Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №522/24059/25 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/24059/25

Провадження № 2/522/1613/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання – Наровцької Є.І.,

розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м.Одеси 31.10.2025 року надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини в твердій грошовій сумі у розмірі 230000 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14 липня 2016 року між сторонами було укладено шлюб, який рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 червня 2023 року розірвано. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 , яка після розірвання шлюбу проживає разом із позивачкою та перебуває на її повному утриманні.

Позивачка зазначає, що після припинення шлюбу відповідач належним чином не виконує обов`язок щодо матеріального забезпечення дитини. За її твердженням, після розірвання шлюбу відповідач лише один раз, 25 липня 2023 року, надав кошти на утримання доньки у розмірі 1000 доларів США. Протягом 2024 року та до вересня 2025 року матеріальна допомога на утримання дитини від відповідача не надходила. Разом із тим, у вересні 2025 року відповідач перерахував на рахунок позивачки 10 000 грн, а у жовтні 2025 року — ще 10 000 грн, однак, на думку позивачки, такі виплати є нерегулярними та недостатніми для забезпечення потреб дитини.

На обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на положення статті 182 Сімейного кодексу України та зазначає, що відповідач є капітаном морського судна, має кваліфікацію магістра судноводіння, працює за межами України та, за наявною у неї інформацією, отримує дохід близько 12 000 доларів США на місяць. Крім того, відповідач не має інших неповнолітніх дітей та не є боржником за іншими виконавчими документами щодо стягнення аліментів. Також позивачка зазначає, що відповідач є власником нерухомого майна, а саме двох квартир та двох машиномісць у місті Одесі та селі Фонтанка Одеського району Одеської області.

Позивачка вказує, що сама постійного місця роботи та стабільного доходу не має, проживає разом із донькою в орендованій квартирі, а утримання дитини здійснює переважно за рахунок власних коштів та допомоги своїх батьків. Позивачка зазначає, що щомісячні витрати на забезпечення належного рівня життя, розвитку та виховання доньки становлять близько 45 000 грн. До таких витрат вона відносить витрати на медикаменти та засоби особистої гігієни, навчання у школі імені Столярського, оплату групи подовженого дня, уроків музики, занять із плавання, проходження курсу лікувального масажу, харчування, відвідування дитячого центру, навчання у школі мистецтв за напрямком балету, курси акторської майстерності, заняття з фігурного катання та інші витрати, пов`язані з розвитком дитини.

Посилаючись на вимоги статей 180–182, 191 Сімейного кодексу України, положення Конвенції ООН про права дитини та Закону України «Про охорону дитинства», позивачка вважає, що відповідач має достатній матеріальний стан для участі в утриманні доньки, а тому просить стягнути з нього аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 23 000 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, з подальшою індексацією відповідно до закону.

Справа була розподілена на суддю Приморського районного суду м.Одеси Ковтун Ю.І. згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2025 року.

Ухвалою суду від 13.11.2025 року провадження у справі було відкрито та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник відповідача - адвокат Чумаченко С.О. 26.11.2025 року через підсистему Електронний суд надав відзив, в якому просив позов ОСОБА_1 задовольнити частково, та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини у розмірі 3 196,00 грн.. Сторона відповідача посилалась на те, що позивач не підтвердила факт витрачання грошових коштів на утримання дитини у розмірі 45 000,00 грн., або хоча б половини від вказаної суми. Додатково зазначили, що не підтверджені доводи позивача у позові про витрати та надані документи - відносяться до додаткових витрат на утримання дитини та не є аліментами. З урахуванням обставин справи, недоведеністю позивачем розміру позовних вимог, відповідач вважає за можливе стягнути з нього на користь останньої аліменти на утримання дитини у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки заявлений позивачем розмір аліментів є надмірним та не є підтвердженим. У позові позивач посилається на ст.7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2025 р.», відповідно до якої прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років становить 3 196,00 грн.. Вказана сума коштів, на думку сторони відповідача, відповідатиме інтересам дитини, забезпечуватиме її потреби у достатньому обсязі.

За розпорядженням керівника апарату Приморського районного суду м.Одеси Шарага А.О. від 27.04.2026 року №1119/26, на підставі службової записки помічника судді Сребряк І., було здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями.

Справа надійшла до провадження судді Донцова Д.Ю.

За розпорядженням керівника апарату Приморського районного суду м.Одеси Шарага А.О. від 18.06.2026 року №1524/26, на підставі службової записки секретаря судового засідання Смокової А., було здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями.

Справа надійшла до провадження судді Домусчі Л.В. та отримана суддею 19.06.2026р..

Ухвалою суду від 16 липня 2026 року провадження у справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29 липня 2026 року.

У судовому засіданні 29.07.2026 року були присутні: представник відповідача – Галаганова М.В., яка позовні вимоги не визнала та просила відмовити за обставин та підстав, вказаних ними у відзиві. Посилалась на те, що зі сторони позивача не надано доказів витрат на дитину саме у розмірі 45 тис., останні не підтверджені відповідними квитанціями, та окрім того не надано доказів спроможності відповідача платити заявлений розмір аліментів. Витрати, заявлені позивачем у позові, не є аліментами, а фактично додатковими витратами. Окрім того, представник відповідача посилалась на те, що відповідач знаходиться за кордоном, але на зараз не працює капітаном та живе на заощадження. Повідомила, що відповідач має нерухомість, але не отримує доходів із неї, іншої сім`ї у відповідача немає. При цьому представнику не відомо, чи сплачує відповідач позивачці якість кошти.

Сторона позивача у судове засідання не з`явилася, була сповіщена про час та місце розгляду справи належним чином.

Проголошення вступної та резолютивної частини було призначено судом на 30.07.2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно зі статтею 180 Сімейного кодексу України (далі – СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За приписами частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) можуть присуджуватися у частці від доходу матері, батька або у твердій грошовій сумі – за вибором того з батьків, разом з ким проживає дитина.

Відповідно до частин першої, другої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

-стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

-стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

-наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних осіб, яких він зобов`язаний утримувати;

-наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

-доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів;

-інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною другою статті 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до статті 27 Конвенції ООН про права дитини кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, а батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, відповідно до своїх фінансових можливостей.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її всебічного розвитку.

Судом встановлено, що 14 липня 2016 року було укладено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який був зареєстрований Малиновським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про що складено актовий запис № 1169 і видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

У період шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_3 , про що 04 лютого 2019 року складено актовий запис № 541 Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 червня 2023 року шлюб між сторонами було розірваний.

Отже сторони є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка після розірвання шлюбу проживає разом із матір`ю та перебуває на її утриманні.

Суд вбачає, що обов`язок батьків щодо утримання дитини є рівним та не залежить від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою або чи проживають спільно.

Суд вбачає, що ОСОБА_2 здобув кваліфікацію магістра судноводіння в 2009 році, закінчив Одеську національну морську академію та працював капітаном судна.

З введенням військового стану в 2022 році, що визнається стороною відповідача, останній постійно перебуває за межами України.

ОСОБА_2 інших неповнолітніх дітей не має, та інші стягнення за виконавчими листами з відповідача не провадяться.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_2 є власником:

- однокімнатній квартири АДРЕСА_1 ;

- машино-місце N? 89 за адресою АДРЕСА_2 ;

- квартири АДРЕСА_3 ;

Доказів того, що стан здоров?я і матеріальне становище відповідача не дозволяє виплачувати аліменти на утримання дочки матеріали справи не містять..

Разом із тим саме по собі посилання позивачки на щомісячні витрати у розмірі близько 45 000 грн не може бути безумовною підставою для стягнення аліментів у заявленому розмірі, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів понесення таких витрат саме у зазначеному розмірі на постійній основі.

Згідно позову та матеріалів справи, визначаючи суму витрати у розмірі 45 тис., позивачка надала наступний перелік витрат :

1.Вартість медикаментів та засобів особистої гігієни, що купуються для Адріанни, становить прило 100 грн. на місяць.

2.Витрати навчання Адріанни у шкільництві імені Столярського такі:

- 600 грн. щомісяця до фонду класу та школи, щомісяця приблизно 1000 грн. на подарунки вчителям та однокласникам, всього 1600 грн. щомісяця;

- 7700 грн. (350 грн. на день) плата за понаднормове навчання у школі імені Столярського (продленка);

- 4000 грн. щомісяця за уроки музики (фортепіано) у школі імені Столярського.

3. Згідно консультативного висновку лікаря КНП «Дитячий консультативно-діагностичний центр ім.. Б.Я.Резніка Адріанна потребує занять з плавання в басейні, а також неолідо проходження курсу масажу.

Вартість занять із плавання в басейні з тренером складає 6600 грн..

Вартість масажу становить 500 грн. за сеанс, 2 рази за неділю, всього за місяць - 4000 грн.

4.Харчування, похід у дитячий центр та інше для дитини - 5000 грн. за місяць.

5. Вартість навчання в Одеської школі мистецтв N? 14 балетом (керівник ОСОБА_4 ) становить щомісяця 1900 грн.

6. Вартість курсу акторської майстерності становить 2000 грн. щомісяця.

7. Вартість заняття з тренером з фігурного катання, 2 рази на тиждень протягом місяця, усього 8 занять по 625 грн. (оренда ковзанів, вихід на лід, оплата тренера) становить 5000 грн. щомісяця, також 1500 грн. - пошиття костюма на виступ і вступний внесок за змагання.

Проте, надані позивачкою документи підтверджують окремі витрати на розвиток дитини, навчання та позашкільні заняття, однак не підтверджують загального розміру щомісячних витрат, зазначених у позовній заяві.

При цьому суд вважає за необхідне розмежувати витрати, які охоплюються обов`язком батьків щодо утримання дитини в розумінні статей 180–182 Сімейного кодексу України, та витрати, що мають характер додаткових витрат, передбачених статтею 185 СК України.

До обов`язкових витрат на утримання дитини належать витрати, необхідні для забезпечення її повсякденних потреб, зокрема витрати на харчування, одяг, взуття, засоби особистої гігієни, медикаменти, лікування, забезпечення житлом, оплату комунальних послуг у відповідній частині, здобуття загальної середньої освіти, придбання необхідного навчального приладдя, а також інші регулярні витрати, без яких неможливо забезпечити належний рівень життя, фізичний, інтелектуальний та соціальний розвиток дитини. Саме такі витрати покриваються аліментами, що стягуються відповідно до статей 180–182 СК України.

Водночас витрати, пов`язані з відвідуванням спортивних секцій, творчих гуртків, занять із музики, балету, акторської майстерності, фігурного катання, індивідуальних тренувань, а також інші витрати, спрямовані на розвиток здібностей дитини понад обсяг звичайних потреб, залежно від конкретних обставин можуть бути віднесені до додаткових витрат на дитину у розумінні статті 185 СК України. Такі витрати не виключаються із загальної оцінки потреб дитини, однак самі по собі не можуть бути безумовною підставою для збільшення розміру аліментів, оскільки законодавець передбачив окремий правовий механізм участі батьків у їх фінансуванні.

Разом із тим суд враховує, що розвиток здібностей дитини, її фізичний та творчий розвиток відповідають принципу забезпечення найкращих інтересів дитини. Тому сам факт належності окремих витрат до додаткових не свідчить про їх необґрунтованість або надмірність. Проте у цій справі позивачкою не надано належних та допустимих доказів того, що всі заявлені витрати є регулярними, фактично понесеними саме у зазначених розмірах та повинні враховуватися при визначенні щомісячного розміру аліментів.

Отже, визначаючи розмір аліментів, суд бере до уваги насамперед доведені обов`язкові витрати на утримання дитини, а також загальні потреби дитини відповідного віку, матеріальне становище обох батьків, принцип рівності їхніх обов`язків щодо утримання дитини та найкращі інтереси дитини. Водночас витрати, які мають характер додаткових, можуть бути предметом окремих вимог у порядку статті 185 Сімейного кодексу України за наявності передбачених законом підстав.

Оцінюючи матеріальний стан відповідача, суд бере до уваги, що позивачкою наведено відомості про професію відповідача, його кваліфікацію капітана морського судна та наявність у нього нерухомого майна. Представник відповідача не заперечувала факт належності відповідачу нерухомого майна та повідомила про відсутність у нього інших дітей чи осіб, яких він зобов`язаний утримувати. При цьому будь-яких належних доказів, які б підтверджували скрутний матеріальний стан відповідача, неможливість працевлаштування, відсутність доходів або інші обставини, що істотно обмежують його можливість брати участь в утриманні дитини, стороною відповідача суду не надано.

Посилання представника відповідача на те, що останній тимчасово не працює та проживає за рахунок заощаджень, саме по собі не звільняє його від виконання встановленого законом обов`язку щодо належного утримання дитини.

Разом із цим суд не знаходить достатніх підстав для визначення аліментів у розмірі 23 000 грн. щомісячно, оскільки такий розмір не підтверджений належними доказами щодо реальних потреб дитини та співмірності із доведеними обставинами справи. Відсутні належні докази щодо витрат на масаж,за понаднормове навчання, за навчання у школі ім..Столярського, фортепіано, навчання в школі балету, за курс акторської майстерності.

Водночас запропонований відповідачем розмір аліментів у сумі 3 196 грн як прожитковому мінімуму для дитини відповідного віку на переконання суду, не забезпечить належного рівня утримання, гармонійного розвитку, освіти та лікування дитини, що суперечило б положенням статті 182 СК України та принципу пріоритетності найкращих інтересів дитини.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що визначаючи розмір аліментів, суд повинен виходити із необхідності забезпечення найкращих інтересів дитини, а також враховувати не лише офіційно підтверджені доходи платника аліментів, але й його майновий стан, наявність майна та реальну можливість брати участь в утриманні дитини. Такий правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17, від 19 травня 2021 року у справі № 759/20739/18, від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, у яких наголошено, що при визначенні розміру аліментів суд має забезпечити справедливий баланс між інтересами дитини та можливостями її батьків, а пріоритетними є саме інтереси дитини.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 402/428/16-ц звернула увагу на те, що при вирішенні спорів щодо стягнення аліментів суди повинні виходити із принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, який є визначальним при застосуванні норм сімейного законодавства.

Оцінивши всі наявні у справі докази у їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, враховуючи вік дитини, її потреби, обов`язок обох батьків брати участь у її утриманні, матеріальне становище сторін, відсутність у відповідача інших утриманців, наявність у нього нерухомого майна, а також принцип розумності, справедливості та співмірності, суд доходить висновку, що обґрунтованим та таким, що відповідатиме найкращим інтересам дитини, є стягнення з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 9 000 (дев`ять тисяч) гривень щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, з подальшою індексацією відповідно до закону.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення аліментів понад визначений судом розмір слід відмовити як недоведених

Відповідно до статті 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

З урахуванням положень статті 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача в дохід держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 7, 79-81, 84, 180-183, 184, 191 СК України, ст.ст. 1, 2, 5, 11, 43, 49, 76-80, 81, 89, 210, 247, 258, 263-265, 273, 354, 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_5 ) аліменти на утримання малолітнього дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 9 000 (дев?яти тисяч) гривень 00 копійок, з урахуванням індексації щомісячно, починаючи з 31.10.2025 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів в межах платежу за один місяць у розмірі 9 000 (дев?ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ) на користь держави судовий збір у сумі 1 331,20 (одна тисяча триста тридцять одна тисяча) гривень 20 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 04.08.2026р.

Суддя Домусчі Л.В.