини неприбуття на виклик суду, а також не подавав інших клопотань.

Враховуючи вищевикладене, у відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, вважаю можливим проводити розгляд справи у відсутності особи, що притягається до відповідальності, який не з`явився за викликом суду, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належно та вчасно.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративним правопорушенням є вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильства» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають їхні батьки та діти; батьки (мати, батько) і дитина (діти); прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Під час розгляду справи судом встановлено, що потерпіла ОСОБА_2 є тещею ОСОБА_1 .

Крім того, об`єктивна сторона вказаного правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю. Під психологічним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Таким чином, вчинення особою хоча би одного з вищевказаних діянь є грубим порушенням та тягне за собою передбачену законом адміністративну відповідальність.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 173-8 КУпАП адміністративним правопорушенням є невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений.

Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі по адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа ) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, тощо.

Аналізуючи докази у справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, суд вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2, ч.2 ст.173-8 КУпАП доведеною повністю.

Зокрема, вказане підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме:

- протоколами про адміністративні правопорушення Серія ВАД №989382 від 17.07.2026, Серія ВБА №218825 від 28.07.2026, Серія ВБА №218824 від 28.07.2026, Серія ВБА №218823 від 28.07.2026 та Серія ВБА №218822 від 28.07.2026;

- рапортом працівника Відділення поліції №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області про реєстрацію повідомлення про адміністративне правопорушення;

- заявою ОСОБА_2 та її письмовими поясненнями від 17.07.2026, згідно яких остання повідомила, що її зять – ОСОБА_1 17.07.2026 о 21.00 год. за місцем її проживання в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство, під час якого висловлювався в її сторону нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, чинив моральний та психологічний тиск;

- письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 17.07.2026, згідно яких остання повідомила, що 17.07.2026 близько 21.00 год. її колишній чоловік – ОСОБА_1 почав ображати її матір – ОСОБА_2 , після чого її матір зателефонувала на лінію 102;

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 28.07.2026;

- терміновим заборонним приписом серії ЕТ №112363 від 17.07.2026, згідно якого до ОСОБА_1 застосовано наступні заходи термінового заборонного припису стосовно постраждалої особи ОСОБА_2 : зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою; строком на десять діб з 23 год 30 хв 17.07.2026 до 23 год 30 хв. 27.07.2026.

В даному випадку суд всебічно, повно, об`єктивно дослідивши всі обставини справи, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2, ч.2 ст.173-8 КУпАП, оскільки з досліджених судом доказів встановлено, що останній вчиняв умисні дії психологічного характеру відносно потерпілої, а також останній будучи особою стосовно якого винесено терміновий заборонний припис, не виконав його.

При цьому, ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився та не надав суду жодного доказу на спростування обставин, викладених у протоколах про адміністративні правопорушення.

Обставин, які виключають провадження у справі та адміністративну відповідальність, немає.

Обставин, що відповідно до ст.ст.34,35 КУпАП пом`якшують та обтяжують відповідальність за правопорушення, не встановлено.

При обранні виду адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 , суд враховує характер та обставини вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь вини, майновий стан.

Відповідно до положень ст.23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно правила ч.2 ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що з метою виховання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та запобігання вчинення ним нових правопорушень,враховуючи вимоги ч. 2 ст. 36 КУпАП, а також те, що згідно інформації вказаної в протоколах про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 не працює, вважаю, що необхідно призначити останньому покарання за сукупністю правопорушень у виді громадських робіт, в межах санкції статей за якими кваліфіковано його дії.

Крім того, відповідно до статті 283 КУпАП постанова суду про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, повинна містити обґрунтування необхідності або відсутності необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 39-1 КУпАП у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом.

Зважаючи на встановлені обставини справи, беручи до уваги дані про особу правопорушника, викладені у Формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 17.07.2026, згідно якої визначено рівень небезпеки «низький», суд приходить до переконання про недоцільність застосування до ОСОБА_1 заходів на проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Крім того, відповідно до ст.40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі у розмірі 665 грн. 60 коп..

Керуючись ст. ст. 268, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП, ч.2 ст.173-8 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення:

за ч.1 ст.173-2 КУпАП увиді громадських робіт строком на 30 (тридцять) годин;

за ч.2 ст.173-8 КУпАП у виді громадських робіт строком на 35 (тридцять п`ять) годин.

На підставі ч.2 ст.36 КУпАП, накласти на ОСОБА_1 остаточне стягнення у виді громадських робіт строком на 35 (тридцять п`ять) годин.

Стягнути ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 665 (шістсот шістдесят п`ять ) гривень 60 копійок судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя С.І. Сливка