Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №591/12305/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/12305/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Сибільов О. В.

Номер провадження 33/816/1333/26 Суддя-доповідач Клімашевська І. В.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Клімашевська І.В., за участю секретаря – Кравченко Д.І., в присутності захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності – адвоката Стегнія А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Стегнія А.М. на постанову судді Зарічного районного суду м.Суми від 09.06.2026, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП: НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,-

У С Т А Н О В И Л А:

Постановою судді Зарічного районного суду м.Суми від 09.06.2026 ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік за те, що він:

- 24 жовтня 2025 року о 22 год 50 хв в м. Суми по вул. Харківська, 1, керував транспортним засобом - автомобілем Nissan X-Trail, н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного заходу та в закладі охорони здоров`я категорично відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України;

-27 січня 2026 року о 21 год 19 хв в м. Суми по вул. Харківська, 1, керував транспортним засобом - автомобілем Nissan X-Trail, н.з. НОМЕР_3 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки за допомогою приладу газоаналізатор алкотест «Drager» 6820, показник 1.61% проміле, з яким водій погодився, чим порушив п. 2.9.а ПДР України та скоїв правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням захисник Стегній А.М. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Зарічного районного суду м.Суми від 09 червня 2026 року та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначав, що підстав для зупинення транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_1 , не було. А вимога пройти огляд на стан сп`яніння була незаконна. ОСОБА_1 не роз`яснили його права, зокрема, не роз`яснили наслідки відмови від проходження огляду. Працівниками поліції був наданий прилад Драгер вже з встановленим мундштуком, не був проведений контрольний забір повітря. Відеозапис, долучений до матеріалів справи, не оформлений належним чином, як електронний доказ. До того ж, суд першої інстанції, відмовив стороні захисту у задоволенні клопотання про відкладення та подання письмових пояснень по справі після дослідження відео в судовому засіданні. Вказані обставини, на думку захисника, є підставами для скасування постанови суду.

В судовому засіданні адвокат Стегній А.М. підтримав в повному обсязі подану апеляційну скаргу та просив її задовільнити.

В судові засідання призначені на 07.07.2026 та на 04.08.2026, ОСОБА_1 не з`явився, хоча повідомлявся про розгляд справи, відповідно до вимог ст. 277-2 КУпАП, клопотань про відкладення не подавав.

З метою розгляду апеляційної скарги у розумні строки, апеляційний суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи та вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність особи, що притягується до адміністративної відповідальності, і у даному випадку його права на доступ до правосуддя, не є порушеними, оскільки положення ст. 268 КУпАП не передбачають обов`язкову присутність особи, стосовно якої розглядається справа за ст. 130 КУпАП. Крім того, як зазначалось вище, в судовому засіданні був присутній адвокат, який безпосередньо подавав апеляційну скаргу, у якій висловлював погоджену з ОСОБА_1 позицію по справі.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши захисника, дослідивши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Так, у відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що факт вчинення ОСОБА_1 вказаних правопорушень, суддею суду першої інстанції було встановлено з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 493156 від 25 жовтня 2025 року (а.с. 1); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 4); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння (а.с. 3); довідкою відділу АП УПП в Сумській області від 25 жовтня 2025 року та від 28 січня 2026 року, з яких вбачається, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_4 від 03.06.2006 (а.с. 6, 71); протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 577051 від 27 січня 2026 року (а.с. 66); висновком приладу газоаналізатор алкотест «Drager», показник 1.61% проміле (а.с. 68); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому засвідчена згода ОСОБА_1 з результатом (а.с. 69); відеозаписами.

Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку і обставин, за яких можливо було б дійти висновку про їх неналежність чи недопустимість, апеляційним судом не встановлено.

Доводи апелянта про те, що не було підстав для зупинки транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_1 , не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що питання законності причин зупинки транспортного засобу поліцейськими як і законність дій поліцейських при цьому не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1ст.130 КУпАП, а правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння та законністю його результатів.

При цьому, відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», зупинка транспортного засобу є компетенцією поліцейського та його дії можуть бути оскаржені в порядку встановленим законом. Однак, як вбачається з матеріалів судового провадження дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення в порядку, передбаченому чинним законодавством захисником чи особою, яка притягалась до адміністративної відповідальності, не оскаржувалися.

Так, дійсно вищевказана стаття Закону встановлює перелік підстав для зупинки транспортних засобів. Аналіз цієї статті дає підстави стверджувати, що вимоги норм, зазначених у ній здебільшого спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху, а також на забезпечення норм, визначених Законом.

З наданих відеозаписів, вбачається, що підставою для зупинки транспортного засобу 24.10.2025 слугував цілий ряд порушень ОСОБА_1 ПДР, а саме: не увімкнення покажчиків повороту при зміні напрямку руху, рух на авто з іноземною реєстрацією, забруднений номерний знак. Зупинка транспортного засобу 27.01.2026 відбулась у зв`язку з проїздом ОСОБА_1 на вимкнену додаткову секцію світлофора.

Тобто, причиною для зупинки транспортного засобу в обох випадках були порушення останнім ПДР.

Отже, твердження в поданій захисником апеляційній скарзі про відсутність доказів для підтвердження підстав зупинки транспортного засобу не відповідають дійсності та є суб`єктивними, тому не можуть розглядатись як підстави для скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження по справі.

До того ж, захисником в поданій апеляції зазначалось, що вимога поліцейських пройти огляд на стан сп`яніння була незаконною, а ознаки які зазначені у протоколі не відповідають тим ознаками, які зазначені в Інструкції.

В той же слід зазначити, що про наявність у працівника поліції обґрунтованих та об`єктивних підстав вважати, що водій ОСОБА_1 підлягав огляду на стан сп`яніння, свідчили ознаки, що відповідають приписам п. 2-4 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», зокрема, запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення обличчя, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці а питання встановлення наявності (чи відсутності) ознак стану сп`яніння, які є підставами для проведення огляду водія т/з, відноситься виключно до компетенції поліцейського.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що працівниками поліції був наданий прилад Драгер з вже встановленим мундштуком і не був проведений контрольний замір приладу, то суд зауважує, що на відеозаписі чітко зафіксовано, як працівник поліції дістає декілька запакованих мундштуків і дає ОСОБА_1 на вибір. Останній обирає запакований мундштук, після чого його розпаковує працівник поліції і робить забір повітря. Наголошує на цьому і показує ОСОБА_1 , що у приладі Алкоголю не має.

Доводи апелянта про те, що поліцейські не роз`яснили ОСОБА_1 права, передбачені ст.268 КУпАП, спростовуються змістом протоколів про адміністративні правопорушення, в яких є підписи ОСОБА_1 як щодо роз`яснення йому прав, передбачених статтею 268 КУпАП, статтею 63 Конституції України, так і про ознайомлення його зі змістом протоколу та вручення його копій. Щодо того, що йому не роз`яснили наслідки відмови, то на відеозаписах чітко зафіксовано, як поліцейські кажуть, що в разі відмови від проходження огляду як на місці зупинки, так і у медичному закладу, на нього буде складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП ( щодо подій 24.10.2025).

До того ж, захисник зазначав, що відеозапис, долучений до матеріалів справи, не оформлений належним чином, як електронний доказ.

В той же час, ст. 251 КУпАП, передбачено те, що доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно пунктів 4, 5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Розділом ІІІ вищевказаної Інструкції передбачено порядок застосування відеореєстраторів, встановлених на службових транспортних засобах, а саме: відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія; включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.

Слід зазначити, що оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа – його відображення, якому надається таке саме значення, як документу. При цьому, матеріальний носій – лише спосіб збереження інформації.

Отже, на переконання апеляційного суду досліджені судом відеозаписи мають достатньо високу інформативність, позбавлені упередження та суб`єктивного ставлення, мають безсторонніх характер, на таких відеозаписах зафіксовані усі ті відомості, які необхідні для оцінки дій водія на відповідність вимогам п.2.5 та п.2.9а ПДР, а також – для оцінки обставин, передбачених диспозицією ч .1 ст.130 КУпАП. За таких обставин, суд вважає дані відеозаписи належними та допустимими доказами у справі, а усі доводи захисника з питання недопустимості цих доказів – необґрунтованими і безпідставними.

Щодо того, що суд першої інстанції відмовив захиснику у підготовці та поданні письмових пояснень до суду після дослідженого відео, слід зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст. 271 КУпАП урозгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право, зокрема, знайомитися з матеріалами справи.

У рішенні "Корнєв і Карпенко проти України" від 21.10.2010 року (Заява N 17444/04), ЄСПЛ зазначив, що: пункт 3 (b) статті 6 (995_004) гарантує обвинуваченому "мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту", а отже, ця гарантія означає, що підготовка основного захисту в його інтересах охоплює все, що є "необхідним" для підготовки основного розгляду справи судом. Обвинувачений повинен мати можливість організувати свій захист належним чином і без обмежень можливості надання суду, який розглядає справу, всіх відповідних аргументів захисту і, таким чином, вплинути на результат провадження. Питання адекватності часу та можливостей, наданих обвинуваченому, слід вирішувати в контексті обставин кожної конкретної справи (пункт 66).

Зазначена правова позиція, висвітлена також і у рішеннях ЄСПЛ "Вєренцов проти України" заява N 20372/11 (пункти 76 та 77) від 11 квітня 2013 року, та Михайлова проти України, заява N 10644/08 від 06.03.2018 року (пункти 69,70).

У цій справі, протоколи про адміністративні правопорушення надійшли до суду першої інстанції 29.10.2025 та 11.02.2026. Договір про надання правової допомоги між ОСОБА_1 та адвокатом Стегній А.М. було укладено 30.10.2025 ( що вбачається з ордеру, який наявний в матеріалах справи). Із заявою про ознайомлення з матеріалами справи адвокат Стегній А.М. вперше звернувся 06 листопада 2025 року, в подальшому справа призначалась до розгляду шість разів.

Отже, загальний проміжок часу, що минув від укладення договору про надання правової допомоги і до прийняття судом рішення за результатами розгляду справи, склав більше ніж 7 місяців.

За вказаних обставин у розпорядженні ОСОБА_1 та адвоката Стегнія А.М. було достатньо часу і наявна можливість, необхідна для підготовки свого захисту під час розгляду справи судом першої інстанції.

Наведені апелянтом аргументи мають суб`єктивний характер та не спростовують законності і обґрунтованості висновків суду першої інстанції.

Апеляційним судом не встановлено у діях працівників поліції порушень вимог ч.2 ст. 266 КУпАП та п.п. 6, 7, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», а інших доводів, які б вказували на безпідставність складання відносно ОСОБА_1 протоколів про адміністративне правопорушення, в апеляційній скарзі апелянтом не наведено.

Таким чином, враховуючи вказані обставини, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування під час апеляційного перегляду не встановлено, а тому, постанову судді суду першої інстанції слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП України, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Постанову Зарічного районного суду м.Суми від 09 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Стегнія Андрія Миколайовича – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуКлімашевська І. В.