Вирок від 03 серпня 2026 р. у справі №495/4716/24 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 рокуСправа № 495/4716/24

Номер провадження 1-кп/495/362/2026

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Білгороді-Дністровському кримінальне провадження №62024150020000243, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.02.2024, за обвинуваченням:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця міста Білгорода-Дністровського Одеської області, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, розлученого, має на утриманні доньку 2011 року народження, у військовому званні «старший солдат», не депутата, раніше судимого вироком Саратського районного суду Одеської області від 18.06.2026 за ч. 5 ст. 407 КПК України до позбавлення волі на 5 років,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

УСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем, призваним за призовом під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді майстра ремонтної майстернім озброєння радіаційного, хімічного, біологічного захисту батальйону радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», у порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 40, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1 – 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, приблизно о 08 год. 00 хв. 25.12.2023 вчинив нез`явлення вчасно на службу до військовоїчастиниНОМЕР_1 , розташованоїза адресою: АДРЕСА_2 , та ухилявся від проходження військової служби до 14.05.2024, тобто понад п`ять місяців, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з обов`язками військової служби.

2. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Такими діями ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, що полягає у нез`явленні вчасно на службу без поважних причин, понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану..

3. Оцінка доказів.

Суд, з`ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз`яснив сторонам вимоги ч.3 ст. 349 КПК України і наслідки обмеження обсягу доказів, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого ОСОБА_8 відносно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, дослідженням тільки доказів, які характеризують особу обвинуваченого, стосуються заходів забезпечення кримінального провадження.

Так, обвинувачений ОСОБА_8 та прокурор погодилися з тим, щоб судовий розгляд обмежився вищезазначеним порядком. ОСОБА_8 було роз`яснено, що в даному випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини кримінального правопорушення.

Не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_8 пояснив, що визнає вину в інкримінованих йому діях, повністю підтверджує обставини, викладені в обвинувальному акті.

Щодо інкримінованого йому злочину пояснив, що він добровольцем пішов служити в квітні 2022 року, служив 1,5 роки в Білгород-Дністровському районі, у військовій частині НОМЕР_1 , старший солдат 9 рота 3 батальйон. Потім на 5 місяців пішов в СЗЧ. Пішов в жовтні 2023 року – псіханув, надоїло все і вночі пішов в СЗЧ. Служив він тоді у селі Черкеси, майстром ремонту майстерні радіаційного, хімічного і біологічного захисту. Після того як покинув військову частину жив в місті Білгород-Дністровський в будинку знайомої, яка поїхала за кордон. В цей час працював на стойці, продав машину на той момент за 1500 доларів. Потім замучився переховуватися і сам повернувся. Зазначив, що розкаюється.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю доведена.

Обвинувачений не вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності чи у стані неосудності. Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності відсутні.

4. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_8 у відповідності до ст.66 КК України суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_8 , у відповідності до ст.67 КК України не встановлено.

5. Мотиви призначення покарання.

Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відтак, обираючи обвинуваченому ОСОБА_8 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, обставини його вчинення, характер його діяння, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання (до затримання), негативну характеристику, надану командиром військової частини НОМЕР_1 , на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не є депутатом, наявність обставини, що пом`якшує, а також відсутність обставин, що обтяжують його покарання.

Альтернативного виду покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, ніж позбавлення волі, чинним законом не встановлено.

За приписами ч.3 ст.65, ч.1 ст.69 КК України (у редакції на час вчинення кримінального правопорушення) підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються ст.69 цього Кодексу. За наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. Тобто, вчинення злочину, передбаченого ст.407 КК України є одним із виключень для застосування норми ст.69 КК України при призначенні покарання.

Також за приписами ч.1 ст. 75 КК України встановлено обмеження щодо застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням в разі вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Тому за результатами розгляду справи, беручи до уваги тяжкість та фактичні обставини вчиненого правопорушення, вищенаведені чинники, форму вини та мотиви вчиненого, суд вважає за необхідне призначити покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі відповідно до санкції ч.5 ст.407 КК України, на строк п`ять років, що відповідає загальним засадам призначення покарання.

Визначене покарання є необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень, тобто, відповідає меті, передбаченій ст.50 КК України, із дотриманням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Таке покарання, на переконання суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Окрім того, вироком Саратського районного суду Одеської області від 18.06.2026 ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Відповідно до ст. 72 Кримінального кодексу України в строк відбуття покарання ОСОБА_8 зараховано термін його попереднього ув`язнення з 12.01.2026 до дня набрання вироком суду законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Оскільки кримінальне правопорушення за даним вироком ОСОБА_8 вчинив до постановлення попереднього вироку від 18.06.2026, тому остаточне покарання обвинуваченому слід визначити за правилами передбаченими ч. 4 ст. 70 КК України.

Так за змістом ч. 4 ст. 70 КК, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання призначається за правилами, визначеними частинами 1-3 цієї статті (сукупність кримінальних правопорушень).

На підставі ч. 1, ч. 4 ст. 70 КК України суд визначає остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань.

Відповідно до ч.4 ст.70, ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбутого покарання обвинуваченому слід зарахувати відбуте частково покарання за вироком Саратського районного суду Одеської області від 18.06.2026за період з 12.01.2026 до дня набрання вироком законної сили. Початок строку відбування покарання обвинуваченим слід обчислювати з дня набрання вироком законної сили, оскільки згідно з ч. 1 ст. 17 КПК України, особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком, тобто покарання може бути призначене лише з моменту ухвалення судом обвинувального вироку та набрання ним законної сили.

6. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 у цьому кримінальному провадженні не обирався. Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_8 відбуває покарання за вироком Саратського районного суду Одеської області від 18.06.2026та відповідно до цього вироку фактично перебуває на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд вважає що до набрання вироком законної сили будь-який запобіжний захід обвинуваченому обирати немає необхідності.

Процесуальні витрати відсутні. Речові докази відсутні. Цивільний позов у цьому кримінальному провадженню не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 128, 349, 369, 371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 4, ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, до покарання призначеного за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Саратського районного суду Одеської області від 18.06.2026та визначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_8 не обирати.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Відповідно до положень ч.4 ст.70, ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання ОСОБА_8 зарахувати відбуте частково покарання за вироком Саратського районного суду Одеської області від 18.06.2026за період з 12.01.2026 до дня набрання вироком законної сили.

Речові докази відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати відсутні.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_9