Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №742/4221/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 3/742/859/26

Єдиний унікальний № 742/4221/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого судді Павлова В.Г.,

при секретарі судового засідання Рубан Ж.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Прилуцького РВП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з даних протоколу – не працюючий, місце проживання: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП -

УСТАНОВИВ:

18.07.2026 р., близько 15 год. 30 хв., ОСОБА_1 за місцем проживання: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме: ображав нецензурною лайкою, чим завдав психологічних страждань, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю останній. Дане правопорушення вчинене повторно протягом року.

Своїми діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.173-2 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, відповідно до письмової заяви просив розглянути справу за його відсутності, вину визнав та просив суворо не карати.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, виходячи з наступного.

Згідно п. 1 ч. 2 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється на ряд осіб, зокрема, подружжя.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству" психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає, зокрема, словесні образи, погрози, приниження, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Оцінюючи характер інкримінованих дій, суд враховує, що психологічне домашнє насильство не обмежується лише фактом висловлювання нецензурної лайки чи словесних образ, а полягає у такому впливі на потерпілу особу, який викликає у неї психологічні страждання, емоційну невпевненість, страх за власну безпеку або інші негативні наслідки для психічного здоров`я.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 18.07.2026 року серії ВАД №942341, терміновим заборонним приписом стосовно кривдника серії АА №502316 від 18.07.2026 року, формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, рапортом помічника чергового СМ Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області, письмовими поясненнями потерпілої та правопорушника, а також копією постанови Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19.11.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Зазначена постанова суду свідчить про те, що ОСОБА_1 вже був підданий адміністративному стягненню за вчинення домашнього насильства, а нове адміністративне правопорушення вчинене ним 18.07.2026 року, тобто протягом року після застосування такого стягнення, що утворює кваліфікуючу ознаку повторності, передбачену частиною третьою статті 173-2 КУпАП.

Поведінка ОСОБА_1 у даному випадку за своїм характером та інтенсивністю істотно виходить за межі звичайного сімейного конфлікту. Із письмових пояснень потерпілої, які узгоджуються з іншими матеріалами справи, убачається, що внаслідок умисних дій правопорушника вона зазнала психологічних страждань, емоційної невпевненості та побоювання за власну безпеку, що відповідає законодавчому визначенню психологічного домашнього насильства.

Суд також враховує, що словесні образи та висловлювання нецензурною лайкою щодо члена сім`ї є проявом психологічного насильства, якщо такі дії спричиняють потерпілій особі психологічні страждання або іншим чином негативно впливають на її психічний стан. За встановлених судом обставин такі дії ОСОБА_1 були умисними, спрямованими на приниження дружини та фактично призвели до заподіяння їй психологічної шкоди.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів є взаємопов`язаною, послідовною, достатньою та такою, що повністю узгоджується між собою, а тому беззаперечно підтверджує вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП.

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності, що застосовується з метою виховання особи в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі статтею 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

Обставин, передбачених статтями 34, 35 КУпАП, які пом`якшують чи обтяжують адміністративну відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено. Сам по собі факт визнання вини та подання заяви про розгляд справи за відсутності особи не віднесений законом до обставин, що пом`якшують адміністративну відповідальність.

Водночас суд враховує, що ОСОБА_1 повторно протягом року вчинив домашнє насильство щодо своєї дружини, чим посягнув на гарантовані законом права потерпілої на безпечне сімейне середовище та повагу до її честі й гідності.

З огляду на характер і ступінь суспільної шкідливості вчиненого правопорушення, спосіб його вчинення, особу правопорушника, повторність домашнього насильства протягом року, а також необхідність досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної статтею 23 КУпАП, суд доходить висновку, що необхідним і достатнім заходом відповідальності є накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією частини третьої статті 173-2 КУпАП.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП суд стягує з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст.33,34,35,40-1, ч.3 ст.173-2, ст.ст.221,268,283,321-1 КУпАП, суддя –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 020 /одна тисяча двадцять/ гривень на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 665 /шістсот шістдесят п`ять/ грн. 60 коп.

Роз`яснити правопорушнику, що згідно зі ст.307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження – не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч.1 ст.308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно ст.291 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя В.Г.Павлов