Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №185/4891/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2100/26 Справа № 185/4891/26 Суддя у 1-й інстанції - Мельник Ю. А. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., за участю представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Бабаскіна К.С. ( в режимі відеоконференції )

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_1 — адвоката Бабаскіна Кирила Сергійовича на постанову судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП) щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, громадянина України, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , механіка з ремонту артилерійського озброєння який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 27.03.2026 о 13:50 годині в м.Павлоград траса Т0408 водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Transporter», номерний знак НОМЕР_2 , під час обгону, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався поруч у попутному напрямку. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п.13.3 ПДР України.

Постановою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2026 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

В апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_1 — адвокат Бабаскін К.С. вказує про незаконність та необґрунтованість постанови, ухваленою внаслідок неповного дослідження обставин справи, неправильного встановлення фактичних обставин дорожньо-транспортної пригоди та неправильного застосування норм матеріального права.

Посилається на те, що суд фактично здійснив власне експертне дослідження механізму ДТП за відсутності спеціальних знань та належних доказів, зазначивши у постанові, що транспортні засоби перебували під кутом один до одного, що автомобіль Mitsubishi Outlander нібито різко змінив напрямок руху вліво після того, як Volkswagen Transporter вже випередив його, що саме ця зміна напрямку руху стала причиною контакту транспортних засобів, а також описав подальшу динаміку зіткнення.

Зазначені висновки не підтверджені належними та допустимими доказами. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами є фактичні дані, на підставі яких встановлюються обставини справи, а не припущення суду. Таким чином висновок суду про те, що водій Mitsubishi Outlander різко змінив напрямок руху саме в момент випередження автомобілем Volkswagen Transporter, не ґрунтується на належних доказах та є виключно припущенням.

Апелянт вказує, що суд безпідставно проігнорував обставини, які підтверджують недотримання ОСОБА_2 безпечного бокового інтервалу. Так, водій ОСОБА_2 під час судового розгляду повідомив, що зіткнення між транспортними засобами відбулося приблизно посередині проїзної частини. Аналогічні показання надали поліцейські ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , свідок ОСОБА_5 , який перебував безпосередньо в автомобілі Volkswagen Transporter під час ДТП.

Суд першої інстанції, поклавши показання зазначених осіб в основу оскаржуваної постанови, належної оцінки цим обставинам не надав. Зі змісту постанови вбачається, що суд визнав встановленими такі обставини: ОСОБА_2 здійснював обгін; зіткнення сталося під час виконання обгону; зустрічний транспорт був відсутній; місце контакту транспортних засобів знаходилось приблизно посередині проїзної частини.

Фактичне перебування автомобіля Volkswagen Transporter своїми правими габаритами біля середини проїзної частини свідчить про відсутність достатнього бокового інтервалу між транспортними засобами під час обгону.

На думку апелянта суд неправильно застосував пункт 13.3 ПДР України та фактично переклав обов`язок забезпечення безпечного інтервалу на водія, якого обганяли.

Навіть якщо припустити, що водій ОСОБА_6 під час об`їзду вибоїн змістився дещо лівіше в межах своєї смуги руху, це жодним чином не звільняло ОСОБА_2 від обов`язку забезпечити безпечний інтервал під час обгону. Наявність значних вибоїн на проїзній частині була очевидною дорожньою обстановкою, яку ОСОБА_2 був зобов`язаний враховувати перед початком та під час виконання обгону.

Судом не враховано, що наявність вибоїн покладала на ОСОБА_2 підвищений обов`язок обережності. У постанові зазначено, що вибоїни займали значну частину смуги руху автомобіля Mitsubishi Outlander. Отже водій ОСОБА_2 бачив дорожню обстановку, бачив автомобіль, який рухався попереду, ділянку дороги з істотними дефектами покриття та повинен був прогнозувати можливість маневрування автомобіля попереду в межах його смуги руху. Натомість ОСОБА_2 продовжив виконання обгону на мінімальній відстані від автомобіля Mitsubishi Outlander, що і призвело до контакту транспортних засобів.

На думку апелянта, висновки суду суперечать встановленим обставинам справи.

Суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 порушень пункту 13.3 ПДР України та одночасно суд визнав встановленими такі обставини: ОСОБА_2 здійснював обгін; транспортні засоби рухалися поруч; зіткнення відбулося під час обгону; контакт між транспортними засобами фактично відбувся.

Факт контакту транспортних засобів під час виконання обгону свідчить про те, що безпечний боковий інтервал забезпечений не був. У постанові відсутнє будь-яке належне обґрунтування того, яким чином водій міг дотриматися безпечного інтервалу та одночасно допустити контакт із транспортним засобом, який обганяв.

Суд безпідставно відхилив доводи сторони потерпілого лише з підстав відсутності повних геометричних параметрів вибоїн та осипу уламків. Разом з тим, суд не встановив таких параметрів - у справі не призначалася експертиза та не здійснювалися інші процесуальні дії для перевірки наведених доводів.

На підставі викладеного представник потерпілого просить постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2026 року скасувати та ухвалити нову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення в межах санкції статті.

В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративного правопорушення ОСОБА_2 та потерпілий ОСОБА_1 не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату та час судового розгляду, про причини своєї неявки суд не повідомили, але їх неявка, відповідно до приписів ч.6 ст.294 КУпАП, не перешкоджає апеляційному розгляду.

Під час апеляційного розгляду представник потерпілого - адвокат Бабаскін К.С. підтримав доводи поданої апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, просив скасувати рішення суду першої інстанції та винести нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Додатково зауважив, що згідно Схеми ДТП не видно, де сталося зіткнення транспортних засобів. Допитані в суді першої інстанції свідки зазначали, що зіткнення ТЗ відбулося посередині смуги руху, на якій ОСОБА_1 об`їжджав яму та не виїжджав на смугу зустрічного руху. Натомість стверджує, що саме автомобіль ОСОБА_2 не врахував інтервал між автомобілями і здійснив зіткнення з ТЗ потерпілого. Під час розгляду справи в суді першої інстанції клопотань про проведення автотехнічної експертизи не заявляв.

Вислухавши пояснення представника потерпілого, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у не повному обсязі.

Як убачається з оскаржуваної постанови, в обґрунтування свого висновку про відсутність в діях водія ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП місцевий суд послався на наявні в матеріалах справи докази, які перевірені та досліджені під час апеляційного перегляду справи.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №625635 від 27.03.2026, о 13:50 годині 27 березня 2026 року в м.Павлоград, траса Т0408, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , під час обгону, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався поруч у попутному напрямку. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п.13.3 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, повідомлено місце розгляду справи, про що у відповідній графі міститься власноручний підпис ОСОБА_2 .

У графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» вказано «надав на окремому аркуші».

Вказано, що тимчасово посвідчення водія не вилучалось, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавався. Посвідчення водія показано через систему «Дія».

Протокол підписаний працівником поліції, який його складав та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності (а.с.3).

У схемі місця ДТП з фототаблицею від 27.03.2026 відображено розташування автомобілів «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , та «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_3 , після ДТП; розташування вибоїн на дорозі; місце розсипу скла.

Вказано, що ДТП сталося при денному освітленні, стан покриття проїзної частини - сухе; погодні умови — ясно; недоліків в утриманні вулично-шляхової мережі, які стали супутньою причиною ДТП - відсутні.

Також у схемі місця ДТП та фототаблиці до неї зафіксовано пошкодження, отримані транспортними засобами в результаті ДТП.

В графі «Вид пригоди» вказано «зіткнення».

Кількість учасників ДТП — 2; транспортних засобів— 2.

Порушення пункту ПДР України за ст. 124 КУпАП: 101,13.3 щодо водія ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 .

Схема місця ДТП підписана працівником поліції, який її складав, а також учасниками події — водіями ОСОБА_1 в ОСОБА_2 (а.с.14, 10-12).

У своїх письмових поясненнях від 27.03.2026 водій ОСОБА_2 зазначив, що 27.03.2026 о 13.50 годин він рухався по автодорозі Т-0408 з м. Павлоград в бік с. Троїцьке, де поблизу с. Привовчанське почав здійснювати обгін автомобіля Мітсубісі, яке рухалось попереду, увімкнувши покажчик повороті ліворуч. Але під час обгону, коли знаходився паралельно, відчув удар у бік свого авто, після чого зупинився. Автомобілі отримали механічні ушкодження з матеріальними збитками. Потерпілих внаслідок ДТП немає. Водій іншого автомобіля Мітсубісі не подивився в дзеркало заднього виду та під час об`їзду вибоїн на дорозі, здійснив зіткнення. ОСОБА_2 зазначив, що в ДТП він не винен (а.с.6).

За поясненнями водія ОСОБА_1 ,, наданими працівникам поліції, 27.03.2026 о 13.55 годин він рухався за кермом автомобіля «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_3 . Під час руху з населеного пункту Павлоград в напрямку населеного пункту Троїцьке, зі швидкістю 40 км/год, у своїй полосі, виконував маневр з метою оминання дорожньої перешкоди у вигляді вибоїн, при цьому залишаючись у своїй полосі. Автомобіль марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , виконував маневр обгону, не переконавшись у безпеці маневру, протаранив водійські двері бортовою частиною свого автомобіля (а.с.7).

Згідно копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №625614 від 27.03.2026, о 13:50 годині 27 березня 2026 року в м.Павлоград, траса Т0408, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_3 , при зміні напрямку руху, а саме виконуючи маневр повороту ліворуч, не переконався у тому, що це буде безпечним і він своїми діями не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, та здійснив зіткнення з автомобілем «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку прямо, ліворуч від нього. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим спричинено матеріальні збитки. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.10.1 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП (а.с.8).

У суді першої інстанції водій ОСОБА_2 вказав, що 27.03.2026 після обіду рухався на автомобілі «Фольксваген» з м.Павлограда в бік с.Василківки по трасі зі швидкістю 70-80 км/год. Попереду рухались декілька автомобілів, проте з меншою швидкістю. Він розпочав маневр обгону, оскільки в зустрічному напрямку транспортних засобів не було. Обігнавши декілька автомобілів та порівнявшись з автомобілем «Міцубісі», він відчув удар по автомобілю справа. Інтуїтивно після удару прийняв дещо вліво. Водій цього автомобіля в момент його обгону виїхав на його смугу руху, намагався об`їхати вибоїни на дорозі. Зупинившись, він побачив незначні пошкодження на кузові автомобіля його транспортного засобу справа на боковій поверхні, на кабіні пошкоджень не було. На автомобілі «Міцубісі» сильних пошкоджень зазнали водійські дверцята. Зіткнення відбулось на середині проїзної частини. В момент обгону відстань між його транспортним засобом та автомобілем «Міцубісі» була приблизно 30-40 см. Разом з ним перебував ще один військовослужбовець ОСОБА_5 , який сидів поруч в автомобілі. Під час обгону він не змінював напрямок руху свого автомобіля, виїхав на смугу зустрічного руху та рухався по цій смузі руху, після зіткнення він проїхав вперед та зупинився на узбіччі.

Потерпілий ОСОБА_1 суду першої інстанції показав, що 27.03.2026 він дійсно рухався по автодорозі з м.Павлограда на власному автомобілі «Міцубісі» зі швидкістю 40 км/год. В дзеркало заднього виду він побачив автомобіль «Фольксваген», який рухався в попутному напрямку. По ходу його руху на дорозі були вибоїни. Він в межах своєї смуги руху став їх об`їжджати, при цьому намагався вибоїну пропустити поміж коліс, ліва частина його автомобіля не виїжджала на смугу зустрічного руху. Об`їхавши вибоїну та продовжуючи рух, автомобіль під керуванням водія ОСОБА_2 став «підрізати» його транспортний засіб і кузовом здійснив зіткнення з боковою частиною його автомобіля. Попереду в зустрічному напрямку в цей момент нікого не було. Після зупинки на проїзній частині він побачив залишки скла, які були розташовані на смузі його руху. На його автомобілі «Міцубісі» були значно пошкоджені водійські дверцята, які після удару затягнуло на переднє ліве крило та пошкодило його, на задніх лівих пасажирських дверцятах була вм`ятина, було пошкоджено лакофарбове покриття на задній лівій колісній арці. Зіткнення відбулось на його смузі руху. Швидкість руху автомобіля під керуванням водія ОСОБА_2 склала приблизно 80-90 км/год. Причиною ДТП вважає дії водія ОСОБА_2 , який після обгону став перестроюватись в його смугу руху, не дотримуючись бокового інтервалу та кузовом зачепив його автомобіль.

Поліцейський ОСОБА_3 під час допиту місцевим судом пояснив, що прибув на місце ДТП за викликом. Кожний з водіїв надавав відмінні один від одного показання щодо обставин ДТП, тому і було складено два протоколи про адміністративне правопорушення стосовно водіїв за порушення ПДР України, що призвели до ДТП. Схему ДТП оформлював він. Зі слів водія вантажного автомобіля зіткнення транспортних засобів відбулось посередині проїзної частини навпроти вибоїн, а згідно показів іншого водія місцем зіткнення була його смуга руху після вибоїн на дорозі. Вибоїни на дорозі, які об`їжджав водій легкового авто, займають майже всю його смугу руху до центру проїзної частини. В нього на телефоні збереглись фотографії з місця зіткнення, які він надав для огляду суду.

Поліцейський ОСОБА_4 суду першої інстанції вказав, що ним були складені протоколи про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП стосовно обох водіїв – учасників ДТП, оскільки показання вказаних водіїв про обставини ДТП були відмінними, жодний з них не визнавав своєї вини. Зі слів водія ОСОБА_7 , він здійснював обгін, а водій ОСОБА_8 об`їжджав вибоїни на дорозі та змістився вліво. На проїзній частині уламки розбитого скла розташовувались від середини до правого краю та займали значну ділянку. Дорожньої розмітки на місці ДТП немає. На його думку зіткнення транспортних засобів відбулось посередині дороги.

Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_5 зазначив, що 27.03.2026 разом з водієм ОСОБА_2 рухались на автомобілі Фольксваген. Він сидів на передньому пасажирському сидінні. Попереду рухався автомобіль Міцубісі. Водій ОСОБА_2 виїхав на смугу зустрічного руху та почав обганяти автомобілі, що рухались в попутному напрямку, в зустрічній смузі руху ніяких транспортних засобів не було. Коли транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_2 порівнявся з автомобілем Міцубісі, він побачив, що перед цим автомобілем були вибоїни на дорозі. Водій цього автомобіля, не побачив їх автомобіля, став об`їжджати вибоїни, прийняв вліво, тим самим допустив зіткнення з їх кузовом. Водій ОСОБА_2 не змінював напрямку руху автомобіля, не заїжджав на смугу руху автомобіля Міцубісі. Зіткнення відбулось приблизно на середині проїзної частини.

Апеляційним судом було також оглянуто фотографії з мобільного телефону поліцейського Сороки О.В. з місця ДТП за участі водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . При огляді «зображення_viber_2026-06-09_09-50-23-904.jpg» судом було встановлені пошкодження водійських дверцят на автомобілі Mitsubishi «Outlander», відсутність лівого дзеркала заднього виду, витертий пил та забруднення на передньому лівому крилі, наявність вм`ятини на задніх лівих дверцятах та пошкодження задньої колісної арки зліва. При огляді «зображення_viber_2026-06-09_09-50-25-461.jpg» вставлено, що на проїзній частині по ходу руху автомобіля Mitsubishi «Outlander» наявні глибокі вибоїни, ширина деяких займає всю смугу руху, доходячи до середини проїзної частини. При огляді «зображення_viber_2026-06-09_09-50-25-987.jpg» вставлено пошкодження автомобіля Volkswagen «Transporter»: нашарування краски сірого кольору на середньому підсилювачі борта кузова авто. При огляді «зображення_viber_2026-06-09_09-50-26-498.jpg» судом вставлено залишки скла розташовані приблизно на середині проїзної частини (а.с.41).

Крім того, апеляційним судом з ЄДРСР було долучено до матеріалів справи копію постанови Дніпровського апеляційного суду від 22.07.2026, якою апеляційну скаргу захисника Бабаскіна К.С., подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - залишено без задоволення, а постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.05.2026 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП — залишено без змін.

Відповідно до ст.124 КУпАП відповідальність настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Стаття 124 КУпАП є бланкетною нормою права і адміністративна відповідальність настає в разі порушення суб`єктами адміністративного правопорушення відповідних пунктів ПДР України. Тобто елементами об`єктивної сторони даного правопорушення, є конкретні діяння учасників дорожнього руху, які полягають у порушенні чітко визначених пунктів Правил дорожнього руху, які призвели до суспільно небезпечних наслідків у вигляді пошкодження вказаних вище об`єктів та причинно-наслідковий зв`язок між діянням та наслідками.

Згідно загальних положень, що містяться у п.1.1 Правил дорожнього руху України (далі- ПДР), ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до пункту 13.3 ПДР, під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з обґрунтованими висновками суду першої інстанції, що сукупністю наявних в матеріалах справи доказів підтверджується, що водій ОСОБА_2 під час руху, виконуючи маневр обгону, виїхав на зустрічну смугу, обігнав декілька автомобілів, що рухались у попутному напрямку та порівнявся з автомобілем під керуванням ОСОБА_1 . В цей час водій ОСОБА_9 почав об`їжджати перешкоди у вигляді вибоїн на дорозі, змінивши напрямок свого руху вліво, в результаті чого автомобілі зіткнулися і сталася дорожньо- транспортна пригода.

Аналіз досліджених під час судового розгляду та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дають підстави зробити висновок про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а саме порушення ним п. 13.3 правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, а докази, які були надані суду є належними та допустимими.

Наведені обставини згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, що було зазначено в оскаржуваній постанові суду та що, у свою чергу, спростовує доводи апеляційної скарги представника потерпілого. Твердження апелянта про те, що у даному випадку суд першої інстанції закрив провадження по справі за відсутності до того законних підстав, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального закону.

Доводи адвоката Бабаскіна К.С. про те, що суд першої інстанції здійснив власне експертне дослідження механізму ДТП за відсутності спеціальних знань, що висновки суду не припущеннями та не ґрунтуються на належних доказах — є неспроможними.

Всупереч доводам поданої апеляційної скарги, судом першої інстанції було належним чином проаналізовано та надано правової оцінки усім доказам по справі в їх сукупності, зокрема і тим, на які вказує апелянт. У свою чергу адвокатом в поданій апеляційній скарзі не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду.

Як убачається з матеріалів справи, клопотань про необхідність призначення експертних досліджень сторонами провадження не заявлялось і такі дослідження судом не проводились. Водночас представник потерпілого — адвокат Бабаскін К.С., не маючи спеціальної кваліфікації експерта, надав суду письмові пояснення, де навів власні технічний розрахунок параметрів смуги руху та траєкторії автомобіля Mitsubishi «Outlander»; технічний аналіз дій водія автомобіля «Volkswagen Transporter» та локалізації місця зіткнення; та висновки щодо причинно-наслідкового зв`язку та невідповідністю дій водія «Volkswagen Transporter» вимогам ПДР (а.с.28-32). До розрахунків представника потерпілого суд першої інстанції поставився критично та не взяв до уваги, навівши у постанові обґрунтовані мотиви свого рішення, з якими погоджується і суд апеляційної інстанції.

Не заслуговують на увагу і апеляційні доводи представника потерпілого про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам, що суд проігнорував встановлені під час судового розгляду обставини, які підтверджують недотримання водієм ОСОБА_2 безпечного бокового інтервалу.

Як убачається з послідовних пояснень водія ОСОБА_2 , наданих як працівникам поліції на місці події, так і під час розгляду справи судом першої інстанції, він розпочав маневр обгону при відсутності автомобілів у зустрічному напрямку. Обігнавши декілька автомобілів, що рухались у попутному напрямку, він порівнявся з автомобілем під керуванням водія ОСОБА_1 , який в цей час об`їжджав вибоїни на дорозі та виїхав на смугу руху, в якій їхав водій ОСОБА_2 . В момент обгону відстань між автомобілями була приблизно 30-40 см. Зіткнення відбулось на середині проїзної частини.

Покази водія ОСОБА_2 узгоджуються з показами допитаних судом першої інстанції свідка ОСОБА_5 та працівників поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Зокрема свідок ОСОБА_5 підтвердив, що водій ОСОБА_2 , виконуючи маневр обгону, не заїжджав на смугу руху автомобіля Мітсубісі.

Працівник поліції ОСОБА_3 вказав, що він складав схему місця ДТП. Зі слів водія вантажного автомобіля зіткнення транспортних засобів відбулось посередині проїзної частини навпроти вибоїн, а згідно показів іншого водія місцем зіткнення була його смуга руху після вибоїн на дорозі. Вибоїни на дорозі, які об`їжджав водій легкового авто, займають майже всю його смугу руху до центру проїзної частини.

Поліцейський ОСОБА_4 повідомив, що зі слів водія ОСОБА_7 , він здійснював обгін, а водій ОСОБА_8 об`їжджав вибоїни на дорозі та змістився вліво. На проїзній частині уламки розбитого скла розташовувались від середини до правого краю та займали значну ділянку. Дорожньої розмітки на місці ДТП немає. На його думку зіткнення транспортних засобів відбулось посередині дороги.

Водій ОСОБА_1 у своїх поясненнях від 27.03.2026 вказав, що їхав у своїй полосі, виконуючи маневр об`їзду вибоїн на дорозі, автомобіль «Volkswagen Transporter» виконав маневр обгону, не переконавшись у безпеці маневру та протаранив водійські двері бортовою частиною автомобіля (а.с.7). Суду першої інстанції ОСОБА_1 вказав, що в дзеркало заднього виду він побачив автомобіль «Фольксваген», який рухався в попутному напрямку. По ходу його руху на дорозі були вибоїни. Він в межах своєї смуги руху став їх об`їжджати, при цьому намагався вибоїну пропустити поміж коліс, ліва частина його автомобіля не виїжджала на смугу зустрічного руху. Об`їхавши вибоїну та продовжуючи рух, автомобіль під керуванням водія ОСОБА_2 став «підрізати» його транспортний засіб і кузовом здійснив зіткнення з боковою частиною його автомобіля. Після зупинки на проїзній частині він побачив залишки скла, які були розташовані на смузі його руху.

Показами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , потерпілого ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також іншими доказами, наявними в матеріалах справи в їх сукупності, підтверджуються висновки суду про те, що водій ОСОБА_2 почав маневр обгону, виїхав на зустрічну смугу, яка була вільна, обігнав декілька автомобілів та порівнявся з автомобілем під керуванням ОСОБА_1 , який за його ж поясненнями, бачив у дзеркало заднього виду автомобіль ОСОБА_2 , що розпочав маневр обгону, проте ОСОБА_1 почав об`їжджати вибоїни на його полосі руху, в результаті чого сталась ДТП,

Апеляційний суд звертає увагу на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.05.2026 (справа № 185/4885/26), залишеної без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22.07.2026, відповідно до якої водія ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за порушення останнім 27 березня 2026 року правил п.10.1 ПДР, а саме у тому, що він, при зміні напрямку руху, виконуючи маневр повороту ліворуч, не переконався у тому, що це буде безпечно та його дії не створять перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, за обставин дорожньо-транспортної пригоди за участю водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.39-40).

Таким чином твердження представника потерпілого про те, що висновки суду першої інстанції суперечать встановленим обставинам, що суд не взяв до уваги обставини того, що водій ОСОБА_2 не дотримався безпечного бокового інтервалу та неправильно застосував пункт 13.3 ПДР, переклавши обов`язок забезпечення безпечного інтервалу на водія, якого обганяли - є надуманими та не впливають на правильність висновків суду.

Суд апеляційної інстанції виходить з того, що презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950р., ратифікованою Україною 17.97.1997р. передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Апеляційний суд наголошує, що правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.

Так, згідно п.4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_10 частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.

В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.

Враховуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції про недоведеність належними та допустимими доказами вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП є законним, оскільки ґрунтується на доказах, які були надані та перевірені судом у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги представника потерпілого — адвоката Бабаскіна К.С. є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2026 року щодо ОСОБА_2 є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для скасування - не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Бабаскіна Кирила Сергійовича, подану в інтересах потерпілого ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2026 року, якою на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП стосовно ОСОБА_2 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДЯ ДНІПРОВСЬКОГО

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО