Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №740/2538/26 — Чернігівський апеляційний суд

Суд: Чернігівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 03 серпня 2026 р.

Справа: №740/2538/26

Суддя: Сиволап Д. С.

Справа № 740/2538/26 Головуючий у 1 інстанції Шевченко І. М.

Провадження № 33/4823/629/26

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд у складі головуючого судді Сиволапа Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 червня 2026 року,

ВСТАНОВИВ :

Цією постановою:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 ,

притягнута до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на неї накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору.

Місцевим судом встановлено, що о 22 год. 40 хв. 05 травня 2026 року по вул. Шевченка, 128 у м. Ніжин ОСОБА_1 керувала автомобілем «Audi Q5», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі – відмовилася, що зафіксовано на бодікамеру, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просила постанову місцевого суду скасувати як незаконну та закрити провадження у справі. В обґрунтування скарги посилається на те, що у порушення вимог ст.268 КУпАП, суд розглянув справу за її відсутності та захисника, попри те, що стороною захисту було подано належне клопотання про відкладення розгляду справи. Вказує, що вона не керувала транспортним засобом у час вказаний у протоколі - її автомобіль перебував на узбіччі дороги в нерухомому станів, а тому місцевий суд дійшов хибного висновку, про те, що вона була зупинена під час руху.

Розгляд справи був відкладений з 21 липня 2026 року на 04 серпня 2026 року за клопотаннями особи, яка притягується до відповідальності та її захисника.

Будучи повідомленими про час та місце розгляду справи, ОСОБА_1 та її захисник в засідання апеляційного суду 04 серпня 2026 року не з`явились, про причини неявки не повідомили, заяв та клопотань про відкладення даного судового засідання не подавали.

Керуючись положеннями ч.6 ст. 294 КУпАП, з метою дотримання розумних строків розгляду справи апеляційний суд вважає можливим розглянути справу без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисника.

Перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 3 статті 266 КУпАП визначено, що уразі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно п.6 Розділу І та п.6 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я.

Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 658201 від 05.05.2026, водій ОСОБА_1 05 травня 2026 року о 22 год. 40 хв. по вул. Шевченка, 128 у м. Ніжині керувала автомобілем Audi Q5, р. н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі – відмовилася, що зафіксовано на бодікамеру, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.2).

Отже, даний протокол є документом, що фактично містить твердження компетентного державного органу про вчинення особою адміністративного правопорушення та одночасно є одним з джерел доказів, у силу положень ст. 251 КУпАП.

Посилання апелянта на відсутність доказів керування нею транспортним засобом, не є переконливими, з огляду на таке.

З переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського слідує, що на місці зупинки автомобіль «Audi Q5» д.н.з. НОМЕР_1 , перебував із включеним двигуном та фарами. На водійському сидінні знаходилася ОСОБА_1 . Працівники поліції підійшли до транспортного засобу та повідомили, що даний транспортний засіб був зупинений, оскільки надійшла інформація, що водій може перебувати в стані алкогольного сп`яніння. Під час перевірки документів та спілкування з водієм у працівників поліції виникла підозра про перебування останньої в стані алкогольного сп`яніння про що їй було повідомлено. Після повідомлення поліцейським про виявлені ним у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, вона спочатку заперечувала наявність у неї цих ознак і погодилася пройти відповідний огляд у медичному закладі, після чого закрила скло передніх водійських дверей автомобіля, за яким перебувала за кермом. Деякий час ОСОБА_1 не виходила з автомобіля, говорила по телефону, а потім повідомила поліцейських про те, щоб вони сідали до неї в автомобіль, і вони поїдуть до лікарні, на що поліцейські повідомили, що її відсторонено від керування у результаті виявлених ознак алкогольного сп`яніння, і що вона не може продовжувати керувати автомобілем, а в лікарню потрібно їхати на патрульному автомобілі. Вийшовши з автомобіля, на чергову вимогу поліцейського пройти відповідний огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або в медичному закладі, ОСОБА_1 відмовилася, повідомивши, що вже викликала водія (тверезого), який забере автомобіль. Працівником поліції було роз`яснено водію права та наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. ОСОБА_1 поліцейським роз`яснено, що відносно неї буде складено протокол про адміністративне правопорушення. Після складання протоколу, поліцейський вголос зачитав його ОСОБА_1 , який вона в подальшому відмовилася підписувати та надавати письмові пояснення.

Доводи ОСОБА_1 про недоведеність факту керування нею транспортним засобом спростовуються дослідженими доказами у їх сукупності. Так, обстановка на місці стоянки транспортного засобу після його зупинки (перебування пристебнутою паском безпеки ОСОБА_1 на водійському місці автомобіля, що стоїть на проїзній частині із заведеним двигуном, увімкненими фарами та аварійною сигналізацією) та поведінка останньої при спілкуванні з поліцейськими, зокрема відсутність заперечень з боку водійки факту керування автомобілем, вказувало на те, що саме ОСОБА_1 керувала автомобілем.

Те, що працівникам поліції не вдалось зафіксувати за допомогою відеозапису факту безпосереднього керування ОСОБА_1 транспортним засобом в даному випадку не є визначальним, оскільки даний факт беззаперечно підтверджується вищенаведеними обставинами.

Відтак, доводи апелянта, що вона не керувала автомобілем та чекала знайомого, який повинен був приїхати та відвезти її з батьками додому, є неспроможними, оскільки не знайшли свого обґрунтованого підтвердження та спростовуються дослідженими доказами, які наявні в матеріалах справи.

Відтак, апеляційний суд не має сумнівів, що саме ОСОБА_1 була водієм транспортного засобу, а тому маючи ознаки алкогольного сп`яніння відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху мала обов`язок пройти огляд на стан такого сп`яніння на вимогу поліцейського, від виконання якого вона відмовилася.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не керувала транспортним засобом, були предметом детального розгляду суду першої інстанції і суд правильно визначився, що саме остання була за кермом транспортного засобу та виконувала функцію водія, з чим також погоджується і суд апеляційної інстанції, враховуючи наявні у даній справі докази в їх сукупності.

Критика апелянтом дій працівників поліції у даному випадку є безпредметною, з огляду на те, що виконання вимог поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння є обов`язком водія, який після проведення огляду та у разі незгоди з вимогами пройти такий огляд мала усі підстави оскаржити дії поліцейських у визначеному законом порядку.

Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Відповідно до ст. 251, 252 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, а також винність особи, і такі дані підлягають оцінці судом у їх сукупності.

З матеріалів справи, зокрема з відеозаписів, убачається, що ОСОБА_1 неодноразово пропонувалося пройти огляд на стан алкогольного сп`ягніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, проте вона від проходження такого огляду відмовилася.

Крім того, саме відмова від проходження огляду водія є процесуально визначальним фактом у цій справі, адже адміністративна відповідальність, встановлена ч.1 ст. 130 КУпАП, що настає в цьому випадку, саме за відмову водія у проходженні огляду на стан алкогольного сп`яніння, що знайшло своє підтвердження у не спростованих відомостях протоколу про адміністративне правопорушення, доданих до нього доказах та інших відомостях, наявних у матеріалах справи. При цьому, відмова від проведення огляду може надаватись водієм у вербальній або не вербальній формах, а також шляхом вчинення дій, які надають об`єктивних підстав сторонньому спостерігачу сприймати дії особи, як відмову від проведення огляду.

Відповідно до ПДР водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння до складання протоколу про адміністративне правопорушення, а своєю поведінкою забезпечити реальну можливість проведення такого огляду.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не з`ясував усіх обставин, які мають суттєве значення для встановлення істини та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, апеляційний суд визнає необґрунтованими, оскільки вони були предметом детального дослідження в суді першої інстанції, де в своєму рішенні суд навів відповідні мотиви, з якими апеляційний суд погоджується та вважає їх правильними. Нових підстав для визнання вказаних висновків суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, апелянт не надав.

Доводи апелянта про порушення судом вимог ст.268 КУпАП у зв`язку з тим, що розгляд справи відбувся без її участі, на думку апеляційного суду, є непереконливими.

Положення ч.2 ст.268 КУпАП дозволяють судовий розгляд у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, якщо є данні про її своєчасне сповіщення про день і час, а також місце проведення розгляду справи, якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що захисник Царенко А.А. ініціював відкладення судового розгляду, який був призначений на 27.05.2026, у зв`язку з укладенням договору про надання правової допомоги та надання можливості ознайомитись з матеріалами справи. Розгляд справи відкладено на 03 червня 2026 року.

02 червня 2026 року, вдруге, на адресу суду від захисника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із його зайнятістю в іншому судовому засіданні, яке призначено на 08 годину 20 хвилин 03 червня 2026 року у Чернігівському апеляційному суді. При цьому, захисник не надав підтверджуючих документів про його участь у іншому судовому засіданні.

З огляду на те, що розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 був призначений на 15 годину 30 хвилин 03 червня 2026 року у Ніжинському міськрайонному суді, а в Чернігівському апеляційному суді розгляд справи за участю ОСОБА_3 був призначений на 08 годину 20 хвилин того ж дня, враховуючи розташування судів та час призначених засідань, захисник мав можливість приймати участь у судовому засіданні місцевого суду як особисто, так і в режимі відеоконференції.

Подання заяви про повторне перенесення засідання місцевий суд вірно розцінив як зловживання процесуальними правами та вважав за необхідне розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 та її захисника, які повторно не прибули у судове засідання без поважних причин. При цьому, аналогічну поведінку вищевказані особи продемонстрували також при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

З урахуванням визначеного розумного строку для розгляду такого виду справ і наявності всіх належних та допустимих доказів для повного, всебічного розгляду справи, місцевим судом правильно відмовлено в задоволенні клопотання захисника про відкладення розгляду справи, та продовжено розгляд за відсутності ОСОБА_1 й захисника Царенка А.А., що не є порушенням прав особи, яка притягається до відповідальності.

Також, апеляційним судом ураховується практика Європейського суду з прав людини, яка визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, достовірно знаючи про час і місце судових засідань, ОСОБА_1 відверто зловживала наданими їй процесуальними правами та затягувала судовий розгляд, а тому місцевий суд цілком правомірно, після відкладень слухання справи, розглянув її без її участі.

А тому, місцевий суд дійшов правильного висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки судом були вчинені всі необхідні дії для сповіщення про розгляд справи, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції, або порушень судом вимог матеріального або процесуального закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

Відтак, доводи ОСОБА_1 про відсутність у її діях складу адміністративного правопорушення, є необґрунтованими та не заслуговують на увагу. Таку позицію ОСОБА_1 слід розцінювати, як намагання нею уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вона, керуючи транспортним засобом, відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушила п.2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується й апеляційний суд.

Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст. 33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відтак, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяД. С. Сиволап

Оригінал: reyestr.court.gov.ua