Вирок від 26 липня 2026 р. у справі №479/342/26 — Кривоозерський районний суд Миколаївської області

479/342/26

1-кп/479/82/26

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

27 липня 2026 року с-ще Криве Озеро

Кривоозерський районний суд Миколаївської області

у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, інформація про яке внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025152290000135 від 18 серпня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Миколаївської області, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , освіта базова середня, раніше не судимий, офіційно працевлаштований в ФГ "НЕКТАР" на посаді агронома, неодружений,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.298 КК України,

учасники провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 ,

потерпілий Кривоозерська селищна рада Первомайського району

Миколаївської області,

в с т а н о в и в :

На території Багачівської сільської ради Кривоозерського району (наразі - Кривоозерська ТГ Первомайського району) Миколаївської області, на відстані 500 м на північ від с.Миколаївка, розташований об`єкт культурної спадщини – "Курган" №921, датований ІІІ тис. до н.е. - І тис. н.е. Зазначений об`єкт взятий на державний облік згідно з Розпорядженням Миколаївської ОДА №507-р від 12 липня 2000 року та є пам`яткою археології місцевого значення, що згідно зі ст.150 Земельного кодексу України відноситься до особливо цінних земель.

У серпні 2025 року, обвинувачений ОСОБА_3 , виконуючи усну вказівку фактичного землекористувача ОСОБА_6 щодо очищення земельної ділянки з кадастровим номером 4823980400:03:000:0349, від залишків ґрунту та будівельного сміття, був належним чином проінформований та обізнаний про наявність на вказаній ділянці пам`ятки археології - кургану. Зокрема, ОСОБА_6 неодноразово наголошував ОСОБА_3 на категоричній забороні вчиняти будь-які дії, що можуть призвести до пошкодження або зміни меж кургану.

Однак, 18 серпня 2025 року приблизно о 13:00 год. обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи на вказаній земельній ділянці, діючи умисно, з метою збільшення площі ріллі та спрощення подальшого обробітку землі, а також прагнучи продемонструвати керівництву господарства власну ініціативність, проігнорував вимоги пам`яткоохоронного законодавства (ст.54 Конституції України, ст.ст.2, 22, 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини", ст.19 Закону України "Про охорону археологічної спадщини").

Реалізуючи свій злочинний умисел, обвинувачений ОСОБА_3 , даючи безпосередні вказівки водію навантажувача CAT 950H ОСОБА_7 , якого він ввів в оману щодо законності своїх дій та наявності погоджень від власників, наказав повністю розрівняти насип кургану.

Внаслідок вказаних умисних дій ОСОБА_3 , за допомогою спеціальної будівельної техніки було здійснено повне розгортання та розорювання по всій поверхні нерухомого об`єкта археологічної спадщини - Курган №921. Згідно з висновком судової історико-археологічної експертизи, пам`ятку археології повністю зруйновано, вона втратила свої основні властивості, історичну, наукову та культурну цінність для вивчення поховального обряду стародавнього степового населення.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, беззастережно підтвердив усі обставини, викладені в обвинувальному акті, та щиро розкаявся у вчиненому.

Суд, вислухавши думку прокурора та обвинуваченого, роз`яснивши останньому зміст положень ч.3 ст.349 КПК України, переконавшись у правомірності застосування цих норм, правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, а також відсутності сумнівів у добровільності та істинності його позиції, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Суд ухвалив обмежитися дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченого.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними та повністю відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим суд визнає їх достовірними та кладе в основу вироку.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого діяння та кваліфікує його дії за ч.2 ст.298 КК України як умисне незаконне знищення об`єкта культурної спадщини (пам`ятки археології).

При призначенні обвинуваченому покарання суд керується положеннями ст.65 КК України та враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, його ставлення до вчиненого, наявність обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що його обтяжують, а також сімейний і майновий стан особи.

Аналізуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , суд встановив, що він вчинив нетяжкий злочин, раніше не судимий, під наглядом у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, неодружений, офіційно працевлаштований.

Обставиною, яка відповідно до ст.66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, передбачених ст.65 КК України, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, з урахуванням обставин, що пом`якшують покарання, дотримуючись принципів законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також враховуючи положення ч.2 ст.50 КК України, згідно з якими покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, в межах санкції ч.2 ст.298 КК України у виді штрафу.

Речові докази відсутні. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Відповідно до положень ст.124 КПК України, суд стягує з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів у загальному розмірі 44124,30 грн..

Судом встановлено, що ОСОБА_3 у цьому кримінальному провадженні був обраний запобіжний захід у виді особистого зобов`язання строком до 09 травня 2026 року.

Керуючись ст.ст.369-371, 373-375 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.298 КК України, та призначити покарання у виді штрафу чотири тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн..

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати, пов`язані з проведенням експертиз у розмірі 44 124,30 грн..

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Миколаївського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду у відповідності з вимогами ч.2 ст.394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.

Обвинуваченому, його захиснику та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

СУДДЯ: