Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №541/4299/24 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 серпня 2026 року м. Кропивницький

справа № 541/4299/24

провадження № 22-ц/4809/1130/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С.М. (суддя-доповідач), суддів: Мурашка С. І., Чельник О. І.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 березня 2026 року у складі головуючого судді Андріянової С. М.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позов і рішення суду першої інстанції.

У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути із відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором № 3912422 від 20 серпня 2023 року в розмірі 97 468 грн 18 коп., витрат на оплату судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп. та 10 000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування зазначено, що між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 20 серпня 2023 року укладено кредитний договір № 3912422. Відповідно до умов укладеного договору відповідачу надано кредит у розмірі 20 000 грн строком на 360 днів. Процентна ставка фіксована у розмірі 1,3% за 1 (один) день користування кредитом яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки 2% від суми кредиту за кожен день користування. Згідно умов договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором. Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Отже, свої зобов`язання ТОВ «Лінеура Україна» за договором виконало в повному обсязі.

24 квітня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Укрглобал-Фінанс» укладено договір факторингу № 24/04/2024 відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3912422 від 20 серпня 2023 року.

У зв`язку з порушенням відповідачкою зобов`язань за кредитним договором, станом на 24 квітня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 3912422 становить 97 468 грн 18 коп., яка складається з: 17 983 грн 12 коп. – заборгованість за кредитом, 79 485 грн 06 коп. – заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4 кредитного договору за ставкою 2% за кожен день користування кредитом (730% річних) за період з 20 серпня 2023 року по 24 квітня 2024 року.

Стягнення нарахованих процентів за користування кредитом за кредитним договором здійснюється за період строку дії кредитного договору, штрафні санкції не нараховані та не стягуються.

Відповідачка ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій визнала позов частково, в розмірі несплаченого тіла кредиту, а саме 16 491 грн 92 коп., в іншій частині просила відмовити.

Зазначила, що позивач просить стягнути із неї заборгованість в розмірі 97 468 грн 18 коп., яка складається з: 17 983 грн 12 коп. – заборгованість за основною сумою боргу, 79 485 грн. 06 коп. – заборгованість за відсотками. Проте, ОСОБА_1 не погоджується з розрахунком заборгованості, оскільки з 11 вересня 2023 року її чоловік перебуває на військовій службі та відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Вказала, що станом на 10 вересня 2023 року борг за кредитним договором становить 21 491 грн 92 коп., який складається з 18 640 грн 00 коп. – заборгованість за тілом кредиту, 2 851 грн 92 коп. – заборгованість за відсотками. Звернула увагу суду, що після 10 вересня 2023 року вона виконувала зобов`язання за договором, у наступному вигляді: (тіло 18 640 грн 00 коп. + відсотки 2 851 грн 92 коп. – 5 000 грн 00 коп. (сплачені 14 вересня 2023 року) = 16 491 грн 92 коп. Отже з врахуванням розміру виконаних зобов`язань відповідачкою, зазначає, що заборгованість за кредитним договором становить 16 491 грн 92 коп. (основна сума боргу за тілом кредиту).

Представник позивача ОСОБА_2 подав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-ІХ набрав чинності 18 травня 2024 року. Кредитний договір № 3912422 укладено 20 серпня 2023 року. ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця ОСОБА_3 з 04 березня 2006 року, який з 11 вересня 2023 року перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 . Позивач вказує, що нарахування заборгованості за договором № 3912422 про надання коштів на умовах споживчого кредиту відбувалося у період з 20 серпня 2023 року по 24 квітня 2024 року, тобто до дати набрання чинності змінами до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині надання пільг дружинам (чоловікам) військовослужбовців, а відтак вважає доводи відповідачки необґрунтованими.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 березня 2026 року задоволено частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором №3912422 від 20 серпня 2023 року у розмірі 16 491 грн 92 коп., витрати на оплату судового збору у розмірі 409 грн 88 коп., та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн 00 коп., а всього 19 901 грн 80 коп.

В решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення із відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором №3912422 від 20 серпня 2023 року в розмірі 16 491 грн 92 коп, місцевий суд керувався тим, що відповідачка не виконала взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, відтак суд вважав позовні вимоги в цій частині обґрунтованими і доведеними.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення із відповідачки на його користь відсотків за користування кредитними коштами, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 звільнена від сплати відсотків за користування кредитними коштами на підставі пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс», в інтересах якого діє адвокат Руденко К.В., подало до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 березня 2026 року по справі №541/4299/24 в частині: зменшення суми заборгованості за кредитом з 17983,12 грн до 16491,92 грн; відмови у стягненні суми заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. кредитного договору за ставкою 2% за кожен день користування кредитом (730% річних) за період з 20 серпня 2023 року по 24 квітня 2024 року (включно) у розмірі 79 485,06 грн; зменшення суми судового збору з 2 422,40 грн до 409,88 грн за подання позовної заяви; зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу з 10 000,00 грн до 3000,00 грн, що понесені в суді І інстанції; та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що зміни до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині надання пільг дружинам (чоловікам) військовослужбовців набули чинності 18 травня 2024 року. Відповідачка ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву зазначає про те, що вона є дружиною військовослужбовця ОСОБА_3 з 04 березня 2006 року по 11 вересня 2023 року, який з 11 вересня 2023 року перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 . При цьому, представник звертає увагу суду на те, що нарахування заборгованості за Договором №3912422 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 20 серпня 2023 року відбувалося за період з 20 серпня 2023 року по 24 квітня 2024 року (включно), тобто до дати набрання чинності змінами до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині надання пільг дружинам (чоловікам) військовослужбовців (до 18 травня 2024 року).

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Відповідачка ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції – без змін.

Вказала, що законодавець чітко передбачив ретроактивну дію ч. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Так, редакція частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою було надано право дружинам військовослужбовців на звільнення від сплати процентів за користування кредитом під час дії особливого періоду, набрала законної сили 18 травня 2024 року. На підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII, з 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період, який триває і на час розгляду справи. Наведені обставини свідчать про те, що на відповідачку поширюється дія п. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", тому відсотки за користування кредитами з неї стягненню не підлягають (а.с.204-209).

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

20 серпня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 3912422 про надання коштів на умовах споживчого кредиту шляхом підписання відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. Договором визначено: суму кредиту – 20 000 грн 00 коп., строк на який надається кредит – 360 днів з дати його надання; Стандартна процентна ставка – 2,00% в день та застосовується в межах строку кредиту.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000 грн шляхом перерахування на банківську картку відповідачки, що підтверджується довідкою ТОВ «УПР» № 3982 від 26 квітня 2024 року та не оспорюється відповідачкою (а.с.25).

24 квітня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» укладено договір факторингу 24/04/24, відповідно до умов якого позивач отримав право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3912422 (а.с.43-51).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 3912422 від 20 серпня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 перед позивачам складає 97 468 грн 18 коп., яка складається з: 17 983 грн 12 коп. – тіло кредиту та 79 485 грн 06 коп. – проценти (а.с.14).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , відповідачка перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 із 04 березня 2006 року (а.с.95).

З копії військового квитка серії НОМЕР_3 , який виданий на ім`я ОСОБА_3 , довідки від 18 вересня 2023 року № 2960, установлено, що чоловік відповідачки ОСОБА_3 перебуває на військовій службі з 11 вересня 2023 року (а.с.96-100).

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Нормами частини першої статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг упродовж певного часу, а саме - упродовж строку кредитування, визначеному в кредитному договорі.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується та не заперечується відповідачкою, що 20 серпня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 3912422 про надання коштів на умовах споживчого кредиту шляхом підписання відповідачкою електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. За умовами вказаного договору відповідачка отримала кредит у розмірі 20 000 грн 00 коп., строком на 360 днів, із сплатою процентів за користування кредитними коштами – 2,00% в день, яка застосовується в межах строку кредиту.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачка посилалась на те, що вона звільнена від сплати відсотків за користування кредитними коштами на підставі ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення із відповідачки на його користь відсотків за користування кредитними коштами, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 звільнена від сплати відсотків за користування кредитними коштами на підставі пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Колегія суддів не погоджується із такими висновками місцевого суду та вважає їх помилковими, з огляду на таке.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей та встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту.

У статті 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Пунктом 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей»), яка діяла в редакції на момент укладення договору позики, визначено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються

Законом України від 21 березня 2024 року № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який набрав чинності 04 травня 2024 року, пункт 15 статті 14 викладено в такій редакції: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

Проте, дана норма в такій редакції діяла до 18 травня 2024 року, адже з цього часу набрала чинності її нова редакція, у зв`язку із набранням із цієї дати чинності Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», де пункт 15 викладено в такій редакції: «Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , відповідачка перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 із 04 березня 2006 року (а.с.95).

З копії військового квитка серії НОМЕР_3 , який виданий на ім`я ОСОБА_3 , довідки від 18 вересня 2023 року № 2960, установлено, що чоловік відповідачки ОСОБА_3 перебуває на військовій службі з 11 вересня 2023 року (а.с.96-100).

Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У пункті 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року N 1-рп/99 зазначено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям та членам їх сімей на певний конкретно визначений період виключається нарахування процентів за користування кредитом, однак проценти за користування кредитом не є мірою цивільної відповідальності, а є платою за користування кредитом згідно погоджених умов кредитування та норм ЦК України.

Таким чином, на ОСОБА_1 , як на дружину військовослужбовця поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», однак ці положення внесені до Закону № 2011-ХІІ згідно із Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року.

На час виникнення спірних правовідносин, пункт 15 статті 14 Закону № 2011-ХІІ був викладений в такій редакції: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Тобто на момент укладення сторонами кредитного договору 20 серпня 2023 року та на період нарахування процентів, дружини (чоловіки) військовослужбовців, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, та військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, не звільнялися від сплати процентів за користування кредитом.

Редакція пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою було надано право дружинам військовослужбовців на звільнення від сплати процентів за користування кредитом під час дії особливого періоду, набрала законної сили 18 травня 2024 року.

З огляду на викладене, на відповідачку не поширюються положення пункту п`ятнадцятого статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у межах строку дії договору з моменту укладення до набрання чинності змінами до зазначеної норми Закону.

Суд першої інстанції на зазначене не звернув увагу, а тому дійшов помилкових висновків про відмову у задоволенні позову в частині стягнення із відповідачки на користь позивача заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами.

При цьому, посилання суду першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18 січня 2023 року у справі №642/548/21 є помилковими, оскільки обставини цієї справи не є релевантними обставинам у справі №642/548/21, зокрема у справі, яка переглядається апеляційним судом, відповідачка є дружиною військовослужбовця, в той час як у справі №642/548/21 відповідачем був безпосередньо військовослужбовець.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 3912422 від 20 серпня 2023 року, заборгованість ОСОБА_1 за відсотками перед позивачем складає 79 485 грн 06 коп.

Відповідно до вказаного розрахунку, установлено, що проценти за користування кредитними коштами нараховані за період з 20 серпня 2023 року по 23 квітня 2024 року, тобто в межах строку дії договору, згідно до п. 1.4. Кредитного договору за ставкою 2 % за кожен день користування кредитом.

Установивши факт існування між сторонами невиконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої немає сумніву.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За будь-яке користування кредитними коштами передбачено сплату процентів, які встановлені в договорі та які відповідач при його підписанні добровільно погодився сплатити. Отримавши кредитні кошти, ОСОБА_1 погодилась сплатити проценти за користування ними у визначеному кредитним договором розмірі, що обумовлено його умовами та відповідає вимогам ст. 1054, 1056-1 ЦК України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що загальний розмір відсотків у сумі 79 485, 06 грн не суперечить умовам ЗУ «Про споживче кредитування».

Колегія суддів звертає увагу, що із зустрічними позовними вимогами про визнання умов кредитного договору щодо розміру встановлених у ньому відсотків несправедливими відповідачка не зверталась. При цьому позичальник, укладаючи кредитний договір, самостійно та добросовісно надав оцінку запропонованим умовам кредитування, зважив на можливість їх дотримання з огляду на наявне фінансове становище та на час укладення договору вважав їх прийнятними та вигідними для себе, що й отримало вираження у факті надання згоди на укладення правочину та отримання на його підставі кошів кредиту.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, в апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині зменшення судом суми заборгованості за тілом кредиту з 17 983, 12 грн до 16 491, 92 грн.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості у відповідачки виникла заборгованість за тілом кредиту в розмірі 17 983, 12 грн, до цієї суми включено часткові оплати, здійснені відповідачкою на загальну суму 2 016,88 грн.

Пртоте суд першої інстанції без належного обгрунтування зменшив суму заборгованості за тілом кредиту, яка підлягала стягненню із відповідачки на користь позивача.

Відтак, висновки суду щодо зменшення тіла кредиту до 16 491, 92 грн є помилковими.

В своїй апеляційній скарзі позивач також не погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині зменшення суми витрат на правничу допомогу із 10 000 грн до 3 000 грн.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення в частині стягнення із відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, суд першої інстанції керувався тим, що категорія справи не представляє складності, обсяги виконаної адвокатом роботи є незначними, а розгляд справи проведено без участі сторін. Крім того, судом враховано принципи пропорційності, співмірності та розумності судових витрат.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками місцевого суду з огляду на таке.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку з реалізацією права на судовий захист у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору й стримування від подання безпідставних позовів (скарг).

Згідно з положеннями частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Згідно частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження) (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

Так, у позовній заяві позивач просив стягнути із відповідачки на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Апеляційним судом з`ясовано, що представником позивача до суду першої інстанції надано копію договору про надання юридичних послуг № 02/08/2024 від 02 серпня 2024 року, укладеного між адвокатом Руденко К.В. та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс», акт приймання-передачі наданих послуг № 6 від 30 серпня 2024 року, витяг з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 6 від 30 серпня 2024 року, платіжну інструкцію від 06 вересня 2024 року.

Згідно витягу з реєстру №10 до акту приймання-передачі наданих послуг №6 до договору №02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02 серпня 2024 року, Руденко К.В. у відповідності до умов договору підготував для ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» позовну заяву про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором №3912422 про надання споживчого кредиту від 20 серпня 2023 року та клопотання про витребування доказів, загальна вартість виконаної роботи складає 10 000 грн (а.с.57).

Відповідачка подала до суду заяву про зменшення витрат на оплату правничої допомоги в якій вказала, що зазначена вартість робіт за надання правничої допомоги у малозначній та типовій справі є явно завищеними для професіонала в галузі права з вищою юридичною освітою, яким є адвокат відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». На підставі викладеного представник відповідача вважає, що оплата послуг адвоката в такій категорії справ не може бути більшою 3 000 грн 00 коп.

Пунктом 1 частини другої статті 137 ЦПК України визначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року заява № 19336/04, § 268)).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (справа № 12-171гс19) зазначено, що відшкодування позивачу судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, підлягає пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 283/2791/19 (провадження № 61-17477св20), від 21 квітня 2021 року у справі № 705/2550/16-ц (провадження № 61-17349св20).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Наведене правове обґрунтування надає можливість суду ефективно захистити порушені права заявника, забезпечити реалізацію принципу цивільного судочинства, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, але у порядку, передбаченому законом.

Ураховуючи, що апеляційну скаргу позивача у справі задоволено повністю, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни судового рішення в частині стягнення із відповідачки на користь позивача витрат на професійну допомогу та стягненні із ОСОБА_1 на користь позивача 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесену позивачем в суді першої інстанції. Такий розмір витрат на правничу допомогу є доведеним, обґрунтованим, відповідає обставинам цієї справи.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, апеляційна скарга ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог позивача та стягненні із відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 3912422 від 20 серпня 2023 року в розмірі 97 468,18 грн, з яких: 17 983, 18 грн – заборгованість за тілом кредиту, 79 485, 06 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Щодо судового збору.

Згідно з частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позову та апеляційної скарги, сплачений позивачем судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає стягненню на його користь з відповідачки в загальному розмірі 6 056 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених обставин, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог позивача та стягненні із відповідачки на користь ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» заборгованості за кредитним договором №3912422 від 20 серпня 2023 року в розмірі 97 468,18 грн, з яких: 17 983, 18 грн – заборгованість за тілом кредиту, 79 485, 06 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом, 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, а також 6 056 грн судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 384 ЦПК України ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» задовольнити частково.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 березня 2026 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором №3912422 від 20 серпня 2023 року в розмірі 97 468,18 грн, з яких: 17 983, 18 грн – заборгованість за тілом кредиту, 79 485, 06 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу, понесену позивачем в суді першої інстанції в розмірі 8 000 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 056 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повна постанова складена 03.08.2026.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді С. І. Мурашко

О. І. Чельник