Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №741/699/26 — Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 3/741/335/26

Єдиний унікальний номер 741/699/26

ПОСТАНОВА

іменем України

16 липня 2026 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Крупини А.О.,

з участю секретаря судового засідання Богдан Н.О.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення (протокол серії ЕПР 1 № 644961) щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , місце роботи, навчання невідоме,

передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

19 квітня 2026 року о 17:26:00 в м. Носівка, вул. Привітна, 2, громадянин ОСОБА_1 керував мотоциклом МТ-10, н.з. НОМЕР_2 , не маючи права керування такими транспортними засобами відповідної категорії «А», чим порушив вимоги п. 2.1А ПДР України - керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП.

У судове засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, неповнолітній ОСОБА_1 та його законний представник (мати, батько або особа, яка їх замінює) не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, заяв або клопотань від них не надходило.

Ураховуючи, що інкриміноване неповнолітньому ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, не відносяться до категорії правопорушень, по яких присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до відповідальності, є обов`язковою (ч. 3 ст. 268 КУпАП), суд уважає за можливе розгляд справи про адміністративні правопорушення провести за їх відсутності.

У ході розгляду справи судом досліджено наступні докази, надані ВП № 4 (м. Носівка) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 644961 від 19 квітня 2026 року, згідно з яким 19 квітня 2026 року о 17:26:00 в м. Носівка, вул. Привітна, 2, громадянин ОСОБА_1 керував мотоциклом МТ-10, н.з. НОМЕР_2 , не маючи права керування такими транспортними засобами відповідної категорії А, чим порушив вимоги п. 2.1А ПДР України – керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ. Від підпису у протоколі про адміністративне правопорушення та надання пояснень особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 відмовився;

- пояснення очевидця події ОСОБА_2 від 19 квітня 2026 року, яким стверджуються обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення;

- розписку ОСОБА_3 про отримання від працівників поліції ТЗ МТ 11, номерний знак 5459 ЧНТ для доставлення до місця проживання ОСОБА_1 ;

- переглянутий у судовому засіданні відеозапис з нагрудної камери поліцейського, який міститься на оптичному диску, що додано до протоколу, на якому факту керування ОСОБА_1 мотоциклом МТ-10, н.з. НОМЕР_2 19 квітня 2026 року о 17:26:00 не зафіксовано. (початок відеозапису 17:26:05).

Суд уважає безпосередньо досліджені докази, які не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, у сукупності є достатніми для належної правової оцінки дій ОСОБА_1 .

Указані докази визнає належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури.

Так, пунктом 1.3 ПДР України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 2.1 А ПДР установлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягне за собою відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Показання свідків згідно зі статтею 251 КУпАП, яка визначає перелік фактичних даних для встановлення вини, є самостійним джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення

З наявного у матеріалах справи письмового пояснення свідка (очевидця події) убачається, що той о 17 год 20 хв. побачив мотоцикл чорного кольору з н.з. НОМЕР_2 , який рухався з пасажиром біля школи по вул. Привітна, 2. Мотоцикл називається МТ, хлопчик років 15-16 був одягнутим у чорні спортивні штани, вітровку кольору «Олива», спортивні чорні кросівки, після чого він повідомив працівників поліції.

З переглянутого відеозапису з нагрудної камери поліцейського убачається, що одяг ОСОБА_1 відповідає одягу особи, на яку указував свідок, а мотоцикл чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , знаходиться біля місця перебування ОСОБА_1 .

Таким чином, у суду відсутні будь-які сумніви у тому, що саме ОСОБА_1 є особою, яка вчинила указане адміністративне правопорушення.

При цьому, зухвала поведінка ОСОБА_1 , яка полягала у демонстрації надмірної упевненості, намаганні залишити місце події, та зневажливе спілкування з поліцейськими розцінюються судом як спосіб самозахисту та намагання уникнути відповідальності за вчинене правопорушення.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 13 КУпАП у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-2, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 16 квітня 2026 року (справа № 741/307/26), за подією 11 лютого 2026 року, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, та до нього застосовано захід впливу, передбачений п. 2 ст. 24-1 КУпАП, у виді попередження.

Ухвалюючи указану вище постанову судом ураховано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на час вчинення адміністративного правопорушення не досяг повноліття, тому, беручи до уваги вищевказані обставини та враховуючи вимоги ст. ст. 13, 24-1 КУпАП, відповідно до яких за вчинення правопорушення, передбаченого ст. ст. 121-127 КУпАП, до ОСОБА_1 можуть бути застосовані зазначені в ст. 24-1 КУпАП заходи впливу, а також з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, а тому до визнано за доцільне застосування до нього заходу впливу у вигляді попередження.

На думку суду, повторне вчинення ОСОБА_1 у квітні 2026 року адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП свідчить про те, що заходи впливу, застосовані 16 квітня 2026 року, у виді попередження, не досягли мети та не були дієвими.

За таких обставин суд уважає, що неповнолітній ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності на загальних підставах, що відповідає положенням статті 13 КУпАП, яка передбачає застосування загальних підстав відповідальності для неповнолітніх за переліченими статтями, зокрема за ч. 2 ст. 126 КУпАП,

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, тобто у керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчинення нових правопорушень.

При накладенні адміністративного стягнення судом не враховуються обставини, викладені в частині 2 статті 33 КУпАП, оскільки стягнення накладається за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення встановлюється в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, з ОСОБА_4 необхідно стягнути судовий збір.

Керуючись ст.ст. 13, 40-1, ч. 1 ст. 126, ст. ст. 283, 284 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. При здійсненні примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Носівський районний суд Чернігівської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Анатолій КРУПИНА