Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №539/123/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/123/26 Номер провадження 22-ц/814/2722/26Головуючий у 1-й інстанції Бєссонова Т.Д. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Дряниці Ю.В., Чумак О.В., при секретарі судового засідання: Буйновій О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18 березня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Лубенська територіальна громада в особі Лубенської міської ради про визнання фізичної особи безвісно відсутньою,-

В С Т А Н О В И В :

Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , безвісно відсутньою з 01.05.2013 року.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що вона з 1975 року проживає у місті Лубни Полтавської області. Має безліч друзів, родичів та знайомих. Серед її друзів була ОСОБА_3 та її син ОСОБА_4 , який був її похресником. Ці люди проживали у квартирі, що знаходиться у АДРЕСА_1 та належала їм на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 26.01.2001 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 мати ОСОБА_4 . Після її смерті, ОСОБА_4 у 2018 році успадкував материну 1/3 частину квартири та став власником 2/3 частин квартири, що у АДРЕСА_1 .

У подальшому ОСОБА_4 подарував їй належні йому 2/3 частини вищезгаданої квартири. Під час, оформлення договору дарування частки квартири у нотаріуса, після отримання договору дарування та інших наявних у ОСОБА_4 документів на квартиру їй стало відомо, що власницею 1/3 частини цієї квартири згідно свідоцтва про право власності на житло є також і ОСОБА_2 .

Після отримання у дарунок вказаної квартири вона почала користуватись нею, зокрема за власні кошти зробила ремонт, замінила всю сантехніку, встановила металопластикові вікна та двері. Постійно сплачує комунальні послуги.

З часу коли вона стала власницею цієї квартири з 2019 р. вона жодного разу не бачила співвласниці квартири - ОСОБА_2 . При спілкуванні з сусідами останні говорили їй, що ОСОБА_2 зникла ще у 2013 році і про місце її перебування нікому невідомо.

Вона неодноразово зверталася до Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області з метою отримати інформацію про результати розшуку ОСОБА_2 . Відповідно до наданої їй інформації ОСОБА_2 з 25.12.2021 року перебуває в розшуку, проводяться розшукові заходи по встановленню місця її знаходження, які є безрезультатними.

Вона вимушена звертатись до суду з заявою про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутньою з метою в подальшому отримати можливість повноцінно розпоряджатись своїм майном.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18 березня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Лубенська територіальна громада в особі Лубенської міської ради про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - відмовлено.

З вказаним рішенням суду не погодилась ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати зазначене рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її заяву про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутньою.

В обґрунтуваннях доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права, дійшовши помилкового висновку про недоведеність сукупності обставин, необхідних для визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

Вказує, що матеріали справи містять належні та допустимі докази тривалої відсутності ОСОБА_2 за місцем її проживання, безрезультатності її розшуку правоохоронними органами та наявності у заявниці правового інтересу у вирішенні цього питання. Акцентує увагу суду, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на припущеннях щодо можливого місця перебування особи, а також на безпідставному покладенні на заявника обов`язку отримати відомості, доступ до яких обмежений законом.

Відзив на адресу Полтавського апеляційного суду не надходив.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи був присутній представник заявника, інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що на підставі Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 26.01.2001 року, виданого органом приватизації виконкому м. Лубни, квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 . (а.с. 12)

Відповідно листа КП «Лубенське МБТІ» №9 від 08.01.2026 року станом на 31.12.2012 року квартира АДРЕСА_2 , зареєстрована в КП «Лубенське МБТІ» 09.02.2001 р. в книзі №67, реєстровий №8859 за: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , згідно свідоцтва про право власності на житло, видане органом приватизації виконкому м. Лубни 26.01.2001 року №5300. (а.с. 11)

Згідно Договору дарування частки квартири від 24.06.2019 року ОСОБА_4 передає належні йому 2/3 частки квартири АДРЕСА_2 , безоплатно у власність заявнику ОСОБА_1 (а.с. 8-9)

Заявнику ОСОБА_1 належить 2/3 частки квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11.11.2025 року. (а.с. 10)

Відповідно актів ОСББ «Затишок 47 Плюс» №12/215 від 12.05.2023 року, №05-216 від 14.02.2024 року, №13/245 від 25.09.2025 року ОСОБА_2 співвласниця кв. АДРЕСА_2 , виїхала з місця проживання в квітні 2013 року в росію до своєї рідні. З того часу за вищевказаною адресою вона не з`являлась, місце її знаходження невідоме. (а.с. 15-17).

Згідно повідомлень Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області від 16.05.2023 року, від 25.09.2025 року, з 25.12.2021 року проводяться розшукові заходи по встановленню місцезнаходження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_1 , які є безрезультатними (а.с. 18-19).

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не доведено наявності сукупності передбачених законом умов, необхідних для визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Суд установив, що ОСОБА_2 є співвласницею спірної квартири, а ОСОБА_1 набула право власності на 2/3 її частки на підставі договору дарування. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 фактично не проживає за місцем реєстрації з 2013 року, щодо встановлення її місцезнаходження здійснюються розшукові заходи, які результатів не дали, що також підтверджується актами ОСББ та показаннями свідків. Разом із тим суд зазначив, що сама по собі тривала відсутність особи за місцем проживання не є безумовним підтвердженням її безвісної відсутності, оскільки вона могла реалізувати своє право на зміну місця проживання чи залишення території України. Крім того, заявником не надано доказів звернення до компетентних органів з метою отримання відомостей щодо можливої смерті особи, її реєстрації за іншим місцем проживання чи інших обставин, які могли б свідчити про неможливість встановлення її місцеперебування. Врахувавши, що відсутність відомостей про місце перебування особи саме у заявника не є достатньою підставою для визнання її безвісно відсутньою, а надані докази не підтверджують у своїй сукупності всіх юридичних фактів, передбачених статтею 43 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви. Заявником також не наведено достатніх підстав для її звернення до суду із вказаною заявою.

Із таким висновком місцевого суду колегія суддів погоджується, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.ч.1, 2, 7 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Відповідно до ст. 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Зазначена норма передбачає перш за все з`ясування місця постійного проживання особи на час її зникнення, заходів, яких вживав заявник для встановлення місця знаходження особи, щодо якої ставиться питання про визнання безвісно відсутньою, та чи були вичерпані усі можливості для її знаходження.

Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються:

а) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання;

б) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості;

в) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦК України;

г) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 26.01.2001 року, виданого органом приватизації виконкому м. Лубни, квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 . (а.с. 12)

Відповідно листа КП «Лубенське МБТІ» №9 від 08.01.2026 року станом на 31.12.2012 року квартира АДРЕСА_2 , зареєстрована в КП «Лубенське МБТІ» 09.02.2001 р. в книзі №67, реєстровий №8859 за: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , згідно свідоцтва про право власності на житло, видане органом приватизації виконкому м. Лубни 26.01.2001 року №5300. (а.с. 11)

Згідно Договору дарування частки квартири від 24.06.2019 року ОСОБА_4 передає належні йому 2/3 частки квартири АДРЕСА_2 , безоплатно у власність заявнику ОСОБА_1 (а.с. 8-9)

Заявнику ОСОБА_1 належить 2/3 частки квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11.11.2025 року. (а.с. 10)

Відповідно актів ОСББ «Затишок 47 Плюс» №12/215 від 12.05.2023 року, №05-216 від 14.02.2024 року, №13/245 від 25.09.2025 року ОСОБА_2 співвласниця кв. АДРЕСА_2 , виїхала з місця проживання в квітні 2013 року в росію до своєї рідні. З того часу за вищевказаною адресою вона не з`являлась, місце її знаходження невідоме. (а.с. 15-17).

Згідно повідомлень Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області від 16.05.2023 року, від 25.09.2025 року, з 25.12.2021 року проводяться розшукові заходи по встановленню місцезнаходження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_1 , які є безрезультатними. (а.с. 18-19)

Згідно статей 12,13,81ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки суд повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно визначив предмет доказування та дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність заявником наявності сукупності юридичних фактів, необхідних для визнання ОСОБА_2 безвісно відсутньою та наявності підстав для звернення заявником до суду з даним питанням. Надані заявником докази підтверджують лише тривалу відсутність останньої за місцем проживання та неможливість встановлення її місцезнаходження на підставі відомостей, якими володіє заявник, однак не свідчать про вичерпання всіх можливих заходів щодо встановлення місця її перебування. При цьому сама по собі відсутність особи за місцем реєстрації протягом тривалого часу не є безумовною підставою для визнання її безвісно відсутньою, оскільки не виключає реалізації нею права на зміну місця проживання чи перебування. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що заявником не доведено наявності всіх передбачених законом підстав для визнання ОСОБА_2 безвісно відсутньою, у зв`язку з чим правомірно відмовив у задоволенні заяви.

Колегія суддів зазначає, що інші доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 29 липня 2026 року.

Головуючий суддя: ___________________ Г.Л. Карпушин

Судді: ___________________ Ю.В. Дряниця _________________ О.В. Чумак