Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №650/3042/26 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/3042/26

провадження № 2-а/650/30/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 рокуселище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі головуючого судді Сікори О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Риженко Денис Олегович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через представника Риженка Дениса Олеговича звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № R264273 у справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 КУпАП, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Позов обґрунтовано тим, що до 2018 року позивач був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 . У 2018 році він переїхав до будинку дружини за адресою: АДРЕСА_2 , де фактично проживає. 11 липня 2024 року позивач уточнив свої військово-облікові дані через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, реалізований у мобільному застосунку «Резерв+», та зазначив адресу фактичного проживання.

17 квітня 2026 року позивач дізнався про арешт банківського рахунку. У банківській установі йому повідомили, що арешт пов`язаний із виконавчим провадженням. Того ж дня він звернувся до Південного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, а 20 квітня 2026 року було видано доручення № 2-21-2026-001229 адвокату Риженку Д.О.

29 квітня 2026 року представник позивача звернувся до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні з адвокатським запитом № 751 щодо наявності виконавчих проваджень, у яких боржником є ОСОБА_1 04 травня 2026 року отримано відповідь із копією постанови про відкриття виконавчого провадження № 80746770 та ідентифікатором доступу до Автоматизованої системи виконавчого провадження. Після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження представник позивача завантажив постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № R264273.

За змістом оскаржуваної постанови позивачу поставлено у вину те, що він, змінивши місце проживання, протягом семи днів не повідомив територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, чим порушив правила військового обліку в особливий період. Позивач зазначає, що конкретної дати зміни місця проживання, дати закінчення семиденного строку, часу вчинення чи виявлення правопорушення та доказів, на яких ґрунтується висновок про його винуватість, постанова не містить.

Позивач вважає постанову незаконною, оскільки відомості про адресу фактичного проживання він повідомив через «Резерв+» 11 липня 2024 року. Тому, якщо відповідач пов`язує правопорушення зі зміною місця проживання у 2018 році, строк накладення адміністративного стягнення закінчився задовго до винесення постанови. Крім того, позивач посилається на примітку до статті 210 КУпАП, відповідно до якої положення статей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються, якщо держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів може отримати відповідні персональні дані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними інформаційними системами та реєстрами.

У відзиві ІНФОРМАЦІЯ_2 заперечує проти позову та просить відмовити в його задоволенні. Відповідач зазначає, що позивач є військовозобов`язаним і з 2016 року перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

14 грудня 2025 року через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів до ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшли відомості про фактичне проживання позивача у місті Херсоні. Оскільки позивач не прибув і не став на військовий облік у відповідному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем фактичного проживання у семиденний строк, 14 грудня 2025 року стосовно нього складено протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідач посилається на те, що під час складання протоколу позивач надав пояснення, у яких підтвердив, що не прибув для постановки на військовий облік, оскільки не знав про такий обов`язок, отримав копію протоколу та поставив у ньому підпис. 19 грудня 2025 року на підставі протоколу, пояснень позивача та відомостей Реєстру винесено постанову № R264273, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 грн.

Відповідач також зазначає, що копію постанови направлено позивачу до його персоналізованого електронного кабінету в Реєстрі, формою реалізації якого є застосунок «Резерв+», із посиланням на частину десяту статті 285 та статтю 279-9 КУпАП. Окремо відповідач вважає, що справа не підсудна Великоолександрівському районному суду Херсонської області, оскільки фактичним місцем проживання позивача та місцезнаходженням відповідача є місто Херсон.

28 травня 2026 року відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду. Заява мотивована тим, що постанова винесена 19 грудня 2025 року, а позов подано 12 травня 2026 року, тобто після закінчення десятиденного строку, встановленого частиною другою статті 286 КАС України. На думку відповідача, позивач повинен був дізнатися про постанову після її направлення до електронного кабінету в Реєстрі. Як додаткову обставину відповідач наводить формування позивачем військово-облікового документа у застосунку «Резерв+» 20 грудня 2025 року.

У відповіді на відзив представник позивача підтримав позовні вимоги та зазначив, що військово-обліковий документ підтверджує уточнення позивачем даних 11 липня 2024 року, при цьому в документі відображено, що дані уточнено вчасно. На думку позивача, витяг із Реєстру, сформований відповідачем 14 грудня 2025 року, не доводить, що відомості про адресу стали доступними відповідачу лише цього дня.

Представник позивача також наголошує, що ані протокол, ані постанова не містять конкретного часу вчинення адміністративного правопорушення, а відповідач не надав доказів направлення та вручення постанови позивачу. Доводи відзиву про непостановку на військовий облік, на думку позивача, не можуть усунути недоліки оскаржуваної постанови, у якій викладено іншу фактичну підставу відповідальності - неповідомлення про зміну місця проживання.

Крім того, представник позивача заперечив належність підтвердження повноважень представника відповідача. Водночас просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження. Суд дослідив письмові докази, надані сторонами, зокрема оскаржувану постанову, протокол про адміністративне правопорушення, матеріали військового обліку, військово-обліковий документ із застосунку «Резерв+», документи виконавчого провадження, адвокатський запит та відповідь органу державної виконавчої служби.

Оцінка суду

Вирішуючи спір, суд насамперед надає оцінку заяві відповідача про залишення позову без розгляду, питанню територіальної підсудності, а після цього - правомірності оскаржуваної постанови.

Щодо територіальної підсудності

Відповідно до частини першої статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, прийнятих щодо конкретної фізичної особи, вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання цієї особи або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.

Із матеріалів справи вбачається, що зареєстрованим місцем проживання позивача є с. Долинське колишнього Чаплинського району Херсонської області. Фактичне проживання у місті Херсоні саме по собі не є доказом зміни зареєстрованого місця проживання. Рішенням Вищої ради правосуддя від 30 травня 2023 року № 566/0/15-23 територіальну підсудність судових справ Чаплинського районного суду Херсонської області передано Великоолександрівському районному суду Херсонської області.

Отже, позивач скористався передбаченим статтею 25 КАС України правом вибору суду за зареєстрованим місцем проживання. Доводи відповідача про порушення правил територіальної підсудності є безпідставними.

Щодо строку звернення до суду

Частиною другою статті 286 КАС України встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів із дня ухвалення відповідного рішення. Аналогічний строк передбачений статтею 289 КУпАП. У разі пропуску цього строку з поважних причин він може бути поновлений судом.

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2025 року у справі № 755/13012/25 звернув увагу, що хоча спеціальний десятиденний строк обчислюється з дня ухвалення постанови, питання його поновлення має вирішуватися з урахуванням того, коли особа фактично отримала постанову та набула об`єктивної можливості оскаржити її. Невручення копії постанови та відсутність доказів належного повідомлення про її зміст можуть бути об`єктивними причинами несвоєчасного звернення до суду.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач був присутній під час складання протоколу 14 грудня 2025 року та отримав його копію. Проте обізнаність про складення протоколу не є тотожною обізнаності про прийняття 19 грудня 2025 року конкретної постанови, її зміст, мотиви, вид і розмір накладеного стягнення. Доказів вручення позивачу копії постанови під розписку, направлення її поштовим відправленням із підтвердженням вручення або направлення на електронну адресу відповідач не надав.

Посилання відповідача на направлення постанови до електронного кабінету в Реєстрі суд оцінює критично. Стаття 279-9 КУпАП встановлює спеціальний порядок розгляду справ про правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 КУпАП, лише у випадку, якщо особа не оспорює порушення, погоджується на притягнення до відповідальності за її відсутності та подає відповідну заяву. Можливість направлення постанови до електронного кабінету, передбачена цією статтею, пов`язана саме з поданням такої заяви через електронний кабінет.

У цій справі відповідач стверджує, що щодо позивача складено звичайний протокол про адміністративне правопорушення, позивач надав пояснення, а справу розглянуто на підставі протоколу та інших матеріалів. Доказів подання ОСОБА_1 заяви, передбаченої статтею 279-9 КУпАП, матеріали справи не містять. Так само не надано технічного підтвердження дати і часу розміщення постанови в електронному кабінеті, її доставки, відкриття або іншої дії, яка б безсумнівно засвідчувала ознайомлення позивача з постановою.

Формування військово-облікового документа 20 грудня 2025 року підтверджує користування позивачем застосунком «Резерв+», однак саме по собі не доводить відображення в застосунку повного тексту оскаржуваної постанови та ознайомлення позивача з нею. Припущення відповідача про те, що позивач «не виключено, що отримав» постанову, не є доказом її вручення.

Фактично про примусове виконання постанови позивач дізнався 17 квітня 2026 року після арешту рахунку. Відразу звернувся за безоплатною правничою допомогою, 20 квітня 2026 року отримав призначення адвоката, 29 квітня 2026 року адвокат направив запит до органу державної виконавчої служби, 04 травня 2026 року отримав доступ до матеріалів виконавчого провадження та копію постанови, а 12 травня 2026 року подав позов.

Наведена послідовність дій свідчить про належну процесуальну добросовісність позивача. Після фактичного отримання документа, що підлягає оскарженню, позов подано в межах десяти днів. Тому причини пропуску строку звернення до суду є поважними, строк підлягає поновленню, а заява відповідача про залишення позову без розгляду - залишенню без задоволення.

Щодо правомірності постанови № R264273

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративний суд перевіряє, чи прийнято рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення; безсторонньо, добросовісно, розсудливо, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення та своєчасно.

За частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішення суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Частина третя статті 210 КУпАП передбачає відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період. Ця норма є бланкетною, а тому в постанові має бути конкретно зазначено, яку саме норму правил військового обліку порушено, у чому полягала дія чи бездіяльність особи, коли виник відповідний обов`язок та коли його не було виконано.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтями 245, 251 і 280 КУпАП на орган, який розглядає справу, покладено обов`язок своєчасно, всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати обставини, встановити факт правопорушення, винуватість особи, наявність підстав для відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом частини другої статті 283 КУпАП постанова повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність, та прийняте рішення. Опис обставин не може бути формальним: він має давати особі можливість зрозуміти точний зміст обвинувачення, а суду - перевірити склад правопорушення та дотримання строків накладення стягнення.

Частиною сьомою статті 38 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення за правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, вчинені в особливий період, може бути накладено протягом трьох місяців із дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня вчинення. У разі триваючого правопорушення строк обчислюється від дня фактичного виявлення, однак орган зобов`язаний довести саме цю дату.

Верховний Суд у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 621/497/17 виходив із того, що непостановка військовозобов`язаного на військовий облік може мати характер триваючого правопорушення, а строк накладення стягнення обчислюється з дня його фактичного виявлення. Водночас ця правова позиція не звільняє орган від обов`язку встановити та зазначити конкретну дату виявлення й підтвердити її належними доказами.

Суд встановив, що в оскаржуваній постанові позивачу фактично поставлено у вину неповідомлення територіального центру комплектування та соціальної підтримки про зміну місця проживання у семиденний строк. При цьому постанова не містить дати зміни місця проживання, дати прибуття до нового місця проживання, дати закінчення семиденного строку, часу припинення або виявлення бездіяльності. У постанові також не розмежовано два різні за змістом обов`язки: повідомити персональні дані та особисто прибути для взяття на військовий облік за новим місцем проживання.

Натомість у відзиві відповідач доповнив фактичну підставу притягнення, зазначивши, що позивач не лише не повідомив про адресу, а й не став на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Суд зауважує, що під час судового перегляду суб`єкт владних повноважень не може виправити невизначеність індивідуального акта шляхом формулювання нового або ширшого обвинувачення у відзиві. Правомірність постанови оцінюється виходячи з мотивів, фактичних обставин та правової кваліфікації, які існували та були зафіксовані на час її прийняття.

Військово-обліковий документ, сформований у застосунку «Резерв+», підтверджує, що 11 липня 2024 року позивач уточнив персональні дані та зазначив адресу фактичного проживання у місті Херсоні. У документі відображено, що дані уточнено вчасно. Відповідач не заперечує самого факту внесення цієї адреси до Реєстру, а стверджує лише, що відповідні відомості надійшли до ІНФОРМАЦІЯ_1 14 грудня 2025 року.

Однак витяг із Реєстру, сформований 14 грудня 2025 року, підтверджує дату формування документа, але не дату первинного внесення інформації та не дату, з якої вона стала доступною держателю і органам ведення Реєстру. Відповідач не надав журналу подій, технічної довідки, історії змін або інших відомостей, які б доводили, що до 14 грудня 2025 року він об`єктивно не мав доступу до адреси, внесеної позивачем 11 липня 2024 року.

Тому твердження про виявлення правопорушення саме 14 грудня 2025 року ґрунтується на припущенні. За наявності підтвердження внесення адреси до Реєстру 11 липня 2024 року та відсутності доказів іншої дати першого доступу до цих даних відповідач не довів, що постанову від 19 грудня 2025 року винесено в межах строків, установлених статтею 38 КУпАП.

Крім того, приміткою до статті 210 КУпАП передбачено, що положення статей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних особи шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами та базами даних, держателями яких є державні органи.

У цій справі йдеться не лише про абстрактну можливість отримання адреси: вона фактично була внесена позивачем до електронного кабінету та відображена у Реєстрі. Відповідач не зазначив, яких саме персональних даних йому бракувало, та не довів неможливості їх отримання. П`ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 21 квітня 2026 року у справі № 766/11383/25 дійшов висновку, що відповідальність за статтями 210, 210-1 КУпАП не застосовується, якщо дані могли бути отримані через електронну інформаційну взаємодію, а суб`єкт владних повноважень не довів неможливості такого отримання.

Суд враховує, що уточнення адреси в «Резерв+» не в усіх випадках замінює особисте виконання обов`язку щодо взяття на військовий облік за новим місцем проживання. Проте ця обставина не усуває недоліків саме оскаржуваної постанови. Якщо відповідач вважав складом правопорушення неприбуття для взяття на військовий облік, він мав чітко зазначити це у постанові, визначити дату виникнення обов`язку, норму права, що його встановлює, дату виявлення триваючого порушення, докази та мотиви відхилення пояснень особи. Натомість постанова містить загальне формулювання про неповідомлення зміни місця проживання, яке спростовується даними Реєстру.

Наданий протокол та пояснення позивача про те, що він не знав про необхідність постановки на облік, не можуть автоматично підтвердити всі елементи складу правопорушення. Визнання окремого факту не звільняє орган від обов`язку встановити точний час, об`єктивну сторону, конкретно порушену норму, вину особи та дотримання строку накладення стягнення.

Сукупність установлених обставин свідчить, що відповідач не забезпечив повного й об`єктивного з`ясування обставин справи, не сформулював конкретного та несуперечливого обвинувачення, не довів дату виявлення правопорушення і дотримання строків, не врахував відомості про уточнення адреси 11 липня 2024 року та положення примітки до статті 210 КУпАП. Отже, відповідач не виконав обов`язок доказування правомірності постанови, покладений на нього частиною другою статті 77 КАС України.

Доводи представника позивача щодо повноважень представника відповідача не є самостійною підставою для задоволення позову. Подані відповідачем пояснення та докази суд оцінив по суті. Водночас навіть з урахуванням цих матеріалів правомірність оскаржуваної постанови не доведена.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Оскільки недоліки постанови стосуються недоведеності складу правопорушення, невизначеності фактичної підстави відповідальності та недотримання строків, направлення матеріалів на новий розгляд створило б можливість повторного формування обвинувачення після закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності. Тому належним способом захисту є скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Щодо судових витрат

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 532,48 грн. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України у разі задоволення позову особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, що підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем. Тому сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись статтями 2, 5, 9, 25, 72-77, 90, 121-123, 139, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, статтями 9, 38, 210, 245, 247, 251, 280, 283, 285, 289 КУпАП, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження постанови № R264273 у справі про адміністративне правопорушення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову № R264273 від 19 грудня 2025 року, винесену уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 532,48 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів із дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03 серпня 2026 року.

СуддяО.О. Сікора