Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №734/1558/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 734/1558/26 Головуючий у 1 інстанції Домашенко Ю. М.

Провадження № 33/4823/642/26

Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року місто Чернігів

Суддя Чернігівського апеляційного суду Олійник М.Ю.

за участю захисника Романенка Р.О.

розглянувши апеляційну скаргу захисника Романенка Руслана Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 червня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст оскаржуваної постанови.

Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 червня 2026 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладене на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік та стягнений судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Суд першої інстанції встановив, що 04 квітня 2026 о 22:01 год на 98 км автодороги М-01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі в с. Кіпті водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Clio, реєстраційний номер НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння: виражене тремтіння пальців рук, розширені зіниці очей, які не реагують на світло, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку в лікаря-нарколога відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

2. Вимоги та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі захисник Романенко Р.О. просив постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 червня 2026 року скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначив, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не надав належної оцінки зібраним доказам та безпідставно відхилив доводи сторони захисту. Зокрема, суд не врахував результати лабораторного дослідження, проведеного ТОВ «Медична лабораторія ДІЛА», згідно з якими у біологічних зразках ОСОБА_1 не виявлено наркотичних засобів і психотропних речовин. На думку захисника, залишення цього доказу поза належною оцінкою свідчить про порушення судом вимог статей 245, 252 та 280 КУпАП щодо повного, всебічного й об`єктивного з`ясування обставин справи.

Крім того, апелянт вважає недопустимим доказом відеозапис із нагрудної камери поліцейського, оскільки він не є безперервним, що, на його думку, суперечить вимогам законодавства та не дає можливості встановити повну послідовність процесуальних дій працівників поліції.

3. Позиції учасників судового провадження.

В ході апеляційного розгляду ОСОБА_2 , який підтримав апеляційну скаргу та не заперечував проти її розгляду без участі ОСОБА_1 , просив скасувати постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 червня 2026 року, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

4. Оцінка доводів апеляційної скарги та мотиви апеляційного суду.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і залежно від встановлених обставин ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.

Дослідивши встановлені обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції у повному обсязі дотримався наведених вище вимог КУпАП щодо порядку провадження в справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим постановив законне та обґрунтоване судове рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на таке.

Пункт 1.3 ПДР зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 2.9а ПДР передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Приписами пункту 2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п. 2.5 ПДР кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Таким чином, проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння є імперативною нормою, так як передбачає обов`язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання. Склад правопорушення в діях водія є закінченим вже з моменту його відмови від проходження медичного огляду.

Висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується зібраними та дослідженими у судом доказами, яким суд дав належну правову оцінку, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 632245 від 04.04.2026, згідно з яким 04 квітня 2026 о 22:01 год на 98 км автодороги М-01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі в с. Кіпті водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Clio, реєстраційний номер НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння: виражене тремтіння пальців рук, розширені зіниці очей, які не реагують на світло, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку в лікаря-нарколога водій відмовився;

- відеозаписом, який підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинка поліцейським, оскільки водій перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки. Надалі ОСОБА_1 з поліцейським зайшли до приміщення стаціонарного посту поліції, де поліцейський перевірив реакцію зіниць водія на світло та наявності тремтіння пальців рук, повідомив про наявність ознак наркотичного сп`яніння, роз`яснив процедуру проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. На неодноразові вимоги пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився (22:50:58). Останньому роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду (22:51:00). Після цього зафіксовано складання адміністративних матеріалів.

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння до закладу охорони здоров?я «Козелецька ЛІЛ» від 04 квітня 2026 у зв?язку з виявленими ознаками: виражене тремтіння пальців рук, розширені зіниці очей, які не реагують на світло, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду водій відмовився;

- копією постанови серії ЕНА № 6968234 від 04 квітня 2026, згідно з якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки 04 квітня 2026 о 22:01 год на 98 км автодороги М-01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі в с. Кіпті водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Renault Clio, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки попутних напрямків;

- довідкою старшого інспектора ВАП УПП у Чернігівській області від 07 квітня 2026, згідно з якою ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 30.04.2021;

- довідкою старшого інспектора ВАП УПП у Чернігівській області від 07 квітня 2026, згідно з якою ОСОБА_1 раніше не притягався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.

Судом також досліджено надані ОСОБА_1 результати лабораторного обстеження від 06 квітня 2026 (замовлення від 18:18 год 05 квітня 2026), з яких убачається, що у ОСОБА_1 морфіну, кокаїну, амфетаміну, марихуани, метамфетаміну, метилендіоксіметамфетаміну, бензодіазепінів, трициклічних антидепресантів, барбітуратів, метадону не виявлено.

Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Доказів, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про достатність наявних доказів для встановлення винуватості ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на таке.

4.1 Щодо тверджень про порушення принципу безперервності відео фіксації.

Доводи апеляційної скарги про недопустимість відеозапису з бодікамер поліцейських через його нібито уривчастість є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами справи.

Сам по собі факт наявності окремих перерв у відеозаписі не свідчить про його недопустимість як доказу. Стаття 251 КУпАП не встановлює вимоги щодо обов`язкової безперервності відеофіксації як умови допустимості доказу. Вирішальним є те, чи дає сукупність наявних доказів можливість встановити фактичні обставини справи.

Твердження апелянта про те, що переривання відеозапису могло приховувати протиправні дії поліцейських або маніпуляції процесуальними правами водія, є припущенням, яке не підтверджене жодними належними та допустимими доказами. Відповідно до принципу змагальності сторін, саме особа, яка посилається на певні обставини, повинна навести докази на їх підтвердження. Жодних конкретних даних про те, які саме процесуальні дії не були зафіксовані, які порушення були допущені та яким чином це вплинуло на встановлення фактичних обставин справи, апеляційна скарга не містить.

Із дослідженого судом відеозапису вбачається, що на ньому зафіксовано ключові обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: керування транспортним засобом, зупинку працівниками поліції, спілкування працівників поліції з водієм, встановлення ознак наркотичного сп`яніння, роз`яснення порядку проходження огляду на стан сп`яніння, пропозицію пройти відповідний огляд, відмову особи пройти огляд, а також подальше оформлення адміністративних матеріалів. Ці обставини узгоджуються з іншими доказами, наявними у матеріалах справи, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозапис належним та допустимим доказом, оцінивши його не ізольовано, а у сукупності з іншими доказами відповідно до вимог ст. 252 КУпАП. Підстав вважати, що наявність окремих перерв у відеофіксації призвела до порушення прав особи або поставила під сумнів достовірність встановлених судом обставин, матеріали справи не містять.

4.2 Щодо відсутності ознак наркотичного сп`яніння.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція).

Так, згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного сп`яніння, згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Пунктом 12 розділу II Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Із дослідженого відеозапису з нагрудної камери поліцейського, які узгоджуються з протоколом про адміністративне правопорушення апеляційним судом встановлено факт відмови ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичній установі. На відеозаписі видно, що поліцейський повідомляє ОСОБА_1 про те, що є підозра, що він перебуває у стані наркотичного сп`яніння, пропонує йому пройти медичний огляд на стан сп`яніння в медичному закладі. На що ОСОБА_1 . Спочатку погоджується проїхати до медичного закладу. Однак в подальшому він відмовляється від проходження медичного огляду.

Таким чином, у працівників поліції були передбачені Інструкцією підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим йому обґрунтовано було запропоновано пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я.

Ознаки сп`яніння були належним чином зафіксовані та підтверджуються матеріалами справи, зокрема відеозаписом. Порушень вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735 під час дій працівників поліції апеляційним судом не встановлено.

За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо відсутності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння та порушення працівниками поліції встановленої процедури є необґрунтованими та спростовуються дослідженими доказами.

4.3 Щодо доводів апеляційної скарги про неврахування результатів лабораторних досліджень.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 самостійно пройшов медичний огляд та за його результатами ознак наркотичного сп`яніння у нього не було виявлено, не можуть бути прийняті судом до уваги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження зазначених обставин ОСОБА_1 посилається на Результати досліджень, надані Діагностичним центром ТОВ «ДІЛА», дата замовлення 05.04.2026 18:18, згідно з якими результат визначення наркотичних речовин у сечі – негативний.

Як встановленого апеляційним судом, зазначений доказ був предметом дослідження суду першої інстанції та отримав належну оцінку в сукупності з іншими доказами.

Так, відповідно до вимог ч. 4 ст. 266 КУпАП, п. 6 Порядку № 1103 та п. 17 Інструкції № 1452/735 огляд водія на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я проводиться за направленням поліцейського та в його присутності. Натомість ОСОБА_1 пройшов такий огляд ввечері наступного дня самостійно, без участі працівника поліції та поза процедурою, визначеною законом.

Крім того, документом, який підтверджує результати медичного огляду водія на стан наркотичного сп`яніння, є висновок щодо результатів медичного огляду, складений за встановленою формою, а не результати лабораторних досліджень. Відтак самі по собі такі результати досліджень не є належним доказом перебування або неперебування особи у стані наркотичного сп`яніння.

Більше того, згідно з ч. 5 ст. 266 КУпАП та п. 22 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 висновки щодо результатів медичного огляду, складені з порушенням установленого порядку, вважаються недійсними.

Разом із тим суд звертає увагу, що ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності не за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, а за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння на законну вимогу працівника поліції, тобто за порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, що є самостійний складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, для вирішення питання про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, визначальне значення має встановлення факту відмови від проходження огляду у передбаченому законом порядку, а не факт подальшого самостійного проходження медичного огляду чи наявність або відсутність у водія стану наркотичного сп`яніння.

5. Висновки апеляційного суду.

Суд першої інстанції під час розгляду справи дотримався вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП та належним чином дослідив обставини, що мають значення для її вирішення.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовують правильних по суті висновків суду. Наявні у справі докази є достатніми для висновку про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом із виявленими поліцейськими ознаками наркотичного сп`яніння, відмовився від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази та обґрунтовано визнав доведеним наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Призначене адміністративне стягнення відповідає вимогам КУпАП та меті адміністративної відповідальності, визначеній ст. 23 КУпАП. Істотних порушень закону, які могли б бути підставою для скасування чи зміни постанови, під час апеляційного розгляду не встановлено.

Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції – без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника Романенка Руслана Олександровича в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 червня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ю. Олійник